• Нова освітня політика: якість та рівний доступ?

    Нова освітня політика: якість та рівний доступ?

    • Статьи
    • 14/03/2016

    [:uk]У кризових умовах найбільше потерпає «витратна» сфера, адже за неоліберальної економіки першою реакцією влади на падіння рівня ВВП є політика жорсткої економії, а не пошук механізмів розширення державних видатків, – нащо, зрештою, шукати складніших шляхів? Якщо у суспільствах із більш розвиненою економікою і натяком на welfare state існує практика соціального опору затягуванню пасків, що може сприяти хоча б реформізму, то в українських реаліях перехід до неоліберальних механізмів регулювання сприймається ледь не з захватом, і нова влада подає його в старій обгортці «покращення».

    Далее
  • ЗЛИТТЯ ЧЕРНІВЕЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ: кому холодно, кому гаряче

    ЗЛИТТЯ ЧЕРНІВЕЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ: кому холодно, кому гаряче

    • Події
    • 02/03/2016
    [:uk]За наші з вами гроші сотні тисяч молодих людей відбувають яслі з 17 по 22 роки. За це їм платять стипендію, а потім випускають на білий світ з дипломом, який вартує стільки ж, скільки рулон туалетного паперу. Далее
  • За рамками якості та рівного доступу: ризики нового закону про освіту

    За рамками якості та рівного доступу: ризики нового закону про освіту

    • Статьи
    • 15/12/2015

    [:uk]Рамковий закон про освіту, за словами Сергія Квіта, має на меті задовільнити два основні принципи освітньої діяльності: «забезпечення якості освіти та забезпечення рівного доступу до освіти». Однак, усупереч декларативним заявам, деякі пункти закону прямо суперечать цим принципам, звужуючи права учнів і викладачів. На практиці імплементація нового освітнього законодавства спричинить низку ризиків – і з огляду на доступність освіти, і з огляду на забезпечення її якості, і це важливо враховувати в публічній дискусії.

    Далее
  • Можливі соціально-економічні наслідки євроінтеграції для України

    Можливі соціально-економічні наслідки євроінтеграції для України

    • Статьи
    • 18/12/2014

    На сьогодні зовнішньоекономічна інтеграція є одним із найважливіших питань для українського суспільства. Спроба повороту від декларованого «європейського напряму» в листопаді 2013 року стала відправною точкою Майдану і наступних масштабних соціально-економічних змін. Одним із результатів було усталення євроінтеграційного вектору в зовнішній політиці підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським союзом. Але, на жаль, обговорення такої інтеграції в основному зводиться до «цивілізаційного вибору» та інших абстрактних понять. Тому актуальним є аналіз саме соціально-економічних наслідків інтеграційного процесу.

    Далее
  • ЬОЗЛЕМ ОНАРАН: «З нашими вимогами можна отримати підтримку бодай в одній країні, а це вже спровокує ефект доміно»

    ЬОЗЛЕМ ОНАРАН: «З нашими вимогами можна отримати підтримку бодай в одній країні, а це вже спровокує ефект доміно»

    • Статьи
    • 21/03/2014

    Ьозлем Онаран — викладачка економіки в університеті Гринвіча (Британія), членкиня профспілки освітян та Соціалістичного опору, секції Четвертого Інтернаціоналу. Перед виборами до Європейського парламенту та місцевими виборами європейська громадськість стурбована питанням подолання економічної кризи, яка почалася у 2008 та поглибилась в Європі у 2010. Тому хотілося б зрозуміти передісторію кризи у Європі. Уся історія постання Європи та особливо неоліберальний період, який почався з 1980 року, супроводжувалися комплексом політичних рішень, які стали передумовою протистояння між робочою силою та капіталом. Це протистояння означало дуже сильний контроль над зарплатами. Бо головна ідея, що стоїть за основною метою європейської політики — зробити Європу найбільш конкурентноспроможною частиною світу. Якщо Ви звернете увагу на Лісабонську угоду, то побачите, що однією з її основних політичних цілей є конкурентоспроможність. А як можна досягти конкурентоспроможності? Встановити рівень зростання заробітних плат нижчий за рівень зростання продуктивності. Така політика проводилася впродовж тридцяти років, були періоди повної стагнації та падіння реальних заробітних плат. Неоліберальні економічні реформи супроводжувалися надіями на створення більшої кількості робочих місць, на загальне економічне зростання. Але цього всього просто не сталося. Водночас проводилася політика ігнорування структурних відмінностей між країнами, тому коли вдарила криза, Європа потрапила у пастку вже наявних слабкостей у своїй моделі.

    Далее