• Капіталізм — це расизм

    Капіталізм — це расизм

    • Статті
    • 03/11/2010

    Передмова до книжки Кирила Ткаченка «Від конкретного до загального: історія американського в'язня»

    Расизм у США – що може бути більш затасканою і малоцікавою темою для мешканця Східної Європи? В нашому регіоні світу «лінчування негрів» давно стало іронічним мемом, що позначає якусь надуману, неіснуючу або неважливу і нерелевантну проблему, якою намагаються підмінити «справжню суть».

    Далі
  • Взаємозалежність націоналізмів та боротьба за ліву альтернативу

    Взаємозалежність націоналізмів та боротьба за ліву альтернативу

    • Статті
    • 31/10/2010

    Шрами війни у моїй країні, Хорватії, є сильними та явними навіть через 15 років після того, як вона закінчилася. Насилля та ненависть знищили міжетнічну довіру, породивши страх та почуття образи, і для їхнього подолання потрібні десятки років. Післявоєнна нормалізація була обмеженою та відносною, значній меншості населення Хорватії та Сербії вдалося її уникнути.

    Далі
  • Український капіталізм і русифікація

    Український капіталізм і русифікація

    • Статті
    • 02/07/2010

    Під час прес-конференції тризубівцям вдалося перекинути стіл та втекти. Коли прес-конференцію відновили, «захисники» української мови тишком повернулися та ще раз перекинули стола. Вдруге втекти їм не поталанило – довелося пояснювати свої дії зацікавленим журналістам.

    Далі
  • Колізії невизнання: до перепрочитання «Інтернаціоналізму чи русифікації?» Івана Дзюби

    Колізії невизнання: до перепрочитання «Інтернаціоналізму чи русифікації?» Івана Дзюби

    • Статті
    • 28/06/2010

    Стосунки «нових лівих» із національним питанням залишаються дещо дивними. З одного боку, вони претендують на такий порядок денний, який зосереджувався би не на тих проблемах, які опиняються в центрі уваги парламенту й медій. З іншого боку, як не дивно, найбільш гарячі внутрішні дискусії лівих, за моїми спостереженнями, розгортаються саме навколо «медійних» питань (Голодомору, Чорноморського флоту і т.ін.), причому дискусії лежать здебільшого в площині «а чи варто взагалі лівим обговорювати це питання, чи є воно важливим для них?»

    Далі
  • Максим Буткевич: «Формується образ мігранта як загрози національній безпеці»

    Максим Буткевич: «Формується образ мігранта як загрози національній безпеці»

    • Статті
    • 25/05/2010

    Україна стала прикордонним фільтром, буфером для убезпечення Євросоюзу від притоку «непотрібних» людей. «Непотрібних» – це жорстко, але власне, так воно і звучить. Крім посилення східного кордону ЄС, існує низка програм з боку Євросоюзу, скерованих на зміцнення структур, які би протидіяли нелегальній імміграції, у самій Україні. Це  допомога українським прикордонникам, угода про реадмісію, будівництво нових центрів тимчасового утримання нелегальних мігрантів за кошти ЄС тощо.

    Далі
  • ЛУКАВЫЕ ЦИФРЫ И ОБМАНЧИВЫЕ ТЕОРИИ: о некоторых современных подходах к изучению мигрантов

    ЛУКАВЫЕ ЦИФРЫ И ОБМАНЧИВЫЕ ТЕОРИИ: о некоторых современных подходах к изучению мигрантов

    • Статті
    • 18/04/2010

    Виктор ШНИРЕЛЬМАН

    Лет пятнадцать назад как в научных публикациях, так и в СМИ появились рассуждения о неком «пороге толерантности» или «пороге конфликтности», который грозит общественной стабильности. Речь шла о том, что превышение долей мигрантов определённого, якобы строго установленного предела неминуемо ведёт к резкому всплеску ксенофобии и росту преступности и физического насилия. Эта идея, похоже, поразила воображение некоторых журналистов. Так, московский журналист со ссылкой на «данные ООН» пугал читателей порогом в 10% «чужаков», достижение которого якобы грозило катастрофой[1]. Затем эту же информацию воспроизвёл его коллега, обеспокоенный ростом числа мигрантов, что для него безусловно означало рост преступности[2]. Спустя ещё некоторое время «порог конфликтности» снова появился в газете, но на этот раз он был оценен уже в 5%[3].

    Такие цифры полюбились чиновникам, занимающимся миграционной политикой. Например, в 1994 году ответственный работник Управления Федеральной службы контрразведки по Краснодарскому краю, узнавший о «пороге терпимости» от местного эксперта, был убеждён в том, что «в мировой практике прыжок за 15 процентов беженцев и вынужденных переселенцев означает наступление серьёзных негативных социально-политических последствий». В его устах это звучало призывом к ужесточению миграционного контроля, ибо, как он утверждал, на Кубани число таких мигрантов уже достигло 13%[4]. Социолог М.В. Савва, занимавший в первой половине 1990-х годов должность начальника Управления по делам национальностей и вопросам миграции администрации Краснодарского края, упоминал о том же «пороге», опасаясь, что из-за высоких темпов миграции в крае через десять лет каждый пятый будет мигрантом, и призывал «защитить край» от «избыточных мигрантов»[5]. В декабре 2004 года из-под пера краснодарских законодателей вышел документ, где угрозой местной безопасности назывались компактно проживающие этнические общины, по своей численности «превышающие пятнадцатипроцентный предел конфликтности»[6]. Поэтому неудивительно, что в ходе опроса экспертов, проводившегося в 2004 году в Южном федеральном округе, некоторые из них также апеллировали к «критической массе» мигрантов, определяя её в 10-15% и называя опасной[7]. Ссылки на значительно завышенные и неправдоподобные показатели миграции порождали у населения тревоги за будущее края и помогали местным чиновникам и законодателям принимать более жёсткие миграционные правила[8].

    Далі