• ВОНИ БАЛАКАЮТЬ. ВОНА — ПРАЦЮЄ

    ВОНИ БАЛАКАЮТЬ. ВОНА — ПРАЦЮЄ

    • Статті
    • 14/04/2010

    [info]volontariste

    Габор Вона, лідер крайньо правої партії Рух за кращу Угорщину, або, простіше, Йоббік, справді не сидить, склавши руки. Як і вся його команда, що домоглась фантастичного електорального успіху. Тепер, з огляду на підсумки першого туру парламентських виборів,  Вона може сісти за написання потенційного бестселеру «Як створити ультраправу партію, за яку через 7 років голосуватиме кожен шостий, для чайників».

    Якихось два роки тому в таку цифру — 16,7% — мало хто б повірив. На початку 2008 р. партію називали «маленькою», а навесні того ж року ще можна було самовпевнено писати про те, що «електоральна підтримка ультраправих не буде істотньо більшою, ніж стабільні 3-4%». Склалося так, що значно більшу увагу журналісти приділяли її парамілітарному крилу — Угорській гвардії, яка була створена «для фізичної та духовної самооборони» угорської нації у серпні 2007 р. Тоді, у замку Буда, 56 чоловіків (число, що символізує революцію 1956 р.) були посвячені на членство колишнім міністром оборони,  а три священики, з католицької, кальвіністської та євангелістської церков, благословили прапор. Одягнені у чорні чоботи, чорні брюки, чорні жилетки без рукавів, чорні кашкети та білі сорочки, «гвардійці» своїм виглядом відсилали до архетипу класичного фашистського парамілітарного загону, а «прапор Арпада», центральний елемент організаційної символіки, використовувався до того фашистською Партією схрещених стріл.

    Далі
  • ЧЕРВОНИЙ ПАРОПЛАВ

    ЧЕРВОНИЙ ПАРОПЛАВ

    • Статті
    • 13/04/2010

    Денис ГОРБАЧ

    На теренах колишнього СРСР досі не вщухають суперечки щодо окремих дій більшовиків 90-літньої давнини. Ліберальні діячі регулярно нагадують своїм лівим опонентам, зокрема, про обмеження низки ліберальних прав і свобод для окремих категорій громадян, здійснене більшовиками під час Громадянської війни. Найчастіше в цьому контексті згадується "Філософський пароплав", на якому було вислано з Радянської Росії "цвіт національної інтелігенції". Цей аргумент використовується досі, незважаючи на те, що сьогодні кожен охочий може ознайомитися з творчим спадком пасажирів того судна і самостійно оцінити вагомість їх внеску до скарбниці світової культури. Не береться до уваги й те, що "Філософський пароплав" відправляли представники конкретної політичної сили, тоді як відповідати за їх дії нерідко змушують "неавторитарних лівих", з чиїми ідейними попередниками в ті роки більшовистський уряд розправлявся значно жорстокішими методами.

    Між тим, історія знає й інший пароплав. Його відправляв приблизно в той же час ліберально-демократичний уряд США - країни, де з тих пір формально не змінилась ані конституція, ані базові ідейні засади. Йдеться про пароплав Buford, на борту якого в 1919 році зі Сполучених Штатів вислали "небажаних осіб" - анархістів, соціалістів, пацифістів і робітничих активістів.

    Далі
  • МАОИСТСКИЕ И ХОДЖИСТСКИЕ ОРГАНИЗАЦИИ В ФРГ

    МАОИСТСКИЕ И ХОДЖИСТСКИЕ ОРГАНИЗАЦИИ В ФРГ

    • Статті
    • 24/03/2010

    Евгений КАЗАКОВ

    История коммунистических организаций, ориентировавшихся на идеи Мао Цзэдуна и Энвера Ходжи, в последние годы все чаще привлекает исследователей. Вслед за работами патриарха американской социал-демократии Роберта Александера[2] только в Германии появились мемуары бывшего маоиста Герда Кёнена[3], монография Михаэля Штеффена о «Коммунистическом союзе»[4], исследование Андреаса Кюна о буднях наиболее крупных левых организаций 1970-х годов[5] и, наконец, сборник статей о феномене «маоизмов» в немецкоязычном мире[6]. В Интернете доступна база данных «Материалы для анализа оппозиции», в которой группа энтузиастов собирает данные о соответствующих организациях по отдельным регионам[7]. И, тем не менее, историческая работа, охватывающая все партии этого спектра от момента создания до наших дней, еще не написана и в истории этих маргинальных организаций еще немало белых пятен.

    Нелегко подобрать правильный термин для течений, о которых пойдет речь в данной статье. Политические оппоненты - а вслед за ними и многие исследователи - иронически называли их «к-группами»[8], поскольку производные от слова «коммунизм» почти всегда присутствовали в названии этих организаций. Сами активисты предпочитали называть себя «антиревизионистами» (под «ревизионистами» подразумевались сторонники советского курса после смерти Сталина и ХХ съезда) или «марксистско-ленинским движением». Обычно их принято называть маоистами, хотя многие отвергали этот термин (в КНР он также никогда не был принят), а после смерти «великого председателя» некоторые организации полностью порвали с его учением, поддержав критику албанского руководства в адрес КНР. Так что если собирательный термин «маоизм» и уместен, то только до 1976 года, после чего уместно говорить о «ходжизме» как об отдельно оформившемся течении.

    Далі
  • Хунта чёрных банкиров

    Хунта чёрных банкиров

    • Статті
    • 12/03/2010

    «Общественное мнение» напрочь забыло о Греции с её проблемами в январе прошлого года, когда СМИ переключились с поднадоевшей темы тамошних бунтов на войну в Газе, а потом и на другие раздражители.

    Далі
  • Освіта не на продаж: студентські протести 2009 між прагматикою та утопією

    Освіта не на продаж: студентські протести 2009 між прагматикою та утопією

    • Статті
    • 09/03/2010

    Останніми роками спостерігається тенденція, коли по всьому світу учні та студенти виходять на вулиці, щоб боротися за майже ідентичні цілі: справедливу систему освіти, вільний доступ до неї, подолання неповноцінної нестабільної (precarious) зайнятості, покращення поточної життєвої ситуації.

    Далі
  • Гаїті: кредитор, а не боржник

    Гаїті: кредитор, а не боржник

    • Статті
    • 02/03/2010

    Якщо вірити міністрам фінансів країн «великої сімки», Гаїті невдовзі отримає те, на що давно вже заслуговує: повного «пробачення» зовнішніх боргів. Гаїтянський економіст Каміль Шальмер спостерігає з Порт-о-Пренса за цими подіями з обережним оптимізмом. «Скасування боргів це хороший початок, – заявив він в інтерв’ю “Аль-Джазірі”, – але настав час піти значно далі. Треба говорити про репарації та відшкодування збитків, спричинених руйнівними наслідками заборгованості». Згідно з цією точкою зору, слід відмовитися від самої думки, що Гаїті – боржник. За його словами, Гаїті – це кредитор, а по вуха в боргах перед ним саме ми, жителі Заходу.

    Далі