ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА
Дайджест №3, 3 березня 2010
У лютому 2010 року загалом по Україні було зафіксовано 135 акцій протесту (з урахуванням багатоденних акцій протесту). Незважаючи на другий тур чергових виборів президента України, у цьому місяці відбулося на цілих 30% менше протестних подій, ніж у попередньому. Лютий 2010 року можна назвати найменш активним протестним місяцем за весь період моніторингу (з жовтня 2009 року), навіть беручи до уваги те, що це найкоротший місяць у році.
Однак, незважаючи на такі значні зміни в протестній активності на території України в лютому 2010 року, деякі факти залишаються незмінними. Як і за попередні місяці моніторингу, близько 10% акцій протесту супроводжується пошкодженням майна. Сюди відносяться як сплановані акти (вандалізм, підпали, саботаж, напади), так і пошкодження майна в результаті сутичок між опонентами.
Діаграма 3.1. Кількість протестних подій в Україні потижнево (28 вересня 2009 року – 28 лютого 2010 року).
Найчастіше (близько половина випадків) акції, що супроводжуються пошкодженням майна, є свідомими і спланованими актами символічного вандалізму, часто спрямованими проти пам’ятників. У цьому випадку вже традиційною мішенню є пам’ятники Леніну, і лютий 2010 року не став винятком. 12 лютого вночі троє невідомих знесли голову пам’ятнику Леніну в селі Сереховичі Старовижівського району Волинської області. А кількома днями раніше на пам’ятнику Леніну в Житомирі хтось залишив надпис «На смітник історії». Цей багатостраждальний монумент став мішенню символічного вандалізму, як мінімум, утретє. Раніше його вже закидували яйцями з синьою та жовтою фарбою, а також обклеювали листівками з вимогами його знесення.
До спланованих акцій протесту, які супроводжуються пошкодженням майна, можна віднести й підпали. Найчастіше в Україні підпалюють машини, рідше – приміщення. У першому випадку страждають здебільшого машини політиків та представників влади. Минулого місяця, а саме 14 лютого, в селі Чистопілля Ленінського району Автономної республіки Крим невідомі спалили автомобіль голови і секретаря виборчих комісій від Блоку Юлії Тимошенко. Імовірно до такого радикального методу вдаються не лише для висловлення незгоди з політиками та представниками влади, а часто й з метою залякування та тиску на них.
У більш, ніж 40% випадків, за акціями, що супроводжуються пошкодженням майна, стоять ідеологічні питання (акції спрямовані проти символів радянської влади або націоналізму). У більш, ніж 35% випадків, пошкодженням майна супроводжуються політичні акції. До цих двох категорій відносяться і абсолютні лідери – антикомуністичні дії та протести, які пов’язані з виборчим процесом (в обох випадках – більше 20% акцій). Таку тенденцію пояснити досить просто. По-перше, саме ідеологічні та політичні сфери найбільше наповнені символами, проти яких можна протестувати, в тому числі знищуючи або пошкоджуючи їх. По-друге, як показує практика, напади на символи є ефективними як засіб привернення уваги мас-медіа. Це, в свою чергу, один із найлегших шляхів «піару» протестних груп. Але, з іншого боку, за нападами на символи рідко, коли стоїть боротьба з проблемами реального, соціального характеру. Тому такі протести відвертають увагу від цих конкретних соціальних проблем. По-третє, саме в політичних та ідеологічних питаннях найчастіше є дві (і більше) сторони з протилежними поглядами. Тому протести цих ворогуючих і часто непримиренних (наприклад, представники лівих і правих ідеологій) опонентів можуть супроводжуватися сутичками між ними, які деколи призводять до завдання шкоди майну чи здоров’ю протестуючих.
Серед акцій протесту, що супроводжуються пошкодженням майна, але не підпадають ні під категорію ідеологічних, ні під категорію політичних проблем, окремо варто відзначити протести проти будівництва, які посідають третє місце за частотою. Адже одним із традиційних шляхів призупинення небажаних робіт є саботаж. Протестуючи проти будівництва, активісти вдаються до таких методів як, наприклад, проколювання коліс техніки забудовника або пошкодження кабелів, що обслуговують будівництво. Однак, чи не найбільш популярною тактикою антизабудовних протестів, яка включає пошкодження майна, є знищення паркану довкола будівництва. Окрім звичайної логіки саботажу, знищення паркану має й символічну функцію. Оскільки найчастіше громадяни протестують проти забудови (а тому — приватизації) суспільного простору, то руйнування паркану є символічним відвоюванням цього простору на користь громади. Показовим є також те, що на відміну від багатьох актів саботажу і вандалізму, знесення будівельного паркану зазвичай здійснюють публічно, демонструючи, що такі протести є прямою і відкритою боротьбою з реальними незаконними діями, а не анонімною війною з символами чи залякуванням опонентів. У лютому тактика знищення паркану використовувалася під час конфлікту довкола будівництва на вулиці Прорізній у Києві – причому не один раз. Уперше паркан на Прорізній знесли 23 січня, потім ще двічі – 2 і 13 лютого.
Отже, хоча кожна десята акція протесту в Україні супроводжується пошкодженням майна, за цими акціями стоїть різна логіка. Одні протестуючі нападають на символи того, проти чого вони виступають (як у випадках з пам’ятниками). Інші намагаються довести свою точку зору опонентам за допомогою сили (як у випадках конфронтації між протестуючими), або ж просто залякати їх (у випадку підпалів). І нарешті, є ті люди, які такими методами намагаються фізично перешкодити діям, що вважають незаконними чи неприйнятними (у випадку саботажу). Останні методи є класичним прикладом прямої дії – тактики боротьби, що полягає в безпосередньому відстоюванні прав та інтересів протестуючих без звернення за допомогою до жодних посередників, у тому числі представників державної влади та політичних партій. Така тактика зазвичай спрямована на вирішення практичних проблем, які не розв’язуються інституційними шляхами або просто ігноруються традиційними суспільними інституціями.
Центр дослідження суспільства (ЦДС) – незалежний некомерційний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. З вересня 2009 року ЦДС проводить дослідження протестних подій та реакції на них влади в Україні за методологією European Protest and Coercion Data на основі регулярного моніторингу більше 100 національних, обласних та активістських засобів масової інформації.
Контакти:
Володимир Іщенко + 38 097 3964499
Оксана Дутчак + 38 050 7019871