корпорації (6)

ТРАНСАТЛАНТИЧНЕ ТОРГІВЕЛЬНЕ ТА ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПАРТНЕРСТВО як новий виклик системі міжнародних відносин

• Статті
• 11/01/2016

Принципи міжнародної безпеки, сформовані в післявоєнний час і оновлені в постбіполярний період, опинилися під загрозою, вогнище тероризму спалахнуло з новою силою, а російська та європейсько-американська сторони час від часу вкидають гострі заяви в світовий медіапростор. Такий фон сучасних міжнародних відносин змушує провідні світові країни шукати шляхи посилення власних позицій та зміцнення зв'язків зі своїми союзниками й партнерами. Далі

Опір корпоративному університету

• Статті
• 01/12/2015

Серед усіх наявних нині сил найбільше зацікавлені в боротьбі проти корпоративного університету аспіранти.

Далі

ВИРІШАЛЬНА РУМУНСЬКА ОСІНЬ

• Слайдер
• 10/10/2013

Хоч спрямування та подальше політичне самовизначення цих протестів іще не відомі й відкриті до можливостей, однак вони свідчать про реакцію на ширші економічні перетворення. Видобуток золота в Рош’ї Монтані за допомогою ціаніду, а також запланований Шевроном видобуток сланцевого газу на сході та півдні Румунії вказують на повернення економіки країни до первинного рівня виробництва. По суті, точнісінько як у міжвоєнний період, основним джерелом накопичення, схоже, стає видобуток первинних ресурсів силами транснаціональних корпорацій, чому сприяють компрадори з політичного класу, у яких на меті лише відхопити частину прибутків і залишатися в змозі відтворювати себе в умовах низового тиску народу. Це призведе до посилення політичного контролю над населенням військовими засобами — що вже помітно з гігантських бюджетів, які держава щороку виділяє поліції та таємним службам — і завдяки ймовірному росту ультраправих націоналістів та популістів, які шукатимуть способів нажитися на народному невдоволенні. Ось чому Румунська осінь є вирішальною. Її результат визначатиме майбутнє як Румунії, так і всього регіону. Далі

Кліматичні зміни та капіталізм

• Слайдер
• 08/10/2013

На позаминулих вихідних було оприлюднено п’ятий звіт Міжурядової групи експертів з питань змін клімату (Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC). IPCC об’єднує сотні вчених, що досліджують кліматичні зміни, з тим, щоб вони спільно проводили всеохопний аналіз стану клімату Землі та робили прогнози щодо його майбутнього.

Далі

СПЕКОТНІ ДНІ КОМСОМОЛЬСЬКОЇ «ІТАЛІЙКИ»: страйк на гірничо-збагачувальному комбінаті корпорації Ferrexpo

• Слайдер
• 20/06/2013

Важко писати про страйк, який зазнав поразки — особливо учаснику подій. Адже, обмірковуючи кожен епізод, щоразу повертаєшся до питання: чи міг ти особисто зробити щось інакше, якось вплинути на хід подій? Може, саме я у чомусь не допрацював? Може, саме моя помилка спричинила фатальний поворот у подіях того серпня? Сухо та відсторонено викладати факти не виходить, весь час звертаєшся до власних спогадів, власних особистих та часто емоційних оцінок. Однак скрізь, де це було можливо, я намагався перевіряти свою пам'ять за опублікованими джерелами та окремо підкреслювати сумнівність деяких епізодів, у достовірності інформації про які не впевнений. Отже, сподіваюся, що ця стаття допоможе лівим та робітничим активістам більш цілісно та об’єктивно оцінити досвід страйку на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті (ГЗК) і зробити свої особисті, але обґрунтовані висновки. Унікальність цього страйку, інтерес та ентузіазм, з яким його сприйняла ліва інтелігенція, зумовлені в першу чергу тим, що це перший майже за сто років значний страйк на великому, успішному та прибутковому підприємстві. Принаймні з часів обірваної Першою світовою війною хвилі 1913-1914 років страйки в основному мали інший характер. Великі страйки часів перебудови, як це дуже переконливо демонструє, зокрема, Даніел Валковіц, були переважно реакцією на розвал радянської економічної системи та були пов’язані із «кризою соціальної ідентичності промислових робітників». Страйки 90-х років взагалі можна вважати свого роду агонією, адже виникали вони часто від безвиході на підприємствах, де багато місяців не виплачували заробітну плату, а брали в них участь лише ті робітники, які залишилися на підприємстві та не могли знайти іншої роботи. У більшості своїй це були люди старшого, інколи навіть похилого віку, що працювали на цих підприємствах вже понад 20 років, — люди, яким було дуже важко уявити своє життя без рідного заводу. Навіть великий страйк на Херсонському машинобудівному заводі переважно не виходив із цієї парадигми. Далі

МІЛІТАРИЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАЙКАМИ І ПРИДУШЕННЯ СТРАЙКІВ У США ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

• Класова експлуатація
• 07/02/2013

Від усталених марксистських і профспілкових прикладів до менш відомих явищ, таких як громадянські страйки в країнах Латинської Америки, трудові конфлікти часто мали повстанський потенціал. Історично це було опосередковано появою подвійних владних структур і економічними та політичними потрясіннями і заворушеннями, а також супровідними реакціями і конфліктами держави, тимчасових працівників, найнятих на час страйку, працедавців і агентств безпеки працедавців із страйкарями та їхніми союзниками. Контролювання і управління страйком — це регулярні, стандартизовані елементи управління конфліктами між владою і робітниками, як правило, цілком самостійні і відокремлені від питань «національної безпеки» чи нормального функціонування соціально-економічної системи загалом. Утім, корисно також розглянути форми недержавного «мілітаризованого» контролю страйків. Було би помилкою строго відокремити звичайну динаміку промислового конфлікту від більш гострих і руйнівних конфліктів. Ескалація промислового конфлікту, а також особливо гострі форми конфліктів або страйків (наприклад, у базовій інфраструктурі) ілюструють зв'язок між стандартними та надзвичайними методами придушення, хоча в цьому випадку, здається, справджується старий діалектичний принцип «кількість переходить у якість». Далі