Передмова
5 травня разом з православними християнами України Великдень святкувала і православна громада Гази.
Тривалий конфлікт між Ізраїлем та палестинцями часто зображують як цивілізаційне протистояння: євреїв і мусульман, чи навіть «юдео-християнської» та ісламської цивілізацій, Заходу і Сходу. При цьому ігнорується, що серед палестинців є християни, які переважно підтримують боротьбу палестинців та страждають від ізраїльської окупації та апартеїду так само, як і мусульмани. До прикладу, найвідоміший палестинський інтелектуал, Едвард Саїд, був християнином, та й інші палестинські християни брали активну участь у русі спротиву і навіть були лідерами кількох місцевих лівих організацій.
За час блокади сектору Гази Ізраїлем з 2007 року, християнська громада там зменшилась втричі: від трьох з половиною до однієї тисячі вірян. Цьогоріч у храмі св. Порфирія (єпископа Гази початку п'ятого століття) Великодні літургії відвідало близько ста родин, хоча святкування було обмежено, а Ізраїль не дозволив транспортувати Єрусалимський вогонь до храмів Гази згідно з традицією. Церква св. Порфирія потрапила під ізраїльський обстріл 19 жовтня 2023 року — загинуло щонайменше 17 палестинських християн, що переховувались у приміщенні церкви на той час. За два дні до того, внаслідок удару по лікарні Аль-Ахлі, якою опікується англіканська церква, загинуло сотні людей різних віросповідань. А ще через два місяці, 17 грудня, шестеро людей загинуло від удару по християнському центру YMCA, де знайшли прихисток триста внутрішньо переміщених палестинців. Руйнувань зазнавала і католицька громада Святої Родини і монастир Сестер Милосердя (Матері Терези), де також переховуються палестинці різних віросповідань, що втратили свої домівки у війні.
Політичний аналітик Халіл Саєг належить до християнської громади Гази. Його родина стала біженцями і опинилась у Газі після Накби — етнічних чисток і виселення палестинців з їхніх рідних домівок у 1948 році. Останні місяці його родина знайшла прихисток у католицькій церкві Святої Родини, але батько помер від серцевого нападу, не маючи можливості отримати належну медичну допомогу, а сестра загинула під час спроби евакуації «безпечним маршрутом». У цій статті Халіл розповідає про труднощі, з якими сьогодні стикається християнська громада Гази.
***
Вперше за свою історію християнська громада Гази опинилася під загрозою зникнення. Християни жили в Газі вже у першому столітті і сформували третю найстарішу церкву у світі. Попри постійні загрози, громада проіснувала два тисячоліття. Але сьогодні вона перебуває під загрозою зникнення через нерозбірливу війну Ізраїлю та штучний голод, який забрав життя понад 32 000 палестинців у Газі. Наразі, у Газі залишилося лише близько 800 християн.
Натомість західний світ, який часто виступає на захист прав релігійних меншин в регіоні, мовчить.
З початку ізраїльського нападу на Газу невелика християнська меншина постраждала так само, як і всі їхні співвітчизники-палестинці. Більшість християн історично проживає в місті Газа, яке (як і інші частини північної Гази) систематично піддавалося обстрілам на самому початку війни і сьогодні страждає від відсутності доступу до продовольства та гуманітарної допомоги.
Хоча немає достовірної оцінки кількості повністю або частково зруйнованого житла, але християни, які знайшли притулок у церквах, повідомили мені, що Ізраїль зруйнував близько 80% їхніх домівок і вбив більше 3% населення.
«Хоча всі палестинці в Газі стикаються з проявами геноциду, християнська громада є особливо вразливою через її малий розмір і непропорційну кількість жертв».
Переміщення повторюється знову
Досвід втрачених життів і засобів до існування нагадує наш досвід під час Накби: більшість християн у Газі походять з родин, які пережили етнічні чистки 1948 року. Ці сім'ї, вимушені покинути Лод, Яффу, Мадждал та інші місця, врешті-решт знайшли прихисток у місті Газа.
Як і решті палестинців у Газі, їм довелося знову пережити вимушене переміщення під час цієї війни, сховавшись у єдиних двох церквах (грецькій православній Святого Порфирія і католицькій Пресвятої Родини) і намагаючись знайти там тимчасовий притулок.
Зруйнована авіаударом стіна церкви святого Порфирія в Газі, 20 жовтня 2023 року. Фото: Mohammad Abu Elsebah / dpa / Scanpix / LETA
Але навіть ці історичні церкви не змогли захистити їх від нападів Ізраїлю. 18 жовтня ізраїльська авіація завдала авіаудару по будівлі на території церкви Святого Порфирія, вбивши 18 палестинських християн, в тому числі жінок і дітей. В результаті удару загинула вся сім'я Абда і Трека Сурі, троє дітей Раміза Сурі та інші. Цей авіаудар вважається одним з найжахливіших масових вбивств християн в регіоні.
Церква Пресвятої Родини також постраждала від ізраїльських атак. Хоча вона не зазнала таких великих пошкоджень, як церква Святого Порфирія, монастир Матері Терези, що знаходиться при ній, також був частково зруйнований.
Тоді, 16 грудня, ізраїльські снайпери застрелили матір і її дочку, які шукали притулку в церкві, а також ще вісьмох християн, які намагалися допомогти цим двом жінкам. На додачу до безпосередніх вбивств у церквах, інші християни в Газі померли від відсутності доступу до медичної допомоги і життєзабезпечення, оскільки Ізраїль ввів повну блокаду гуманітарної допомоги. Один із загиблих — мій батько, який переніс серцевий напад, але не зміг отримати медичну допомогу через ізраїльські танки, що оточили церкву Пресвятої Родини, в якій переховується моя сім'я.
Причини масової втечі
На Заході мене часто запитують, чому кількість християн на Близькому Сході зменшується і чому ми виїжджаємо. Зазвичай у відповідь вони очікують звинувачення мусульман у «переслідуванні християн». Але таке пояснення некоректне і надто спрощене. Ніхто не стане заперечувати наявність у деяких випадках міжконфесійної дискримінації з боку мусульманської більшості стосовно християнських меншин, але вона зазвичай не є першопричиною масового втечі корінних християн із цих земель. Натомість і в минулому, і сьогодні причиною зазвичай ставали сценарії, подібні до нинішньої ситуації в Газі: жорстокість воєн, які ускладнюють виживання.
У 1948 році палестинські християни, як і мусульмани, були піддані етнічній чистці з підмандатної Палестини і ніколи не були допущені назад; це стало найбільшим ударом по кількості християн в Палестині. Інші підтримувані Заходом війни, як і «війна з тероризмом», також призвели до втечі християн з Близького Сходу.
Святкування (до 1948 року) свята на честь пророка Іллі в монастирі Стелла Маріс на горі Кармель. Фото: Wikimedia
«Християнам Гази загрожує неминучий голод і голодна смерть, але навіть якщо вони переживуть голод, то залишатися в Газі вони зможуть зовсім недовго».
Візьмемо, наприклад, Ірак, в якому до американського вторгнення в 2003 році проживало понад півтора мільйони християн. Вторгнення і роки війни завдали шкоди як християнам, так і мусульманам, а також створили умови для появи радикальних угрупувань на кшталт Ісламської держави, які вважають релігійні меншини своєю головною мішенню. Сьогодні в Іраку залишилося лише 150 000 християн.
Сьогодні ми є свідками того ж самого нападу на близькосхідних християн у Газі, де Ізраїль вбив 3% і виселив ще 3% з сектору. Всі інші християни Гази були змушені покинути свої домівки і шукати притулку в церквах, щоб вижити.
Християни Гази непохитно залишаються у своїх церквах. Вони відмовилися підкоритися окупаційним наказам рухатися на південь. Коли я розмовляв з тими, хто знайшов притулок у церкві, один з них сказав, що вони «виїхали в 1948 році і їм ніколи не дозволили повернутися», тож відмовляються «повторювати ту ж помилку».
Цьогоріч Великий піст і Рамадан припадають на один і той самий час, а християнам Гази загрожує неминучий голод і голодна смерть. Навіть якщо вони переживуть голод, то залишатися в Газі вони зможуть зовсім недовго.
Життя під ізраїльською окупацією
З моменту створення Ізраїлю палестинські християни зазнавали жорстокого ставлення з боку різних окупаційних режимів. У Вифлеємі та на Західному березі річки Йордан християни мають справу з конфіскацією їхньої землі в рамках поселенсько-колоніальної політики Ізраїлю. В Єрусалимі християни борються з політикою юдаїзації міста і стирання їхньої присутності. До війни християни Гази відчували дискримінацію з боку неліберального уряду ХАМАСу. Однак вони також постраждали, як і всі жителі Гази, від ізраїльської облоги сектору.
Зіткнення палестинців із ізраїльськими поліцейськими неподалік Віфлеєму, 3 вересня 2018 року. Фото: Abed Al Hashlamoun / EPA / Scanpnix / LETA
Вони боролися з пропускним режимом, нав'язаним їм ізраїльською окупацією. Палестинські християни звикли відвідувати святі місця на Великдень і Різдво. Однак такі візити завжди були складними через ізраїльську блокаду Гази. Ізраїль рідко видавав їм дозволи на в'їзд, а коли видавав, то отримати їх могла тільки половина сім'ї.
Ці дозволи стали єдиною надією для християн врятуватися від жахливої ситуації в Газі на Західному березі річки Йордан. Але для Ізраїлю вони були ще одним засобом контролю над християнським населенням, оскільки Ізраїль вважав, що якщо зробити життя християн нестерпним, то вони покинуть країну.
Хоча всі палестинці в Газі стикаються з проявами геноциду, християнська громада є особливо вразливою через її малий розмір і непропорційну кількість жертв. Невідомо, чи є майбутнє у християн Гази, навіть якщо вони зможуть пережити голод і війну.
Багато членів Церкви розглядають можливість покинути місто Газа після того, як 174 дні ізраїльських бомбардувань зробили його непридатним для життя.
Тим часом, західні держави не змогли зупинити Ізраїль від вчинення звірств у Газі та порушення міжнародного гуманітарного права. Гірше того, багато хто з них є активними співучасниками ізраїльського геноциду.
Вони продемонстрували свою байдужість до християнської меншини в Газі, незважаючи на те, що на словах підтримують права меншин у регіоні.
