Сучасний капіталізм потребує витрати значних ресурсів на керування як власне бізнесом, так і масами. У зв”язку з цим утворюється великий клас людей, які займаються відносно простими функціями адміністрування або створення “пролетарського корму”. Це дозволяє ефективніше умиротворити як тих, хто безпосередньо займається виробництвом або розповсюдженням виробленого – так і власне тих, хто має формально вищу освіту і займається управлінням у широкому розумінні цього слова. Ці останні шістки капіталізму, через схильність системи до централізації, найбільш поширені у великих містах. У пост-радянських країнах їх – вас – уже з десяток років називають офісним планктоном. Ці люди – ви – часто схильні погоджуватись із фразою професора Преображенського “я не люблю пролетаріат”, хоча самі є лише його специфічною частиною. Оскільки ви читаєте цю статтю в робочий час – скоріш за все, вона про вас.
Як визначити, що ви – офісний планктон
Про офісний планктон чудово написано на Луркморі та на Вікіпедії. Але якщо ви вважаєте, що це не про вас – не лестіть собі. Там просто написано не зовсім серйозно і кагбе відсторонено, ніби від третьої особи. Але спробуємо зробити це трішки серйозніше.
1) Майже кожен представник офісного планктону вважає, що поняття “офісний планктон” – це не про нього. Якщо ви займаєтеся роботою, яку вважаєте в чомусь розумовою, і отримуєте за це зарплату або гонорари – ви і є офісний планктон. Я сам офісний планктон.
2) Офісний планктон зверхньо ставиться до “пролетаріату”. Звичайно ж, ви не робите фізичну роботу. Ви, мабуть, не торгуєте на базарі чи в магазині. Ба у вас, можливо, є вища освіта. І можливо, ви навіть вважаєте свою професію престижною.
3) Ви намагаєтеся бути в курсі культурного життя. Ходите на виставки й читаєте “розумні” книжки, може навіть не художні, а популярно-філософські. В Україні це може бути сучукрліт, якщо ви україномовні.
4) Дехто з вас намагається розбиратися в політиці й обговорювати її. Багато хто зневажає владу – але зневажає і тих, хто намагається хоч якось їй протидіяти.
5) Ви читаєте цю статтю і, якщо не побоїтеся засвітитися під нею, пишете під нею нищівні і надзвичайно дотепні коментарі.
Ви – офісний планктон, якщо ходите в офіс із певною періодичністю. І навіть якщо виконуєте подібні функції з дому, як це довгий час робив, наприклад, я сам.
Навіщо потрібен офісний планктон
Луркмор пише, що офісний планктон не робить нічого корисного. Це лише стьоб. Якщо подивитися на справу серйозно: хто б у капіталізмі платив людині, яка не приносить прибутку?
Офісний планктон опосередковано виконує дуже корисні функції – корисні для капіталістичної системи. Як було згадано у врізі, сучасному капіталізму дуже потрібна функція управління. Це може бути як керування бізнесом – підрахунки прибутків, планування розвитку, пошуки способів втюхування непотребу тощо.
Або це може бути керування людьми. Таку функцію виконують, наприклад, ті види планктону, до якого належу я сам: перекладачі, журналісти-редактори, працівники мас-медіа. Або інший вид планктону, близький мені – соціологи, які перетворюються на маркетологів.
Функція цього виду планктону полягає по суті в забезпеченні розваг – того, що Оруелл називав prolefeed, “пролетарський корм”. Навіть якщо при цьому “піднімаються важливі проблеми”, для більшості нагодованих це означатиме максимум бурчання в коментарях, трохи цікавіше проведення часу на робочому місці, обурення “на кухнях”. Але аж ніяк не дію, а тим більше не організовану дію.
Функція всього класу офісного планктону також полягає в самоумиротворенні. Адже всі ці люди – всі ви – вважають себе чимось кращими за “пролетарів”. А отже, потребують – потребуєте – чогось більшого: кращих шмоток, кращого пролетарського корму (скажімо, Доктора Хауса замість Дикої рози). А для цього потрібна трохи більша зарплата за трохи “вищу” працю.
Чому офісний планктон – це пролетаріат
Ми вже розглянули той факт, що офісний планктон – ви – не вважає себе офісним планктоном. Офісний планктон – це майже завжди хтось інший. Хай навіть сусід по офісу. Ви не такий, ага.
Не менш цікавий факт – офісний планктон не вважає себе пролетаріатом. Хоча має всі ознаки пролетарів.
Офісний планктон працює або за зарплату, або за “відсотки”, “гонорари” тощо. Пролетаріат працює або за зарплату, вирахувану від часу (timewage), або за зарплату, вирахувану від виробітку (piecewage).
Офісний планктон, так само, як і пролетарі фізичної праці, вимушений продавати свою робочу силу, аби жити.
Офісний планктон, як і інші пролетарі, не має засобів виробництва. Якщо у вас (як у мене), є, скажімо, комп”ютер для виконання своїх функцій – вам необхідно продавати результат своєї праці тим, хто має інші засоби виробництва, які можуть безпосередньо принести прибуток: фірму, якій потрібні ваші підрахунки, або власне ЗМІ, яке може принести прибуток. Це абсолютно так само, як коли швачка працює на дому і продає сорочки, щоб на них поставили лейбл. Саме так зараз працюють багато фабрик у третьому світі.
У офісного планктону є, теоретично тільки одна відмінність. Принаймні у теорії, йому дещо легше перейти у клас дрібної буржуазії: з менеджера середньої ланки перетворитися самому на дрібного підприємця. Тобто замість того, щоб пахати на когось, завдяки вищій зарплаті і (припустімо) освіті, почати щось своє і своєю чергою змушувати когось пахати на себе. Але це для тих, кому важлива тільки власна шкура й більш нічого. Саме для тих, хто може викликати тільки зневагу.
Ітогі подвєдьом (с)
То чим офісний планктон відрізняється від пролетаря? Тільки понтами.
Одне з найбільш поширених заперечень недавно знову прочитав у знайомого:
“- Такие как ты… вот уж истинные новые пролетарии – без капли социалки, 12-часовики, без полноценных выходных… поднимай революцию и убивай своих буржуев.
– Ну почему, никто же не мешает уйти в неоплачиваемый отпуск) навсегда гг
На це можна відповісти лише одне: “учітє матчасть”. Те саме можна було сказати ще про “найкласичніших” пролетарів 19 століття. Ніщо не заважало їм звільнитися назавжди. Окрім матеріальної необхідності.
Давно відомо, що багато “звичайних”, класичних пролетарів також не вважають себе пролетарями.
Тепер цілий підклас пролетарів – офісний планктон – не вважає себе пролетарем. Виходить що? Пролетарі класичні зневажають офісний планктон. Сам офісний планктон зверхньо ставиться до класичних пролетарів. І зневажає сам себе.
Результат? Замість солідарності ми маємо роздрібленість. А саме це й потрібно капіталізму як системі, аби продовжити своє існування.
Тож особисто я краще визнаю перед собою чесно:
Я – офісний планктон.
Я – пролетар.
І все, що з цього випливає – включно з повагою до себе як людини, включно зі структурними причинами свого становища, включно з почуттям солідарності як з підкласом офісників, так і з класом пролетаріату, включно з необхідністю соціальної дією, яка випливає з усього попереднього.
Правда, врешті-решт, може зробити вас вільними.