Світ

КОНСТРУЮВАННЯ СВОБОДИ: Прототип машини свободи

• Статті
• 04/06/2014

Пропонуємо вашій увазі третю лекцію із серії радіопередач «Конструювання свободи». Ось тут можна прочитати переклад другої лекції на тему «Якими інструментами нехтує сучасна людина», з якої ми почали свою серію перекладів. Ці лекції прочитав у 1973 році Ентоні Стаффорд Бір — знаменитий кібернетик, який займався розробкою проекту «Кіберсін» у Чилі за часів правління Сальвадора Альєнде. Це був утопічний проект управління економікою як динамічною системою за допомогою сучасних — тобто початку сімдесятих. Проект не вдалося втілити через військовий переворот 1973 року. Однак теоретичні і практичні розробки, про які розповідає Стаффорд Бір у цій серії лекцій, наочно показують, яким може бути демократичне управління великими системами — і доводять, що насправді комуністичний проект не такий уже й утопічний, а навпаки, цілком здійсненний. Більшість інституцій усе ще діють в рамках національної держави, хоч ця ситуація і стрімко міняється. З одного боку, національні держави поступаються суверенітетом наднаціональним політичним блокам; з іншого боку, гігантські транснаціональні корпорації просто нехтують національним суверенітетом у світогляді, на який вони спираються у своїй діяльності. Далі

Про фашистов, которых нет, и фашистов, которые есть

• Блоги
• 03/06/2014

До недавнего времени фашизма в Украине просто не существовало. Говорить о нем было признаком маргинальности на фоне «реальных» общественных проблем, оторванности от «реальной» политики. Его существование отрицали все: политики, журналисты, силовики, либералы, националисты и, конечно же, сами фашисты. Примеры? Да сколько угодно.

Далі

Энергетические аспекты текущего кризиса в Украине

• Статті
• 30/05/2014

Текущий политический и военный конфликт уже изменил экономические отношения, включая энергетические, между Украиной, Россией и западными странами. Этот доклад — попытка описать эти изменения.

Далі

НОВА БІПОЛЯРНІСТЬ У КИЄВІ: про конференцію «Мислити з Україною»

• Статті
• 24/05/2014

15-19 травня у Києві відбувся масштабний захід, який засвідчив вплив Майдану та нинішнього конфлікту в Україні на світобачення значної частини західних інтелектуалів та дипломатів – конференція «Мислити з Україною», проведена спільно такими виданнями та ініціативами, як «Критика», Центр візуальної культури, «Політична критика», The New Republic, Eurozine. Як ціле цей захід складно назвати науковою конференцією – швидше його учасники щиро прагнули висловити підтримку українському суспільству, що опинилося в такій складній ситуації. Багато учасників конференції відомі позитивними публікаціями про Майдан і початок перетворень в Україні в умовах жорсткої російської пропаганди, що має неабиякий вплив і на Заході та почасти є причиною доволі скептичної постави частини західних ЗМІ. Водночас було помітно, що ставлення до Майдану, розуміння ситуації з анексією Криму та конфліктом на Сході України стали поживним ґрунтом для певного ідеологічного проекту, який уже своєю чергою впливає на подальше розгортання подій і на наратив про ті події, що вже сталися. Нижче я в короткому повідомленні про деякі основні тези, що лунали на заходах конференції (а я відвідав далеко не всі заходи, тож моє сприйняття може бути певною мірою викривлене), спробую пояснити, що я маю на увазі. Хтось, імовірно, скаже, що виявлення ідеологічних проектів та полеміка з ними не на часі — але мені здається, що це важливо для визначення напрямку, в якому буде рухатися наше суспільство надалі. Якщо на часі артикуляція таких проектів, то на часі й полеміка з ними. Далі

Ніл Девідсон: «Якщо не прагнути свідомо до соціальної революції, не вдасться забезпечити навіть виживання політичної»

• Статті
• 16/05/2014

Ніл Девідсон — шотландський історик та соціолог, викладач Школи суспільних та політичних наук Університету Глазго. 

Далі

АНЕКСІЇ

• Статті
• 14/05/2014

Мало хто із західних лідерів не наголосив на важливості суверенітету, територіальної цілісності та принципу верховенства права, коли Росія вдалася до анексії Криму 18 березня. У питанні про суверенітет треба звертатися до конституційних засобів та міжнародного права, як сказав Обама своїм союзникам з НАТО в Брюсселі, аби великі держави не могли просто залякувати малі. Кемерон був непохитний у твердженні, що країни не можуть нехтувати міжнародними правилами, не накликаючи на себе наслідків своїх дій, і присягнувся протистояти агресії. Меркель висловила жаль з приводу того факту, що принцип «хто сильніший, той і правий» взяв гору над силою права. Лідери G7 хором нагадували, що міжнародне право забороняє приєднання території іншої держави із застосуванням сили. Шрьодер розмірковував, що коли він як канцлер приєднався до решти НАТО в бомбардуванні суверенної країни Югославїі без підтримки Ради Безпеки ООН, його вилаяв — «присоромив» — його наступник; Партія Зелених у Європарламенті намагалася прийняти резолюцію, котра заборонила би йому висловлюватися з цього питання. Але годі про заяви. Що свідчать історичні факти? Далі