Війна і націоналізм

Робітники та батьківщина

• Слайдер
• 15/10/2012

«Космополітизм» [Vaterlandslosigkeit, позбавленість батьківщини] робітників, про який говорить «Маніфест», стосується буржуазної національної держави, а не народності, національності в етнічному сенсі. Робітники «не мають батьківщини», тому що повинні розглядати буржуазну національну державу як спрямовану проти них репресивну машину; і навіть після захоплення влади вони «не матимуть батьківщини» (в політичному сенсі), оскільки, згідно з Марксом, особливі соціалістичні національні держави будуть лише перехідним етапом на шляху до безкласового і бездержавного суспільства майбутнього, і оскільки побудова такого суспільства можлива тільки в міжнародному масштабі.

Далі

Генрі Форд і «Світове єврейство»

• Слайдер
• 10/10/2012

У романі «Змова проти Америки» Філіп Рот фантазує: а що, якби 1940 року президентом Сполучених Штатів став Чарльз Ліндберґ? Перемога відомого авіатора, знаного антисеміта, прихильника нацистів над Франкліном Делано Рузвельтом – плід письменницької уяви, однак вплив нацизму в Сполучених Штатах таки був реальністю. Доказ того – Генрі Форд. Але й Адольфа Гітлера надихали американські поборники євгеніки та расизму.

Далі

З буднів війни проти бідних: цілі поліцейського свавілля у Сполучених Штатах

• Слайдер
• 28/09/2012

Вже не перше десятиліття Сполучені Штати ведуть війну на власній території – масштабну та відкриту війну, яка, попри те, не викликає особливого занепокоєння. Щодня ворогів убивають, калічать, беруть у полон, катують, принижують та вкривають ганьбою. Перемоги тривають без кінця, але переможені виявляються співвітчизниками. Чи не найважливіше завдання даної статті полягає в спробі зрозуміти, яким чином описана ситуація можлива у суспільстві, яке вважає себе вільним та демократичним. Ми розбиратимемо це на прикладі поліцейського свавілля – одного з найстрашніших і водночас найнеобхідніших елементів війни.

Далі

АТТІЛА МЕЛЕГ: Расизм був одним із найважливіших інститутів у процесі розвитку капіталізму

• Слайдер
• 19/09/2012

Звісно, расизм доби колоніалізму змінився, адже суттєво звузився простір для маневру. Але расистський дискурс та культурні стереотипи не зникли. І тут ідеться не лише про погляди крайньо-правих. Насправді, ліберальний дискурс живиться тими ж самими стереотипами. Расизм — це не погляди якихось там політичних маргіналів, це наріжний камінь цієї системи. Геокультурні стереотипи та ієрархічне розуміння трансформувалися, але вони не зникли. Подивіться, як широко послуговуються расистськими упередженнями під час наступу на соціальну державу, коли починають розповідати, що іммігранти ледачі й тільки й хочуть паразитувати на нашій соціальній системі тощо. Боротьба проти расизму своєї актуальності аж ніяк не втратила. Далі

Журнал «Спільне», № 5: Політекономія расизму

• Номери журналу
• 11/09/2012

Хоча сьогодні ідеологію расизму засуджують, але це не заважає його розвитку й широкому розповсюдженню. Чим є расизм сьогодні, чим він живиться, на які настрої спирається і якими політичними силами підтримується? Редакторська група «Спільного» запрошує читачів і читачок до дискусії навколо запропонованих матеріалів. Маємо надію, що цей номер розкриє багатоплановість феномену расизму сьогодні.

Далі

ДО КРИТИКИ НАСИЛЬСТВА

• Статті
• 03/09/2012

Стаття, уривок з перекладу якої ми представляємо читачу, важлива як у контексті історії ідей, так і в контексті сучасних наукових та політичних дебатів. Тематика відношення між насиллям і владою, яку розглядає Вальтер Беньямін у цій статті, була центральною для багатьох соціальних мислителів першої половини ХХ століття: від соціального філософа Жоржа Сореля (чиї «Роздуми про насилля» й надихнули Беньяміна) та антрополога Рене Жирара до нацистського юриста Карла Шмітта, а сам Беньямінів текст став наріжним каменем таких визначальних сучасних роздумів про стан суспільства і шляхи його зміни, як книги «Homo sacer» Джорджо Агамбена та «Про насилля» Славоя Жижека. Звісно, треба брати до уваги обмеження, накладені на цей текст соціальними та біографічними обставинами, але не слід нехтувати й закладеними в ньому інтуїціями, що дають поштовх задуматися про співвідношення структурного, нормалізованого насилля, який чинить капіталізм («міфічне насилля», «катастрофа, що існує зараз» мовою Беньяміна), та викликаних ним вибухів спонтанного, часто відведеного на сторонні цілі чи навіть організованого антисистемного насилля («божественне насилля»). Далі