• Поліція лайки: чи можлива «дематюкація» мови

    Поліція лайки: чи можлива «дематюкація» мови

    • Статьи
    • 25/07/2019

    Одіозний законопроєкт передбачає посилення відповідальності за використання «нецензурної лайки» під час трансляції телерадіопередач, засобами масової інформації або шляхом поширення аудіовізуальної інформації в мережі Інтернет, під час публічних виступів, а також встановлення відповідальності за вживання «нецензурної лексики» публічною особою.

    Далее
  • Игры в российскую пропаганду, или Как украинцев лишили «другого» мнения

    Игры в российскую пропаганду, или Как украинцев лишили «другого» мнения

    • Слайдер
    • 10/02/2018

    В рейтинге Freedom House «Свобода в сети 2017» Украина занимает 45 позицию из 100 стран по свободе слова в Интернете, а это на 7 пунктов ниже, чем было в 2016 году.

    Далее
  • Постмайданная Украина. Война и тенденции тоталитаризма

    Постмайданная Украина. Война и тенденции тоталитаризма

    • Статьи
    • 20/10/2016

    [:uk]Загальною умовою для появи тоталітарних тенденцій та їх перемоги є той-таки об’єктивний ворог. І цей ворог стає всім зрозумілим і відчутним саме під час війни. Недарма німецький нацизм виріс із травматичної свідомості Першої світової.

    Далее
  • ПІДНЕСЕННЯ МАГНАТІВ: Економічна криза та зміни власників медіа у Центральній Європі

    ПІДНЕСЕННЯ МАГНАТІВ: Економічна криза та зміни власників медіа у Центральній Європі

    • Слайдер
    • 05/07/2013
    Немає сумнівів, що новинні медіа в Центральній Європі, особливо друковані медіа, зараз переживають складні часи. В умовах боротьби із «подвійною кризою» зменшення тиражів та економічної рецесії, наслідки якої досі переслідують більшу частину регіону, медіа ще менш вільні обирати власника, тому частіше змушені піддаватися економічному або політичному тиску (ці два види тиску в цьому регіоні часто поєднуються, особливо через розповсюдження державної реклами). Коли доводиться боротися за виживання, структурна автономія від сфер великого бізнесу та політики — яку зазвичай підносять як обов’язкову передумову вільної та незалежної журналістики — здається недосяжною розкішшю, і медіа дедалі частіше ризикують бути залученими до місцевих політико-економічних мереж і владних структур, до яких належать їхні власники. Само собою зрозуміло, що в таких умовах їхня здатність виконувати роль «сторожового пса» обмежена. У плюралістичному медіасередовищі це не було би такою проблемою — за умови наявності видань, що постачають громадськості неупереджену інформацію та проводять дослідження незалежно від інтересів власників. Втім, не треба далеко ходити, щоб унаочнити наслідки ситуації, коли значна частина медіаринку зосереджена у руках бізнесменів, що стали політиками. Тінь колишнього прем’єр-міністра Італії досі дуже помітна навіть із Центральної Європи, де йому точно не бракує палких послідовників. Далее
  • Моськи демократии

    Моськи демократии

    • Статьи
    • 05/06/2009

    [caption id="" align="alignleft" width="350" caption=""Не розумію, яке відношення має зйомка кота до громадянської журналістики?""]Не розумію, яке відношення має зйомка кота до громадянської журналістики?[/caption] Денис ГОРБАЧ

    Украинские чиновники и капиталисты так и не поняли разницы между свободной прессой и собственными пиар-отделами

    Приближается День журналиста - в Украине его отмечают 6 июня. Предвкушая дежурные поздравления из разнообразных пресс-служб, хотелось бы напомнить, чего на самом деле журналисты ждут от власть имущих. Например, вместо панегириков «пишущей братии» получить хотя бы такую мелочь, как нормально функционирующее правовое поле для деятельности журналиста.

    Ч. 3 ст. 277 действующего Гражданского кодекса гласит: «Негативная информация, распространенная о лице, считается недостоверной, если лицо, ее распространившее, не докажет обратного». Пользуясь презумпцией невиновности (которая, кстати, в гражданском праве, в отличие от уголовного, вообще-то не действует), фигурант любого мало-мальски нелестного материала имеет полное право подавать в суд на автора и СМИ, в котором тот работает. Суд, как правило, признает факт нанесения ущерба чести, достоинству и деловой репутации, а редакция нередко ставится таким решением на грань выживания. Казалось бы, в чем проблема, если журналист располагает убедительными доказательствами того, что, например, условный чиновник Павел Иванович - вор и растратчик? Дело в том, что в Украине установлены ненормально высокие ставки судебных пошлин, к тому же с прогрессивной шкалой. Это приводит к следующей ситуации: «Какая-нибудь тварь подает иск на миллион баксов и платит пошлину, продажный суд удовлетворяет иск, а у журналиста банально нет денег на то, чтобы подать апелляцию: за право это сделать надо заплатить несколько десятков тысяч гривень», - объясняет киевский юрист Татьяна Монтян. Казалось бы, вопрос решается достаточно просто: максимально упростить и удешевить все судебные процедуры (от этого выиграют не только журналисты, а и все население). Но вот правительство Юлии Тимошенко как раз на днях решило зачем-то в восемь раз повысить сбор по делам о защите чести и достоинства. Это значит, что теперь журналисты в восемь раз неохотнее станут поднимать какие-то острые вопросы, рискуя обидеть сильных мира сего.

    Далее