Ще від літа цього року у вітчизняному інформаційному просторі, немов примара, виринала тема зміни механізму виплати студентських стипендій. Вона нагадувала про себе то в планах Міністерства фінансів щодо скорочення кількості стипендіатів, то як «перетягування канату» між МОН та Мінфіном щодо бюджету на стипендії, то у формі масової готовності адміністрацій ВНЗ до раптового переносу семестрового контролю, щоб здійснювати розподіл стипендій «по-новому». І от сподівана зміна механізму виплати стипендій «втілилася» у законодавстві. 6 грудня 2016 року в другому читанні було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів», у тому числі й до Закону України «Про вищу освіту», а саме щодо зміни механізму стипендіальних виплат студентам ВНЗ.
Перш за все, виключено положення про те, що обсяг стипендії для студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації має відповідати прожитковому мінімуму, для студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації — не менше як двом третинам прожиткового мінімуму (де-факто це положення ніколи не виконувалося). Положення, згідно з яким «розмір стипендіального фонду вищого навчального закладу повинен забезпечувати виплату академічних стипендій не менше як двом третинам і не більше як 75 відсоткам студентів <…> денної форми навчання, які навчаються за кошти державного бюджету, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії», виключили із Закону України «Про вищу освіту». Тепер законодавчо визначений механізм розподілу стипендіального фонду виглядає так: «Частка студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, встановлюється вченою радою вищого навчального закладу в межах визначеного Кабінетом Міністрів України загального відсотку студентів (курсантів), які мають право на отримання академічних стипендій, та стипендіального фонду».
Звісно, змінити нинішню ситуацію зі стипендіями було необхідно, адже обсяг виплати — 825 грн, а це вдвічі менше за прожитковий мінімум (1600 грн на грудень 2016) — не відповідає ані соціальній функції стипендії, ані мотиваційній — «дати студентові можливість зосередитися на навчанні, не маючи потреби постійно шукати заробітку». Проте замість того, щоб виконати статтю 62 ЗУ «Про вищу освіту», її… просто скасували, не лишаючи студентам сподівань на отримання гідної стипендії чи бодай її збільшення до рівня прожиткового мінімуму. Зміна ж іншої важливої статті — про кількість отримувачів стипендій — позбавляє студентів будь-яких гарантій щодо неприпустимості зменшення стипендійного фонду в держбюджеті. Тепер відсоток студентів, що отримуватимуть академічну стипендію, будуть регулювати положення Кабінету Міністрів. І якщо у 2017 році кількість бюджетників, що отримуватимуть ординарну академічну стипендію, становитиме 40-50%, то за 2-3 роки вона може знизитися до 10-15%, як цього хоче Мінфін. Таке невизначене становище стипендійного фонду дає широкий простір для маніпулювання цією статтею державного бюджету, а простіше кажучи — для «затикання бюджетних дірок» за рахунок зміни відсотка отримувачів стипендій під зміну статті про витрати на студентські стипендії.
Другим цікавим та суперечливим фактом є «встановлення частки осіб, що мають право на отримання академічних стипендій вченою радою навчального закладу» на основі рейтингу, визначеного вченою радою ВНЗ за погодженням із органами студентського самоврядування. Детальніше новий механізм визначено в «Проекті постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до стипендійного забезпечення», який МОН винесло на громадське обговорення. Передбачено, що не менше як 90% рейтингу складає академічна успішність, решту — наукова та громадська активність студента. Рейтинг буде визначатися окремо для кожного курсу кожної спеціальності. Можливо, так легше буде прослідкувати, чи справді відповідна кількість студентів отримують стипендії, і уникнути фраз викладача на кшталт «мені було сказано — не більше як дві п’ятірки на групу» (а це досить поширене явище в деяких ВНЗ). Передбачається, що рейтингова система в рамках спеціальності частково вирішить проблему списування один у одного та стимулюватиме студентів до інтенсивнішої роботи. Проте якщо поглянути на цей механізм із іншого боку, доцільним було б запитати: у що можуть вилитися відносини особистої конкуренції всередині академічної групи чи потоку?
Неоліберальний принцип конкуренції як «рухомої сили всього», застосований у освітній галузі, покликаний винагородити найсильніших. Звісно, скоріш за все, «показники ефективності» зростуть, проте це буде не що інше, як суто механічне зростання за рахунок того, що слабші вибуватимуть із гри. За такою логікою, заохочувати варто лише найкращих, а це, звісно, простіше, ніж поставити всіх у рівні, адекватні умови для розвитку. Окрім того, конкурентний підхід до формування списків отримувачів стипендій має ще один темний бік. Конкуренція спричиняє чвари, руйнує академічну групу як цілісність і формує, на жаль, далеко не гуманістичні погляди. Звісно, ці процеси можуть відбуватися імпліцитно (тобто, не у вигляді відкритої ворожнечі щодо місця в рейтингу, а в завуальованій формі напружених стосунків між одногрупниками та однокурсниками, відсутності довіри та взаємодопомоги). Та чи не нівелюють вони одне з ключових завдань освіти загалом: сформувати не просто фахівця, а Людину? А якщо подивитися ширше — чи є «рафінований» індивідуалізм, інтерналізований через інститут вищої освіти, зміною концепції світобачення на краще? І як така ціннісна установка досить великої частки молоді (економічно й соціально активної групи) вплине на українське суспільство загалом? Що ж до соціальних стипендій, то перелік категорій осіб, які можуть її отримувати, загалом не змінився порівняно з постановою «Про стипендіальне забезпечення» 2004 року. Отже, навряд чи родини, дохід яких є досить низьким, за умов зменшення відсотка отримувачів академічних стипендій зможуть забезпечити дитині можливість навчатись у ВНЗ, особливо розташованому в іншому місті.
У цьому ж Проекті постанови прописано обсяги стипендій у 2017 році. Ординарна академічна стипендія для студентів ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації становитиме 1100 грн, обсяг соціальної стипендії — 2000 грн для «студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків», та 1000 грн для отримувачів соціальних стипендій за іншим критеріями. Як бачимо, попри зміну системи стипендіальних виплат, що передбачає скорочення відсотка отримувачів, обсяг ординарної академічної стипендії залишається далеким від прожиткового мінімуму.
«Проект постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до стипендійного забезпечення» перебуває на громадському обговоренні, тож є відкритим для внесення пропозицій, проте основні претензії студенти мають усе-таки до Закону України «Про Державний бюджет» та «Про вищу освіту», які роблять студентів та інститут вищої освіти загалом жертвами бюджетних махінацій.
Цілком сподівано, що такі зміни до законодавства стають каталізатором студентських протестних настроїв і, в свою чергу, актуалізують низку інших важливих питань (таких як правомірність дій та компетентність адміністрації ВНЗ, як це було в контексті «несподіваного перенесення сесії», свободу вираження думки й проблему комунікації студентів та адміністрації, як це відбувалось із #КНУпротест, проблему «кишенькових» органів студентського самоврядування та профспілок).
Уже зараз студенти українських ВНЗ готують вимоги щодо перегляду законодавства, яке регламентує виплату стипендій, і це може стати початком потужної хвилі студентських протестів.