Украина

Другого сорту та другої статі: чим живуть жінки з вулиці?

7952

Дарія Попова

Хоча явище бездомності є досить поширеним в українському суспільстві, ця тема є недостатньо обговорюваною. Ще рідше можна почути про явище саме жіночої бездомності. Це не дивно, оскільки жінки є менш «видимими» бездомними, ніж чоловіки. Образ бездомної людини часто пов’язують, по-перше, з негативним сприйняттям її як індивіда, який «опустився» або обрав «неправильний» шлях, а, по-друге, з образом чоловіка, оскільки саме бездомних чоловіків можна частіше побачити на вулицях міст. Наскільки таке сприйняття відповідає дійсності? І які особливості жіночої бездомності залишаються «в тіні», коли про бездомних людей говорять лише як про чоловіків? На ці та інші питання я намагаюсь дати відповіді в межах даної статті.

Я визначаю бездомних як людей, які не мають незалежного постійного місця проживання. До них я зараховую:

Трасова секс-робота теж пов’язана з жіночою бездомністю, оскільки їй передують ті самі причини, що й жіночій бездомності, зокрема абсолютна бідність та соціальна ексклюзія.

Абсолютна бідність ― це відсутність мінімальних матеріальних ресурсів, необхідних для фізичного виживання людини (Рябчук 2013: 59). Соціальна ексклюзія означає/передбачає життя у невигідному становищі з точки зору освіти, кваліфікації, зайнятості, житлових, фінансових ресурсів і т.д.; значно нижчі шанси отримати доступ до основних соціальних інститутів; подібні обмеження продовжуються з часом (Kingfisher 2007: 2).

Чинниками як жіночої бездомності, так і трасової секс-роботи можуть виступати абсолютна бідність, алкогольна залежність та залежність від наркотичних речовин, міграція до великих міст з периферії, де недостатньо робочих місць та інфраструктури, походження з дисфункційних сімей чи інтернатів, перебування у місцях позбавлення волі.

Я використовуватиму саме трасову секс-роботу, оскільки, зі слів двох ключових інформаторок, туди здебільшого потрапляють жінки, які зазнали абсолютної бідності та соціальної ексклюзії.

З етичних міркувань я не можу стверджувати, що трасова секс-робота є виходом із бездомності (стабільним працевлаштуванням, яке надає змогу знімати житло) або ж проявом бездомності, коли відбувається експлуатація секс-робітниць, які, як і бездомні, є вразливою категорією населення. Я розглядатиму це явище в комплексі з бездомністю, оскільки до цих явищ ведуть схожі причини, але не ототожнюватиму їх.

Для аналізу особливостей жіночої бездомності я використала 12 інтерв’ю із соціальними робітницями: 5 з них працюють із бездомними людьми, 2 ― працюють із секс-робітницями, 1 ― із жертвами насильства. Також було проведено 3 інтерв’ю із самими бездомними жінками та одне ― із працівницею Дарницького ринку, яка надавала інформацію про бездомну жінку, яку вона безпосередньо знає. 

 

Кількість жінок серед бездомних

Жінки є меншістю серед бездомних у багатьох країнах світу. Дослідження, проведене в Лос-Анджелесі у 1988 році, показало, що жінки серед бездомних складали лише 23% на противагу 77% чоловіків (Ropers 1998: 51). У Пермі в 2001 році жінки серед бездомних складали лише 15% (Алексеева 2003: 60). Також у дослідженні зазначено, що в інших містах серед бездомних жінки складали від 12% до 30% (Ropers 1998: 51). Соціологічне дослідження в столиці республіки Бурятія, місті Улан-Уде у 1998 та 2001 роках показало, що чоловіки були більшістю серед бездомних ― 87% (179 людей), а жінки складали 13% (24 людини) (Осинский, Хабаева, Балдаева 2003: 54). У Києві серед бездомних також превалюють чоловіки ― 75% (Соха 2008: 12).

Переважна кількість чоловіків серед «видимих» бездомних призводить до створення образу бездомної людини як чоловіка певного віку. Наприклад, у Вудріджі (невелике місто в Альберті, Канада) образом бездомної людини є абориген чоловічої статі (Абрахамсон 2001: 91).

 

Специфічні причини жіночої бездомності

Світова практика ідентифікує насильство в сім’ї як одну з причин бездомності. Наприклад, у законодавчій базі Великобританії воно зазначене як частина однієї з 4 категорій бездомних, які потребують допомоги в першу чергу (Кабаченко 2008:740). Дослідження бездомних, проведене в Нью-Йорку, показало, що жінки стають бездомними частіше через виселення та насилля в сім’ї, тоді як чоловіки стають бездомними в результаті безробіття, алкогольної залежності чи внаслідок ув’язнення (Glaser 1994:23). В Україні цієї теми торкаються мало. Надія Кабаченко згадувала про насильство в сім’ї як фактор, на який потрібно звернути увагу для профілактики бездомності (Williams 1998: 85). Але вона не розглядала його окремо, а лише зазначала серед інших факторів.

Про те, наскільки великою є роль сім’ї в набутті жінкою статусу бездомної, свідчить ідентифікація жінок із «сімейною бездомністю», а чоловіків – із «одиночною бездомністю» (Кабаченко 2008: 737). Більшість бездомних жінок є бездомними разом із дітьми. Також велика кількість жінок перед втратою домівки зазнавала насилля в сім’ї (Кабаченко 2008: 443). Крім того, дослідження в Лос-Анджелесі 1988 року показало, що різниця між бездомними жінками та чоловіками полягала не у віці, расовій належності чи освіті, а в сімейному статусі. Багато жінок колись були заміжніми, багато хто розлучені або вдови (Ropers 1998: 51). Дослідження, проведене в Англії 1987 року, виявило два найпоширеніших шаблони втрати жінками домівки: перший – розірвання шлюбу з чоловіком та пошук притулку, другий – жінка приходить до притулку разом із чоловіком та дітьми (Glaser 1994: 47). Як можна побачити, кожен із цих шаблонів так чи інакше пов’язує жінку з сім’єю.

Однією з причин жіночої бездомності дослідниці та дослідники вважають «фемінізацію бідності» (Костикова 2005:144). Це явище, коли жінки складають відчутну частку населення з низьким матеріальним статком. Воно стосується у першу чергу одиноких матерів та пенсіонерок (Марценюк, Марцинкевич 2010:13). Зростання відсотку матерів-одиначок, які проживали в бідності, збільшує і їх кількість серед бездомних. У США в 1995 році було встановлено, що у 23 містах щонайменше 70% бездомних сімей були неповними, а більшість із них ― з матір’ю-одиначкою (Костикова 2005: 144).

Серед причин «фемінізації бідності» виокремлюють дискримінацію жінок на ринку праці та репродуктивне навантаження, яке мають жінки в сім’ї (Костикова 2005: 141).

Через неспроможність самостійно фінансово забезпечувати себе та дитину, жінка часто стає матеріально залежною від чоловіка, що призводить до високої ймовірності збіднення та бездомності у разі розірвання стосунків із партнером. Один зі таких випадків описала респондентка.

«Є цивільний шлюб, і народжується дитина. Потім догляд за дитиною, гормональні зрушення в жінки, життя змінюється. Тоді чоловік іде. Жінка залишається з проблемою один на один/сам на сам. Багато жінок зареєстровані в областях України, живуть у цивільному шлюбі з киянами, і в момент розриву чи конфлікту жінка опиняється на вулиці» (працівниця Центру соціально-психологічної допомоги, м. Київ).

Деякі жінки залишаються з чоловіками-кривдниками через страх опинитися на вулиці.

«Він не хоче її прописувати, він б’є її, вона старається, вона і дитину має, хоче догодити йому» (працівниця Центру обліку бездомних громадян, м. Київ);

«Невирішене квартирне питання, і жінка вимушена повертатися» (працівниця Центру соціально-психологічної допомоги, м. Київ).

Якщо жінка має фінансові труднощі внаслідок розриву стосунків із чоловіком або незалежно від того, то при наявності дітей вона більш імовірно опиниться на вулиці, ніж за відсутності дітей. Це пов’язано з нестачею часу для заробляння грошей.

«Одинока жінка без дитини, яка винаймає квартиру, може дати собі раду, але з дитиною жінка не може виділити час, щоб заробляти собі на життя. Тоді є ризик стати бездомною» (працівниця спільноти «Оселя», м. Львів).

Також респондентки не раз згадували про «жіночу зарплату» як фактор, який не дозволяв жінці здолати певні бар’єри. Жінки, як правило, не можуть заробити потрібну кількість коштів для оренди квартири.

«Жінки, ну зрозуміло, що безсилі: знайти житло важко самій на зарплату жіночу. Якщо чоловік ще може заробити, коли має здоров’я, то жінці важче зняти житло» (працівниця Центру обліку бездомних громадян, м. Київ).

Також низькі зарплати «жіночих» професій є причиною того, що жінки йдуть працювати секс-робітницями та не полишають цієї роботи.

«Міф про те, що можна полишити секс-роботу і бажання вийти з секс-роботи, є у всіх. Я знаю історії, коли дівчата виходили на базар і розуміли, що вони за тиждень не зароблять там стільки, скільки за ніч. На це прожити неможливо, і вони розуміють, що це непорівнювані речі. Мотивація пропадає, коли бачать, за які гроші працюють інші жінки на “правильних” роботах» (працівниця фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», м. Київ).

 

Причини бездомності, спільні для жінок та чоловіків

Однією з універсальних причин бездомності є переїзд до великих міст із маленьких міст чи сіл через нестачу інфраструктури та роботи. Люди опиняються в ситуації, коли мають шукати фінанси та дах над головою в незнайомому або малознайомому великому місті. Жінки, які потрапили в таку ситуацію, часто йдуть працювати секс-робітницями.

Психоневрологічні захворювання можуть бути як причиною бездомності, так і її наслідком. Якщо людина потрапила до психіатричної лікарні, то родичі чи знайомі можуть виписати її з квартири, скориставшись її відсутністю. Тоді вона опиняється на вулиці.

Перебування у стані бездомності може призвести до деструктивних для людської психіки наслідків.

«Прийшла гарна така з довгим волоссям. Зараз у неї шизофренія почала розвиватися. Людина деградувала за цей час» (працівниця Будинку соціального піклування, м. Київ).

Алкогольна залежність є причиною розірвання стосунків із родиною та втрати майна деякими жінками. Але алкогольна залежність, як і психоневрологічні захворювання, може бути не тільки причиною, а й наслідком бездомності.

Позбавлення прописки через квартирні афери є однією з причин втрати людиною даху над головою. Люди переписують квартири на своїх родичок та родичів зі впевненістю, що останні не виженуть їх на вулицю. Тим не менш, люди не виправдовують довіру, а юридичних підстав повернутися до попереднього житла людина не має.

Хоча вихід із місць позбавлення волі називають переважно чоловічою причиною бездомності, жінки також наражаються на такі ситуації. Коли людина потрапляє за грати, вона втрачає помешкання та статки і після виходу на свободу не має ані житла, ані роботи, опиняючись таким чином у стані бездомності.

Походження з дисфункційної сім’ї або з інтернату. Дисфункційні сім’ї ― сімۥї, в яких батьки чи хтось із батьків мають інвалідність, страждають від алкогольної або наркотичної залежності, виявляють насильство проти членів сім’ї, перебувають у місцях позбавлення волі (Видриган 2007: 3).

По-перше, походження з таких сімей або з будинків-інтернатів, як правило, залишає людину без матеріальної підтримки та можливості жити в домівках родичок та родичів. По-друге, деякі люди наслідують патерни поведінки, які засвоїли під час соціалізації в сім’ї. Вони можуть сприймати алкогольну залежність, відсутність постійного місця проживання та постійної роботи як норму.

 

Порівняння причин залучення до секс-роботи та причин жіночої бездомності.

В одному з досліджень в Майамі (США) було продемонстровано, що серед жінок комерційного сексу (485 людей) 41,6% вважали себе бездомними. Також 75% тих, хто займається секс-роботою, у певний момент не мали даху над головою (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» 2014:12, 35). 

В Україні секс-робота часто є способом для виживання у стані абсолютної бідності. Про це свідчать як цитати з дослідження секс-робітниць у Донецьку та Львові, так і інтерв’ю, проведені мною з ключовими інформантами з цього питання.

«Голодно, холодно жити, немає квартири, доводиться знімати ― а за які шиші? Якось прийшла подруга і каже: а хочеш на “малинку”? Я подумала і погодилась»; «Треба якось виживати, працевлаштуватись після училища дуже важко» (Балакірєва 2014:17).

«Потрібні були гроші, у момент відчаю вийшла зі знайомою на трасу» (Балакірєва 2014:18). «Найчастіша причина ― це те, що це єдиний можливий засіб для існування. Іншої роботи немає, іншого способу заробити гроші немає» (працівниця фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», м. Київ).

Такий випадок наводила і одна з респонденток. «Вони приїжджають до Києва, шукають роботу, це все дівчата з інтернатів. Там є і неповнолітні: і 16-річні, і 17-річні. Вони приїжджають, і в них взагалі нічого немає: 15 грн, телефон, сумочка. Вони поїхали, випустились звідкісь. Вони приїжджають, купляють газету, кілька тижнів можуть перебувати на вокзалах чи ще десь. Потім знаходять секс-роботу» (працівниця фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», м. Київ).

Якщо порівняти причини жіночої бездомності та причини секс-роботи, виявлені у дослідженні, вони фактично збігаються.

Табл.1. Порівняння причин жіночої бездомності (як специфічно жіночих, так і спільних для жінок та чоловіків) та причин трасової секс-роботи.

Причини жіночої бездомності

Причини трасової секс-роботи

Насилля в сім’ї; розірвання стосунків із чоловіком.

Розірвання стосунків із чоловіком; насилля з боку партнера.

«Фемінізація» бідності (дискримінація на ринку праці, репродуктивне навантаження на жінок). 

Відповідальність за дітей; неприбутковість «жіночих» професій.

Переїзд із маленького міста чи села. 

 

Переїзд із маленького міста чи села.

 

Походження з дисфункційних сімей чи інтернатних закладів.

Походження з дисфункційних сімей чи інтернатних закладів.

 

Алкогольна залежність.

Алкогольна залежність.

Наркотична залежність.

Наркотична залежність.

Звільнення з місць позбавлення волі.

Звільнення з місць позбавлення волі.

Втрата прописки через квартирні афери.

 

Психоневрологічні захворювання.

 

 

Досвід перебування на вулиці для жінок

Життя на вулиці («бездаховість») є більш небезпечним для жінок, ніж для чоловіків. Воно більше відбивається на здоров’ї перших, ніж других. Також жінки швидше помирають, ніж чоловіки, якщо проживають на вулиці. «Бездахові» жінки зазнають насилля від бездомних чоловіків та працівників правоохоронних органів (Ropers 1998: 48, 54).

«Жінка, потрапляючи на вулицю, стає більш вразливою. А чоловіки потрапили на вулицю через невміння будувати стосунки зі своїми доньками, дружинами, сестрами, то і ставлення в них до жінок відповідне» (працівниця Денного центру для бездомних).

«Жінки мають більше страху залишитися на вулиці. Їм важче було б вижити через жорстоке середовище. Вони можуть стати жертвами насильства, сексуальних домагань. Чоловік на вулиці більше може за себе постояти, ніж жінка. Ми роздаємо їсти бездомним кожного четверга. Жінки, які до нас приходять, часто мають синці на тілі. Я сама неодноразово була свідком того, як жінок били» (працівниця спільноти «Оселя», м. Львів).

 

Приватний простір жіночої бездомності

Публічний простір бездомності ― це вулиця. Там бездомні люди є помітними, видимими для інших. Як і будь-який публічний простір в патріархальному суспільстві, публічний простір бездомності закріплений за чоловіками. Хоча вулиця є ворожим середовищем для всіх людей, як вже було зазначено, «бездаховість» справляє більш негативний вплив на здоров’я жінок, ніж чоловіків.

Бездомність жінок здебільше проходить у приватній сфері: центри для жертв насильства в сім’ї, секс-робота, іноді – доглядова праця, яка надає жінкам тимчасово дах над головою. Опиняючись у скрутному економічному становищі, жінки переходять з однієї приватної сфери (сім’ї) до іншої ― центру для жертв насильства, надання інтимних послуг, чужої домівки для доглядової праці. Також деякі респондентки асоціювали жінок із приватною сферою.

«Жінки більш стійкі до стресу, швидше адаптуються до нових умов. І жінки більш сімейні. Це не дозволяє їм «опуститися» до рівня бездомності» (працівниця Центру соціально-психологічної допомоги, м. Київ).

Також люди звертають увагу на так звані чоловічі причини бездомності, пов’язуючи їх зі статусом бездомного чи бездомної, ― алкогольну та наркотичну залежність, звільнення з місць позбавлення волі. Хоча серед жінок такі причини також представлені, їх вважають радше чоловічими, як і сам статус бездомного.

«У жінок краще працює інстинкт самозбереження. У нас 2 жіночих кімнати-бокси по 8-20 людей і 7 чоловічих. Чоловіки частіше звертаються. Чому? Тому що або місця позбавлення волі, потім алкоголізм, або наркозалежність» (працівниця Будинку соціального піклування, м. Київ).

У Денному закладі для перебування бездомних більшістю бездомних людей, які приїхали з сіл та невеликих міст, є чоловіки. За гіпотезою працівниці закладу, жінок серед них мало тому, що вони «не зриваються отак-от ― вони зриваються або за кордон, або щоб «стати на ноги» та жити». Реальна ж причина того, що жінки складають меншість у закладі, є те, що жінки, які приїжджають до великих міст, часто працюють трасовими секс-робітницями, і їх головним статусом навіть у разі відсутності житла залишається належність до секс-роботи.

«Більше 90% секс-працівниць, з якими ми працюємо, в тому числі з траси, ― це жінки не з Києва» (працівниці ВБО «Конвіктус Україна», м. Київ).

 

Способи заробітку для бездомних жінок

Робота, яка потребує фізичної сили (робота вантажника, робота на будівництві), є здебільшого недоступною для бездомних жінок. Натомість вони можуть працювати прибиральницями, консьєржками, неофіційно допомагати двірникам, людям на ринку (носити воду, виносити сміття тощо), здавати макулатуру та пляшки. Особливо часто жінки підробляють прибиранням і дрібною допомогою іншим людям.

«Я знаю, що вулиці підмітають. Двірники їм платять, щоб вони їхню роботу робили. Десь прибирають, напевне» (працівниця спільноти «Оселя», м. Львів). «Заробляє вона тут: комусь води принесе, сміття винесе, ящики там усілякі відносить» (працівниця Дарницього ринку, м. Київ).

Окрім прибирання, яке найчастіше зазначали респондентки як спосіб заробітку для бездомних жінок, досить поширеним способом заробляння коштів бездомними жінками є жебракування.

«Жебракують дуже багато» (працівниця спільноти «Оселя», м. Львів), «Хтось стоїть милостиню просить біля храмів» (працівниця Будинку соціального піклування, м. Київ).

Роботою, притаманною жінкам, також вважають доглядову працю. Якщо жінка не має алкогольної чи наркотичної залежності, вона може доглядати за людьми похилого віку, прибирати в квартирах. Таким чином вона має можливість отримати тимчасове житло.

Також бездомні люди можуть заробляти гроші, неофіційно працюючи в селах чи на полях. Ця праця є незахищеною. Існують випадки, коли в бездомних забирали документи і не віддавали. Також їм можуть нанести тілесні ушкодження для того, щоб забрати гроші назад.

«Влітку вона їздила на луг до корейців. Прийшла вся побита. Кажуть, вона отримала гроші за луг, потім її побили та забрали гроші. Вона дійшла пішки звідти сюди» (працівниця Дарницього ринку, м. Київ).

«Пропонували працювати у циган, але вони обманюють. Я таке від людей чула. Тим паче, там робота в полі, а я в полі не люблю працювати. Цигани ще документи забирали, не віддавали. Від них потім тікали» (бездомна, м. Київ).

Ще одним засобом отримання коштів для бездомних людей є виконання певних дій, за які люди надають їм кошти (так званих «вистав»).

«Плюс окремий заробіток ― це «веселити народ» піснями, танцями божевільними в стані алкогольного сп’яніння»; «Станцюй, заспівай, а я дам тобі десятку. Ось так от вона і заробляє» (працівниця Дарницького ринку, м. Київ).

Замовниками можуть бути як конкретні люди, які надають конкретні кошти бездомній людині, так і натовп, який спонтанно зібрався подивитися на «виставу».

 

Висновки

Як і будь-яка позиція в суспільстві, бездомність не може бути гендерно нейтральною. Для жінок та чоловіків різними є як деякі причини втрати даху над головою, так і досвід бездомності. Важливим аспектом жіночої бездомності є приватна сфера: часто жінки втрачають дах над головою через насилля в сім’ї та матеріальну залежність від партнера, а при потраплянні на вулицю одразу «переходять» до «приватної сфери» бездомності (центрів до жертв насильства, доглядової праці), знаходять заробіток у секс-роботі.

Усвідомити такий стан речей – значить не лише порушити проблему, але й вирішити її. Наприклад, оскільки через матеріальну залежність від партнера у разі розірвання стосунків з ним жінка може опинитися у стані бідності та бездомності, слід збільшити можливості для матеріальної незалежності жінок, а саме, зменшити репродуктивне навантаження на жінок та зменшити рівень дискримінації їх на ринку праці.

 

Посилання:
Абрахамсон П., 2001. Социальная эксклюзия и бедность . Общественные науки и современность, 2, с. 158-166.
Алексеева Л., 2003. Бездомные как объект социальной дискредитации. Социологические исследования, 9, с. 58-60.
Балакірєва О., 2014. Аналітичний звіт за результатами зондажного дослідження 2013 р. МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». Доступ 14.06.15 за адресою: [link]
Видриган М., 2007. Соціальна робота з сім’ями: Навчальна програма. Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького.
Кабаченко Н., 2008. Деякі аспекти впровадження програм профілактики бездомності: зарубіжний досвід. Соціальна робота і охорона здоров’я,32, с. 84-87.
Костикова В., 2005. Введение в гендерные исследования: Учеб. пособие для студентов вузов .К: Аспект Пресс.
Марценюк Т., Марцинкевич В., 2010. Умови праці в супермаркетах «Фуршет» в Україні: соціологічне дослідження СЕЕ Bankwatch Network. Доступ 14.06.15 за адресою: [link]
Осинский И., Хабаева И., Балдаева И.,2003. Бездомные – социальное дно общества. Социологические исследования, 1, с. 53-139.
Рябчук А., 2013. Дисертація: дис. Кандидата соціологічних наук: 22.00.03.
Саранков Ю., Заика В., Протопопов А., 2009. Проблемы секс-бизнеса в контексте общественного здравоохранения. «СПИД Фонд Восток-Запад».
Соха М., 2008. Безпритульні в соціальній картині міста. Збірник наукових праць, с. 162-176.
Cramer H., 2005. Informal and Gendered Practices in a Homeless Persons Unit. Housing Studies, 5, р. 737-751.
Glaser I., 1994. Homelessness in Global Perspective. NY: G.K.Hall&Co.
Hagen L., 1986. Gender and Homelessness . A Journal of the National Association of Social Workers, 4.
Kingfisher С., 2007. Discursive constructions of homelessness in a small city in the Canadian prairies: Notes on destructuration, individualization, and the production of (raced and gendered) unmarked categories .
Ropers R., 1998. The invisible homeless. A new urban ecology. NY: Human sciences press.
Williams J., 1998. Domestic Violence and Poverty: The Narratives of Homeless Women . A Journal of Women Studies, 2, р. 143-165.
Поделиться