Прочитала щойно в російськомовному варіанті «Куховарської книги анархіста» в статті «Здоров’я» пораду – замість прокладок (тампонів) використовувати мох чи морські водорості. А далі така фраза: «в любом случае, постарайтесь спиздить «органические» тампоны из 100-процентного хлопка».
Прочитала це й одразу засмутилася. Тепер намагаюся з’ясувати, чому кілька рядків викликали в мене такі емоції.
Ну, найперше, хочеться сказати, що не одним мохом і водоростями багаті. Не варто все ж забувати про менструальні чаші (от собі маю роздобути одну, цікаво буде випробувати ) і про багаторазові прокладки, які можна придбати або ж пошити власноруч.
Поїхали далі. Вирішила я, що, може, чогось не знаю, тому почала гуглити про мох і менструацію. Єдина інформація, яку я знайшла – це одне речення про те, що жінки Північної Америки сто років тому використовували мох сфагнум як прокладки. І тут я аж зовсім засмутилася. Мало того, що кожного місяця болючі місячні відбирають у мене один-два дні життя, так мені пропонують ще й гарненько заморочитися з тим, як роздобути матеріал для своїх «екологічних» прокладок. Заплющую очі й бачу картину, як я виїжджаю в ліси за Київ і там збираю собі запаси моху на зиму. Правда, де роздобути водорості (тим більше, як я розумію, посібник не рекомендує купувати їх у магазині), я собі зовсім уявити не можу.
Я прекрасно розумію, якою проблемою є неекологічність тампонів і прокладок, а ще чудесно знаю, скільки вони коштують 1 (пригадуємо пораду «спиздити» 100-відсоткові бавовняні тампони), але якось не так усе має бути. У процесі написання цих рядків я все ж зрозуміла, чому засмутилася: два речення ледь не в однозначно-наказовому тоні – це все, що виділили для теми менструації. Гаразд, ще два речення на тій самій сторінці про те, як упоратися з менструальним болем за допомогою народних методів (але до них я теж маю зауваження).
Окей, чотири речення. І це все, що ви хотіли порадити, про що хотіли поінформувати, – зі 160 сторінок книги?
А тепер я починаю злитися.
Замість того, щоб просто критикувати, спробую описати, що я хотіла б натомість побачити в тій статті, або взагалі в окремій статті, яка була б цілком присвячена темі менструації.
Якщо вже зайшлося про засоби особистої гігієни, то давайте спершу хоча б виведемо це питання зі списку тих, про які не заведено говорити. От наприклад, давайте поговоримо про те, як непросто інколи буває роздобути не те що «екологічні» прокладки, а взагалі будь-які.
Перші приклади, що спадають на думку: ніч, місячні, чергова аптека надзвичайно далеко від тебе (насправді коли в тебе між ногами кровить, усі відстані збільшуються в енну кількість разів), поряд нічний магазин, у якому, звісно ж, немає прокладок, зате є тютюн для кальяна, без якого до ранку ніяк не проживеш (приклад від товаришки); чи такий простий приклад: почалися місячні в місті, маєш дві-три гривні в кишені, вдома чекає повна пачка прокладок – але ж телепортувати її до себе ти не можеш, тож бігаєш, як підбита лань, від аптеки до магазину побутової хімії, шукаючи поштучний продаж ватного щастя (моя історія); або ж уявна ситуація, коли ти вдома, сама вийти в магазин не можеш, а єдина людина, яка поруч із тобою в цей момент і могла б допомогти, – чоловік, і він відмовляється в принципі купувати прокладки з якихось дивних естетичних, моральних чи якихось інших міркувань.
Коли вже таке діло, давайте ще тепер (а коли, як не тепер?) поговоримо про долю одноразових засобів гігієни після їх використання. Зовсім недавно бачила рекламу відомої компанії, яка «розробила» чудесний новий продукт: прокладки, особливістю яких є упаковка, в якій використану прокладку можна забрати зі собою додому, а не, наприклад, залишити (боронь-бо) в смітнику вдома в свого хлопця. Це стосується цінного знання про те, що використану прокладку треба якомога краще заховати в смітнику, прикрити чимось, аби тільки ніхто в світі не дізнався, що тут була кровоточива дівчина. Ну й не можна не згадати про -100500 від карми, якщо забудеш використану прокладку в ванній.
Також останнім часом почала дедалі більше замислюватися про те, чому в громадських туалетах у кафе, школах, хостелах та ін. є туалетний папір (це, звісно, в кращому випадку), який потрібен усім людям, а от тампонів і прокладок, які бувають потрібні всього-навсього половині населення планети – немає (бачила таке лише раз у житті на харківському сквоті). І тут для мене постає питання про те, чи є менструація, а саме кровотеча в певні дні, проблемою суто людей із маткою та яєчниками, із якою вони мають самі давати собі раду, – чи все ж це стосується людей обох статей. Якщо бути чесною, то мене аж ніяк не бентежать кілька капель власної крові на білизні, на простирадлах чи на джинсах, але ж під час місячних я виходжу з дому, користуюся громадським транспортом, сиджу на стільцях у поліклініці й таке інше… Тому над цим питанням, думаю, ще варто гарно помізкувати.
Повернуся нарешті до анархо-посібника, який викликав у мене стільки роздумів та емоцій. Так от, натрапляючи на поради, що стосуються менструації, я хотіла б бачити не лише згадку про загадкову можливість користуватися водоростями замість прокладок, але й інструкції, де можна ці водорості знайти, як їх краще підготувати для використання, у чому полягають плюси й мінуси використання такого альтернативного засобу гігієни, або, наприклад, я була б рада побачити викройку для пошиття багаторазової прокладки власноруч. Замість відомої мені ще з середньої школи поради про гарячу грілку як засіб проти менструального болю (а саме про нього було згадано в одному з тих чотирьох речень), я хотіла б побачити згадку про найприродніші, але чомусь забуті ліки – відпочинок у ліжку. І, мабуть, головне – саме в розділі, де згадано про методи боротьби з менструальним болем, я б подала звернення до товаришів, де закликала б піклуватися про своїх товаришок, радила б влаштувати їм справжній вихідний без домашніх, громадських чи будь-яких інших справ.
Проте ідеально було б, якби в таких посібниках, де є поради щодо виготовлення банерів і навіть рецепт картопляної запіканки з грибами, у алфавітному покажчику серед інших слів на букву «М» можна було знайти гарну статтю про менструацію, яка містила б інформацію про те, що воно таке, хоч приблизно описувала, як почуваються люди під час неї, якого тиску зазнають із боку суспільства, ну й кілька рекомендацій чи міркувань на тему, як можна було б зробити менструації менш дискомфортними. Хочеться голосно закликати всіх докласти зусиль до руйнування сакральності теми місячних – щоб про це говорили на кухнях і на публічних лекціях, щоб про це більше писали й читали. Я дуже сподіваюся, що такі зусилля допоможуть змінити ставлення до менструації в суспільстві й це відобразиться, зокрема, і на таких анархо-посібниках, і в пересічних статтях на просторах Інтернету.
Ну от, тепер я майже не засмучена й зовсім не зла.