Вперше опубліковано в: Спільне, №6, 2013: Гендер і праця
7 червня 1968 року 187 швачок-машиністок з автомобілебудівного заводу «Форд» у Дагенхемі (передмістя у Східному Лондоні) оголосили страйк проти дискримінації за гендерною ознакою в оплаті праці на виробництві. Робітниці вимагали дорівняти їхню роботу (пошиття чохлів для автомобільних сидінь) до категорії С (напівкваліфікована праця), яку мали чоловіки, що виконували таку саму роботу на заводі, замість малоприбуткової категорії В (некваліфікована праця) у якій жінки отримували лише 85% від «чоловічої ставки».
Такий розподіл був зумовлений повоєнною політикою британського уряду під назвою «Назад до роботи». Ця політика полягала, по-перше, в намаганнях повернути демобілізованих чоловіків назад до традиційної «чоловічої роботи» (важка промисловість, машинобудування), до якої було залучено багато жінок під час війни; по-друге, внаслідок повоєнного бейбі-буму необхіндо було повернути жінок із заводів додому або перевести до сфери обслуговування на неповний робочий день чи до «жіночої» легкої промисловості. Тому жодних умов для кар’єрного зростання жінок у «чоловічій» сфері промисловості не було передбачено, а їхня заробітну плату суспільство та роботодавці розцінювали як «додатковий дохід» (відповідним був і її розмір) до того, яким мусив би забезпечувати родину чоловік (Holloway 2005: 187-188).
Ідея організувати страйк стала можливою завдяки посиленню в 60-тих роках жіночого руху загалом і низки акцій протесту проти нерівної оплати праці у Британії, бо Королівська комісія з рівної оплати праці (Royal Commission on Equal Pay) була малоефективною, а також завдяки вдалим прикладам таких страйків у минулому (страйк на заводі «Ролс-ройс» у Ґлазґо в 1943 році та вчительський страйк у 1944 році) (Holloway 2005: 195-196). Очолили страйк активістки Розі Болланд та Ліл О’Каллаґан, а допомагали їм представники профспілки Генрі Фрідман та Генрі Песінґем. Самі ж профспілки зайняли суперечливі позиції: інженерна профспілка AEF підтримала страйк як виступ за рівну оплату праці, але не за скасування наявного поділу на категорії; «Національне об’єднання автомобілебудівників» (The National Union of Vehicle Builders, NUVB) не підтримали протесту, хоча 135 жінок, що брали участь у страйку, були членкинями цього об’єднання. Робітники заводу також не підтримали швачок під час страйку, проте з ними солідаризувалися 197 працівниць заводу «Форд» у Хейлвуді, що у графстві Мерсісайд. Таким чином виробництво на заводах «Форд» було повністю паралізоване.
Переговори профспілки з компанією та міністрами почалися за спряння Барбари Касл, першої державної секретарки 1 в уряді Гарольда Вілсона. У результаті переговорів «Форд» зобов’язувалися забезпечити жінкам повну ставку в категорії В за два роки. В реальності «Фордові» вдалося забезпечити 92% від «чоловічої» ставки в категорії В, а також додаткові 7 пенсів на годину для жінок. Робітниці були вимушені погодитися на такі умови, а категорію С вони змогли здобути лише після протесту 1984 року.
Попри те, що вимоги машиністок не були повністю задоволені, цей протест став каталізатором прийняття у 1970 році «Закону про рівну оплату праці» (Equal Pay Act), який урівнював заробітну плату чоловіків і жінок, якщо вони виконували ту саму (або еквівалентну) працю у відповідній категорії. Також робітниці «Форда» були серед засновниць «Національного об’єднаного комітету з забезпечення рівних прав для жінок» (National Joint Action Committee for Women’s Equal Rights) — організації, що об’єднала тисячі жінок із різних профспілок у боротьбі за рівні права у Британії.
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
МАРУСЯ НІКІФОРОВА — ЛЕГЕНДА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (Євгеній Казаков, Дмітрій Рубльов)
ПРОТЕСТИ ЖІНОК НА ВІЙСЬКОВИХ ЗАВОДАХ: ФРАНЦІЯ 1917 (Ірина Дубей)
ЩО МОЖНА НАЗВАТИ СОЦІАЛІСТИЧНИМ ФЕМІНІЗМОМ (Ірина Дубей)
ФЕМІНІЗМ, КАПІТАЛІЗМ І ПІДСТУПНІСТЬ ІСТОРІЇ (Ненсі Фрейзер)
Джерела:
Brunet, J.-P., 1980. St. Denis, la ville rouge. Socialisme et communisme en banlieue ouvrière, 1890-1939. Paris: Hachette.
Downs, L., 2002. L’Inégalité à la chaîne. La division sexuée du travail dans l’industrie métallurgique en France et en Angleterre. Paris: Albin Michel.
Downs, L., 1993. Women’s Strikes and the Politics of Popular Egalitarianism in France, 1916-1918 in Berlanstein, L.R. (ed.). Rethinking Labor History: Essays on Discourse and Class Analysis.Urbana and Chicago: University of Illinois Press, pp. 114-148.
Holloway, G., 2005. Women and Work in Britain since 1840. New-York, Rouletledge.
Omnès, С., 1997. Ouvrières parisiennes. Marché du travail et trajectoires professionnelles au 20e siècle. Paris: Éditions de l’EHESS.
Zancarini-Fournel, M., 2004. Femmes, genre et syndicalisme pendant la Grande Guerre in Rotureau, E.M. (ed.), 1914-1918: combats de femmes . Les femmes pilier de l’effort de guerre. Paris: Autrement, pp.98-111.
