Військові дії та проблеми в економіці стали приводом для впровадження низки сумнівних перетворень у соціальній сфері. Прийняття нового трудового законодавства суттєво ускладнило життя найманих працівників та працівниць. Також дають про себе знати медична та освітня реформи, під прикриттям яких часто відбувається закриття лікарень та шкіл. Ці та інші чинники змушують населення відстоювати свої інтереси, попри складні умови, спричинені російським вторгненням та його наслідками. Серед тих, хто протидіє свавіллю, нерідко можна зустріти ідейних громадян, якими керують не стільки особисті, скільки суспільні інтереси. Впевненість у тому, що їхні зусилля наближають краще майбутнє, спонукає людей робити свій внесок у суспільно значущу справу, шукати нові шляхи протидії свавіллю та гуртуватися з іншим небайдужими. Про приклади боротьби громадян за суспільні інтереси, особливості комунікації та мотивації — у нашому матеріалі.
Ліквідація школи змусила згуртуватися
Цей випадок є прикладом спонтанної спроби мотивованих громадян відстояти улюблений навчальний заклад. Йдеться про Тернопільську обласну експериментальну комплексну школу мистецтв ім. Ігоря Герети, яку вчителі та батьки вже шість років намагаються захистити від «реорганізації», а по суті — ліквідації. Завдяки зусиллям громади вдалося досягти суттєвих результатів — Верховний Суд скасував наказ обласної ради про реорганізацію. Однак школа досі не відновила свою роботу.
Усе розпочалося у 2018 році, коли обласна рада ухвалила рішення про реорганізацію школи шляхом її злиття з іншим навчальним закладом. Жодних громадських слухань при цьому не проводилося. Обурені батьки й вчителі вийшли на протест, твердо налаштовані відстояти школу з унікальною освітньою програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки та Міністерством культури. Ця програма, окрім загальної середньої освіти, давала дітям можливість поглиблено вивчати мистецькі напрями.
Колишня вчителька обласної школи мистецтв Ірина Ленько розповіла «Спільному», що спочатку ні батьки, ні вчителі не мали чіткого плану дій для захисту школи і ухвалювали рішення радше ситуативно. За один день вони зібрали 700 підписів на підтримку збереження закладу. Окрім цього, було надіслано листи до низки міністерств та Кабінету міністрів України, а також подано три звернення до суду. Захисники школи заручилися підтримкою городян, ветеранів АТО, земляків за кордоном і регулярно влаштовували акції протесту.
Акція протесту під стінами Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв ім. Ігоря Герети. Фото: provse.te.ua
Перший етап протистояння, втім, завершився не на користь громадськості. Тернопільський окружний адміністративний суд, а згодом Восьмий апеляційний адміністративний суд, відмовили громаді у задоволенні позовних вимог. На саму Ірину Ленько, як на лідерку, чинився тиск — педагога наказом позбавили звання «старший учитель». Проте жінка домоглася скасування наказу через суд. Загалом, за словами Ірини Ленько, за останні роки боротьби їй довелося пережити чимало складних ситуацій. Водночас людей, які її підтримували, ставало дедалі менше, оскільки багато хто з часом зневірився у можливості відстояти школу.
«Дуже важко, коли проти тебе працюють усі: міська рада, обласна адміністрація. Але тут або братися і йти до кінця, або не братися взагалі... При цьому діяти ми можемо виключно у законний спосіб, тоді як деякі представники влади готові вдаватися до будь-яких методів. Вони бояться лише сили, тобто масовості людей», — розповіла вона «Спільному».
Свою активну участь у захисті навчального закладу Ірина Ленько пояснює прагненням боротися за суспільні інтереси та забезпечити дотримання законності в країні. «Це стосується не лише сфери освіти, а й усіх громадян України, які мали б бути єдиним джерелом влади і які, по суті, безправні. І ми бачимо, як ігноруються закони та Конституція», — зазначила жінка. Вона впевнена, що саме через пасивність суспільства влада має змогу нехтувати суспільними інтересами.
Наразі ситуація навколо обласної школи мистецтв залишається невирішеною, без остаточної перемоги жодної зі сторін. З одного боку є ухвала Верховного Суду, який, на відміну від судів попередніх інстанцій, скасував рішення Тернопільської обласної ради про реорганізацію навчальних закладів. Є також друга ухвала Верховного Суду, що відмовив у перегляді справи «за нововиявленими обставинами», знову підтвердивши правоту захисників школи. Водночас місцева влада не поспішає відновлювати навчальний заклад, що змусило людей вкотре відстоювати правду в судах. Сама Ірина Ленько продовжує брати активну участь в судових засіданнях, а також надавати правову підтримку працівникам та працівницям освіти. За її ініціативи вчителям однієї з громад області вдалося домогтися скасування наказу місцевої адміністрації про закриття та «оптимізацію» десяти шкіл.
Прозорість та підтримка громадськості
На відміну від захисників обласної школи мистецтв, є об'єднання, які утворилися саме для відстоювання суспільних інтересів і роблять це на постійній основі. Про організацію діяльності таких ініціатив ми розповімо докладніше. Один із прикладів — громадський рух «Будь як Ніна», що об’єднує працівниць та працівників медичної сфери. Учасники руху щодня надають консультації як окремим медпрацівницям та медпрацівникам, так і цілим колективам, допомагають з юридичною підтримкою тим, хто звертається до суду. Лідерка руху «Будь як Ніна» Оксана Слободяна розповіла, що для налагодження ефективної роботи будь-якого об'єднання необхідно дотримуватись таких основних принципів: відкритість, протоколювання, комунікація.
«Ти повинен відкрито говорити про кожен свій крок. І тоді люди будуть тобі повністю довіряти. При цьому не факт, що в майбутньому це тебе вбереже, а тому необхідно бути готовим до можливих ударів, оскільки люди мають здатність перекручувати все на свій манер. Для цього й існує протоколювання. Це документ, за допомогою якого ти можеш захистити себе у моральному плані, я вже не кажу про юридичну складову», — розповіла вона «Спільному».
Очільниця громадського руху «Будь як Ніна» Оксана Слободяна під час акції протесту в Києві. Фото: medryh.com.ua
Для комунікації між однодумцями, каже Оксана Слободяна, зручно використовувати групи у різних месенджерах. Це дає змогу громадянам відстежувати всі дії організації, бачити рівень відкритості, а також співставляти заявлені вимоги з результатами дій. Ініціативність та взаєморозуміння в колективі також відіграють значну роль.
«Люди можуть виконати певне завдання, якщо ти ставиш його чітко, навіть коли мова йде про короткострокові завдання, такі як поїздка чи написання звернення тощо. Тому в активності людей є велика складність, і це все потрібно організовувати», — відзначила вона.
Окремим аспектом є фінансування діяльності. Оксана Слободяна радить одразу проговорювати та протоколювати всі питання, повʼязані з майбутнім фінансуванням. Втім, на першому етапі важливою є мотивація громадян. Для прикладу, рух «Будь як Ніна», за словами Слободяни, перші два роки існував на гроші самих учасниць та учасників. Зрозуміло, що захист суспільних інтересів, крім здоров’я, сил, часу та коштів, вимагає від учасниць та учасників протидії інтересам державних та бізнесових структур, що неминуче призводить до наживання ворогів. Тим не менш, чимало громадян готові діяти всупереч труднощам, оскільки захист громадських інтересів для них є пріоритетом. До таких себе відносить і Оксана Слободяна, а також чимало інших медикинь та медиків руху, які прагнуть позитивних змін у сфері охорони здоров'я.
«У нашому об’єднанні багато лікарів і медсестер, які самі стикалися з труднощами на робочому місці і хочуть надавати медичну допомогу пацієнту в нормальних умовах, щоб пацієнт був вилікуваний. Ці люди хочуть жити в Україні. При цьому особисті цілі відходять на другий план. Адже якщо ти щось робиш, то стараєшся для людей і вже перед людьми відповідаєш. А беручись до відповідальності, інакше вже не можеш», — зазначила вона.
При цьому, підтримку з боку громадськості Слободяна вважає надважливою. Вона впевнена, що якщо населення зверне увагу на суспільно значущу проблему, наприклад, на закриття лікарні, то «оптимізувати» медичну установу владі стане набагато складніше або й зовсім неможливо. Про один з таких випадків у місті Соснівка Львівської області наше видання вже розповідало.
«За активної підтримки суспільства можновладці будуть не так кардинально налаштовані закривати медустанову, або ж почнуть глибоко розбиратися в ситуації. Але для того, щоб заручитися підтримкою громадськості, між медиками та населенням має бути налагоджена комунікація. Повинні бути створені Facebook-групи місцевого рівня, де людям би розповідали про ситуацію та пропонували якісь заходи, аби суспільство було обізнане та зацікавлене у підтримці», — розповіла Оксана Слободяна. При цьому вона наголошує, що чекати завершення війни, аби потім почати вирішувати медичні та інші гострі соціальні проблеми, — неправильно, оскільки може бути пізно.
Сила в організованості
Про те, як побудувати ефективну взаємодію всередині колективу однодумців для захисту суспільних інтересів, ми розповімо на прикладі досвіду учасників ГО «Соціальний рух». Учасники цієї правозахисної організації своє основне завдання вбачають у подоланні соціальної нерівності та експлуатації, а тому сфокусували діяльність на відстоюванні інтересів працюючих по всій Україні. На думку кандидата юридичних наук, активіста «Соціального руху» Віталія Дудіна, більшість проблем, які турбують пересічних людей, мають масовий характер та вкорінені в капіталістичних відносинах. Напруга загострюється через дії держави, яка все більше підтримує інтереси роботодавців та власників капіталу. Така ситуація, вважає правозахисник, свідчить, що держава далеко не повною мірою виконує покладені на неї функції захисту суспільного добробуту.
Кандидат юридичних наук, активіст «Соціального руху» Віталій Дудін
Задля досягнення поставленої мети в захисті соціально-трудових прав, окрім зверненнь до суду, Віталій Дудін вважає важливим залучення громадськості через підвищення обізнаності та розголос проблем, що дозволить ефективніше вирішувати питання їх подолання. Він закликає громадян не нехтувати можливістю звертатися до владних інстанцій, попри їх, зазвичай, байдужу реакцію на труднощі пересічних людей.
«Щоб зрушити проблему довкола Закону №2980, проблему невиплат компенсації працівникам критичної інфраструктури та їхнім сім'ям, які постраждали від російських атак, ми використовували різні засоби, включно із запитами про публічну інформацію до Пенсійного фонду, скарги до омбудсмена, звернення до Мінсоцполітики та розробників згаданого закону. Їхні відповіді допомогли краще зрозуміти причини проблеми та знайти переконливі аргументи для звернення до суду по конкретним справам. Всі свої вимоги ми озвучували в інформаційній площині, щоб добитися правильної реакції влади», — розповів Віталій Дудін «Спільному».
Велике значення в організації об'єднання має налагодження взаємодії між його учасниками, а важливим аспектом цього процесу є колективне ухвалення рішень. Віталій Дудін вважає, що управління має бути децентралізованим і основну роль у прийнятті рішень слід відводити не окремому лідеру, а всьому активу.
«Внутрішня демократія є запорукою ефективності та життєстійкості організації. Якщо організація надмірно централізована, на початковому етапі вона може бути ефективною у відповіді на окремі виклики, але згодом може опинитися в кризі, коли, скажімо, лідер «перегорить» або багато людей почнуть відчувати себе зайвими. Тому демократію не можна ігнорувати. Має бути колективне прийняття рішень, розподіл функцій, внутрішнє навчання, внутрішня звітність та прозорість. Потрібно впроваджувати механізми, які не дозволять лідеру ухвалити доленосні для організації рішення без врахування думки інших учасників», — зазначив він.
За словами Віталія Дудіна, у «Соціальному русі» управління здійснює керівний орган (Рада), що складається з семи осіб і щороку оновлюється (зазвичай більше ніж на половину). Рада приймає оперативні рішення щодо принципових політичних заяв, планів діяльності, фінансів, відповідальних осіб тощо. Юрист також упевнений, що в організації однодумців не має бути ієрархії, жорсткого поділу на «думаючих голів» і виконавців. Кожен активіст, вважає він, має відчувати свою причетність до прийняття рішень, аби всі мали можливість висловити думку.
Водночас Віталій Дудін наголошує на важливості лідерських якостей. У часи, коли в Україні в багатьох сферах переважає невизначеність, саме вольові та ініціативні особистості повинні задавати напрям руху організації, орієнтуючись на довгострокові стратегії та перспективи.
«Бути лідером у сьогоднішніх екстрених умовах не означає робити те, що всім подобається і слухати всіх. Дуже часто це вимагає чіткої визначеності в пріоритетах і здатності переконувати людей діяти в умовах, коли вони готові, не можуть або не хочуть. Якщо організація поставила за мету змінити ставлення до інтересів тих чи інших професійних груп, то, звичайно, у ході боротьби виникне багато проблем, які людей розчаровуватимуть. Та організація, яка попри труднощі зростає, залучає відповідні викликам ресурси та виходить на новий рівень — ефективна організація. І якщо коло активістів не розширюється за межі комфортного кола спілкування, то перспективи такої організації виглядають сумно», — відзначив Віталій Дудін.
Правозахисник зауважив, що однією з недооцінених проблем будь-якої організації є проблема зростання. Мова про випадки, коли організація спочатку створюється як комфортне коло друзів, але з часом стає зрозуміло, що завдання стають серйознішими і їх вирішити під силу лише організації, яка системно працює, напружує всі сили і не залежить від натхнення окремих людей. Ще одним важливим аспектом, який потрібно враховувати, є забезпечення ресурсами. У діяльності будь-якої організації, зазначає юрист, є рутинні функції, які доцільно делегувати комусь на оплатній основі, наприклад, ведення звітності.
Незважаючи на численні труднощі, з якими стикається українське суспільство в ході захисту соціальних прав, є і позитивні тенденції. Віталій Дудін наголошує тому, що запит на справедливість у суспільстві зростає, як і готовності за неї боротися особисто. На це впливає й нинішня ситуація війни, яка зробила стан боротьби перманентним.
«На мою думку, громадськість сьогодні демонструє згуртованість, жертовність і готовність відстоювати свої права. Часто громадяни не знають, як це робити ефективно, але не сумніваються у правильності цього шляху, оскільки ситуація багато в чому є безвихідною. Відмова від боротьби за соціальний інтерес — це поразка у боротьбі за кращу Україну», — підсумував він.
***
Ситуація склалася так, що багато ініціатив та рішень, які приймаються сьогодні на державному та місцевому рівнях, далеко не завжди відповідають інтересам суспільства. Тому активна участь громадян у вирішенні суспільно важливих питань є надважливою. Активізація громадськості не лише дозволить впливати на прийняття важливих суспільних рішень, а й змусить органи влади в подальшому враховувати інтереси населення, зважати на думки людей.
Звичайно, ситуація в Україні наразі відрізняється від тієї, що спостерігається в країнах Європейського союзу, де профспілкові рухи мають значний вплив і влада змушена враховувати їхню позицію. Однак зміни поступово відбуваються. Криза останніх років стала важливим каталізатором цих змін, оскільки оприявнила численні соціальні проблеми та неспроможність державних структур адекватно реагувати на нагальні потреби населення. Це, своєю чергою, призвело до того, що у країні з'явилося чимало людей, які усвідомлюють гостру необхідність справедливих реформ та готові діяти, нерідко всупереч власним інтересам. І найголовніше, що, незалежно від результатів, подібні ініціативи знаходять відгук у суспільстві, оскільки вони спрямовані на покращення життя і турботу про майбутнє.