{"id":3701,"date":"2016-03-17T03:17:18","date_gmt":"2016-03-17T03:17:18","guid":{"rendered":"https:\/\/146.190.235.232\/pedagogika-progresu\/"},"modified":"2016-03-17T03:17:18","modified_gmt":"2016-03-17T03:17:18","slug":"pedagogika-progresu","status":"publish","type":"post","link":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/","title":{"rendered":"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423"},"content":{"rendered":"
\n

 <\/p>\n

З дитинства я не любив аграрну працю, якою доводилося займатися на городах у 90-х. Можливо, вона була такою чужорідною для мене, бо я не розумів економіки тогочасної сім’ї, де натуральне господарство стало важливою складовою. У нашій сім’ї завжди робили запас харчів, наприклад, домашні овочеві консерви (так звані «закатки» чи «закрутки»). І насправді прекрасно, що вони були, але докладати аж таких зусиль до їх виробництва мені здавалося невиправданим.<\/p>\n

Моя стійка відраза до такої кустарної праці мала дещо суттєвішу причину, ніж звичайні дитячі примхи й лінь. Педагогіка – книжки для розвитку, мультиплікація, кінематограф, дитячі енциклопедії – прищеплювали нам, дітям 80-х, прогресистське, раціоналістичне сприйняття світу.<\/p>\n

Виробництвом сільськогосподарських продуктів, писали книжки, мають займатися працівники агропромислового комплексу. Для чого тоді велетенські трактори й комбайни, що вражали своєю механікою, коли я бачив їх у цих енциклопедіях, на ВДНГ й на першотравневому параді? Чому це не використовується так, щоб усе можна було купити в овочевому магазині біля дому?<\/p>\n

Чому ферми розвалені? Таке питання теж поставало. Я ж сам бачив у фотоальбомах світлини з крутих автоматизованих м’ясомолочних колгоспів. Шпальти журналу «Моделіст-конструктор», що його передплачував мій батько, рясніли кольоровими світлинами новітніх, ледь не роботизованих зразків сільськогосподарської техніки. Що з усім цим сталося?<\/p>\n

\"1\"<\/p>\n

 <\/p>\n

Серія коробок сірників “Сільгосптехніка-78”<\/em><\/p>\n

Ручна аграрна праця здавалася мені геть невиправданою на тлі засвоєної раніше інформації. Було в цьому щось хтончіне. І неправильне.<\/p>\n

***<\/p>\n

Мій батько працював із високими технологіями – брав участь у створенні прототипів літаків на АНТК Антонова. По його лінії в нас ціла династія антонівців – дідусь і бабуся взагалі познайомилися, коли оселились у робітничому гуртожитку авіазаводу під час великої хвилі урбанізації 50-х. Культ авіації в нашій сім’ї тоді був потужний. Думаю, це теж сприяло певному прогресистському світовідчуттю. Мій домашній робочий стіл прикрашала широкоформатна чорно-біла фотографія «Мрії» під час знаменитого перельоту з космічним шатлом «Буран» на борту. Літаки марки «Ан» були справжньою гордістю нашої сім’ї… А в 90-х батькові довелося виготовляти на заводі лопати й сапки з авіаційного титану. Для натурального господарства.<\/p>\n

Продуктивні сили суспільства стрімко деградували. Тепер уже важко знайти якісь цифри, але ні для кого не секрет, що в добу первинного накопичення капіталу натуральне господарство допомагало виживати тисячам сімей. Для керманичів молодого капіталізму, звісно, це був подарунок долі. Кустарний труд на городах виконував функцію випуску пари з розпеченого котла економічних експериментів над населенням. Замість вдаватись до практик солідарності й колективного спротиву, люди йшли на городи й дачі, що відкривали шлях до індивідуального порятунку – самоексплуатації в позаробочий час. Страйки в своїй масі якось оминули моє дитинство, тоді як аграрна праця була присутня в ньому постійно. І вона дратувала.<\/p>\n

\"2\"<\/p>\n

 <\/p>\n

Переліт літака Ан-225 «Мрія» з «Бураном»<\/em><\/p>\n

Якщо економіка країни за поточного рівня розвитку технологій – із такими тракторами, комбайнами, комбінатами – не може забезпечити населення елементарними продуктами в потрібній кількості й за доступними цінами, – значить, щось не так. Підозра про це закрадалася в дитячу свідомість.<\/p>\n

Те, що освічені кваліфіковані громадяни високоурбанзованої, індустріально й технологічно розвиненої держави були змушені(!) займатися примітивною(!) аграрною працею, залучаючи й дитячу працю – це ганьба для системи.<\/p>\n

***<\/p>\n

Нелегка й глибоко ірраціональна дійсність 90-х заходила в гострий конфлікт із радянською міською культурою та дитячою педагогікою. Наше покоління готували зовсім до іншого життя, точно не для кустарної ручної праці. Згадайте хоча б хрестоматійний монолог Аліси з серіалу «Гостя з майбутнього», де дівчинка з 2084 року говорить про майбутнє своїх однокласників. Герої нашого часу – інженери, полярники, вчені, лікарі, пілоти. І, певна річ, космонавти.<\/p>\n

«У людства зоряне майбутнє», – стверджували ілюстровані дитячі книжечки 80-х. Я й досі в деталях можу згадати фотографії виходу Леонова у відкритий космос зі свого улюбленого альбому, видрукованого дуже якісно. Для нас, дітей, це здавалося нормою, хоча в реальності межувало з фантастикою.<\/p>\n

\"3\"<\/p>\n

Олексій Леонов у відкритому космосі<\/em><\/p>\n

Подумати тільки! Ще кілька десятиліть тому в селах цієї відсталої аграрної країни лютувало Середньовіччя, а тепер – космос, авіація! Мої діди були поколінням, яке вперше за тисячоліття непохитного сільського укладу життя урбанізація 50-х відірвала від землі. Ця метафора – «відриватися від землі» – якнайкраще описує ту динаміку процесів.<\/p>\n

Покоління моїх батьків – дітей учорашніх селян – культура, освіта, абстрактне мислення, праця на розвинених підприємствах та інституціях, вільний час, соціальна й географічна мобільність відривали від землі й від «коріння» ще вище. Сідаєш, наприклад, на літак – і за кілька годин польоту над хмарами ти вже в Єревані! Мої батьки належали до популярної на той час субкультури туристів. Їхні шиповані чоботи залишали сліди на льодовиках Кавказу, про існування яких ще три-чотири десятиліття тому прикутий до поля український селянин навіть не здогадувався. Не випадково, що батьки зустріли одне одного в поїзді, дорогою в південноосетинський альптабір «Торпедо», куди зліталася молодь із усього Союзу. Нові ступені свободи з’являлись у прямому сенсі слова: люди стрімко розтинали простір вздовж і впоперек, вглиб і вгору. Медицина, гігієна, відпочинок, спорт розбивали вікові кайдани часу, подовжуючи тривалість людського життя на цілі десятиліття. Такого нечуваного прогресу ще не було ніколи.<\/p>\n

За логікою речей, наше покоління мало зробити крок іще далі. Тодішня культура й педагогіка готували нас до того, що ми відірвемося від землі й рушимо в космічний простір. А навіть якщо ні, то тут, на поверхні, кількість тих самих ступенів свободи буде зростати, і ми самі власними знаннями й працею далі розширюватимемо людські можливості. У цьому, здавалося, не було нічого неможливого.<\/p>\n

\"4\"<\/p>\n

Кадр із фільму «Москва-Касіопея», 1973<\/em><\/p>\n

Проте історія розпорядилась інакше. У 90-х усіх нас – усі три покоління – люто прибило назад, до землі. До ручного плуга, у який запрягають людей.<\/p>\n

***<\/p>\n

(Пізньо)радянська педагогіка була неймовірно крутою. Крім загальновідомого гуманістичного аспекту – ті ж мультфільми, які психологи досі радять показувати дітям, – вона мала чітку дидактичну спрямованість на прогрес. У дітях виховували цікаве світосприйняття, де допитливість переростає в якесь гасло просвітництва, що світ є пізнаваним і змінюваним під натиском людських знань.<\/p>\n

На річках будують електростанції, енергія йде на комбінат, він переплавляє сталь, метал іде на нові турбіни, машини й комбайни, комбайни обробляють поля, їхню продукцію привозять у місто вантажівки. Небом ширяють літаки. Але це тільки проміжний пункт, далі – космос, який уже близько. Футуристичні міста, краплевидні автівки, комп’ютери. Одне природно й логічно витікає з іншого.<\/p>\n

Урбаністика наших міст, зокрема Києва, навіть на той час уже скидалася на щось із майбутнього. Модерністська архітектура нових районів, нео-конструктивістські форми університетів, лікарень і кінотеатрів, бурхливі транспортні магістралі – все це вселяло додаткову впевненість у невідворотності прогресу.<\/p>\n

\"5\"<\/p>\n

Готель «Салют», Київ, фото 1980-х років<\/em><\/p>\n

У моєму персональному досвіді це відчуття прогресу було особливо загостреним. Наша сім’я оселилась у новому висотному будинку на Батиєвій горі, звідки відкривався краєвид цілої столиці. Місто з його висотками, будівельними майданчиками, автотрасами, вогнями пульсувало наче на долоні. Майже кожні 15 хвилин на горизонті – практично на рівні моїх очей – з’являлися літаки, котрі заходили на посадку чи на зліт із аеропорту «Жуляни». Така картина світу, паралельно пояснювана, підштовхувана книжками й фільмами, не могла не бентежити дитячу уяву.<\/p>\n

Візуальність, котрій у радянському виховному процесі відводилося важливе місце, була впритул наближена до картин, які малювало перед дітьми життя великого міста. Ось студент із тубусом під пахвою йде в напрямку будівельного інституту. Він явно буде архітектором або інженером, проектуватиме нові квартали, електростанції. Ось будівельники в касках вправляються з бетоном, який застигне у вигляді нових висоток. Водії, вчителі, школярі, спортсмени – повсякденні сцени з міського життя підтверджували побачене й прочитане, і тому в нього охоче вірилося.<\/p>\n

Саме місто часом сприймалося як проект – задуманий людським розумом і втілений у реальність план. У дитячій пізнавальній літературі воно часто-густо ілюструвалося чорно-білими абрисами, наче з ескізів Київпроекту, у фотоальбомах – соковитими ломографічними високозернистими картинками найпередовіших явищ суспільного життя, за вікном – краєвидами десь із висоти пташиного польоту, звідки можна охопити оком усю масштабність плану перетворення природи.<\/p>\n

\"6\"<\/p>\n

Проект забудови мікрорайону Нове Давидково, «Моспроект-1», майстерня №4, 1963-1965<\/em><\/p>\n

На тих-таки сторінках енциклопедій і книжок оживали сталевари, полярники, геологи, підводники. Уява легко домальовувала їх і ставила на відведену поличку в світосприйнятті. Притаманно, що практично жодну зі справді важливих сфер людської діяльності – чи то праця, чи наука, чи творчість і дружба – не було звідти викреслено, замовчано чи забуто. Світогляд, котрий небезуспішно формувався в нас, можна назвати модерністським. Можливо, це і є той світогляд, про який не втомлювався говорити Евальд Ільєнков – внутрішній світ невідчуженої, нефрагментарної, цілісної людини. Нехай ця людина ще тільки починала шлях свого становлення.<\/p>\n

У сприйнятті часу педагогіка давала чітке уявлення про минуле, теперішнє та майбутнє – від динозаврів і первісних людей до атомних станцій, автоматизованого виробництва й колонізації інших світів. Якихось кілька поколінь тому ані таких знань, ані таких уявлень, ані відчуття сучасності в абсолютної більшості дітей цієї країни ще не було. До часу мого дитинства педагогіка, за відносно короткий термін, уже достатньо відшліфувала свою майстерність захоплювати уми маленьких людей масштабами історичного мислення.<\/p>\n

До чого нам, звісно, важко було додуматись у тому віці – це те, що саме наше дитинство було проектом. Складним проектом соціальної інженерії. Із суспільних інкубаторів, у позитивному й прогресистському розумінні цього слова, мали вийти люди, здатні продовжувати рух уперед, у незвідане, лише трохи окреслене ескізами педагогів-візіонерів майбутнє. І то робити це нам належало краще за своїх попередників.<\/p>\n

\"7\"<\/p>\n

Кадр із фільму «Москва-Касіопея», 1973<\/em><\/p>\n

Я можу припустити, що в багатьох представників старших поколінь, сформованих радянською педагогікою – нехай і різною в різні часи, – схоже відчуття динаміки навколишнього світу, історичності та прогресу йшло з ними далі в доросле життя. Безумовно, обставини буття в тій системі вносили свої корективи, змушували значно цинічніше дивитися на дійсність та її перспективи, але таке виховання не могло минати безслідно. Залишається лише уявити, наскільки їм<\/em>, уже дорослим, сформованим на цінностях прогресу людям, важко було вписатись у нову реальність 1990-х із бандитизмом, розкраданням у особливо великих обсягах, розпилюванням передових заводів і тим самим кустарним натуральним господарством.<\/p>\n

***<\/p>\n

Конфлікт між тією педагогікою прогресу й новою ринковою реальністю не міг тривати довго. За зміною базису відбулася й зміна надбудови, на зміну культурі модерну приходив постмодерн – із рекламою, патріотизмом, релігією, традиціями, споживацтвом. І жоден із цих елементів нової культури не був здатен раціонально виправдати свого існування – вони постулювалися аксіоматично, і цього було достатньо.<\/p>\n

Із оптики почали випадати цілі сфери людського життя, такі як виробництво, праця, наука. Розмивалися самі засади й іще донедавна ясні цілі. Реальність ніби фрагментувалася. Наче в калейдоскопі мозаїки різні медіа-реальності перекидалися маже щодня, утворюючи нові й нові комбінації, слабко пов’язані між собою.<\/p>\n

\"8\"<\/p>\n

Саша Селезньов, «Дюймовочка»<\/em><\/p>\n

Час перестав бути лінійним, координати перемішалися, і вже важко було зрозуміти, від чого починати відлік і куди, зрештою, цей світ мав би рухатись. Властиво, що в таких плинних «системах координат» випарувалась і сама ідея прогресу – і науково-технічного, і соціального. Відступаючи під натиском релятивізму, зникали критерії оцінок. Старі книжки й енциклопедії ще намагалися боротися за своє право раціонально описувати й систематизувати навколишній світ, але що вони могли протиставити тиранії телебачення та яскравих імпортних обгорток?<\/p>\n

Щодо ідеї майбутнього, то вона також швидко загубилася. Майбутнє приходило в іноземних фільмах, мультиплікації, комп’ютерних іграх, але не його ідея. Це був жорстокий кіберпанк, що різко контрастував із майбутнім радянської педагогіки – майбутнім як проектом.<\/p>\n

Країна виживала й споживала. Стрункі лінії модерністського міста заповнювала стихійна вулична торгівля, базари турецького одягу, де кияни цілими днями місили ногами рідку кашу з багна. Відроджувалася духовність, у київському Планетарії стали показувати християнський мультфільм «Клуб Суперкниги», вулицями сновигали проповідники «Білого Братства». Люди вже практично не відривалися від землі – розвалювалась авіація внутрішнього сполучення. Разом із відродженням традицій сивої давнини сім’ї робітників та інженерів також поверталися до споконвічної діяльності предків – ручної сільськогосподарської праці.<\/p>\n

Озираючись назад, можна сказати, що сьогодні цього втраченого відчуття прогресу вкрай бракує. Координати досі не знайдено, а знавіснілий від вседозволеності постмодерн гарцює в дикому танці, витоптуючи цілі міста й покоління, відбираючи розум і ламаючи долі.<\/p>\n

\"9\"<\/p>\n

Наікос Н., «Людський прогрес»<\/em><\/p>\n

Мова не про те, щоб ностальгувати за минулим, про повернення якого годі й говорити – в одну воду двічі не зайдеш. Річ у тім, що варто накидати ескізи нового модерну, де мережа координат знову стане можливою, а значить, уможливиться й сама ідея поступу, перспективи, куди можна рухатися. Вона буде суттєво відрізнятися від усього попереднього, то й нехай! Проте з минулого, із того сприйняття прогресу, із культури, із педагогіки нам є що взяти в майбутнє. А принизливу примітивну аграрну працю… її слід лишити в ілюстрованих енциклопедіях, де їй насправді й місце.<\/p>\n

<\/div>\n<\/div>\n","protected":false},"excerpt":{"rendered":"

  З дитинства я не любив аграрну працю, якою доводилося займатися на городах у 90-х. Можливо, вона була такою чужорідною для мене, бо я не розумів економіки тогочасної сім’ї, де натуральне господарство стало важливою складовою. У нашій сім’ї завжди робили запас харчів, наприклад, домашні овочеві консерви (так звані «закатки» чи «закрутки»). І насправді прекрасно, що […]<\/p>\n","protected":false},"author":195,"featured_media":1934,"comment_status":"closed","ping_status":"open","sticky":false,"template":"","format":"standard","meta":{"_acf_changed":false,"footnotes":""},"categories":[151,185,145],"tags":[],"coauthors":[347],"class_list":["post-3701","post","type-post","status-publish","format-standard","has-post-thumbnail","hentry","category-nauka","category-znannya","category-ukrayina"],"acf":[],"yoast_head":"\n\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423 - \u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons<\/title>\n<meta name=\"robots\" content=\"index, follow, max-snippet:-1, max-image-preview:large, max-video-preview:-1\" \/>\n<link rel=\"canonical\" href=\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\" \/>\n<meta property=\"og:locale\" content=\"uk_UA\" \/>\n<meta property=\"og:type\" content=\"article\" \/>\n<meta property=\"og:title\" content=\"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423 - \u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons\" \/>\n<meta property=\"og:description\" content=\"  З дитинства я не любив аграрну працю, якою доводилося займатися на городах у 90-х. Можливо, вона була такою чужорідною для мене, бо я не розумів економіки тогочасної сім’ї, де натуральне господарство стало важливою складовою. У нашій сім’ї завжди робили запас харчів, наприклад, домашні овочеві консерви (так звані «закатки» чи «закрутки»). І насправді прекрасно, що […]\" \/>\n<meta property=\"og:url\" content=\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\" \/>\n<meta property=\"og:site_name\" content=\"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons\" \/>\n<meta property=\"article:published_time\" content=\"2016-03-17T03:17:18+00:00\" \/>\n<meta property=\"og:image\" content=\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg\" \/>\n\t<meta property=\"og:image:width\" content=\"694\" \/>\n\t<meta property=\"og:image:height\" content=\"240\" \/>\n\t<meta property=\"og:image:type\" content=\"image\/jpeg\" \/>\n<meta name=\"author\" content=\"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d\" \/>\n<meta name=\"twitter:card\" content=\"summary_large_image\" \/>\n<meta name=\"twitter:label1\" content=\"\u041d\u0430\u043f\u0438\u0441\u0430\u043d\u043e\" \/>\n\t<meta name=\"twitter:data1\" content=\"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d\" \/>\n\t<meta name=\"twitter:label2\" content=\"Written by\" \/>\n\t<meta name=\"twitter:data2\" content=\"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d\" \/>\n<script type=\"application\/ld+json\" class=\"yoast-schema-graph\">{\"@context\":\"https:\/\/schema.org\",\"@graph\":[{\"@type\":\"Article\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#article\",\"isPartOf\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\"},\"author\":{\"name\":\"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/person\/ed4972f5fa9f6ccd9e4341aedc732a03\"},\"headline\":\"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423\",\"datePublished\":\"2016-03-17T03:17:18+00:00\",\"mainEntityOfPage\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\"},\"wordCount\":28,\"publisher\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#organization\"},\"image\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage\"},\"thumbnailUrl\":\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg\",\"articleSection\":[\"\u041d\u0430\u0443\u043a\u0430\",\"\u041e\u0441\u0432\u0456\u0442\u0430, \u043d\u0430\u0443\u043a\u0430, \u0437\u043d\u0430\u043d\u043d\u044f\",\"\u0423\u043a\u0440\u0430\u0457\u043d\u0430\"],\"inLanguage\":\"uk\"},{\"@type\":\"WebPage\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\",\"url\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\",\"name\":\"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423 - \u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons\",\"isPartOf\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#website\"},\"primaryImageOfPage\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage\"},\"image\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage\"},\"thumbnailUrl\":\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg\",\"datePublished\":\"2016-03-17T03:17:18+00:00\",\"breadcrumb\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#breadcrumb\"},\"inLanguage\":\"uk\",\"potentialAction\":[{\"@type\":\"ReadAction\",\"target\":[\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/\"]}]},{\"@type\":\"ImageObject\",\"inLanguage\":\"uk\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage\",\"url\":\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg\",\"contentUrl\":\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg\",\"width\":694,\"height\":240},{\"@type\":\"BreadcrumbList\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#breadcrumb\",\"itemListElement\":[{\"@type\":\"ListItem\",\"position\":1,\"name\":\"\u0413\u043e\u043b\u043e\u0432\u043d\u0430\",\"item\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/\"},{\"@type\":\"ListItem\",\"position\":2,\"name\":\"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423\"}]},{\"@type\":\"WebSite\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#website\",\"url\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/\",\"name\":\"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons\",\"description\":\"\",\"publisher\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#organization\"},\"potentialAction\":[{\"@type\":\"SearchAction\",\"target\":{\"@type\":\"EntryPoint\",\"urlTemplate\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/?s={search_term_string}\"},\"query-input\":{\"@type\":\"PropertyValueSpecification\",\"valueRequired\":true,\"valueName\":\"search_term_string\"}}],\"inLanguage\":\"uk\"},{\"@type\":\"Organization\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#organization\",\"name\":\"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons\",\"url\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/\",\"logo\":{\"@type\":\"ImageObject\",\"inLanguage\":\"uk\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/logo\/image\/\",\"url\":\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/10\/logo.svg.svg\",\"contentUrl\":\"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/10\/logo.svg.svg\",\"width\":175,\"height\":48,\"caption\":\"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons\"},\"image\":{\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/logo\/image\/\"}},{\"@type\":\"Person\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/person\/ed4972f5fa9f6ccd9e4341aedc732a03\",\"name\":\"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d\",\"image\":{\"@type\":\"ImageObject\",\"inLanguage\":\"uk\",\"@id\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/person\/image\/63c42462c7210f0ecfe2f797c5a2ca15\",\"url\":\"https:\/\/secure.gravatar.com\/avatar\/9af1e999572d45445a4c1b883ced427b97c1b303797ac9de3e02359cef9f99bb?s=96&d=mm&r=g\",\"contentUrl\":\"https:\/\/secure.gravatar.com\/avatar\/9af1e999572d45445a4c1b883ced427b97c1b303797ac9de3e02359cef9f99bb?s=96&d=mm&r=g\",\"caption\":\"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d\"},\"url\":\"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/author\/movchan-andrij\/\"}]}<\/script>\n<!-- \/ Yoast SEO plugin. -->","yoast_head_json":{"title":"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423 - \u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons","robots":{"index":"index","follow":"follow","max-snippet":"max-snippet:-1","max-image-preview":"max-image-preview:large","max-video-preview":"max-video-preview:-1"},"canonical":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/","og_locale":"uk_UA","og_type":"article","og_title":"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423 - \u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons","og_description":"  З дитинства я не любив аграрну працю, якою доводилося займатися на городах у 90-х. Можливо, вона була такою чужорідною для мене, бо я не розумів економіки тогочасної сім’ї, де натуральне господарство стало важливою складовою. У нашій сім’ї завжди робили запас харчів, наприклад, домашні овочеві консерви (так звані «закатки» чи «закрутки»). І насправді прекрасно, що […]","og_url":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/","og_site_name":"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons","article_published_time":"2016-03-17T03:17:18+00:00","og_image":[{"width":694,"height":240,"url":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg","type":"image\/jpeg"}],"author":"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d","twitter_card":"summary_large_image","twitter_misc":{"\u041d\u0430\u043f\u0438\u0441\u0430\u043d\u043e":"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d","Written by":"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d"},"schema":{"@context":"https:\/\/schema.org","@graph":[{"@type":"Article","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#article","isPartOf":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/"},"author":{"name":"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/person\/ed4972f5fa9f6ccd9e4341aedc732a03"},"headline":"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423","datePublished":"2016-03-17T03:17:18+00:00","mainEntityOfPage":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/"},"wordCount":28,"publisher":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#organization"},"image":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage"},"thumbnailUrl":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg","articleSection":["\u041d\u0430\u0443\u043a\u0430","\u041e\u0441\u0432\u0456\u0442\u0430, \u043d\u0430\u0443\u043a\u0430, \u0437\u043d\u0430\u043d\u043d\u044f","\u0423\u043a\u0440\u0430\u0457\u043d\u0430"],"inLanguage":"uk"},{"@type":"WebPage","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/","url":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/","name":"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423 - \u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons","isPartOf":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#website"},"primaryImageOfPage":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage"},"image":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage"},"thumbnailUrl":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg","datePublished":"2016-03-17T03:17:18+00:00","breadcrumb":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#breadcrumb"},"inLanguage":"uk","potentialAction":[{"@type":"ReadAction","target":["https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/"]}]},{"@type":"ImageObject","inLanguage":"uk","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#primaryimage","url":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg","contentUrl":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/11\/no-img.jpg","width":694,"height":240},{"@type":"BreadcrumbList","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/pedagogika-progresu\/#breadcrumb","itemListElement":[{"@type":"ListItem","position":1,"name":"\u0413\u043e\u043b\u043e\u0432\u043d\u0430","item":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/"},{"@type":"ListItem","position":2,"name":"\u041f\u0415\u0414\u0410\u0413\u041e\u0413\u0406\u041a\u0410 \u041f\u0420\u041e\u0413\u0420\u0415\u0421\u0423"}]},{"@type":"WebSite","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#website","url":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/","name":"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons","description":"","publisher":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#organization"},"potentialAction":[{"@type":"SearchAction","target":{"@type":"EntryPoint","urlTemplate":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/?s={search_term_string}"},"query-input":{"@type":"PropertyValueSpecification","valueRequired":true,"valueName":"search_term_string"}}],"inLanguage":"uk"},{"@type":"Organization","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#organization","name":"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons","url":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/","logo":{"@type":"ImageObject","inLanguage":"uk","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/logo\/image\/","url":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/10\/logo.svg.svg","contentUrl":"https:\/\/commons.com.ua\/wp-content\/uploads\/2025\/10\/logo.svg.svg","width":175,"height":48,"caption":"\u0421\u043f\u0456\u043b\u044c\u043d\u0435 Commons"},"image":{"@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/logo\/image\/"}},{"@type":"Person","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/person\/ed4972f5fa9f6ccd9e4341aedc732a03","name":"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d","image":{"@type":"ImageObject","inLanguage":"uk","@id":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/#\/schema\/person\/image\/63c42462c7210f0ecfe2f797c5a2ca15","url":"https:\/\/secure.gravatar.com\/avatar\/9af1e999572d45445a4c1b883ced427b97c1b303797ac9de3e02359cef9f99bb?s=96&d=mm&r=g","contentUrl":"https:\/\/secure.gravatar.com\/avatar\/9af1e999572d45445a4c1b883ced427b97c1b303797ac9de3e02359cef9f99bb?s=96&d=mm&r=g","caption":"\u0410\u043d\u0434\u0440\u0456\u0439 \u041c\u043e\u0432\u0447\u0430\u043d"},"url":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/author\/movchan-andrij\/"}]}},"_links":{"self":[{"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/posts\/3701","targetHints":{"allow":["GET"]}}],"collection":[{"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/posts"}],"about":[{"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/types\/post"}],"author":[{"embeddable":true,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/users\/195"}],"replies":[{"embeddable":true,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/comments?post=3701"}],"version-history":[{"count":0,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/posts\/3701\/revisions"}],"wp:featuredmedia":[{"embeddable":true,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/media\/1934"}],"wp:attachment":[{"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/media?parent=3701"}],"wp:term":[{"taxonomy":"category","embeddable":true,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/categories?post=3701"},{"taxonomy":"post_tag","embeddable":true,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/tags?post=3701"},{"taxonomy":"author","embeddable":true,"href":"https:\/\/commons.com.ua\/uk\/wp-json\/wp\/v2\/coauthors?post=3701"}],"curies":[{"name":"wp","href":"https:\/\/api.w.org\/{rel}","templated":true}]}}