«Лівим треба виходити назовні» — інтерв'ю з кандидатом у народні депутати Богданом Ференсом

Якубин, Алексей

Ференс, Богдан

  • 15 июля 2019
  • 1020

21 липня 2019 відбудуться позачергові вибори до Верховної Ради України. Вкотре у них не беруть участі сили лівого політичного спектру. Попри широку експлуатацію соціальної риторики, жодну з наявних у бюлетені партій не можна назвати лівою. Не набагато краща ситуація спостерігається серед кандидатів, які обираються за мажоритарною системою.

Редакція «Спільного» виокремила двох кандидатів в депутати, які називають себе представниками лівого політичного спектру. Це самовисуванці Богдан Ференс, засновник громадської організації «СД Платформа» та Віталій Дудін, член ГО «Соціальний рух». Наше перше інтерв'ю — з Богданом Ференсом, що балотується за 
214 виборчим округом (Дніпровський район м. Київ).

«Спільне» не підтримує жодного з кандидатів у депутати, але вважає за необхідне надати майданчик для висловлення тим, хто позиціонує себе як представника лівих.

 

Богдане, які цілі ти маєш у виборчій кампанії?

Основна моя ціль — щоб негідники більше не пройшли в парламент. Дуже багато аморальних людей, що лізуть у політику, лише щоб набивати свої кишені й використовувати мандат для прикриття корисливих цілей.

Ти себе позиціонуєш як лівий?

Деякі мої друзі, коли прочитали мою програму, написали мені: «Ну ти й соціаліст!»

Зі знаком мінус?

Але ці друзі знають, хто такі ліві, а хто — праві. Думаю, для більшості людей це дуже розмите питання.

Але ти себе відчуваєш лівим?

Так. Але не радикально лівим. Ближче до центру все ж таки.

 

Богдан Ференс

 

Під час агітації ти робиш на цьому акцент?

Я наголошую на конкретних пунктах моєї програми, які стосуються двох напрямків. Перший — суто мажоритарка. Я розумію, що люди не зовсім орієнтуються, де рівень парламенту, законодавства, а де рівень комунальних служб і  КМДА. Я не звинувачую нікого в цьому. Вони не повинні розуміти, хто що робить, тому що ніхто нічого нормально й не робить. Тож ці проблеми й випливають на рівні округу. 

Є логічне питання: звідки у тебе гроші на передвиборчу кампанію?

Гроші на заставу — мої особисті. Я державний службовець та відкрито декларую свої статки. Чому так сталося? Ми були обмежені в часі, щоб запустити повноцінно фандрейзинг на заставу.

Як ти вважаєш, скільки потрібно грошей на кампанію?

Ми запустили збір пожертв. Я очікую отримати кошти від друзів. Думаю, допоможуть і колеги по «СД Платформі» та по парламенту. Я головний консультант у секретаріаті комітету з питань європейської інтеграції.

А як ти потрапив у парламент?

Багато років мені доводилося консультувати депутатів із різних політичних сил.

Наприклад?

Я ж кажу, різних.

Буржуазних?

Звичайно...

Чи соціалістичних теж?

Ні... Як я потрапив у парламент? Багато років тому я стажувався в офісі голови комітету із закордонних справ. Тоді цю посаду обіймав соціаліст Віталій Шибко. Ця людина принесла соціал-демократію в українське життя. Він намагався створити соціал-демократичну партію, що було дуже непросто.

Він зараз політично активний?

Ні. Ми з ним зараз товаришуємо. І я дуже радий, коли він дає поради, розповідає про своє бачення. Це людина з колосальним досвідом — професор, дипломат, політик і справжній соціал-демократ.

У вас є якісь спільні проєкти?

Віталій Шибко — голова Інституту демократії і соціального прогресу. Це think-tank, що став основою для «СД Платформи». В рамках цього інституту ми організовуємо різні конференції, заходи, тренінги з нашими європейськими партнерами.
 

"Було б, звичайно, круто, якби мешканці долучились до фінансування кампанії. Але мені здається, що це може бути лише тоді, коли мешканці будуть тобі довіряти."

 

Богдане, я правильно тебе розумію, що ти в першу чергу розраховуєш на свої мережі підтримки? Тобто ти сподіваєшся, що твої друзі тебе фінансово підтримають в цій кампанії. А чому не мешканці району? Ти до них звертався з приводу грошей?

Ні. По-перше, часто це людей одразу відштовхує. Наше суспільство не готове до того, що можна інвестувати в політиків. По-друге, люди бідні. Багатьом треба думати, як віддати орендну плату (а вона дуже висока, хоча це не центр Києва), як відправити своїх дітей в школу чи садочок. Було б, звичайно, круто, якби мешканці долучились до фінансування кампанії. Але мені здається, що це може бути лише тоді, коли мешканці будуть тобі довіряти. А я реаліст і знаю, що мені зараз мало хто довіряє в Дніпровському районі, бо мене просто не знають.

Нас дещо здивувало, що в тебе немає згадки закону про декомунізацію. Можливо, ти вважаєш, що це не хвилює мешканців, але все ж таки, це ж програма народного депутата. Твоє ставлення до цього закону?

Скажу так: по-перше, в програму все втиснути неможливо. Це ключові положення, які мають знайти зацікавлення у потенційного виборця. Але мені здається, що це цікавить людей похилого віку. Вони були в Комуністичній партії, от їм це болить. Але при всій повазі, це не моя основна цільова аудиторія, не мій потенційний виборець.

А хто тоді — це люди середнього віку? Робітники?

Це люди середнього віку, 40—45 років, що мають середній або нижче середнього достатку, у яких є діти, молоді сім'ї. В нас тут є більше спільного. Щодо пенсіонерів, у «Свіжому баченні» є пункт, що про них мало піклуються. У Дніпровському районі немає таких зон, де б вони могли зустрічатися, проводити час, знайомитися й соціалізуватися. Мені здається, це дуже важливо.

Добре, якщо подивитись на твою програму — це програма радше представника району або висуванця до Київради. Навіщо тобі трибуна парламенту? Може, є сенс спробувати себе на місцевих виборах? Чи, можливо, ти парламентську кампанію розглядаєш як підготовку до виборів у Київраду?

Я б не сказав, що моя програма стосується місцевих виборів. Я її не сам розробляв, а разом із командою. Ми намагалися її наповнити певною конкретикою, щоб для людей, які цікавляться, були якісь конкретні маркери: з чим Ференс йде.

А для людей важлива програма? З твого спілкування з виборцями.

Я думаю, що, на жаль, не зовсім.

А що для них важливо?

Хто ти? Хто за тобою стоїть, що ти вже зробив і що ти зараз мені можеш дати? Ось це для людей найбільш важливо. Можна сказати про стабільність поглядів, але, з іншого боку, мені здається, що це просто формалізм.
 

"Ми плануємо акцію на захист річки Дніпро й сподіваємося, що люди незалежно від соціального статусу і достатку особливо ті, хто живуть поряд, їм буде не байдуже."

 

Я правильно розумію, що ти орієнтувався на своє бачення потреб і проблем мешканців округу, а не на загальнополітичний порядок денний у країні?

У мене два блоки. «Дніпровський зі знаком плюс» ближчий до мешканців району, тобто він про інфраструктуру, забудови, комунальні підприємства, які неякісно працюють. З іншого боку, є блок «Україна зі знаком плюс» про національний рівень. Це питання про освіту, екологічні проблеми тощо. Нещодавно вдалося привернути увагу засобів масової інформації до проблеми забруднення Дніпра. Я навіть трохи в депресію впав [коли дізнався, наскільки серйозна ця проблема], тому що вода — це моя стихія, я постійно плаваю в Дніпрі. Це не лише проблема Дніпровського району — це проблема глобальна, проблема країни.

 

 

А хіба ця тема  програми не може зацікавити заможніших мешканців району? Екологія ж.

Сподіваюся, що може. Ми плануємо акцію на захист річки Дніпро і сподіваємося, що люди незалежно від соціального статусу і достатку особливо ті, хто живуть поряд, їм буде не байдуже.

Тобто ти хочеш виробити надкласовий консенсус.

Думаю, так.

 

Економічна альтернатива

Як ти ставишся до впровадження прогресивного оподаткування?

Однозначно позитивно. В нас люди інколи заробляють, комусь хтось допоміг чи був якийсь стартовий капітал. Але не потрібно забувати, що ти не побудуєш паркани і не будеш тримати своїх дітей у приватному дитячому садочку, що поряд живуть інші люди, у яких немає тих можливостей, вони не отримали освіти і не мають фінансових статків, щоб забезпечити своє життя. Але з цими людьми також потрібно жити і з ними потрібно ділитися. От і все.

А який відсоток? Як ти це бачиш? На рівні алгоритму. Якого рівня?

Якщо взяти шведську модель, за якої, якщо не помиляюсь, більше ніж 45% потрібно сплачувати, то, думаю, вона навряд чи у нас зараз запрацює. Потрібно реалістичніше підходити до ситуації. Знову ж, повернемося до Дніпра, по якому курсують яхти, вони забруднюють річку. За володіння сплачується мито? Воно досить низьке і багато хто уникає навіть його. Хочеш їздити — будь ласка, сплати, щоб відповідні служби очищали ріку й перевіряли стан водного транспорту.

 

 

Яке, на твою думку, має бути справедливе оподаткування великого бізнесу?

По-перше, великий бізнес має прозоро сплачувати податки.

Для мене це питання, тому що є купа різних ФОПів, які сплачують тільки єдиний податок. Бізнес завжди шукає варіанти, щоб сплачувати менше та заробляти більше. Я за те, щоб контролювати цей процес, але щоб цей контроль не дуже регламентував той самий бізнес. Можливо, в лівому середовищі мене не підтримають із такими ідеями. Коли ти комусь даси можливість надмірно контролювати, то ці люди, не розуміючи, що таке бізнес, яким чином він має розвиватися, можуть його так загальмувати, що він не зароблятиме, тим самим не будуть створюватися робочі місця й сплачуватися податки.
 

"Навіть у цьому розпіареному процесі децентралізації, коли формуються територіальні громади й вони мають більші фінансові ресурси, нічого не гарантує, що гроші будуть справедливо розподілятися для громади, а не лише для декількох людей."

 

Але ж справа не в тому, щоб бізнес заробляв, а в інклюзивній економіці, в розподілі доходів. Тобто економіка може зростати, але від цього для 90% населення нічого не буде.

В теорії — так. Я за те, щоб економіка була інклюзивною, за соціальне підприємництво, як мінімум.

А в реальності? В залі парламенту?

В залі парламенту немає політичних сил, які думають про робітників на підприємствах. Вони думають, як би їм той чи інший власник якогось агрохолдингу допоміг у передвиборчій кампанії або дав можливість доступу до засобів масової інформації. І це стосується не лише національного рівня. Ми забуваємо про законсервовані регіональні еліти. Навіть у цьому розпіареному процесі децентралізації, коли формуються територіальні громади й вони мають більші фінансові ресурси, нічого не гарантує, що гроші будуть справедливо розподілятися для громади, а не лише для декількох людей.

Я правильно розумію, що ти вважаєш, що з бізнесом потрібно домовлятись?
Так. З бізнесом потрібно вести діалог.

І ти готовий вести такий діалог?

Так, готовий.

На яких умовах ти готовий підтримати чи не підтримати співпрацю з МВФ?

Це важка тема. Бо можна багато говорити, що ми маємо позбутися ярма Міжнародного валютного фонду. Я цікавився частково цим питанням, хоча я не економіст за фахом. Там не сидять дядечки на голубих вертольотах і не роздають одночасно морозиво. І вони не будуть сильно переживати, коли в нас будуть піднімати пенсійний вік і тарифи. У них є свої завдання, є ресурси, за допомогою яких вони можуть впливати на ту чи іншу ситуацію. Але з іншого боку, я б не став надмірно демонізувати все, що з цим пов’язано. Тому що міжнародна фінансова система зараз функціонує так, що слабкі держави, як Україна, не можуть поки що позбутися залежності від міжнародних фінансових інституцій.

 

 

Я правильно розумію, що якщо стане питання потреби нової кредитної програми з Міжнародним валютним фондом і ти будеш народним депутатом, ти це підтримаєш? Наприклад, зняття мораторію на продаж землі.

Ніякого зняття мораторію до того моменту, коли дійсно не запрацює ефективна система земельного кадастру і не будуть розроблені відповідні умови на рівні законодавчих актів.

Збільшення тарифів на газ?

Проти однозначно.

Тобто якщо такі умови будуть, ти не будеш підтримувати? А на які умови ти погоджуєшся?

На збалансовані умови. Коли є відповідна аргументація не лише на папері, а в реальному житті. Ті ж самі тарифи на газ. Наприклад, у моїх батьків був газовий котел, і вони були змушені просто перебудовувати повністю комунікацію, щоб зараз палити дровами. Ми зараз знову повертаємось у середньовіччя. Як так можна?
 

"Потрібно бути реалістами й набратися прагматизму, який є у ЄС."

 

Ти говориш, що ти за європейську успішну Україну. Як бути з тим, що Україну зараз там бачать у першу чергу як постачальника сировини й дешевої робочої сили. Чи будеш ти ставити питання перегляду угоди про асоціацію?

Я б сказав так: угода про асоціацію — це дуже близька мені тема, тому що питання євроінтеграції я не лише на науковому рівні досліджую, а й на практичному. Це асиметрична угода, і ця асиметрія грає не на нашу користь. Але з іншого боку, я завжди казав, що угода — це інструмент. І як цей інструмент можна застосовувати, такий результат і буде.

Ти говорив про важливість питання екології, але кругляк вивозять. Як же бути тоді з угодою про асоціацію з ЄС?

Процес підготовки угоди про асоціацію — це завжди процес переговорів. Потрібно бути реалістами й набратися прагматизму, який є у ЄС. У всіх є національні інтереси. ЄС має соціальні й економічні розриви між заможною північчю та збіднілим півднем, але навіть незважаючи на це, їм вдається знаходити баланс. В Україні ресурси викачують, тому що у Баварії не будуть зрізати ліси для виготовлення меблів, їм доцільніше, щоб ця деревина приходила з України. А вже нам потрібно думати, як урегулювати це питання.
 

"В Європейському Союзі не завжди сидять кровожерливі чиновники, бюрократи, які хочуть висмоктати з інших країн все, що тільки можна."

 

І що б ти, наприклад, робив?

Завжди можна знаходити баланс.

Як?

Коли ти аргументуєш свою позицію. В Європейському Союзі не завжди сидять кровожерливі чиновники, бюрократи, які хочуть висмоктати з інших країн все, що тільки можна. Ми бачили і більш позитивні приклади входження в цю спільноту, економічно, я маю на увазі. Потрібно завжди до когось тягнутися, якщо ти сам не можеш показувати якийсь результат, розвивати свою економіку, раціонально використовувати природні ресурси. Потрібно це усвідомити, знайти своє місце і сказати: так, я слабкий. Так, я хочу набратися м'язів, навчитися.

 

 

Богдане, а тобі не видається, що це модель залежного розвитку?

Я частково з тобою погоджуюсь. А є зараз якась альтернатива?

Ти не бачиш альтернативи?

Мені важко сказати. Я не впевнений в доцільності шукати альтернативу в поверненні до Росії — з її сировинною економікою, повним контролем правоохоронних органів, спецслужб і всього іншого, номенклатурою, однією партією.

Ти готовий підтримати антиофшорну політику?

Звичайно! Я її і підтримую. Ми як «СД Платформа» виступали за деофшоризацію. Але знову ж таки, наскільки це реально в наших умовах… Якщо не буде відбуватись кардинальна зміна політичних еліт — все буде тільки на словах.

Що робити із залишками наукових установ? Чи потрібно встановлювати мінімальний відсоток від ВВП видатків на науку?

Думаю, так. Мені доводиться зараз бувати в наукових установах. Коли дивишся на матеріально-технічний стан, розумієш, про який авангард науки ми можемо говорити?

А що ти будеш робити, щоб це покращити? В який комітет ти готовий увійти, якщо пройдеш у Верховну Раду?

В мене є декілька опцій. Це зовнішня політика та європейська інтеграція. Ще комітет із питань освіти і, можливо, соціальної політики. Це комітет, який має більш ефективно використовувати парламентський рівень моніторингу, контролю, законодавчої ініціативи, щоб вирішувати соціальні проблеми.

У своїй програмі ти говориш про ефективне використання державних баз відпочинку. Що ти маєш на увазі під ефективністю і під прозорою приватизацією за необхідністю?

По-перше, про відпочинок у нас ніхто не говорить, хоча мені здається, це одна з основних складових нашого життя. Раніше, як би хто не ставився до Радянського Союзу, але...

А твоє ставлення до Радянського Союзу?

Воно двояке. З одного боку, я не радикальна людина, яка буде говорити про «радянщину в голові» і все інше. Мої дідусі та бабусі жили в тих умовах, в яких Радянський Союз розвивався. Моя бабуся все своє життя пропрацювала в колгоспі. Вона розповідала, як приходили й забирали продукти. Потрібно було здавати пшеницю, є в тебе вона чи немає. Продрозкладка, НЕП тощо... Люди в переважній більшості жили в бідноті в умовах жорсткої «уравніловки».

Повернімося до прозорої приватизації за необхідністю.

Санаторії, які перебувають  в державній власності, як і державні підприємства, не завжди ефективно функціонують.

Ти за приватизацію?

Я за часткову приватизацію. Якщо управлінці роблять все, щоб підприємство деградувало, щоб потім його приватизувати і прихватити — я проти такого підходу.
 

"Не потрібно думати, що якщо ти щось виставиш на приватизацію, то відразу інвестори приїдуть в Україну."

 

А як це визначити наперед? Офіційно ж ніде не пишуть: «Ми приватизуємо для того, щоб це розібрати на шматки». Наприклад, у нас є такі чудові державні компанії, як «Укрпошта», «Укрзалізниця». Ти за приватизацію їх чи за збереження в державній власності?

За збереження в державній власності. Тому що це стратегічні компанії, які об'єктивно можуть дуже ефективно працювати в державній власності.

Не потрібно думати, що якщо ти щось виставиш на приватизацію, то відразу інвестори приїдуть в Україну. Немає ніяких гарантій, бо рейтинг інвестиційної привабливості у нас невисокий.

А для тебе взагалі важливий рейтинг Doing Business, ти будеш ним надихатись у парламенті?

Надихатись — точно ні. В мене скептичне ставлення до рейтингів. Але іншого не придумали, для потенційних інвесторів це один із маркерів, які впливають на процес ухвалення рішень. Без інвесторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, нам важко говорити про розвиток, модернізацію економіки, перезавантаження.

Якщо санаторій 25 років в неналежному стані, то я за те, щоб такий державний санаторій віддати в приватний сектор, щоб він був принаймні не занедбаний, а розвивався.

А якщо його просто закриють і побудують щось замість нього?

Це залежить від умов, які виставляєш. Якщо умови для приватизації будуть відповідні: збереження персоналу, підвищення соціальних стандартів, гарантія. Чому ні? Приватна ініціатива також інколи є необхідним інструментом для того, щоб економіка працювала.

 

Війна на Донбасі

Що ти думаєш про можливість чи неможливість прямих перемовин з ОРДЛО?

Непрості питання ти підготував.

Редакція готувала.

Мені здається, ситуація зараз влаштовує різні сторони, але вона не влаштовує тих людей, які живуть там і втрачають свої життя.

Тобто потрібно вести перемовини?

Я підтримую тут офіційну позицію. Ті люди, які сидять в ОРДЛО, точно нічого не вирішують. Я в цьому впевнений.

З ними не треба вести переговорів?

Контакти в Мінському форматі відбуваються. Їхня ефективність, на мою думку, низька. Тому на рівні контактних груп однозначно треба. Знову ж таки, необхідно усвідомлювати, що це дасть. Якщо завдяки цьому з’явиться можливість встановити мир, потрібно розглядати різні варіанти.

 

 

А ти б голосував у парламенті за закон про амністію та про вибори в ОРДЛО?

Залежно від того, на яких умовах вибори. Чи буде у нас, наприклад, можливість контролювати свій кордон із Російською Федерацією?

А зміни в Конституції щодо особливого статусу?

Залежно від того, який це особливий статус.
 

"Треба усвідомити, що легких рішень не буде. Якщо сторони (не тільки Україна) дійсно будуть бажати миру, це можливо."

 

Який зараз прописаний у тому проєкті, що Верховна Рада ухвалила в першому читанні.

Мені треба детальніше все з’ясувати, тому що цей проєкт неодноразово змінювався. Однозначно ситуацію потрібно вирішувати. Треба усвідомити, що легких рішень не буде. Якщо сторони (не тільки Україна) дійсно будуть бажати миру, це можливо. Але сам я цього не відчуваю.

Але ти будеш ініціювати такі проєкти в Верховній Раді?

Я буду робити все, що від мене залежить у межах національного законодавства та моїх обов’язків, що буде сприяти мирному врегулюванню конфлікту на сході Україні.

Добре. У планах Зеленського дати 5% ВВП на силові структури. Як ти до цього ставишся?

Я не фанат повної мілітаризації, інколи це небезпечно. З іншого боку, ми можемо багато говорити про пацифізм, але коли країна знаходиться в умовах війни, коли люди з автоматами забирають Крим… Тут потрібно захищатись.

Я почав би з ефективності використання державних ресурсів, які виділяються на армію. Ми можемо поставити фінансування в 10%, але якщо Гладковський та інші будуть на Укроборонпромі, на державних підприємствах сидіти на відкатах, то ці гроші просто в нікуди, в кишені, у вілли, в яхти.

Чи потрібно повернути соціальні виплати для пенсіонерів на непідконтрольних територіях? За кошт бюджету України

Я за те, щоб українські громадяни отримували соціальне забезпечення.

Які є на непідконтрольних територіях теж?

Вони також. Реалізувати умови отримання грошей набагато складніше. Але звичайно, це наші громадяни. Вони можуть не розділяти нашу точку зору, але ми не маємо права кинути їх напризволяще.

 

Місце у «великій» політиці

Твоє ставлення до співпраці зі «Слугою народу», «Голосом», «Батьківщиною», якщо вони зроблять коаліцію. Ти будеш вступати до такої коаліції чи ні?

Не виключаю таку можливість, але сумніваюся.

А з депутатами правого спектру, наприклад «Свободи», ти готовий вступати в коаліцію?

У нас дуже різні цінності.

А твоє ставлення до співпраці з опозиційною платформою «За життя», якщо вона стане найбільшою опозиційною фракцією?

Будьмо реалістами. Що таке ця платформа «За життя»? «Партія регіонів». Це люди з великого бізнесу, які думають тільки про те, як повернутися.

 

 

Ти підтримуєш вступ України в НАТО?

Нас там не чекають, я так би сказав. Якби це було раніше та якби це було реалістично, то, можливо, я би підтримував цей вступ. Можливо, тоді у нас би не було такої проблемної ситуації. Але я розумію, що ми на зіткненні геополітичних розломів. Ми стали заручниками ситуації, коли з одного боку Захід, зокрема НАТО, а з іншого — жорстка Росія, яка завжди вважала Україну зоною своїх інтересів і ні в якому разі не хотіла допустити розширення НАТО та його впливу на Схід.

А ядерну зброю Україна має повернути?

Зараз це нереально. Ніхто не дасть такої можливості.

Твоє ставлення до закону про державну мову?

Це дуже серйозно вплине на ситуацію з нашими сусідами — Угорщиною, Польщею, Румунією. І мені здається, що потрібно більше спілкуватися з представниками національних меншин, коли готуєш зміни, що змінять життя людей. З іншого боку, я розумію, що на територіях, де компактно проживають національні меншини, діти випускаються зі шкіл і не знають української мови. І для мене це теж проблема.

А потрібно переглядати мовний закон?

Є рішення Венеційської комісії й рекомендації, яких потрібно дотримуватись і враховувати інтереси нацменшин.
 

"Ми на зіткненні геополітичних розломів. Ми стали заручниками ситуації, коли з одного боку Захід, зокрема НАТО, а з іншого — жорстка Росія."

 

А ти б за нього голосував, якби був депутатом?

Думаю, що навряд. Але разом з тим, я б сказав, що підтримую м’яку українізацію. Простий приклад. Це коли «Сімпсонів» адаптують і перекладають українською мовою і у тебе є вибір дивитися російською чи українською, ти вибираєш українську мову.

Друга державна мова?

Ні, тільки одна українська державна мова.

А офіційна?

Як варіант можна розглядати.

Якими будуть твої дії, якщо в Раді будуть ухвалювати неоліберальні норми у соціалці й освіті?

Це дуже розлоге поняття, неоліберальні зміни. Те, що буде заважати гарантуванню соціального забезпечення, я не буду підтримувати.

 

 

Але чи будеш ти вдаватись до якихось дій: захоплення трибуни тощо?

В мене не той темперамент. Я за якісний парламентаризм, де потрібно фахово працювати з законодавством.
 

"Нам як представникам лівого спектру варто більше слухати."

 

Отже, чому ліві мають іти в реальну політику?

Тому що ліві варяться в собі, вони не виходять назовні. Коли я почав займатися громадською діяльністю, в мене не було теоретичної підготовки, яка зустрічається в лівому середовищі, де люди начитані, інтелектуали, можуть цитувати Троцького чи Бернштейна. Але вони настільки впевнені у своїй системі координат і своїй унікальності, що не відчувають і не бачать інших. Вони не готові погоджуватись з іншими поглядами, вони досить радикальні в певних питаннях. І це відштовхує. Тому мені здається, що нам як представникам лівого спектру варто більше слухати. Ми як «СД Платформа» запрошуємо на дебати організації-молодіжки БПП, «Батьківщини», в нас різні погляди, але ми бачимо, що можна інколи спілкуватися, а не ненавидіти одне одного, Суспільство так влаштовано. Є різні погляди, різні ідеології, є конкуренція між ними й потрібно намагатися знаходити баланс. Я бажаю нам усім, щоб ми ці баланси знаходили.

Спілкувався Олексій Якубін
Транскрибувала Анна Куровська

 

Читайте також інтерв'ю з іншим лівим кандидатом в народні депутати:

Виталий Дудин: «В Украине есть большой потенциал для перезапуска левого движения»

Оставить комментарий