якість освіти (7)

ЗНО та деградація освіти: роздуми викладача-математика

• Статті
• 31/08/2018

2018 рік — вже одинадцятий поспіль, коли основним механізмом складання вступних рейтингових списків в Україні є зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО).

Далі

«Акція в дверях»

• Галереї
• 21/10/2016

Щоби знайти собі нормальну роботу, треба, якщо ти художниця чи художник, знатися хоча б мінімально на тому, як цей арт-ринок функціонує: вміти спілкуватися з галереями, з кураторами, знати законодавство, щоб не потрапляти в різні халепи.

Далі

А НАВЧАТИСЬ ХТО БУДЕ?

• Блоги
• 03/10/2016

Для того, щоб забезпечити рівний доступ до вищої освіти представникам усіх верств населення, гідний рівень життя молодому поколінню, та надати майбутнім фахівцям можливість професійно розвиватися, а не забезпечувати власне виживання, реформи, звісно, потрібні. Проте стратегічним рішенням у цьому напрямі має бути, перш за все, створення відповідних економічних умов, і лише по тому комплексне переосмислення інституту вищої освіти в Україні: пошук перспективних напрямів розвитку, розстановка пріоритетів та вибір найбільш ефективного механізму функціонування системи, котрий не лише спирався б на закордонний досвід, але й враховував особливості та здобутки вітчизняної практики. Далі

Нова освітня політика – втратили чи здобули

• Слайдер
• 30/08/2016

Оцінюючи постмайданівські досягнення українських реформаторів, єдине, що можна сказати напевно – це що курс на боротьбу з радянськими пережитками успішно взято.

Далі

ЗНО MUST DIE

• Блоги
• 05/05/2016

ЗНО вже стало звичною ланкою переходу шкільних випускників до навчання у ВНЗ. Воно досить успішно виконує покладені на нього завдання — ранжує абітурієнтів за рівнем підготовки та мінімізує корупційну складову вступу в університети. Проте ЗНО в його нинішньому вигляді в Україні приречене на відмирання. Далі

Нова освітня політика: якість та рівний доступ?

• Слайдер
• 14/03/2016

У кризових умовах найбільше потерпає «витратна» сфера, адже за неоліберальної економіки першою реакцією влади на падіння рівня ВВП є політика жорсткої економії, а не пошук механізмів розширення державних видатків, – нащо, зрештою, шукати складніших шляхів? Якщо у суспільствах із більш розвиненою економікою і натяком на welfare state існує практика соціального опору затягуванню пасків, що може сприяти хоча б реформізму, то в українських реаліях перехід до неоліберальних механізмів регулювання сприймається ледь не з захватом, і нова влада подає його в старій обгортці «покращення».

Далі