Війна на Донбасі лютує вже майже вісім років. Під час конфлікту загинув щонайменше 3901 мирний житель, понад 7000 отримали поранення, 1,5 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами, а 3,4 мільйона людей потребують гуманітарної допомоги поблизу лінії зіткнення. Мирні переговори постійно зазнають невдач, конфлікт триває, а гуманітарна катастрофа поглиблюється.
У тандемі зі все жорстокішою війною на Донбасі міжнародні фінансові організації (МФО) поглибили взаємодію з ураженою конфліктом Україною. Насамперед йдеться про співпрацю з Міжнародним валютним фондом (МВФ) і Світовим банком. Війна на Донбасі відкрила додаткові можливості для МФО для посилення роботи в країні, бо український уряд в умовах кризи відчайдушно потребує фінансування та доступу до ринків капіталу. Участь МФО у країнах, які постраждали від конфлікту, є відносно недавнім явищем, хоча вони брали участь у постконфліктній економічній реструктуризації з 1990-х років. І МВФ, і Світовий банк розширили свої інтереси до зон активних бойових дій, бо і Організація Об’єднаних Націй, і впливові держави-члени продовжують узаконювати свою роль важливих «партнерів» у економічній стабілізації та відновленні під час війни. Таким чином, шлях до «миру» та реконструкції розглядається в неоліберальних рамках, визначених МФО та науковцями з політичної економії.
Селище Новолуганське. Фото: Anastasia Taylor-Lind
У своєму дослідженні я критикую неоліберальні постулати, аналізуючи як приклад газову реформу, що проводиться під впливом МФО, під час війни в Україні. У цьому матеріалі я коротко підсумую цю критику.
Теоретична «призма» мого дослідження дає змогу краще зрозуміти повсякденну роботу та репродуктивну працю українців, які дають життя наступним поколінням в умовах війни. Цю повсякденну роботу переважно виконують жінки. Я стверджую, що «бачення» наслідків газової реформи під впливом МФО для повсякденної, рутинної роботи насамперед жінок під час війни може допомогти нам краще зрозуміти глибину цих наслідків. Це, зі свого боку, дає змогу кинути виклик неоліберальним постулатам щодо реформ під час війни, які віддають перевагу абстрактним макроекономічним показникам, часто відірваним від реальності.
У центрі уваги дослідження — газова реформа. Це пояснюється тим, що газова реформа в Україні лишається в центрі уваги як МВФ, так і Світового банку. Це також економічно та політично найбільш суперечлива програма реструктуризації економіки під час війни на Донбасі. Крім того, газ є життєво важливим компонентом повсякденного життя людей і основним джерелом споживання енергії в українських домогосподарствах. Це означає, що аналіз газової реформи може допомогти виявити вплив економічної реструктуризації на повсякденне життя українців, які постраждали від війни. Дослідження ґрунтується на глибинних інтерв’ю, проведених в Україні наприкінці 2018 року в рамках моєї докторської дисертації.
Розпалювання насильства: витік газу через розломи конфлікту
Дослідження історії газової реформи в Україні показує, що з початку війни на Донбасі 2014 року й до 2021 року в рамках економічної реструктуризації за підтримки МВФ ціни на газ для населення зросли приблизно на 1011%. Але залишається питання, який прямий і непрямий вплив на українців має ця радикальна газова реформа під впливом МФО?
У результаті дослідження я дійшов до трьох основних висновків. По-перше, прямий вплив газової реформи — це підвищення витрат домогосподарств під час війни. Лише за перші два роки війни тарифи на газ для домогосподарств зросли в дев’ять з половиною разів. Це все відбувається в контексті зростання бідності в країні: станом на 2017 рік 42% українців відчули матеріальну нестачу та 27% — значні матеріальні труднощі. Працівниця неурядової організації (НУО), яка допомагає внутрішньо переміщеним особам (ВПО), розповіла мені, що для багатьох її клієнтів «комунальні послуги зазвичай [становлять] половину [вартості] оренди». Учасники інтерв’ю часто висловлювали роздратування та відчай від тиску збільшення рахунків за газ у контексті економічної скрути. Наприклад, працівник релігійної неурядової організації приречено сказав, що «щодо газу я можу сказати лише те… що нам доведеться заплатити».
По-друге, треба наголосити на непрямому впливі газової реформи через збільшення витрат домогосподарств, особливо пов’язаних із переходом на інші види палива та витрати на воду. У дослідженні я насамперед зосереджувався на домогосподарствах у сільській місцевості сходу України, яких зачепила як газова економічна реструктуризація, так і війна на Донбасі. Недоступність цін на газ, як і на інші стандартні джерела енергії, у сільській місцевості поглиблюється загальною економічною депресією, яку переживає українське село. Особливо відчутними є наслідки для чверті домогосподарств, очолюваних жінками, які загалом більше страждають від бідності. Одна співрозмовниця описала економічну та енергетичну ситуацію, яка вплинула на її літніх батьків, які проживали в сільській місцевості: у них «тільки мізерна пенсія на яку неможливо навіть вижити. Одна тонна вугілля коштує більше, ніж вся пенсія за місяць, а на опалення їм потрібно три тонни вугілля на сезон».
Фото: UNICEF/UN0150332/Gilbertson VII
Справді, неможливість дозволити собі газ та інші стандартні альтернативні види енергії змусили сільські домогосподарства переходити від сучасних до простих видів палива. Біомаса місцевого походження, зокрема деревина, папір або пластмаси, почала відігравати все більшу роль у сільській місцевості поблизу зони конфлікту на Донбасі. Але існує дві проблеми, пов’язані зі зростанням залежності від палива з біомаси, особливо поблизу зони бойових дій. По-перше, біопаливо викликає проблеми зі здоров’ям. Коли це паливо згоряє всередині приміщення, чорний вуглець і тверді частки вдихають жителі домогосподарств, особливо жінки та діти, які проводять більше часу біля вогню/плити. По-друге, існують серйозні проблеми особистої безпеки. Жінки, які збирають біопаливо поблизу зони бойових дій на Донбасі, можуть стати жертвами насильства через небезпеку зіткнення з військовослужбовцями та ризиків наземних мін і нерозірваних боєприпасів. Крім того, витрати на воду також різко зросли на тлі газової реформи, бо під час постачання та очищення води компанії також використовують газ, перекладаючи все більші витрати на домогосподарства. Через зростання вартості води від 40% до 50% сільських сімей поблизу лінії фронту перейшли від використання водопроводу до вантажівок з водою та викопаних колодязів. Це дуже проблематично, тому що ґрунтові води часто забруднюються через токсичні сільськогосподарські стоки, затоплені шахти та військові дії, що сприяє поширенню інфекційних захворювань.
По-третє, зростають вимоги до повсякденної праці українських жінок водночас із поширенням безробіття та скороченням соціальних послуг. Радикальна реструктуризація також відбулася у сферах охорони здоров’я, догляду за дітьми, освіти та догляду за людьми похилого віку, що призвело до скорочення цих послуг і змусило жінок взяти на себе більшу частку цієї роботи. Справді, українські жінки витрачають в середньому 49 годин на тиждень, доглядаючи за залежними від них членами сім’ї, і 29 годин на тиждень, виконуючи хатню роботу, насамперед через те, що все більше членів сім'ї є особами з обмеженими можливостями, хворими, пенсіонерами та/або дітьми, які потребують догляду через насильство, пов’язане з війною, або через відсутність соціальних послуг. Звісно, ця хатня праця стає дедалі більш затратною, бо вона значною мірою залежить від газу. Але лише 51,4% жінок мають офіційну роботу не лише через масове скорочення, а й через додаткову неоплачувану роботу з догляду за членами їхніх сімей. Ці труднощі сприяють зубожінню домогосподарств, очолюваних жінками, тому що «вони піклуються про батьків і дітей…і тому жінки перебувають у гірших умовах, ніж чоловіки», як описує працівник миротворчої неурядової організації.
Фото: UNHCR Andrew McConnell
Робимо війну безпечною для капіталізму
Таким чином, існує жорстокий і невблаганний ланцюг: жінки переважно несуть тягар масових звільнень унаслідок радикальної економічної реструктуризації, а також без підтримки державних та/або комунальних соціальних послуг доглядають за залежними від них членами сім’ї, які все частіше хворіють або постраждали від війни. Але поступово виконувати хатню роботу стає важче, бо газ надзвичайно дорогий. Таким чином, для оплати комунальних послуг потрібно більше грошей, але оплачувану роботу важко знайти в депресивному економічному середовищі, зважаючи ще й на те, що догляд за залежними членами сім’ї вимагає багато часу. Цей суперечливий і безперервний ланцюг зробив «жінок вразливими, [хоча] вони й не відповідають критеріям вразливості… [вони] не можуть отримати роботу чи допомогу й борються за виживання», як пояснив директор міжнародної неурядової організації. Справді, на кінець 2021 року жінки становлять більшість із 3,4 мільйона людей, котрі потребують гуманітарної допомоги в Україні.
Після мого польового дослідження 2018 року реформа в Україні під впливом МФО все ще тривала, попри погіршення гуманітарної ситуації внаслідок війни та пандемії COVID-19. До червня 2020 року український уряд домовився з МВФ про ще один кредит, притому українська держава пообіцяла ще більше підвищити тарифи на опалення домогосподарств і скасувати юридичне зобов’язання «Нафтогазу» забезпечувати населення газом незалежно від заборгованості. Тоді ж український уряд пообіцяв вищі штрафи та спрощене стягнення боргів за газ.
Краматорськ, 26 листопада 2021 року. Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko
У листопаді 2021 року український уряд підписав черговий меморандум із МВФ, згідно з яким у 2022 році 50% українського газу буде продаватись на ринковій біржі, а з 2024 року — всі 100%. Це має завершити дерегуляцію газового ринку й може призвести до кількаразового подорожчання газу для населення. Якщо в Радянському Союзі була практично повна соціальна підтримка витрат на комунальні послуги, то зараз витрати на газ в Україні — одні з найвищих у Європі в процентному співвідношенні до доходів громадян. Крім того, діяльність «Нафтогазу» стала надзвичайно прибутковою: надлишок доходів надходять до управління та додаються до державного бюджету на військові витрати та обслуговування боргу. А українські олігархи змогли накопичити енергетичні активи, які раніше належали державі.
Очевидно, навіть у контексті затяжної війни та епідемії в Україні МВФ надає перевагу «здоров’ю» міжнародного та українського капіталу над добробутом звичайних українців. Замість того щоб зосередитися на умовах життя людей та благополуччі найвразливіших верств населення під час війни, МВФ зробив війну безпечною для капіталізму. Отже, якщо зброя замовкне в Україні, насильство та нерівність продовжуватимуть існувати в домогосподарствах по всій країні. Не в останню чергу завдяки газовій реформі, реалізованій під впливом міжнародних фінансових інституцій.
