П’ятнадцятихвилинне перекриття траси дієвіше за піврічне бюрократичне листування. Події в Ромнах наочно довели цю тезу.
\n
Нагадаємо, що через закриття залізничної поліклініки, п’ятимісячну заборгованість із виплатами зарплатні та небажання місцевої влади брати до уваги думку трудового колективу 16 травня лікарі оголосили безстрокове голодування. На 17 травня було анонсовано чергову масову акцію протесту та перекриття головної транспортної артерії міста. Якщо реакції влади не буде, трудовий колектив постановив пішою ходою вирушити на Київ.
\n
Місцева влада має намір закрити лікувальний заклад, виправдовуючи це «децентралізаційною» ініціативою від Кабміну. Пошесть цієї «оптимізації» охоплює країну, призводячи до закриття численних лікарень, поліклінік, шкіл та дитсадків. Тобто, заклад переходить до рук місцевої влади, яка, очевидно, знаходить цікавіше використання ресурсу, аніж утримання поліклініки з усіма її хворими і лікарями.
\n
До того ж, лікарню хочуть закрити «по-чорному»: людям не платять ані зарплат, ані «відступних» і просять звільнятися «за власним бажанням», тобто — без належних за законом коштів та гарантії подальшого працевлаштування.
\n
Вихід конфлікту за межі міста означає, що місцева влада отримає «на горіхи», а роменські лікарі мають всі шанси не лише на виплату зарплати, але й на збереження робочого місця.
\n
За дві години до початку акції до медиків несподівано приїхали заступники головного прокурора міста. А вже після перекриття траси з’явився заступник голови облради разом із очільником обласної медицини. Ще напередодні депутати міськради дозволяли собі кепкувати з голодувальників і запевняли, що ані грошей, ані поліклініки ніхто вже не побачить. Того ж дня протестувальникам запропонували соціальну допомогу, рівноцінну обсягові заборгованості з виплат заробітної плати. Також було визнано вину ліквідаційної комісії міськради в грубих порушеннях процедури ліквідації поліклініки. На 19 травня призначено позачергову сесію роменської міської ради, на якій обіцянки влади має бути закріплено в офіційних рішеннях.
\n
Однак на зборах трудового колективу, що відбулися після перемовин із владою, медики вирішили не задовольнятися половинчастою та непевною перемогою. Адже обіцянок від влади було вже багато, і навіть якщо міська рада справді проголосує 19 травня за виділення соціальної допомоги, питання збереження поліклініки це не вирішує. «Нам здається, — кажуть у поліклініці, — що їм згори просто прийшов сигнал: ні в якому разі не допустити ходи на Київ. А нас просто хочуть підкупити зараз тими розмовами про соцдопомогу. Ми досить довго терпіли, а тепер відмовлятися від своїх намірів не збираємося. Ідемо в Київ. Якщо ухвалять у четвер рішення з урахуванням нашого права впливати на долю медзакладу — повернемось. Якщо ні — дійдемо пішки до Кабміну. Напевно, бояться що ми приклад подамо для інших, а гроші — то вони вже нібито готові повернути».
\n
Зауважимо, що відмова від зведення конфлікту до суто грошового питання та готовність відстоювати колективну людську й професійну гідність є поки що нетиповим явищем для сучасної України. Схоже, що «Хліба і Троянд!», 1 давня вимога американських текстильниць, стала засадничими рамками цієї боротьби. Можливо, історія роменських медиків справді стане прикладом для інших найманих працівників.
\n
\n
