• Восхождение «антилиберальной» демократии: орбанизация политической культуры Венгрии

    Восхождение «антилиберальной» демократии: орбанизация политической культуры Венгрии

    • Статьи
    • 06/06/2018

    Многие политические комментаторы задаются вопросом: как после 30 лет перехода к демократии Венгрия в итоге пришла к доминированию в политике нетерпимости, антилиберализма и этнонационализма, характерных для правящей партии («Фидес») и местных неофашистов («Йоббик»)?

    Далее
  • Сили праці: поточні зміни у світ-історичній перспективі

    Сили праці: поточні зміни у світ-історичній перспективі

    • Классовая эксплуатация
    • 16/06/2017

    Беверлі Сілвер — професорка кафедри соціології Університету Джонса Гопкінса у Балтіморі (США), багаторічна співавторка та вдова класика світ-системного аналізу Джованні Аррігі. Її головна робота «Сили праці: робітничі рухи та глобалізація з 1870 р.» була видана в 2003 році і з того часу перекладена вже вісьмома мовами.

    Далее
  • Цукор і піт: експлуатація та споживання в історичній антропології Сідні Мінца

    Цукор і піт: експлуатація та споживання в історичній антропології Сідні Мінца

    • Классовая эксплуатация
    • 10/02/2016

    [:uk]Цукор – друга речовина після тютюну, що, супроводжуючи колоніальну історію, перетворилася з розкошу на продукт широкого споживання. Виготовлення цукру в середземномор’ї було пов’язано з арабськими завоюваннями, і вже в XV столітті Іспанія та Португалія мали цукрові плантації на своїх островах у Атлантичному океані. На середину XVII століття британські аристократи та багатії вже стали завзятими шанувальниками цукру, хоча тоді він вважався ліками, приправою чи декорацією. На початок XIX століття цукор став частиною дієти кожної британської родини, а на початку XX – становив п’яту частину споживаних калорій.

    Далее
  • За науковий соціалізм: відповідь Денису Горбачу

    За науковий соціалізм: відповідь Денису Горбачу

    • Слайдер
    • 28/07/2015

    [:uk]Питання про характер і напрям розвитку українського капіталізму — це важливе питання для щонайсерйознішого дослідження і дискусії серед українських нових лівих. Від відповіді на це питання напряму залежить і наша стратегія, і наш вибір щодо того, на які класи ми маємо спиратися. Ця дискусія мала б і структурувати лівий рух — так само, як питання, чи може російське суспільство оминути капіталізм, було найважливішим питанням для розмежування російських революціонерів ХІХ століття на народників і марксистів. Цей випуск «Спільного» аж ніяк не закриває це питання, а, по суті, лише починає дискусію, яка мусить тривати далі й виходити на новий дослідницький рівень.

    Далее
  • ПРО РОСІЮ ЯК ЗАГРОЗУ КАПІТАЛІСТИЧНІЙ СВІТОСИСТЕМІ або  ЧОМУ ПУТІН МОЖЕ ПОВТОРИТИ ДОЛЮ ХУСЕЙНА?

    ПРО РОСІЮ ЯК ЗАГРОЗУ КАПІТАЛІСТИЧНІЙ СВІТОСИСТЕМІ або ЧОМУ ПУТІН МОЖЕ ПОВТОРИТИ ДОЛЮ ХУСЕЙНА?

    • Левые и политика
    • 22/01/2015

    Далее
  • НІ — КРОВІ ЗА НАФТУ? МІРКУВАННЯ ПРО ІМПЕРІАЛІЗМ І АНТИІМПЕРІАЛІЗМ

    НІ — КРОВІ ЗА НАФТУ? МІРКУВАННЯ ПРО ІМПЕРІАЛІЗМ І АНТИІМПЕРІАЛІЗМ

    • Слайдер
    • 17/06/2014
    Хоча практично кожен лівий в теорії визнає важливість антиімперіалізму, далеко не завжди ясно, що це поняття означає. Антиімперіалізм може бути ефективним тільки тоді, коли саме поняття імперіалізму визначене і зрозуміле, й антиімперіалістична стратегія працює тільки у тому випадку, коли узгоджено, чим є імперіалізм. Як не дивно, хоча риторика антиімперіалізму є загальновизнаним плацдармом діяльності лівих та об’єктом організаційних кампаній, залишається чимало неясності в розумінні того, що конкретно стоїть за цим терміном. Доля антивоєнних рухів з часів війни в Іраку є наочно демонструє цю проблему. Попри безпрецедентну чисельність активних противників «Коаліції охочих» (Coalition of the Willing) та її вторгнення в Ірак з метою усунути режим Саддама Хусейна, антивоєнний рух наочно показав брак здатності до тривалого неослабного протистояння. Перемога Обами на виборах, здається, збила з пантелику американських активістів, попри поширення бойових дій за допомогою безпілотників до багатьох країн та попри війну в Лівії, а у Європі взагалі тільки поодинокі погрози Ізраїля в бік Ґази спроможні мобілізувати бодай когось. Хоча переважання економічних занепокоєнь з часів початку кризи і є важливим чинником такого стану справ, підозрюю, що існує і ширша стратегічна проблема. Найкращим прикладом цього є (неофіційне) гасло руху проти війни в Іраку: «Ні — крові за нафту». Розглядаючи слабкі сторони цієї ідеї, я спробую спрямувати дискусії лівих про імперіалізм подалі від звичних нав’язливих ідей, до нової точки зору на засоби та масштаби імперіалізму сьогодні. Далее