Міхаель Гайнрих
Міхаель Гайнрих — німецький політолог і математик, редактор «Журналу критичної соціології PROKLA», автор книг «Наука про вартість», «Критика політичної економії: Вступ», «Як читати "Капітал" Маркса?» В останній із цих книг, виданій 2008 року в Штутґарті, Гайнрих коментує перші дві глави «Капіталу» Маркса. Це дуже докладний і навіть прискіпливий коментар, 50 сторінок Маркса автор пояснює майже на 300 сторінках. Це не випадково, адже саме на початку «Капіталу» пояснено ключові для подальшого читання поняття товару, вартості, абстрактної праці тощо. Ми пропонуємо переклад одного зі вступних параграфів цієї книги, в якому автор переконує в необхідності детального читання класичного твору тих людей, що вже налаштовані щодо капіталізму критично.
Зовсім не є самозрозумілим, що сьогодні потрібно інтенсивно читати «Капітал». Перший том вийшов 1867 року, тобто 140 років тому. Цілком виправдане питання, чи викладений у цій книзі аналіз сьогодні взагалі актуальний. Хіба відтоді не змінилося багато чого? Що «Капітал» сьогодні став баaгато в чому нерелевантним, твердять не тільки праві критики Маркса, а й ціла низка лівих критиків капіталізму. Зрештою, потрібно читати «Капітал» самому, аби мати змогу відповісти на це питання. Маркс писав «Капітал» у 1860-х і 1870-х роках у Лондоні. Близько середини ХІХ ст. капіталістичний спосіб виробництва найдалі просунувся в Англії; лише з великим відставанням йшли Франція, Німеччина та США. Беззаперечним капіталістичним осередком тоді був Лондон. Тут знаходився найважливіший у світі фінансовий центр, тут билося серце капіталістичного світу. У парламенті та пресі економічні питання обговорювали жвавіше та інтенсивніше, ніж в інших країнах. «Політична економія», як тоді називали економічну науку, на початку ХІХ ст. найрозвинутішою була в Англії, а в бібліотеці Британського музею в Лондоні знаходилося найбільше на той час зібрання економічної літератури. Тож те, що Маркс на вимогу пруського уряду мусив залишити Париж та переселився 1849 року до Лондона, було величезним щасливим випадком: у жодному іншому місці світу він не міг би вивчити капіталізм краще, ніж там.
Економічними студіями Маркс займався й перед своїм переїздом до Лондона. За його пізнішими спогадами, у Лондоні він вирішив «знову почати від самого початку» свої студії (MEW 13, S. 10f.). 1851 року він гадав, що «покінчить з усією економічною дурнею» (Лист до Енґельса від 2 квітня 1851 р., MEW 27, S. 228). Щоправда, в цьому Маркс дуже сильно помилився – «економічною дурнею» він займатиметься до кінця свого життя 1883 року. Спочатку студії, розпочаті в Лондоні, вилилися в безліч виписок із економічної літератури. Пізніше, з 1857 р., постала низка об’ємних рукописів, що зрештою склали основу «Капіталу».
Багато ілюстрацій, що їх Маркс використав у до «Капіталу», взято з тогочасного англійського капіталізму. Але предмет «Капіталу» – аж ніяк не англійський капіталізм і не капіталізм ХІХ ст. Маркс узагалі не хоче досліджувати певний окремий капіталізм або певну окрему фазу капіталістичного розвитку, а – як він наголошує в передмові до першого видання – засадничі закони капіталізму. Те, що Маркс хоче представити, – це, як він зауважує наприкінці третього тому, капіталістичний спосіб виробництва «в його ідеальному усередненому зрізі» (MEW 25, S. 839). Йому йдеться про те, що взагалі робить капіталізм капіталізмом. Якщо ми говоримо про те, що капіталізм існує як в Англії ХІХ ст., так і в Німеччині ХХІ ст., то тут має існувати щось спільне, що дозволяє застосовувати це поняття. І якраз на це спільне, яке ми подибуємо в будь-якому розвинутому капіталізмі, спрямований Марксів виклад.
Тож Маркс аргументує на дуже високому рівні абстракції. Саме тому його виклад сьогодні залишається цікавим і аж ніяк не обмежується відносинами ХІХ ст. Але це ще не каже про те, наскільки його погляд адекватний, – це потрібно перевірити під час читання. Щоправда, не можна сказати, нібито предмет, обговорюваний у Маркса, застарів. З певного погляду, «Капітал» навіть ліпше пасує до ХХ та ХХІ ст., ніж до ХІХ ст. (що також свідчить про його аналітичну силу). Адже в своєму аналізі Маркс припускає, що вже визріла ціла низка процесів, які розпочалися лишень у ХІХ ст., але сьогодні проявилися значно виразніше.
Натомість спростування, що їх Марксова теорія буцімто зазнала з розвитком капіталізму, завжди розвіювалися. Якщо впродовж «економічного дива» 1960-х років вважалося доконаним фактом, що капіталізм нарешті працює без криз і постійно поліпшує добробут цілого суспільства, то сьогодні подібне висловлювання звучить смішно. Капіталізм із початку 1970-з років засвідчив себе сповненим криз у «першому» й «третьому» світі точнісінько так само, як це показав Марксів аналіз способу функціонування капіталізму більш ніж 100 років тому. І зроблений Марксом наприкінці першого тому висновок, що розвиток капіталізму завжди пов’язаний із продукуванням злиднів – на найрізноманітніших ступенях і в найрізноманітніших виразах, – сьогодні так само неможливо прогледіти.
У всякому разі, «Капіталові» не можна закинути брак актуальності, якщо фактично брати до уваги його зміст, що, як видається, роблять не всі критики. Обережність потрібна радше щодо іншого: не можна переоцінювати аналітичну універсальність «Капіталу». Не можна забувати, що кожен капіталізм включений до історії. Він існує не як «ідеальний усереднений зріз», а в певному історичному, суспільному та культурному контексті. Отже, аргументація Маркса, що розгортається на дуже високому рівні абстракції, не може бути вичерпним аналізом якогось цікавого нам історичного капіталізму, який треба було б лише доповнити кількома актуальними даними. Аби розуміти тенденції розвитку сучасного капіталізму, необхідний значно детальніший аналіз, ніж ми знаходимо в «Капіталі».
Навіть якщо аналіз Маркса не подолано, постає питання, чи потрібно читати «Капітал» в оригіналі. Можливо, вистачало б стислого викладу його висновків? Кожен такий коментар супроводжується наголосами та оцінками його автора. Власного висновку про оригінальний твір можна дійти лише на підставі власного читання. До того ж, навіть найліпший вступ може назвати лише результати. Обґрунтування цих результатів може бути згадано хіба що дуже стисло.
Щоправда, все ще можна запитати, чому читання «Капіталу» має бути важливим для тих, хто сам науково не працює над відповідними темами. Хоча «Капітал» і є «науковим» твором – а це означає не що інше, як те, що висловлювання в ньому обґрунтовано в зрозумілій для інших і тим самим доступній для критики формі, – це не є фахова економічна розвідка. Йдеться радше на фундаментальному рівні про специфічний різновид капіталістичного «усуспільнення», тобто завжди супроводжуваного конфліктами та кризами витворення суспільного зв’язку. Проте цей суспільний зв’язок видається значною мірою «уречевленим» зв’язком, зв’язком речей (ціни, відсотки, курси акцій тощо ведуть власне життя). Відносини панування та експлуатації зникають за «примусом обставин». Як повсякденна свідомість, так і політична економія виходить із цього уречевлення, не питаючи, за яких суспільних відносин воно взагалі може виникнути. Маркс позначає це уречевлення суспільних відносин як фетишизм. Аналізуючи економічні засади цього способу усуспільнення та викриваючи властивий йому фетишизм, він водночас критикує як спонтанні форми повсякденної свідомості (форми, яким ми всі більш чи менш належимо), так і науку політичної економії, що також обертається в межах фетишистських форм. Тому Маркс займається не політичною економією, а, як наголошує підзаголовок «Капіталу», «критикою політичної економії».
Розкриваючи засадничі структури капіталістичного усуспільнення, Маркс може показати їхній суперечливий і деструктивний характер: накопичення багатства на одному боці супроводжує накопичення бідності (в її найрізноманітніших формах) на іншому боці, розвиток продуктивних сил суспільної праці супроводжує руйнування людини та природи; і саме не як результат «жадоби» капіталістів або якогось «розгнузданого», недостатньо регульованого капіталізму, а як результат капіталістичної «логіки накопичення», для якої людина та природа не можуть бути нічим іншим, ніж суто засобом накопичення, засобом здобуття прибутку.
Хоча капіталізм існує в різноманітних суспільних і політичних контекстах, а капіталістичні відносини в історії регулювалися по-різному, динаміка криз, нерозривно пов’язана з капіталістичним способом виробництва, завжди наново підривала всі ці способи регуляції, всі досягнуті «класові компроміси». Самостійне «добре» життя унеможливлюють не перегини капіталізму, а його нормальний стан. Тому Марксові йдеться не про інший розподіл усередині наявного капіталістичного способу усуспільнення, а про його подолання. У «Капіталі» викладено центральні частини базового знання, необхідного для засадничої зміни суспільних структур. Тому «Капітал» цікавий не тільки для людей, які самі хочуть займатися науковою роботою, а й для всіх зацікавлених у зміні цих структур.
Викладене в трьох томах «Капіталу» являє собою зв’язне ціле. Тому не вийде просто висмикнути певні цікаві частини та займатися виключно ними. Хай що з них випливатиме, воно буде так чи так викривленим. Також не можна обмежуватися читанням самого лише першого тому. Приміром, центральні категорії, необхідні для розуміння капіталізму, такі як прибуток і відсоток, представлено лише в третьому томі (причому ця послідовність не довільна: робота з цими категоріями потребує відповідних попередніх розробок). Якщо брати до відома тільки перший том, існує небезпека сплутати «надлишкову вартість», про яку там ідеться, з прибутком або з доходом підприємця, що напевно є хибним. Зрештою, перший том також стає цілком зрозумілим лише на тлі двох наступних томів. Це важить уже для товарної форми, що її Маркс аналізує найпершою. Товар жодним чином не визначено остаточно в першій главі (що має назву «Товар»), а лише наприкінці третього тому. Представлення в трьох томах «Капіталу» становить нерозривну цілість, яку можна справді зрозуміти та застосувати, тільки розібравшись із усіма трьома томами. Звісно, це заняття потребує зусиль і забирає час. Але поряд із політичною користю, яку можна з цього отримати, робота з цими трьома томами – це також захоплива інтелектуальна пригода.
Джерело: Heinrich, M., 2008. Wie das Marxsche Kapital lesen? pp. 16-21.
Домашня сторінка Міхаеля Гайнриха: [link]
