№ 1, 2010 - Криміналізація соціальних проблем | Спільне

Головна редакторка випуску – Анастасія Рябчук

Ідея створити журнал соціальної критики «Спільне»зародилася в мережі «Ліва думка» близько року тому. На той час ми мали онлайн-журнал commons.com.ua, де регулярно подавали авторські тексти, передруки та переклади. Нашою «родзинкою» були і є спільні переклади: в них один текст перекладає група людей, а це не лише пришвидшує процес, але й покращує якість. Колективні переклади відповідають одному з ключових принципів «Спільного»: спільні проблеми слід вирішувати із залученням якнайширшого кола людей, яких вони стосуються.

Коли ми обирали тему для першого числа, саме вийшла друком книжка американського соціолога Лоїка Вакана «Покарати бідних», і ми запропонували авторові провести інтерв’ю. Вакан запросив нас долучитися до міжнародного симпозіуму на тему криміналізації соціальних проблем, який у 2009–2010 роках набув розголосу у провідних журналах із суспільних наук в усьому світі (зокрема, у США (Theoretical Criminology), у Німеччині (Das Argument), в Італії (Aut Aut), в Аргентині (Pensar), у Бразилії (Discursos Sediciosos), в Португалії (Cadernos de Ciências Sociais), в Іспанії (Sociographica), в Норвегії (Materialisten); в Данії (Social Kritik); у Греції (Ikarian Journal of Social and Political Research); в Угорщині (Eszmelet); у Словенії (Novi Plamen); в Румунії (Sociologie Romaneasca) в Японії (Gendai Shiso) і в Росії (Скепсис)).

З цього симпозіуму й почалася наша робота над випуском. Ми переклали уривки з останнього розділу Ваканової книги «Покарати бідних», а також два розлогих коментарі до неї. Доповнили дискусію авторськими матеріалами щодо криміналізації окремих соціальних проблем в Україні: Катерина Максименко написала про криміналізацію споживачів ін’єкційних наркотиків, Анастасія Рябчук — про криміналізацію бездомних, а студенти-соціологи НаУКМА провели власне дослідження про криміналізацію мігрантів на прикладі підпалів Шулявського секонд-хенду. Окрім соціологів, долучилися також фотограф Євгенія Бєлорусець, яка зробила фоторепортаж із блошиного ринку на Куренівці в Києві, журналіст і активіст Максим Буткевич, який розповів про криміналізацію міграції, юристка і правозахисниця Юлія Нузбан, яка описала становище в’язнів в українських тюрмах.

Ще до журналу надійшли матеріали про ситуаціюв інших країнах: Віталій Атанасов навів приклади криміналізації соціального протесту і лівих активістів у Росії під приводом «протидії екстремізму», а Кирило Ткаченко на основі історії політичного в’язня Мумії Абу-Джамала описав зв’язок між расизмом, бідністю і каральною політикою у США.

Після обговорення конкретних випадків криміналізації соціальних проблем ми вважали за потрібне надати нашим читачам точки відліку для подальшого аналізу — декілька уривків із класичних текстів цієї тематики разом із ексклюзивними інтерв’ю з авторами. Увазі читачів ми пропонуємо частину однієї з найвідоміших праць Вакана, перекладеної більш, ніж десятьма мовами — «Тюрми для бідних», — у якій ідеться про поширення каральної політики у Європейському Союзі на зламі тисячоліть; а також уривки з дослідження тюремної системи у США соціолога Еріка Оліна Райта, де він пов’язав аналіз каральної політики із класовим аналізом. Також подано рецензії книжок, що видалися нам актуальними в окресленому контексті: «Планета нетрів» Майка Девіса, «Шокова доктрина» Наомі Кляйн,«Контрольоване місто» під редакцією Фолькера Айка та «Насилля» Славоя Жижека.

Розмаїття контекстів, у якому спостерігаємо криміналізацію соціальних проблем, вказує на важливість і актуальність цієї теми в сучасному українському суспільстві. Адже коли політики подають питання безпеки і «боротьби зі злочинністю» як державний пріоритет і пропагують ідею «сильної руки» у стримуванні соціального невдоволення, вони роблять це «з метою подолати дефіцит легітимності, який оточує їх щоразу при скороченні економічної підтримки і соціального захисту» (бо у сфері соціального захисту, як ми знаємо, «сильної руки» держави вже давно немає).

Червоною ниткою через усе число проходить теза про зростання ролі каральної держави за неолібералізму як реакції на поглиблення нерівностей та соціального неспокою. «Скупе крило соціального захистута щедро фінансоване каральне крило, очолювані моралізмом, змінили композицію бюрократичного поля в страшенно згубний для демократії спосіб», — підсумовуємо ми слідом за Лоїком Ваканом.

Редакційна колегія журналу соціальної критики «Спільне» наголошує публічну роль суспільних наук і сподівається, що заторкнуті в цьому числі питання зумовлять публічну дискусію і сприятимуть пошуку рішення соціальних проблем шляхом структурних змін, а не покарання бідних.

ЗМІСТ ВИПУСКУ

Розділ 1. Симпозіум

Лоїк Вакан. Нарис неоліберальної держави: ринок праці, в’язниці та соціальна незахищеність

Марґіт Маєр. Труднощі при нарисі теорії неоліберальної держави

Бернар Харкур. Неоліберальна карність

Розділ 2. Дослідження

Катерина Максименко. Криміналізація споживачів ін’єкційних наркотиків в Україні: стан справ, причини, наслідки, альтернативи

Анастасія Рябчук. Криміналізація бездомності на пострадянських теренах

Євгенія Бєлорусець. Стихійній ринок. Фоторепортаж

Тетяна Бокша, Анна Васильченко, Тетяна Іванова, Діна Кравчук, Ганна Носак. Криміналізація міграції у Києві: приклад підпалів Шулявського секонд хенду

Інтерв’ю з Максимом Буткевичем. «Формується образ мігрантів як загрози національній безпеці»

Інтерв’ю з Юлією Нузбан. «Українська пенітенціарна система потребує ґрунтовних та всеохопних реформ»