Цікаво було спостерігати за дописами «патріотів» у соцмережах. Спочатку істеричні крики: підтримаймо Трампа, він антикомуніст і буде проти Росії. Потім діаметрально протилежне: для України краще, аби американці обрали Клінтон, бо Трамп – агент Путіна. І вранці 9 листопада – метушливе витирання своїх попередніх, критичних щодо Трампа, постів.
Насправді українці навряд чи відчули б різницю між президентами Трампом і Клінтон. Різниця є лише для нашого істеблішменту, який залежить від Вашингтона, а отже – від господаря в Білому Домі та керівника Держдепу.
І ще справа в тому, що американські виборці, вкидаючи свої бюлетені у виборчі машини, найменше згадують про те, як їхні кандидати висловлювалися про Путіна чи Порошенка. І найменше думають про нас із вами та про Україну з Росією. Їх насамперед цікавлять внутрішні – економічні та соціальні – проблеми США.
Свого часу демократ Обама переміг і Хіларі (на праймеріз), і МакКейна (на основних виборах), бо був для американців антисистемним кандидатом, що декларував соціальні реформи і припинення війн, які США вела майже безперервно. Тепер таким антисистемним кандидатом, як не дивно, є республіканець Трамп.
Низка опитувань показували, що якби кандидатом демократів став Сандерс, котрий відверто називав себе соціалістом, то він однозначно виграв би у Трампа. Бо саме з Сандерсом багато американців пов’язували надії на продовження соціальних реформ, які розпочав, але занехаяв Обама.
Але цього разу в демократичних праймеріз, за допомоги керівництва демократичної партії, перемогла Хіларі. А її якраз американці не пов’язують із жодними реформами, бо вона – прямий представник істеблішменту, який десятиліттями править Америкою.
Частина демократичного електорату, навіть попри заклики Сандерса й Обами підтримати Клінтон, пішла голосувати за зелених та лібертаріанців. А ще більше демократів просто проігнорували вибори.
Прихильники Трампа, дрібні буржуа та «середній клас», через атаку демократичного й навіть республіканського (впливові республіканці різко виступили проти Трампа) істеблішменту на свого кандидата, навпаки, повибиралися зі своїх фургончиків та «одноповерхової Америки» й мобілізувалися. Проголосували за Трампа й робітники та безробітні «іржавого поясу» Америки – колись індустріальних районів Півночі, які тепер перебувають у занепаді. Вони швидше за все проголосували б за соціаліста Сандерса, а не за представницю клану Клінтонів, за часів урядування якого, власне, й було зупинено виробництво.
Рекордна за останні десятиліття явка на вибори цих соціальних груп (15% американців проголосували вперше, а загалом на вибори прийшли 55,6%), принесла перемогу не лише екстравагантному мільярдерові, а й забезпечила перемогу республіканців на виборах до Палати представників та Сенату.
Тепер будемо чекати, коли американці зрозуміють, що їхні надії на зміни з перемогою правого популіста та великого капіталіста Трампа накриються алюмінієвою ванною.