Андрій Возьянов
Попри заяви президента Лукашенка про лікування коронавірусу трактором, горілкою, хокеєм чи вершковим маслом, в Білорусі багато чого роблять для пом'якшення наслідків пандемії. Їй протидіють медики, небайдужі жителі, активісти, бізнес та державні інституції. Ця стаття не є судженням експерта з епідеміології. Це радше суб’єктивна етнографічна замітка культурного антрополога про перебіг пандемії в Білорусі.
Що робить влада?
На початку епідемії влада Білорусі не поводилася одіозно. Тоді країна направила в Китай 20 тонн допомоги та групу спеціалістів. Міністерство охорони здоров’я щодня публікувало звіти про випадки захворювання. Але вони здавалися непрозорими та з’являлись із затримками, коли вже треба було вдаватись до рішучих дій.
Громадяни Білорусі зібрали за введення карантину 150 тисяч підписів. Лікарі, попри заборони від керівництва та підписки про нерозголошення, розповідають про переповнені відділення й нестачу елементарних ресурсів. Але держава оголошує карантин недоцільним. Станом на 10 квітня 2020 року в Білорусі не заборонені ні в'їзд для іноземних громадян, ні виїзд для своїх. На державному рівні не вжито жодних заходів для введення карантину, локдауну або «відпустки» в масштабах країни. Для користування громадським транспортом або виходу в місто не потрібен пропуск. Барам, ресторанам і клубам не заборонено працювати. Робітникам промислових підприємств не дали оплачувану відпустку або простій. Але це не означає, що життя в Мінську ніяк не змінилося з початку пандемії.
"Вже наприкінці березня майже 30% роботодавців, зареєстрованих на rabota.tut.by, відправили своїх працівників на дистанційну роботу."
Що ж змінилося?
Перш за все, на вулицях Мінська можна зустріти все більше людей у масках. Це особливо помітно серед молоді, жінок та дітей. Маски також носять касири й мерчендайзери в супермаркетах, манікюрниці, працівники салонів зв'язку, таксисти. Біля входу в супермаркети й державні установи, в туалетах офісних будівель і торгових центрів ще із середини березня можна знайти антисептики для рук. Біля кас на підлозі супермаркетів наклеєні обмежувальні лінії, а в динаміках упереміш із рекламними роликами звучать прохання дотримуватись дистанції. Вже наприкінці березня майже 30% роботодавців, зареєстрованих на rabota.tut.by, відправили своїх працівників на дистанційну роботу. Деякі великі підприємства знаходяться на карантині — окремими цехами або повністю. Навіть наша місцева ЖЕС скасувала збори жителів у дворі, не приховуючи причин.
Багато публічних заходів у Мінську скасували: практично всі місця, які я регулярно відвідував, оголосили карантин (і, до речі, змушені краудфандити собі на оренду). Уже в кінці березня білоруси відвідували ресторани й кафе на 67% рідше, ніж до пандемії. Деякі невеликі магазини також перейшли в режим онлайн. Що стосується часто згадуваного національного чемпіонату з футболу, то ігри проходять при порожніх трибунах. Фанатські групи провідних клубів Білорусі закликають призупинити чемпіонат і ігнорувати матчі.
Білоруське суспільство за коронакризою: від символічної підтримки до колективної дії
Згідно з опитуванням SATIO, більшість білорусів виступає за скасування публічних заходів і перехід на віддалену роботу на час епідемії. Індекс самоізоляції від Яндекса показує, що на вулицях Мінська зараз приблизно втричі менше людей, ніж до пандемії. Провідний мобільний оператор «А1» надав своїм абонентам безлімітний доступ в Інтернет до кінця серпня. У Мінську з'явилася художня інсталяція з величезних медичних масок на деревах: вона має закликати людей усвідомити небезпеку вірусу. У Гродно на стіну торгового центру спроєктували відео з подякою медикам на різних мовах.
Індекс самоізоляції в Мінську —2,5. Джерело: ЯндексКарты
Паралельно в Білорусі йде величезна хвиля волонтерства, краудфандингу та інших низових ініціатив із метою допомогти літнім людям залишитися вдома, підтримати медичних працівників масками, ліками, апаратами ШВЛ та іншими ресурсами. Тут і чати в Telegram, й інтерактивні мапи допомоги, солідарності та поширення коронавірусу, зокрема в державних медіях, й адресна благодійність — і це лише мала частина посилань. Протягом декількох днів вдалося зібрати понад 1 млн євро на спеціальний рахунок пожертвувань МОЗ. Комерційна компанія у Вітебську розробила експрес-тести на коронавірус, які були сертифіковані протягом декількох днів, хоча зазвичай такі процедури займають у Білорусі місяці.
Нарешті, державні органи більше не заперечують вірус. Наприклад, адміністрація президента не приймає відвідувачів у звичайному режимі та веде суто письмову комунікацію з громадянами. Весняні шкільні канікули продовжили на тиждень, а в окремих областях скасовані всі спортивні заходи за участі дітей. Тестування на вірус випереджає деякі країни Європи. Так, станом на 6 квітня Білорусь провела в два рази більше тестів на мільйон населення, ніж Польща чи Болгарія. Медичні установи швидко реорганізуються для прийому більшої кількості пацієнтів із симптомами пневмонії. Під шквалом обурення громадськості після дво-триденних пауз білоруське МОЗ стало щодня публікувати звіти про кількість заражених, запросивши в країну делегацію ВООЗ. Є і точкові економічні заходи: держава ввела заборону на підвищення цін більш ніж на 0,5% на місяць під час пандемії, а після колективного звернення туроператорів у зав'язаному на туризмі Гродно міська адміністрація знизила орендну плату для 20 з них (каталог holiday.by видає 83 турфірми в місті) до липня 2020 року.
Знецінення справ і комунікативний провал
Я ні в якому разі не намагаюся сказати, що білоруська держава робить достатньо для боротьби з вірусом. Її невідкладної допомоги потребують медична сфера, малий бізнес, галузь культури, турфірми й багато інших економічних і соціальних а́кторів. Необхідно прозоріше інформування про перебіг пандемії та плани протидії. У Білорусі немає адекватних соціальних гарантій для людей, що захворіли або втратили роботу через цю ситуацію. Але зміни в житті людей, викликані COVID-19, дуже схожі на зміни в інших країнах.
"Через слова президента білоруси вже стали об’єктом висміювання у вірусних мемах про COVID-19."
Різниця в тому, що багато цих змін відбуваються в Білорусі не через заборону, введену державою під страхом покарання, а в результаті соціальної відповідальності та співробітництва на низовому рівні, ініціатив бізнесу й висвітлення проблеми в незалежних ЗМІ (такими в Білорусі є онлайн-видання). Звичайно, не можна скидати з рахунків елементарний страх та дію російського медіапростору, що впливає на зниження коронаскепсису. Проте по локалізації зусиль та мовній практиці активістів проти загроз COVID-19 видно, що її ключові а́ктори навряд чи належать до аудиторії російських телеканалів.
Білоруські волонтери допомагають літнім людям. Джерело: Белорусское общество Красного Креста
Що білоруській державі зовсім не вдається зараз, так це створити враження, що вона робить все можливе для боротьби з пандемією й тримає ситуацію під контролем. На відміну від мілітаристської риторики «війни з вірусом» у сусідніх країнах у медійному просторі Білорусі панують висловлювання «коронаідіота номер один», як його охрестило німецьке телешоу, а також кричущий комунікативний провал із боку Міністерства охорони здоров'я. Останнє риторично знецінює величезні зусилля білоруських медиків, які в ці дні виконують найважчу роботу. А президент вершить чисте зло білоруським громадянам, яким після висловлювань Лукашенка, напевно, ще на місяці буде заборонений в'їзд в будь-яку країну. Через слова президента білоруси вже стали об’єктом висміювання у вірусних мемах про COVID-19. Якщо тут повториться «італійський сценарій», то навряд чи треба очікувати хвилю співчуття й підтримки, яку європейські суспільства висловили Італії.
Втрачений шанс шведського підходу
Коли готових рішень немає й уряди часто діють навпомацки, білоруська влада могла б скорегувати свою стратегію й позиціонувати її як шведський підхід до пандемії коронавірусу. І це не жарт. У Білорусі та Швеції є схожі риси в реакціях на пандемію серед політиків і в суспільстві. В обох країнах більшість обмежень уводяться в рекомендаційному порядку й виконуються за власною ініціативою. Уряди обох країн виправдовують свої рішення думками експертів, хоча рівень прозорості їхньої аргументації, звісно, не можна порівнювати. Медики звертаються до суспільства з проханням обмежити контакти з людьми похилого віку та іншими групами ризику, а не повністю припиняти активність. Незважаючи на це, жменька посадових осіб в Білорусі своїми словами виставляє всю країну посміховиськом. Уряд Білорусі не спромігся використати ліберальний підхід до пом’якшення наслідків пандемії для брендингу своєї розгубленості перед лицем Covid-19. Так, саме брендингом себе зараз займається кожна європейська держава, що бореться проти вірусу.
Поки я пишу ці рядки, ситуація змінюється щогодини — і не стане сюрпризом, якщо карантин в Мінську оголосять найближчими днями. Є мало підстав очікувати, що такі заходи в Білорусі приведуть до меншої кількості насильства, сваволі або абсурду, ніж російський «некарантин» або повноформатний український локдаун. Придушення свободи пересування й виписування штрафів — все це білоруська держава вміє робити дуже добре. Без сумніву, їй також не складе труднощів увести в кримінальний кодекс нові пункти про порушення режиму карантину. Напевно, знайдуться й кошти для масової закупівлі камер спостереження та дронів для стеження.
Введення карантину зробить ситуацію в Білорусі «нормальною» у двох сенсах: це поверне уряд до звичного наказового тону спілкування з громадянами, а також гармонізує її стан із тим режимом поліцейської держави, що панує сьогодні в сусідніх країнах.
Пандемія скінчиться — слова залишаться
Треба розуміти, що прогнози на 2020 рік для Білорусі ще на початку зими були геть песимістичні: в грудні білоруси масово та відчайдушно протестували проти поглибленої інтеграції з Росією; в січні та лютому шукали альтернативу російської нафті та купляли її в Норвегії за дорожчу ціну; на травень заплановано запуск АЕС в містечку Астравец, проти якого мешканці країни боролися більш за десятиліття; в серпні мають відбутися президентські вибори, до яких опозиція підійшла рішуче та організувала праймеріз. Експерти прогнозують у країні економічний спад, зростання громадського невдоволення та нову хвилю політичних репресій, активізацію проросійських груп інтересів, здебільшого — із самої РФ, із метою скористатися внутрішньою нестабільністю. Пандемія зміцнила ці загрози та додала нові.
"Антон Красовський, російська публічна особа, заявив, що «ніякої Білорусі не повинно існувати»."
Сьогодні білоруське суспільство стикається з безпрецедентною потребою організовуватися й добиватися виконання обов'язків від своєї жорстокої, але вельми безвідповідальної держави. Тим часом зовнішня критика дій Білорусі у зв’язку з пандемією приглушує голоси тих сторін, що намагаються знайти консенсус усередині самої країни. Так, після новини про смерть 25-річного громадянина РФ у білоруському Вітебську Антон Красовський, російська публічна особа, заявив, що «ніякої Білорусі не повинно існувати». І це не єдина заява проти суверенітету Білорусі за часів пандемії, як показує звіт ISANS. Поки інші країни обговорюють поступове завершення карантину та нове, правильніше життя після пандемії, залишається неясним, чи переживуть білоруси пандемію громадянами суверенної та мирної країни. Для багатьох держав світу пандемія — політичне випробування. Дуже сміливо мріяти, що в Білорусі вона стане часом виходу на новий рівень кооперації, компромісів та взаєморозуміння. Але поки білоруське суспільство демонструє неабияку мобілізацію та солідарність у добровільних зусиллях проти спільної біди, я маю хоча б зафіксувати, що така мрія тут є.
Читайте також:
Дисципліна та самоорганізація. Китайський карантин очима українського науковця
Коронавирус в Китае. Гражданская война против невидимого врага (Редакція «Chuǎng»)
Летучие мыши, медреформа, коронавирус и все-все-все (Александра «Renoire» Алексеева)
Політичне випробування пандемією (П’єр Дардо, Крістіан Лаваль)