Не буду приховувати, що завдяки Маршу рівності мені вдалося зустрітися та нарешті спокійно переговорити із Ксенією Проконовою ― не тільки талановитою адвокаткою, але і надзвичайно ефектною й усебічною особистістю. Під час подорожі у кареті швидкої медичної допомоги та у черзі на рентген Ксеня люб’язно пояснила мені деякі деталі чинного законодавства, спираючись на які, ми таки зможемо зареєструвати статут політичної партії без жодних одноосібних лідерів та з винятково колегіальним керівництвом. Це керівництво, до речі, діятиме на підставі загальних електронних голосувань усіх членів партії. Ксенія так і сказала мені: «Це не дуже розповсюджена практика, але вона не суперечить законодавству та цілком може бути реалізована». Отже, повірте, після Маршу рівності я почуваюся набагато натхненніше та впевненіше. І не кажіть межі, що з Проконовою можна зустрітися у більш простий спосіб ― ви просто не пробували.
Стосовно ж самого «Маршу рівності» та його політичного змісту. Всім відомо, що я не належу до його безпосередніх організаторів. Навряд можна зарахувати мене і до «спільноти». Але я бачу, що права ЛГБТ дедалі більше порушуються, а представники ЛГБТ-спільноти стають об’єктами насилля та виключення. Я не є великим прихильником інституту шлюбу, особливо «традиційного», який, задається мені, може травмувати дитячу психіку набагато більше, ніж виховання дитини поза шлюбом. Але я впевнений, що обмежувати права на спілкування із власними біологічними дітьми слід в першу чергу тим, хто вважає фізичне насильство легітимним засобом виховання та «переконання». Й особливо тим, хто сповідує такі методи як ідеологію та відверто заявляє, що політичним опонентам слід «бити морди». До цієї категорії, до речі, належать абсолютно всі члени таких політичних партій, як «Свобода» та «Правий сектор». В цих організаціях необхідність фізичного насильства проти незгодних є принципом, який повторюється та втовкмачується в голови «членства» на кожних зборах та на кожному «вишколі». Отже, викриття мракобісся ультраправих є саме по собі дуже важливим. Впевнений, що більшість жителів Оболоні, які голосуваи за фюрера «Азову» Білецького, абсолютно не уявляють собі, яку ідеологію та які терористичні методи сповідує ця особа та його «побратими». І які б олігархічні покидьки не піарилися на coming-out «Правого сектора» та всієї цієї наволочі, публічне викриття в провідних ЗМІ реальної ідеології та способу дії ультраправих є, без сумніву, дуже важливим та корисним кроком для масової свідомості українських громадян. Свідомості і без того сильно травмованої іноземною інтервенцією та громадянською війною.
Автор замітки після нападу ультраправих
Саме тому важливо використати можливість притягнення до кримінальної відповідальності «сволотівських» провідників за цілком звичайну та буденну для них діяльність ― організації нападів на політичних опонентів. Добре відомо, наприклад, що депутат Київської облради Гноєвий, перепрошую, Ноєвий, систематично бере участь в організації провокацій та фізичному побитті противників ВОС. Дуже добре, що нам нарешті вдалося це задокументувати та, сподіваюся, вдасться публічно довести у суді. Цьому «діячеві» вийшло уникнути покарання, коли він разом з іншими «сволотівцями» влаштовував хуліганський ґвалт на презентації книги «Український Троцький» в книгарні «Є». Наслідком цього ґвалту були, зокрема, порізані шини на припаркованому біля книгарні авто. Тепер ми зможемо продемонструвати громадськості, чим насправді займається заступник голови облради від ВОС: від наведення своїх тітушок на конкретних опонентів до особистого цинічного нападу на Миколу Старкова зі власноруч нанесеними тілесними ушкодженнями, які довелося зашивати в лікарні.
Захист прав ЛГБТ, однак, має не лише таке злободенне значення. Це принциповий стратегічний аспект боротьби за емансипацію людини. Виключення та створення стигматизованих меншин є загальним способом існування капіталістичної світ-системи ще із часів її зародження. Капіталізму 15―17 сторіччя треба було позбавити африканців прав людини та перетворити їх на рабів у Північній Америці. У ті ж часи зростання хлібного експорту перетворювало на кріпаків слов’ян у Східній Європі. Навіть саме слово slave, яке означає «раб» майже у всіх західноєвропейських мовах, походить саме від нас, слов’ян. І те, що наші пращури вважали, що вони, на відміну від німців (включо із усіма романо-германцями), не німі, не завадило останнім перетворити їх на рабів Європи. Сьогодні штучна стигматизація, криміналізація та суспільне виключення соціальних груп: мігрантів, національних та релігійних меншин, ЛГБТ ― виявляється чи не найважливішим способом легітимації бар’єрів між експлуатованими капіталістичною системою як між різними країнами, так і в середині кожної країни. Саме справжня дієва солідарність між усіма виключеними та експлуатованими (за якою ознакою вона б не була) і є єдиною запорукою успішної боротьби за реальну емансипацію та подолання капіталістичної системи експлуатації людини людиною.
Можна буде дозволити собі не підтримувати «гей-прайди» тільки якщо вони остаточно перетворяться на офіційні «паради вишиванок» із президентом-олігархом у першій шерензі. От тоді «прайд» справді не матиме нічого спільного із боротьбою за права людини, як традиціоналістське святкування Дня матері не має нічого спільного із фемінізмом та боротьбою за права жінок. Тоді, може, і варто буде започаткувати свої власні «Марші рівності», як це зробили декілька років тому товаришки з «Феміністичної офензиви» на 8 березня.