• ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК СПІЛЬНЕ БЛАГО

    ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК СПІЛЬНЕ БЛАГО

    • Ліва політика
    • 25/07/2011
    ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК СПІЛЬНЕ БЛАГО У дитинстві в середині 1980-х я жив біля залізничної колії в Північному Сіднеї. Дорогою до школи я щоранку бачив точний, як годинник Експрес (XPT — eXpress Passanger Train), найновіший швидкісний потяг у Новому Південному Вельсі. Пам’ятаю, яку гордість я відчував через те, що нам вдалося сконструювати таку величну машину і маємо можливість керувати нею. З того часу дещо змінилося: в неоліберальній економіці залізницю стало складно обслуговувати, розширювати та популяризувати. Ідея про те, що користувач має сам платити за проїзд, корпоратизація державних залізниць (таких, як Countrylink (державна компанія, що надає послуги пасажирських перевезень залізницею у штатах Новий Південний Уельс, Квінзленд та Вікторія – прим. ред.) та перебудова їх з метою отримання прибутку стали урядовою політикою. Авжеж, немає нічого поганого в такій політиці, якщо вона покращує обслуговування і ефективність служби. Але у випадку з залізницею цього не сталося. В результаті такої політики залізницю почали вважати застарілою і дедалі менш рентабельною інфраструктурою. Далі