• КОРИЧНЕВА ПЛЯМА НА КАРТІ ЄВРОПИ

    КОРИЧНЕВА ПЛЯМА НА КАРТІ ЄВРОПИ

    • Україна
    • 07/12/2013

    Далі
  • УКРАЇНА ТА ЄС: ЧОМУ ДЕЯКІ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКИ РІВНІШІ ЗА ІНШИХ?

    УКРАЇНА ТА ЄС: ЧОМУ ДЕЯКІ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКИ РІВНІШІ ЗА ІНШИХ?

    • Слайдер
    • 28/11/2013
    В одному я переконаний: якщо ви живете в Америці чи Західній Європі і не провели останні три дні замкнутими в шафі, ви, скоріше за все, в курсі протестів проти українського уряду, що проходять в останні дні у Києві. Це тому, що західні новинні мережі та медійні джерела дбають, аби ви знали про них. The Washington Post публікує статтю під назвою «Десятки тисяч на мітингу в Києві за тісніші зв’язки з Європейським Союзом». «Тисячні протести проти відхилення Україною торгових зав’язків», — пише The New York Times. Провідні західні медіа не лише визначили протести як головну новину. Їхні репортажі ще й доволі прозоро показали, на чиєму вони боці. The New York Times пише про двох протестуювальниць: «Для молодих людей майбутнє світліше з Європою», — каже Марія Лисенко, 20 років, студентка, що стоїть зі своєї подругою Альоною Зоріною, якій теж 20, тримаючи плакат з написом «Європа – майбутнє України». Пані Зоріна сказала, що в рішенні не підписувати договір з Європейським Союзом Президент Віктор Федорович Янукович керувався егоїзмом та власними інтересами. Далі
  • СПРАВА ПАВЛА ЛАПШИНА ЯК ПРИКЛАД ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОРАДИКАЛЬНОГО ТЕРОРИЗМУ

    СПРАВА ПАВЛА ЛАПШИНА ЯК ПРИКЛАД ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОРАДИКАЛЬНОГО ТЕРОРИЗМУ

    • Слайдер
    • 18/11/2013
    Різниця між расизмом та ісламофобією може видатися захованою надто глибоко. І все ж спроби британських медіа приписати Лапшину стосунок до британського праворадикального екстремізму та схильність більшості українських медіа штучно заперечувати правий тероризм в українському суспільстві дискредитують унікальність справи Лапшина для майбутніх студій праворадикального тероризму. Ця унікальність найкраще виявляється у порівнянні двох, мабуть, найбільш сумнозвісних самостійних терористів — Дейвіда Коупленда (Великобританія) та Андерса Брейвіка (Норвегія). Як і Лапшин, вони діяли власними силами, тому їхню діяльність було важко простежити. Проте обоє були членами крайніх правих організацій та угрупувань: Коупленд був членом Британської національної партії, а згодом Національного соціалістичного руху, а Брейвік був членом Партії прогресу (але згодом вийшов із неї). Натомість Лапшин ніколи не належав до жодної партії чи групи. Найважливіше те, що справа Лапшина — це унікальний випадок транснаціонального правого тероризму. Процес радикалізації Лапшина та його захоплення ідеями білої вищості не до кінця зрозумілий (невідомо, коли саме він став расистом). Проте завдяки його профілям у соціальних мережах та іншим доказам можна припустити, що Лапшин радикалізувався під впливом російськомовних текстів, які звеличували американських, російських та німецьких правих терористів, а також завдяки матеріалам із сайту правого угрупування «Патріот України». Також він слухав російську та німецьку «Білу силу» (White Power) та грав у відеогру «Етнічні чистки», розроблену американськими неонацистами з Національного Альянсу. Байдужість до расизму в українському суспільстві лише сприяла радикалізації Лапшина. Навряд чи етнічний склад українського суспільства — більш ніж 95% білих — міг підштовхнути Лапшина до терористичної діяльності. Спонукати його до таких вчинків могло радше відмінне оточення у районі Смолл Хіт, де білі налічують лише 25% (дані з 2001 року). Далі
  • ЛИСТ НА ПІДТРИМКУ ІНСТИТУТУ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО ТА ІНСТИТУТУ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М. ГРУШЕВСЬКОГО

    ЛИСТ НА ПІДТРИМКУ ІНСТИТУТУ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО ТА ІНСТИТУТУ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М. ГРУШЕВСЬКОГО

    • Слайдер
    • 11/11/2013
    Колектив журналу соціальної критики «Спільне» стурбований планами президії НАН України під виглядом «оптимізації» або «реорганізації» ліквідувати як окремі установи два провідні профільні дослідні центри України — Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського та Інституту сходознавства ім. А.Кримського. Зусиллями колективу Інституту української археографії та джерелознавства було видано десятки томів класичних праць істориків ХІХ — початку ХХ століття, оприлюднено десятки тисяч документів, видано кількатомник із соціальної історії «Усна історія степової України», регулярно виходить археографічне видання «Український археографічний щорічник», реалізовуються інші проекти. Співробітники Інституту сходознавства є авторами низки монографій, присвячених проблемам історії та культури Стародавнього Єгипту, Монголії, Японії, Китаю, кримських татар тощо; в інституті проводяться дослідження ісламу в Україні та систематично видаються маловідомі класичні праці українських сходознавців. Далі