Кожного року 19 січня в Києві в центрі міста збираються правозахисники, активісти, представники національних меншин, профспілкових та лівих організацій. Вони вшановують пам’ять жертв ультраправого терору. Саме в цей день 2009 року в Москві на Пречистенській вулиці вбили правозахисника Станіслава Маркелова та журналістку Анастасію Бабурову.
Із самого початку було створено ініціативу «Комітет 19 січня» з друзів і товаришів Станіслава й Насті. Перші акції проходили біля посольства Російської Федерації чи консульства, нагадуючи російській владі про те, що вбивці не покарані й що громадськість по всьому світу стежить за розслідуванням.
Міжнародна кампанія дала свій результат: вбивць Станіслава та Насті знайшли й покарали. За винятком тих, хто втік в Україну. До того часу Росія вважалася центром скінхедів-неонацистів, а кількість вбивств на расовому та ксенофобському ґрунті там невпинно зростала. Смерть Стаса й Насті та масова кампанія у зв’язку з цим стала останньою краплею, після якої з нацистами в Росії почали боротися. Кримінальні справи за злочини тих років розслідують і порушують досі.
Мітинг проти ультраправого насильства в Києві, 19 січня 2019 року. Джерело: Facebook-сторінка «Комітет 19 січня»
Після покарання вбивць змістився й фокус діяльності українського «Комітету 19 січня». Він став більше говорити про фашизм в Україні, де проблема ультраправого насильства ставала все актуальнішою, а напади та вбивства на ксенофобському ґрунті не розслідувалися чи розслідувалися абияк.
В Україні досі переховуються величезна кількість неонацистів з інших пострадянських країн, насамперед із Росії. В Запоріжжі жив вбивця Івана Хуторського, поки не підірвався на своїй же гранаті під час пробіжки на шкільному стадіоні. Сьогодні йому, кілеру Бойової організації російських націоналістів (БОРН), місцеві однодумці поставили пам’ятник в Києві на Лисій горі. Це та терористична ультраправа організація, що вбила Станіслава Маркелова й Анастасію Бабурову. Десь в Україні досі живе Олександр Парінов, який у Москві позбавив життя підлітка Сашу Рюхіна, що ішов на панк-концерт. Багато російських нацистів із початком війни на Сході приєднались до націоналістичних добровольчих батальйонів та Збройних сил України, передусім до сумнозвісного полку «Азов».
Проблему підтверджує щороку жива люстрація: неофашисти, частина з яких втекли з Росії від покарання за скоєні злочини, разом зі своїми українськими поплічниками збираються, щоб нападати на учасників меморіального заходу. Вони принижують пам’ять загиблих і демонструють, що тут, у нашій країні, вони себе доволі непогано почувають.
Антифашистська акція 19 січня 2020 року. Джерело: Соціальний рух
В цьому вони отримують допомогу та підтримку з боку влади та спецслужб, які лицемірно розказують, що «в Україні немає фашизму». Попри те, що про цю проблему активно пишуть міжнародні, зокрема західні, ЗМІ, розповідають дослідники й експерти. В останньому номері авторитетного журналу Harpers Magazine Україну назвали меккою неонацизму, хабом, куди з’їжджаються фашисти з усього світу.
Влада й спецслужби таким чином намагаються закрити нам усім рота, залякати, зробити так, щоб на акцію більше ніхто не приходив. Такий пресинг, звісно, має наслідки. Колись це були сотні, зараз десятки людей. Не всім вистачає сміливості відверто й прямо казати про свої антифашистські погляди, висловлюючи громадянську позицію. Це загрожує не лише фізичними нападами в день проведення акції, але й цькуванням та стигматизацією після.
Та чи зупинить це «Комітет 19 січня»? Ні! Станіслав Маркелов був адвокатом та правозахисником. Він рятував життя людей під обстрілами, коли танками били прямим наведенням по Білому домі в Москві, розслідував злочини російських військових у Чечні, напади та вбивства неонацистів, знущання та свавілля правоохоронних органів. Уродженка Криму Анастасія Бабурова займалася подібними речами, але вже на журналістській стезі. Їм вистачало сміливості не здаватися, боротися за правду й справедливість, присвятити цьому своє життя.
І саме тому противники ультраправого насильства зберуться 19 січня о 12:00 в Києві на своєму звичному місці — Михайлівській площі[1] — для продовження боротьби.
Примітки
- ^ Цього року буде дві публічні акції пам'яті Маркелова і Бабурової, інша відбудеться о 9:00 на Контрактовій площі — прим. ред.
