• СЛАВОМІР СЄРАКОВСЬКИЙ: Чи здобуде лівиця владу у Польщі?

    СЛАВОМІР СЄРАКОВСЬКИЙ: Чи здобуде лівиця владу у Польщі?

    • Статті
    • 14/05/2009

    “Політична критика” - це польське видання, що поставило собі за мету відродити традицію польських ангажованих інтелектуалів. Тепер це вже найбільший форум для обговорення актуальних соціальних та політичних проблем Польщі за участю інтелектуалів, митців та активістів зі своїм видавництвом та мережею дискусійних клубів. Видавнича діяльність “Політичної критики” поширюється від публікації актуальних польських авторів до перекладу таких західних інтелектуалів, як С. Жижек, Джудіт Батлер, Джорджо Агамбен та ін. Головним редактором видання є Славомір Сєраковський, колишній аспірант Ульріха Бека. Нещодавно Сєраковський приїзджав до Києва на запрошення Центру дослідження візуальної культури.

    Зі Славоміром Сєраковським розмовляв Цезарій Міхальський

    Цезарій Міхальський: Капіталізм переживає кризу, яку дехто порівнює із Великою депресією 1929 року, а дехто вважає навіть серйознішою. Крім того, це криза ніби точно за Марксом, адже вона спричинена не якимись терористами чи паліями машин, а суперечностями самого капіталізму, що заплутався у власних штанях. Тим часом лівиця ніколи не була такою слабкою як сьогодні, як в політичному, так і в програмному плані. Те саме відбувається і в Польщі, що за часів кризи зазнала соціального обвалу, але він може ще й поглибитись, що зазвичай трапляється на периферії капіталізму. Проте в нас лівиця конає. Профспілки, що колись були сильними, тепер замість того щоб страйкувати, захищаючи права працівників корабельні викидають звідти людей; політична лівиця увійшла до свого періоду «Конвенту св. Катерини» [позапарламентський блок правих партій та профспілок, створений 1994 р. – прим. пер. ], їй теж бракує програмних засад.

    Славомір Сєраковський: Коли ти зазначив, що Польща – це периферія капіталізму, то вже наполовину відповів на своє питання. Зробити маргінальною лівицю тут легко власне тому, що капіталізм відносно свіжий, він з’явився після падіння комуністичного блоку, що викликало в нас безпідставний ентузіазм. Ситуація полягала в тому, що була якась настирливість щодо побудови капіталізму. В нас не було часу на дискусії, адже нам треба було наздогнати Захід. В ім’я звільнення від комунізму в нас погоджувалися навіть на напіврабство, аби тільки під капіталістичним знаменом. У нас західноєвропейські стандарти в царині захисту прав робітників чи перерозподілу капіталу називали «євросклерозом», а наше посткомуністичне здичавіння із гордістю виставляли якимось доказом нашої життєздатності, свіжості та молодості. І сьогодні, замість того щоб робити з Польщі Європу, ми робимо з Європи Польщу, занижуючи зарплатню і стандарти праці, погоджуючись гарувати за копійки та поза профспілками.

    Далі
  • Чи здобуде лівиця владу в Польщі?

    Чи здобуде лівиця владу в Польщі?

    • Статті
    • 13/05/2009

    Далі
  • СОЦІАЛЬНЕ ВИКЛЮЧЕННЯ у міському середовищі

    СОЦІАЛЬНЕ ВИКЛЮЧЕННЯ у міському середовищі

    • Статті
    • 09/05/2009
    boys

    Анастасія РЯБЧУК

    Останні десятиліття країни колишнього "соцтабору" та "третього світу" переживають різкі соціальні, економічні та політичні зміни. Одним з негативних побічних ефектів цих змін є зростання соціальної нерівності та незахищеності населення. І хоча створення умов для повноцінної участі вразливих груп у суспільстві видається логічним рішенням проблем бідності та нерівності, на практиці як державна політика, так і приватні ініціативи, провокують соціальне виключення (ексклюзію) бідних та маргіналізацію значної кількості населення., посилюючи існуючу поляризацію замість того, щоб намагатися її подолати.

    Однією з найпомітніших форм міської маргінальності у країнах, що розвиваються, є бездомність. Південно-африканський та український приклади, які  аналізуються у цій статті, є прикладами "перехідних суспільств", у яких спостерігається зростання нерівності, злочинності, захворюваності на ВІЛ/СНІД та туберкульоз, інших соціальних проблем. Обидві країни мають авторитарне минуле: Південно-африканська республіка (ПАР) до початку 1990-х років застосовувала політику апартеїду (расової сегрегації), а Україна до 1991 року була у складі Радянського Союзу. Це ускладнює прийняття демократичних рішень для вирішення соціальних проблем, бо чимало авторитарних практик відтворюються "за інерцією". Водночас, приклади репресивної політики щодо маргінальних категорій населення можна побачити у багатьох інших країнах як "першого", так і "третього світу".

    Далі
  • Про Жана Жене

    Про Жана Жене

    • Статті
    • 05/05/2009
    giacometti-genetЕдвард В. Саїд Вперше я зустрівся з Жаном Жене навесні 1970 року — в той надзвичайно бурхливий і натхненний період, коли енерґія та честолюбство з соціяльної уяви Америки випустили в її соціяльне тіло. Завжди була якась хвилююча подія для святкування, якийсь привід для виступу, якийсь новий поворот у війні в Індокитаї, що вимагав або оплакування, або демонстрації. За кілька тижнів до американського вторгнення до Камбоджі, в час, який, схоже, був апоґеєм весняних подій в Колумбійському університеті, котрий — слід нагадати — все ще не оговтався після заворушень 1968 року (невпевненість керівництва у власних діях, різкий розкол у викладацькому складі, нескінченні студентські демарші), з’явилось оголошення про мітинґ на підтримку Чорних Пантер. Мітинґ мав відбутися після обіду на сходинках Нижньої бібліотеки, імпозантної адміністративної будівлі університету; я мав велику охоту піти, бо ходили чутки, що виступати на ньому збирався Жан Жене. Коли я вийшов з Гемілтон-голлу, я зіткнувся з одним своїм студентом, котрий був надзвичайно активним у студмістечку і запевнив мене, що Жене таки мав робити промову, а він (студент) буде синхронним перекладачем Жене. Далі