Канонічну трійку факторів виробництва (земля, праця та капітал) слід доповнювати четвертим фактором — технологією. Адже в сучасному світі вона радикалізує проблему нерівності. Про це зауважує футуролог Мартін Форд у книжці «Пришестя роботів», що стала бестселлером New York Times.
Власність на природні ресурси чи засоби виробництва (а отже, й людську працю) передбачає концентрацію благ у руках меншості. Але саме доступ до технологій її радикалізує й зосереджує в нового класу капіталістів, власників великих компаній.
Сучасна IT-корпорація може отримувати максимальний прибуток із мінімальною кількістю працівників. Наприклад, Форд пише, що YouTube, заснований всього лише трьома людьми, був проданий Google за 1,65 млрд доларів. Значить, на кожного з тогочасних 65 працівників припадало по 25 млн доларів.
Роботизація виробництва дозволяє капіталістам обходитися невеликим штатом працівників. Ба більше, для зростання прибутку бажана менша кількість найманих робітників.
На думку Форда, потреба в людській праці може зникнути через неодмінне зростання роботизації. Може здатися, буцім ідеться про емансипацію робітників. Нібито людина отримає більше вільного часу на творчий розвиток. Однак не в сучасній суспільно-економічній системі.
По-перше, власність на технології залишається в руках малої — і щораз меншої — когорти технологічних еліт. По-друге, робітничий клас втратить можливість заробляти, оскільки його місце замінять роботи.
Втім, робітники не єдині жертви нової кризи. Мартін Форд розмірковує: який компаніям зиск із виробленого продукту, якщо його ніхто не зможе купити? Кам’яні стовпи капіталістичної економіки — це не лише виробництво й прибутковість, а й споживання. Навіть якщо всі галузі виробництва будуть роботизовані, товари мають продаватися. А їхні покупці мають заробляти або отримувати гроші. Усе має змінитися, адже з роботизацією капіталізм позбувається власної основи — платоспроможності споживачів.
Роботизація свідчить про підважування сучасної капіталістичної системи масового споживання. Назовні виходять її недоліки й з’являються вимоги її переосмислити. Як виявляється, не тільки в інтересах робітників.
Проте основним джерелом прибутку можуть стати самі технології. Форд попереджає, що цей ресурс ще більше концентрується в руках меншості і тоді чимало людей виявиться економічно зайвими.
"У сфері швидкого харчування й сільського господарства роботи стрімко приходять на заміну людям."
У книжці наведений приклад того, як у сфері швидкого харчування й сільського господарства роботи стрімко приходять на заміну людям. Серед тенденцій — безробіття стає тривалішим, а нестійка й нестабільна зайнятість унормовується.
Через зменшення середнього класу скорочується кількість продукції для нього, а значить — і робочих місця для працівників. Саме вони забезпечували економічну стабільність і уможливлювали постійне споживання у минулому столітті. У книжці вдосталь екскурсів у минуле чи гіпотетичне майбутнє — переважно в цьому й полягає її цінність.
Попри фактологічне багатство «Пришестя роботів» іноді додає апетиту без винагороди. Автор робить це не заради дешевої інтриги, а радше пробуджує нашу цікавість. Наприклад, Форд багато говорить про ріст продуктивності та її зв’язок з економічним зростанням, але не дає відповіді, у яких секторах економіки ця продуктивність зрештою втілюється. Автор припускає, які саме робочі місця залишаться, наприклад прибиральники у готелях. Проте незрозуміло, як технологізація змінила сучасний ринок праці. Немає сумнівів, що такі зміни відбулися — досить подивитися на сектори ІТ чи маркетингу, які однозначно зросли. У контексті книжки дані про сучасні сфери зайнятості були би дуже доречними.
До речі, якщо говорити про динаміку книжки, перші розділи рясніють даними, але починаючи з середини їх меншає. Оповідь стає більш наративною, а тези більш очевидними. Наприкінці автор починає говорити про різні стратегії вирішення поточних проблем, такі як введення податку на капітал чи запровадження безумовного базового доходу. Але Форд не занурюється у це глибоко, а просто перелічує можливі варіанти.
Книжка корисна для розуміння ключових тенденцій, але годі чекати їх зібраного осмислення та комплексного висновку. У підсумку «Пришестя роботів» розбруньковується на багато напрямків, з якими, схоже, автор не дає ради. Але книжка зачіпає найгостріші економічні проблеми сучасності, які розглядають й інші автори.
Одна з таких тем – роль Китаю та країн, що розвиваються. Їм Форд приділяє значно менше уваги ніж, наприклад Христя Фріланд у книжці «Плутократи». Її розвідка вийшла в українському перекладі у 2017 році й також порушує проблему економічної нерівності.
Форд не пророкує Китаю глобального лідерства та стрімкого зростання економіки через низку соціальних явищ. Серед них – старіння населення та політика однієї дитини (що покладає відповідальність за двох батьків і чотирьох дідусів і бабусь на одну дитину) та низький рівень індивідуального споживання й автоматизації. Остання неодмінно добереться і до Китаю.
"Нерівномірний же розвиток соціального й технологічного несе загрозу."
Небезпечним для країн, що розвиваються, Форд вважає адаптацію вже готових технологій. На Заході економічне зростання та розвиток технологій відбувались повільно та йшли пліч-о-пліч. Нерівномірний же розвиток соціального й технологічного несе загрозу.
Головна перевага книжки — висновки про вплив роботизації на сучасну економічну систему. Недолік — неврахування суб’єктивного чинника, від якого залежать сценарії майбутнього, які окреслює автор.
Наприклад, прогнозуючи поступ дистанційної освіти та комп’ютерної перевірки студентських есе, автор не враховує протилежного сценарію, за яким людська складова в освіті може стати ще важливішою через і так стрімку автоматизацію у різних сферах життя. А критикуючи економістів за ігнорування офшорингу та надмірне покладання на технології, автор сам розглядає соціальні відносини лише з позицій ринку та економічної доцільності. Він не враховує, що сама технологічна інновація не означає її беззаперечного прийняття та що людство може вирішити діяти інакше, а також не мислить альтернативну соціально-економічну систему чи бодай втілення альтернативних практик в окремих сферах життя. А можливо, саме це і наблизило б автора до відповідей про майбутнє з роботами, які книжка дати не змогла.
Читайте також:
Нові технології і глобальна нерівність (Вікторія Мулявка)
