Україна

НОВА БІПОЛЯРНІСТЬ У КИЄВІ: про конференцію «Мислити з Україною»

• Статті
• 24/05/2014

15-19 травня у Києві відбувся масштабний захід, який засвідчив вплив Майдану та нинішнього конфлікту в Україні на світобачення значної частини західних інтелектуалів та дипломатів – конференція «Мислити з Україною», проведена спільно такими виданнями та ініціативами, як «Критика», Центр візуальної культури, «Політична критика», The New Republic, Eurozine. Як ціле цей захід складно назвати науковою конференцією – швидше його учасники щиро прагнули висловити підтримку українському суспільству, що опинилося в такій складній ситуації. Багато учасників конференції відомі позитивними публікаціями про Майдан і початок перетворень в Україні в умовах жорсткої російської пропаганди, що має неабиякий вплив і на Заході та почасти є причиною доволі скептичної постави частини західних ЗМІ. Водночас було помітно, що ставлення до Майдану, розуміння ситуації з анексією Криму та конфліктом на Сході України стали поживним ґрунтом для певного ідеологічного проекту, який уже своєю чергою впливає на подальше розгортання подій і на наратив про ті події, що вже сталися. Нижче я в короткому повідомленні про деякі основні тези, що лунали на заходах конференції (а я відвідав далеко не всі заходи, тож моє сприйняття може бути певною мірою викривлене), спробую пояснити, що я маю на увазі. Хтось, імовірно, скаже, що виявлення ідеологічних проектів та полеміка з ними не на часі — але мені здається, що це важливо для визначення напрямку, в якому буде рухатися наше суспільство надалі. Якщо на часі артикуляція таких проектів, то на часі й полеміка з ними. Далі

Соціально-економічний протест у Київі: огляд

• Статті
• 20/05/2014

Соціально-економічна тематика завжди була найчастішим приводом для протестів як у Києві, так і в Україні загалом. Звісно, це може бути складно осягнути після збурень Майдану з усіма його правими ідеологічними випадами. Але такими є факти, які демонструє нам статистика моніторингу протестів, репресій та поступок Центру дослідження суспільства. Зокрема, в Києві у 2011 році моніторинг зафіксував щонайменше 203 соціально-економічних протестів, у 2012 — 267, а в 2013 — 304.

Далі

Ніл Девідсон: «Якщо не прагнути свідомо до соціальної революції, не вдасться забезпечити навіть виживання політичної»

• Статті
• 16/05/2014

Ніл Девідсон — шотландський історик та соціолог, викладач Школи суспільних та політичних наук Університету Глазго. 

Далі

АНЕКСІЇ

• Статті
• 14/05/2014

Мало хто із західних лідерів не наголосив на важливості суверенітету, територіальної цілісності та принципу верховенства права, коли Росія вдалася до анексії Криму 18 березня. У питанні про суверенітет треба звертатися до конституційних засобів та міжнародного права, як сказав Обама своїм союзникам з НАТО в Брюсселі, аби великі держави не могли просто залякувати малі. Кемерон був непохитний у твердженні, що країни не можуть нехтувати міжнародними правилами, не накликаючи на себе наслідків своїх дій, і присягнувся протистояти агресії. Меркель висловила жаль з приводу того факту, що принцип «хто сильніший, той і правий» взяв гору над силою права. Лідери G7 хором нагадували, що міжнародне право забороняє приєднання території іншої держави із застосуванням сили. Шрьодер розмірковував, що коли він як канцлер приєднався до решти НАТО в бомбардуванні суверенної країни Югославїі без підтримки Ради Безпеки ООН, його вилаяв — «присоромив» — його наступник; Партія Зелених у Європарламенті намагалася прийняти резолюцію, котра заборонила би йому висловлюватися з цього питання. Але годі про заяви. Що свідчать історичні факти? Далі

Граждане Украины и мира: нет войне в Украине!

• Статті
• 06/05/2014

Для Украины. Срочное письмо моей стране для его подписания, распространения и дополнения. И вдруг наша страна, Украина, превратилась в неизвестную мне планету. При этом сначала мне кажется, что единственное, что я понимаю, это язык, но потом, прислушавшись внимательнее, становится ясно, что язык не понятен тоже, потому что одни и те же слова оказались вовсе невечными и между вчера и сегодня означают совершенно разные вещи. Кроме проблем правительства, и сил, стоящих за властью, Украина изменилась еще и из-за того, что изменились ее люди. Моя любовь к друзьям и родным остается той же, но я уже не знаю как это выразить. Еще вчера мы могли вместе смеяться над нашими политическими различиями. Сейчас мне уже не удастся собрать моих ближайших друзей за одним столом. И я никогда не предполагал, что услышу от них то, что слышу сегодня. Что с нами случилось?

Далі

ГУМАНІТАРНИЙ РАСИЗМ? Міжнародна допомога, міграція та політика інтеграції біженців в Україні

• Статті
• 29/04/2014

Щоб уявити реальні утопії, соціологам спочатку слід зрозуміти наявні сюрреалістичні антиутопії: чому ініціативи, започатковані спеціально для сприяння соціальним змінам шляхом «створення прообразу емансипативних альтернатив», можуть натомість (як це не парадоксально) закінчитися відтворенням репресивних соціальних відносин? Ця стаття розглядає суперечності та дилеми нещодавніх інноваційних практик у міжнародних інституціях з питань біженців. Спираючись на особистий наративний аналіз та інституційну етнографію програми допомоги біженцям в Україні, ця стаття ставить питання: як політика, практика та інтереси міжнародних інституцій, що борються за права людини, впливають на життя та можливості змін на краще для отримувачів допомоги. Йдеться про висвітлення глибинних парадоксів професійної міжнародної індустрії гуманітарної допомоги, яке уможливить переосмислення прав людини. Сьогодні Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) – ключовий агент у плеяді керівних організацій з питань міграції, поруч із більш контроверсійними організаціями на кшталт Міжнародної організації з питань міграції (International Organization of Migration – IOM)[ref]Цікаво, що УВКБ ООН як конкурує, так і все більше співпрацює з IOM. Відповідальна за «сприяння» міжнародному «управлінню міграцією» IOM має суперечливу репутацію спостерігача при порушенні прав людини у центрах утримання іммігрантів з глобального Півдня від імені країн-донорів глобальної Півночі, що виступають за обмежувальну політику допуску (напр., Georgi 2010). Тоді як значна частина критики спрямована на IOM як на осередок влади у сфері глобальної міграції, роль УВКБ ООН в обговоренні та відтворенні підпорядкування біженців, що мігрують, значною мірою ігнорується.[/ref]. Поряд із західноєвропейськими політичними «фабриками думки», режим контролю над біженцями продукує широкий спектр прикладних знань, які випливають зі способу розуміння державами та міжнародною громадськістю поняття «біженець» та соціальних проблем прав людини, пов’язаних із депортованими та політичними вигнанцями (напр., UNHCR 2010). Далі