• Анархист и книжник Борис Куприянов

    Анархист и книжник Борис Куприянов

    • Статті
    • 05/06/2009
    Борис Куприянов - директор открывающегося 11 июня в Центральном Доме Художника Международного книжного фестиваля. Он известен как организатор трёх книжных магазинов для интеллектуалов («Фаланстер», «Фаланстер на Винзаводе» и «Гараж»), как издатель и публицист, с завидной энергией постоянно затевающий всё новые и новые гуманитарные проекты. Его лицо можно видеть как на страницах крайне элитарных альманахов для высоколобых эстетов, так и в самых гламурных глянцевых журналах. Ему одинаково интересно, как в компании Ксении Собчак, так и на лекции Олега Аронсона. При этом Куприянов никогда не скрывал своих крайне левых взглядов и анархистских представлений о справедливости. Эти взгляды и представления он не просто исповедует, но и претворяет в жизнь. Корреспондент Рабкор.ру Андрей Ямщиков встретился с Борисом Куприяновым и подробно обсудил всё это. Про «Фаланстер» в прессе часто пишут, что это «магазин-коммуна», или называют её «анархистским кооперативом», или просто «единственным в России левацким книжным европейского типа». Какова ваша собственная концепция магазина? Далі
  • Самоорганізація громадян проти влади: Південна Африка

    Самоорганізація громадян проти влади: Південна Африка

    • Статті
    • 05/06/2009

    Досвід південноафриканських рухів протесту доводить, що свої інтереси можна захищати, не сподіваючись на владу та всілякі "широкі коаліції".

    Авторизований переклад: Артем Чапай

    Після того, як режим апартеїду впав, і Нельсон Мандела в 1994 році став президентом, бідняки Південно-Африканської Республіки (ПАР) сподівалися на реальні зміни на краще.

    Справді, Хартія Свободи - програмний документ Африканського Національного Конгресу (АНК) від 1955 року - обіцяла перерозподіл земель і національного багатства на користь біднішої (чорної) більшості населення країни. В часи апартеїду ця більшість політично усунена від отримання справедливої частки. Однак уже через кілька років після перемоги Мандели стало зрозумілим: обіцянки виконані не будуть.

    На кого залишалося сподіватися простим людям, коли навіть АНК, який був найбільшою силою в боротьбі з апартеїдом, "зрадив ідеали" африканського Майдану? Тільки на самих себе: на власну організовану дію.

    Далі
  • ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА ОБАМИ ЗАМОВЧУВАНА БАНДА ВІЙСЬКОВИХ ГОЛОВОРІЗІВ І ДОСІ ЗНУЩАЄТЬСЯ НАД В’ЯЗНЯМИ ГУАНТАНАМО

    ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА ОБАМИ ЗАМОВЧУВАНА БАНДА ВІЙСЬКОВИХ ГОЛОВОРІЗІВ І ДОСІ ЗНУЩАЄТЬСЯ НАД В’ЯЗНЯМИ ГУАНТАНАМО

    • Права людини
    • 04/06/2009

    Джеремі СКЕЙГІЛ

    В «чорносорочечників» Ґуантанамо стало повсякденною практикою тероризувати в'язнів, ламаючи їм кістки, виколюючи очі, чавлячи яєчка та «купаючи» у хімікатах.

    В той час, як адміністрація Обами продовжує боротися із оприлюдненням близько 2 000 фотографій, які безсумнівно свідчать про знущання американських військових над в'язнями в Іраку та Афганістані, завдяки іспанському розслідуванню, яке зараз триває, вимальовуються жахливі деталі портрету катувань в та поза Ґуантанамо. Серед них: «удари по яєчках», «утримання під землею в суцільній темряві протягом трьох тижнів без їжі та сну», «уколи із 'хворобою собачої кісти'», «обмазування фекаліями» та «тортури водою». Згідно з розслідуванням, всі катування відбувалися «під керівництвом американського військового персоналу», а іноді й у супроводі медичних спеціалістів.

    Але важливіше те, що це розслідування вперше звернуло серйозну увагу на відому, але рідко обговорювану банду головорізів, яку сформували США, аби придушити насиллям найменший опір в'язнів Ґуантанамо.

    Ця сила офіційно відома як Сили швидкого реагування (IRF, Immediate Reaction Force), або ж Сили надзвичайного реагування, але всередині Ґуантанамо в'язні її називають Сили крайнього придушення. Попри опубліковані обіцянки Барака Обами закрити табір для полонених та припинити тортури - та аналіз юристів-спеціалістів із прав людини, які називають дії цих сил нелегальними - СШР продовжують активну діяльність у Ґуантанамо.

    Далі
  • ВЕЗЕРМАНИ: КІНОСЕАНС ЕСТЕТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ

    ВЕЗЕРМАНИ: КІНОСЕАНС ЕСТЕТИЧНО-ПРАКТИЧНИЙ

    • Статті
    • 26/05/2009

    Далі
  • Обзор современной социалистической мысли (март-апрель 2009)

    Обзор современной социалистической мысли (март-апрель 2009)

    • Статті
    • 24/05/2009
    «Вальс с Баширом»: показательный случай соучастия израильской культурной индустрии в израильском апартеиде. Waltz With Bashir: A Case Study on the Complicity of the Israeli Cultural Industry with Israeli Apartheid Rethinking marxism

    В статье проводится параллель между расистской и милитаристской политикой государства Израиль и его же культурной дискриминацией палестинского меньшинства. Рассматривается собравший много международных призов анимационный фильм израильского режиссера Ари Фольмана «Вальс с Баширом» и показывается как там за видимостью изображения драмы израильского солдата скрыт один из видов государственной пропаганды (пусть даже не сознаваемой самим режиссером). Для нас пример анализа такой связи искусства и государственной пропаганды в последнее время становится все актуальнее – в связи с все чаще появляющимися махровыми образчиками такого «искусства» в пространстве российской культуры.

    Далі
  • СЛАВОМІР СЄРАКОВСЬКИЙ: Чи здобуде лівиця владу у Польщі?

    СЛАВОМІР СЄРАКОВСЬКИЙ: Чи здобуде лівиця владу у Польщі?

    • Статті
    • 14/05/2009

    “Політична критика” - це польське видання, що поставило собі за мету відродити традицію польських ангажованих інтелектуалів. Тепер це вже найбільший форум для обговорення актуальних соціальних та політичних проблем Польщі за участю інтелектуалів, митців та активістів зі своїм видавництвом та мережею дискусійних клубів. Видавнича діяльність “Політичної критики” поширюється від публікації актуальних польських авторів до перекладу таких західних інтелектуалів, як С. Жижек, Джудіт Батлер, Джорджо Агамбен та ін. Головним редактором видання є Славомір Сєраковський, колишній аспірант Ульріха Бека. Нещодавно Сєраковський приїзджав до Києва на запрошення Центру дослідження візуальної культури.

    Зі Славоміром Сєраковським розмовляв Цезарій Міхальський

    Цезарій Міхальський: Капіталізм переживає кризу, яку дехто порівнює із Великою депресією 1929 року, а дехто вважає навіть серйознішою. Крім того, це криза ніби точно за Марксом, адже вона спричинена не якимись терористами чи паліями машин, а суперечностями самого капіталізму, що заплутався у власних штанях. Тим часом лівиця ніколи не була такою слабкою як сьогодні, як в політичному, так і в програмному плані. Те саме відбувається і в Польщі, що за часів кризи зазнала соціального обвалу, але він може ще й поглибитись, що зазвичай трапляється на периферії капіталізму. Проте в нас лівиця конає. Профспілки, що колись були сильними, тепер замість того щоб страйкувати, захищаючи права працівників корабельні викидають звідти людей; політична лівиця увійшла до свого періоду «Конвенту св. Катерини» [позапарламентський блок правих партій та профспілок, створений 1994 р. – прим. пер. ], їй теж бракує програмних засад.

    Славомір Сєраковський: Коли ти зазначив, що Польща – це периферія капіталізму, то вже наполовину відповів на своє питання. Зробити маргінальною лівицю тут легко власне тому, що капіталізм відносно свіжий, він з’явився після падіння комуністичного блоку, що викликало в нас безпідставний ентузіазм. Ситуація полягала в тому, що була якась настирливість щодо побудови капіталізму. В нас не було часу на дискусії, адже нам треба було наздогнати Захід. В ім’я звільнення від комунізму в нас погоджувалися навіть на напіврабство, аби тільки під капіталістичним знаменом. У нас західноєвропейські стандарти в царині захисту прав робітників чи перерозподілу капіталу називали «євросклерозом», а наше посткомуністичне здичавіння із гордістю виставляли якимось доказом нашої життєздатності, свіжості та молодості. І сьогодні, замість того щоб робити з Польщі Європу, ми робимо з Європи Польщу, занижуючи зарплатню і стандарти праці, погоджуючись гарувати за копійки та поза профспілками.

    Далі