ЕКСКЛЮЗІЯ ЗАМІСТЬ ІНТЕГРАЦІЇ: ЧЕСЬКІ ПРОФСПІЛКИ І ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА

  • 17 липня 2014
  • 4045
ЕКСКЛЮЗІЯ ЗАМІСТЬ ІНТЕГРАЦІЇ: ЧЕСЬКІ ПРОФСПІЛКИ І ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Вперше опубліковано у: Спільне, №5, 2012: Політекономія расизму, с. 118-123

Переклала з чеської Ольга Ворожбит

Редагували Олексій Вєдров і Юрій Лєбєдєв

Мобілізація інституцій навколо «боротьби» з нелегальною міграцією та нелегальною працею останніми роками вступила до нової фази. Позиція профспілок у цьому питанні заслуговує на детальніший аналіз, адже у викритті різних груп «шахраїв» вони стверджують, що проблема не лише в роботодавцях, а й у самих трудових мігрантах та офіційно безробітних громадянах Чехії, що підробляють «начорно» та зловживають соціальними виплатами. В результаті їхньої боротьби проти неформальної зайнятості відбувається часткове примирення інтересів капіталу та профспілок щодо гарантій мінімальної оплати праці та трудових стандартів. Однак сучасна політика уряду не має наміру виходити за рамки мінімальних стандартів, які залишаються відносно низькими, про що свідчить і те, що мінімальна заробітна плата не підвищувалася з 2007 року. Як наслідок, спостерігаємо більш жорсткий контроль над трудовою міграцією, а місцеві робітники змушені погоджуватися на менш кваліфіковані та низькооплачувані робочі місця, які покидають робітники-іноземці.

Безсумнівно, з точки зору покращення позиції прекарних робітників на ринку праці, в тому числі трудових мігрантів, дотримання трудових стандартів та стандартів оплати праці є обов’язковим. Але нинішні намагання міністерства праці та соціальної політики контролювати мінімальні стандарти у сфері трудової зайнятості все ж можуть певним чином впливати на способи зайнятості. Для ряду трудових мігрантів ці намагання загрожують втратою теперішніх позицій і, як наслідок, ризиком набуття «нелегального» статусу. Держава, власне, сама сприяє інформалізації ринку праці через політики гнучкості (Likić-Brborić 2007).

Те, що мігранти не мають місцевого громадянства, вже утримує їх у другорядному становищі на ринку праці та сприяє тому, що вони заповнюють деякі трудові місця на вторинному ринку праці. Але чеські профспілки не усвідомлюють цієї ролі держави в формуванні вразливого становища мігрантів, підтримуючи, зокрема, інститут трудового дозволу, який прив’язує мігранта до конкретного роботодавця і, таким чином, створює невільну працю.

Наразі в Чеській республіці не існує політичної сили, яка б допомогла зрівняти становище трудових мігрантів та мігранток в окремих економічних галузях та географічних областях, про які вже давно відомо, що там високий рівень експлуатації та використання дешевої робочої сили з-за кордону (із країн по Європейського Союзу чи з-поза його меж) 1 і де окремі державні інституції і самоврядування сприяють роботодавцям у використанні праці іноземних робітників (див. напр. Jelínková, Hánová 2010, Křížková 2010). Йдеться про «прикордонні зони» (Squire 2011), для яких характерне розмежування між трудовою силою відповідно до етнічності, «раси», громадянства та гендеру, що робить можливим зниження ціни на працю в межах виробничих мереж та зв’язків між підприємствами.

Дана стаття присвячена змінам у міграційній політиці Чехії та співпраці різних державних та недержавних інституцій у сфері міграції. Особливу увагу приділено ролі профспілок у цих процесах і запропоновано критику співпраці профспілок з державними органами та працедавцями у антиміграційній політиці.

Зміни в міграційній політиці

Економічна криза з осені 2008 року та пов’язане з нею зниження попиту на робочу силу значно вплинули на міграційну політику Чеської республіки, призвівши до трансформації та інтенсифікації співпраці державних інституцій в різних областях міграції. Для висвітлення цих змін недостатньо лише висвітлити економічну кризу, адже ці зміни стосуються передусім нового співвідношення сил у суспільстві.

По-перше, період швидкого економічного зростання до осені 2008 року можна охарактеризувати як частковий продукт міграційної політики, а також інших політик конкурентної держави 2 (Čaněk 2010b, Drahokoupil 2009), які, наприклад, виявлялися у політиці підтримки проекту зелених карт. У період економічної кризи інтереси роботодавця щодо постачання дешевої робочої сили відступили на другий план на користь критеріїв безпеки, охорони домашнього ринку праці та деяких етнічних чи культурних поглядів населення. Це також вело до зміцнення позиції міністерства внутрішніх справ як силового центру міграційного контролю в Чеській республіці.

По-друге, вже перед початком економічної кризи восени 2008 року почалося поглиблення та трансформації співпраці окремих головних департаментів, що відповідають за різні аспекти міграції 3. Міжвідомча співпраця набула у 2007 році нової інституціональної платформи у формі Аналітичного центру для охорони державних кордонів та міграції (ANACEN) та вищого за рангом Координаційного органу з охорони кордонів та міграції, який збирається на рівні заступників окремих міністерств. Такий тип міжвідомчої співпраці та координації не лише в області міграції є прикладом «міграційного менеджменту». Гейгера і Пекуд (Geigera and Pécoud, 2010) характеризують цей підхід до міграційної політики як «комплексний, координований, цілісний та технократичний». Попри посилення державного контролю над міграцією, він не суперечить неоліберальній політиці, адже характеризується дерегуляцією діяльності держави (Peck 2001b) з одночасним залученням низки недержавних акторів (Guiraudon 2001) і очікуваннями щодо самокоординації мігрантів (Geiger a Pécoud 2010).

Дискурс регулювання міграції подає співпрацю державних управлінь як самозрозумілу необхідність, яка не потребує подальшого розвитку, як у положенні аналітичного матеріалу міністерства внутрішніх справ 2010 року: «Проблематика міграції є настільки фрагментованою, що питання, пов’язані з іноземним елементом, стають компетенцією ряду державних органів» (Čaněk 2010a, Ministerstvo vnitra ČR 2010). Те, що з точки зору експертів та експерток з міграції може видаватися «цілісним» та «комплексним» підходом, в дійсності часом представляє відносно обмежену та вибіркову перспективу (Scott 1998). Регулювання міграції шкодить розмежуванню різних логік окремих міністерств та змінює формування та протистояння уявлень про інтерес(и) держави у сфері міграційної політики між службовцями та посадовими особами (Spire 2005).

Позиція профспілок

З посиленням контролю за нелегальною працею та міграцією погодилися і профспілковці, що вважають своїми пріоритетами охорону домашніх працівників та вироблення мінімальних зарплатних та трудових стандартів. За словами керівника юридичного відділу Чесько-моравської конфедерації профспілок (далі ЧМКПС) Віта Самки, «спілки завжди вказували на [обхід регулювання], але це питання почало просуватися з відносно невеликим, повільним успіхом лише тепер, коли це стало предметом загроз не лише нам, але й роботодавцям» 4. Цей альянс представників роботодавців та профспілок знову вказує на те, що нещодавні зміни міграційної політики не були б можливі без ширших змін у відносинах сили між різними інституціями, що займаються цим питанням.

Профспілки 5 у Чеській республіці критично налаштовані щодо політики теперішнього уряду прем’єра Нечаса і підкреслюють перекладання ризику на працівників. ЧМКПС є систематичним критиком гнучкості правовідносин у сфері трудових угод, які не враховують достатнього захисту прав робітників. З іншого боку, вони схвалюють його переважно обмежувальну міграційну політику, контроль та обмеження діяльності трудових агентств (для громадян із країн поза Європейським Союзом), як і ширший контроль нелегальної праці. Трудові мігранти поки через низку причин 6 були вилучені із профспілок. Без членства у профспілках та укладання колективних договорів не можна очікувати істотного покращення їхнього становища. Це стосується і різних рівнів непевності на ринку праці, передусім необхідності підвищення міри контролю над трудовим процесом з боку робітника, стабільності працевлаштування та підвищення заробітку (див. Vosko 2010).

Позиція ЧМКПС щодо трудової міграції полягає в тому, що громадяни Чеської республіки (та Європейського Союзу) повинні мати першість на домашньому ринку праці, а міграцію слід регулювати, щоб подолати чи обмежити нелегальну зайнятість як іноземців, так і чеських громадян, посилити контрольні механізми у цій сфері і запобігти соціальному демпінгу 7 (ЧМКПС, 2010а). Аналітик ЧМКПС Павел Янічко так характеризує позиції цієї конфедерації: «Ми як профспілки не є ворожими щодо іноземців на ринку праці, але, звичайно, наша мета — аби ту працю отримали в першу чергу чеські робітники… [Далі наполягатимемо на тому], аби їхнє становище було контрольованим та порівнювалося із становищем чеських робітників, аби не доходило до того, що через використання іноземців ще більше погіршувалося становище чеських робітників» 8. З цього можна зробити висновок, що етнічна категоризація робітників переважає над класовим баченням з боку профспілок та знижує можливості солідарності між робітниками з Чехії та інших країн. Профспілки сприймають трудову міграцію як можливу конкуренцію для домашніх працівників та спосіб соціального демпінгу, отже як загрозу заробітній платі та трудовим стандартам. Головною проблемою вважається зловживання позиковим наймом 9 та різні форми уникання інституту дозволу на роботу та правовідносин у сфері трудового права у трудових мігрантів із країн поза Європейським Союзом.

Може видатися зрозумілим, що профспілки підтримують старання сучасної влади щодо більшого контролю за трудовою міграцією. Ймовірно, профспілки вважають, що організація трудових мігрантів як альтернативний спосіб дотримання трудових стандартів була би складною й дорогою справою та мала б невизначені наслідки. Видається, що навіть членська база швидше розглядає трудових мігрантів як конкурентів. Обраний ЧМКПСом шлях є, отже, «традиційним» — через вплив на законодавство та практику контрольних інституцій так, аби було гарантовано дотримання мінімальних стандартів у сфері оплати праці, трудового часу, права на відпочинок та ін.

Виклики для профспілок

Чеська республіка, принаймні в час економічної кризи, приваблива для робітників із країн Європейського Союзу, які мають вільний доступ до ринку праці. Вони замінюють, в деякій мірі, робітників із країн поза Європейським Союзом. Кількість трудових мігрантів зі Словаччини, Болгарії чи Румунії зростає 10. Вони, здається, виконують роль зручної етнізованої робочої сили; частина з них відчувають ті ж принизливі та експлуататорські умови праці, що й робітники із країн поза Європейським Союзом (Čaněk 2011b). Це вказує на новий розподіл та сегментацію на ринку праці (McDowell 2009). Проблема порушення трудових прав мігрантів і надалі залишається актуальною. Все ж для профспілок зростання кількості трудових мігрантів із країн Європейського Союзу може бути шансом, аби трудові мігранти почали активніше інтегруватися у профспілки. Робітники, наприклад, із Болгарії та Румунії можуть бути поінформовані про безпечніше становище у Чеській республіці, про що свідчить відповідний досвід соціальних працівників, що працюють з мігрантами. На їхню думку, вони мають більший інтерес протистояти несправедливості, ніж, наприклад, робітники з України, які, на відміну від них, бояться це робити: «Коли з нами розмовляє людина із Болгарії чи Румунії, то часто каже: “Зробіть із цим що-небудь”, коли ж зустрічаються постраждалі з України, а я запитую: “Чи варто з тим щось робити?” — “Ні-ні, краще не треба”» 11.

Ще одним важливим аспектом є «інформалізація згори» в рамках виробничих мереж у глобалізованій економіці (Slavnić 2010), у яких зацікавлені частина представників державного управління, політиків, громадськості, профспілок та частина представників капіталу за винятком нелегальних, а в чеському контексті квазілегальних 12 мігрантів з ринку праці (Boswell 2004). Інше громадянство надає можливість скеровувати трудових мігрантів та мігранток із гірших країн до гірше оплачуваних робочих місць. Таким чином, з’являється взаємодія між окремими категоріями дозволів на працю та прекаризованими трудовими позиціями (Anderson 2010, Fudge 2011). Наприклад, для трудових мігрантів із менш безпечним довгостроковим дозволом перебування дозвіл на працю означає закріплення на певній позиції лише у конкретного роботодавця, для якого є дійсним дозвіл на роботу. ЧМКТС безумовно проти рабської праці, проте чомусь не вбачає в інституті дозволу на роботу обмеження свободи.

Нинішній міністр праці та соціальної політики прагне змусити безробітних громадян Чехії до того, аби вони погоджувалися на працю (передусім менш кваліфіковану), яку мають полишити іноземні працівники, що її нині виконують 13. Це воркфаристичне 14 рішення базується на скороченні виплат по безробіттю та введені обов’язкових громадських робіт (MediaFax 19/9/2011) 15.

Що стосується часткової політичної згоди щодо утримання стандартів у сфері зайнятості між представниками роботодавців та профспілками стосується лише мінімальних стандартів. Це має суттєве значення передусім для працівників прекарних робочих місць та секторів економіки, де профспілки є мало організованими, а отже стосується і такої вразливої групи, як трудові мігранти. Однак зосередженість на цьому мінімумі може, згідно з деякими авторами, легітимізувати прекарні умови праці, що знову ж таки позначиться саме на тих, хто знаходиться внизу [трудової драбини] (Bernstein et al. 2006, Bernstein 2006: 221) 16.

Висновки

Таким чином, у цьому тексті я прагнув звернути увагу на проблематичність приєднання профспілок

до держави при контролі мігрантів. Держава відіграє значну роль при формуванні вразливої позиції мігрантів, до якої ЧМКТС зовсім не виявляє інтересу. Часте перекладання вини при порушенні трудових прав мігрантів з боку держави і профспілок на «агентуру», «посередників», «клієнтів» чи «мафіозі» відвертає увагу від ролі держави (Nekorjak 2009: 155). Як слушно зазначає Андерсон, поняття «злочинного роботодавця» може на практиці відволікати громадськість від питань якості роботи, оплати праці, безпеки і стабільності: «Обмеження іміграції не просто є недостатнім засобом для зменшення незахищеності мігрантів, але навпаки активно продукують і відтворюють цю незахищеність» (Anderson, 2010).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

КІМ ВОС: «Довгий час панувала хибна думка, що робітників-мігрантів нізащо не вийде організувати назахист їхніх трудових прав»

ТИПОВІ МІФИ — НЕТИПОВА МІГРАЦІЯ (Тарас Доронюк)

МАКСИМ БУТКЕВИЧ: «Формується образ мігранта як загрози національній безпеці»

ЗАХІДНИЙ КОРДОН ОЧИМА УКРАЇНСЬКИХ «ЧОВНИКІВ» (Ярина Одинак)

ЗА КРОК ДО АМЕРИКАНСЬКОЇ МРІЇ: ТРАГЕДІЯ 72 МІГРАНТІВ (передмова Ярини Одинак)

ГУМАНІТАРНИЙ РАСИЗМ? МІЖНАРОДНА ДОПОМОГА ТА ПОЛІТИКА ІНТЕГРАЦІЇ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ (Рафі Речицький)

ЕРІК ФАССЕН: «Йдеться про ксенофобію згори, яка підживлює ксенофобію знизу»

Посилання

Anderson, B., 2010. Migration, immigration controls and the fashioning of precarious workers. Work, employment and society, 24(2), 300-317.

Bernstein, S., 2006. Mitigating Precarious Employment in Quebec. The Role of Minimum Employment Standards Legislation. In L. F. Vosko (Ed.), Precarious Employment: Understanding Labour Market Insecurity in Canada (str. 221-240). Montreal and Kingston: McGill-Queen‘s University Press.

Bernstein, S., Lippel, K., Tucker, E., & Vosko, L. F., 2006. Precarious Employment and the Law ́s Flaws: Identifying Regulatory Failure and Securing Effective Protection for Workers. In L. F. Vosko (Ed.), Precarious Employment: Understanding Labour Market Insecurity in Canada (str. 203-220). Montreal and Kingston: McGill-Queen‘s University Press.

Boswell, C., & Straubhaar, T., 2004. The Illegal Employment of Foreign Workers: an Overview. Intereconomics, 39(1), 4-20.

Čaněk, M., 2010a. Institutional Cooperation of State Authorities in the Area of Migration Regulation in the Czech Republic. International Issues & Slovak Foreign Policy Affairs, 19(2), 27-39.

Čaněk, M., 2010b. The competition state and the expansion of the guest-worker programs: the case of the Czech Republic. Paper presented at the XVII ISA World Congress of Sociology, Sociology on the Move.

Čaněk, M., 2011a. Když se sází les, létají třísky. O zaměstnávání pracovních migrantů ve státních lesích. Migraceonline.cz.

Čaněk, M., 2011b. Migration at the Intersection of State Policies and Public Tenders in Times of Economic Crisis: The Case of Migrant Forest Workers in the Czech Republic. ERSTE Generations in Dialogue. Nepublikováno.

ČMKOS, 2010. Program ČMKOS na období 2010 – 2014, V. sjezd Českomoravské konfederace odborových svazů, 9. a 10. dubna 2010.

Drahokoupil, J., 2009. Globalization and the state in Central and Eastern Europe : the politics of foreign direct investment. New York, N.Y.: Routledge.

Drbohlav, D., Medová-Lachmanová, L., Janská, E., Dzúrová, D., Čermáková, D., Čermáková, Z., et al., 2009. Irregular economic activities of migrants in the Czech Republic. Geneva: ILO.

Fudge, J., 2011. The Precarious Migrant Status and Precarious Employment: The Paradox of International Rights for Migrant Workers. Working Paper Series.

Geddes, A., & Scott, S., 2010. UK food businesses‘ reliance on low-wage migrant labour: A case of choice or constraint? In M. Ruhs & B. Anderson (Eds.), Who Needs Migrant Workers? Labour shortages, immigration, and public policy (str. 193-218). New York and Oxford: Oxford University Press.

Geiger, M., & Pécoud, A. (Eds.)., 2010. The Politics of International Migration Management. Houndmills, Basingstoke: Palgrave Macmillan.

Guiraudon, V., 2001. De-nationalizing control. Analyzing state responses to constraints on migration control. In V. Guiraudon & C. Joppke (Eds.), Controlling a New Migration World (str. 31-64). London and New York: Routledge.

Heyman, J. M. (Ed.)., 1999. States and Illegal Practices. Oxford and New York: Berg.

Jelínková, M., & Hánová, M., 2010. Současná situace migrantů na Plzeňsku. Migraceonline.cz.

Jessop, B., 2002. The Future of the Capitalist State. Cambridge: Polity Press.

Křížková, M., 2010. Ve jménu krize. Nový Prostor č. 349.

Křížková, M. and Čaněk, M., 2011. Obchodníci mezi stromy. Nový Prostor č. 367.

Likić-Brborić, B., 2007. Globalisation, EU Enlargement and New Migratory Landscapes: The Challenges of the Informal Economy and Contingencies for “Decent Work. In: E. Berggren, B. Likic-Brboric, G. Toksöz & N. Trimikliniotis (Eds.), Irregular Migration, Informal Labour and Community: A Challenge for Europe (str. 165-183). Maastricht: Shaker Publishing.

McDowell, L., 2009. Precarious Work and Economic Migration: Emerging Immigrant Divisions of Labour in Greater London’s Service Sector. International Journal of Urban and Regional Research, 33(1), 3-25.

MediaFax, 2011. Ministr Jaromír Drábek: Navýšíme počet veřejných prací na Šluknovsku.

Ministerstvo vnitra, 2010. „Analýza aktuálního vývoje a problémů v oblasti migrace a postup České republiky v oblasti prevence a potírání nelegální migrace a negativních jevů spojených s migrací,” čj. MV-27772-19/OAM-2010.

Nekorjak, M., 2009. Mezisvěty: organizované zaměstnávání migrantů z Ukrajiny v České republice. Disertační práce, Fakulta společenských studií Masarykovy univerzity. Nepublikováno.

Peck, J., 2001a. Workfare States. New York and London: Guilford Press.

Peck, J., 2001b. Neoliberalizing states: thin policies/hard outcomes. Progress in Human Geography, 25(3), 445-455.

Ruhs, M., & Anderson, B. (Eds.)., 2010a. Who Needs Migrant Workers? Labour shortages, immigration, and public policy. New York and Oxford: Oxford University Press.

Ruhs, M., & Anderson, B., 2010b. Semi-compliance and illegality in migrant labour markets: An analysis of migrants, employers and the state in the UK. Population, Space and Place, 16(3), 195-211.

Scott, J., 1998. Seeing like a State. New Haven and London: Yale University Press.

Silver, B. J.,2008. Forces of Labor: Workers’ Movements andGlobalization since 1870 (2008 ed.). Cambridge, New York, Melbourne: Cambridge University Press.

Silverstein, P. A., 2005. Immigrant Racialization and the New Savage Slot: Race, Migration, and Immigration in the New Europe. Annual Review of Anthropology, 34, 363-384.

Slavnić, Z., 2010. Political Economy of Informalization. European Societies, 12(1), 3-23.

Spire, A., 2005. Etrangers à la carte : l‘administration de l‘immigration en France, 1945-1975. Paris: Grasset.

Squire, V. (Ed.)., 2011. The Contested Politics of Mobility: Borderzones and Irregularity. London: Routledge.

Vosko, L. F., 2010. Managing the Margins: Gender, Citizenship, and the International Regulation of Precarious Employment. Oxford: Oxford University Press.

Notes:

  1. Хоча досвід трудових мігрантів та мігранток не можна звужувати лише до трудової експлуатації (див. Silverstein 2005), деякі галузі в Чеській республіці характеризуються жорстким порушенням прав трудових мігрантів, зокрема відомим є випадок із механіками із В’єтнаму, Словаччини, Румунії та інших країн у лісництві, який перебуває на перетині різних державних політик: дерегуляції та поширення прекарної праці в лісництві, різних замовлень, регуляції ринку праці та міграційного контролю в час економічної кризи (Čaněk 2011a, 2011b; Křížková 2011). Такі випадки вказують на потребу комплексного погляду на проблему дотримання трудових прав мігрантів. Треба взяти до уваги політичну підтримку іноземних інвестицій та ролі Чеської республіки як дешевого місця виробництва на півпериферії Європейського Союзу, творення та дотримання державою, капіталом та працею нерівності трудових мігрантів на ринку праці (Silver 2003) і недостатню регуляцію прекарних позицій трудових мігрантів.
  2. Конкурентна держава [competitive state or competition state] змагається із іншими державами в регіональній чи глобальній економіках у приваблюванні транснаціонального капіталу на власні землі, що включає і покращення доступу капіталу до придатної робочої сили (Jessop 2002).
  3. З точки зору інституційної співпраці у сфері міграції принциповим є зближення окремих логік головних міністерств, що відповідають за міграційну політику за часів економічної кризи. Ці різні перспективи міністерств можна розцінювати як співпрацю та зіткнення різних логік (логік поліції, ринку праці та населення) у бюрократичному полі, як про них пише Спіре на прикладі розвитку міграційної політики у Франції від Другої світової війни до 1975 року (2005).
  4. Розмова із В. Самкою (ЧМКПС), 15 грудня 2011 року.
  5. Тут мається на увазі передусім позиція найбільшої конфедерації профспілкових союзів – Чеськоморавської конфедерації профспілкових союзів (ЧМКПС). Розмови про цю статтю відбувалися в ЧМКПС.
  6. Зокрема і через важку інтеграцію агентурних робітників (а також робітників іншого роботодавця) до профспілок, що складаються із робітників підприємства, зайнятих на постійній основі.
  7. Соціальний демпінг для ЧМКПС — це неприйнятний спосіб зниження витрат на робочу силу шляхом (зокрема) порушення трудового законодавства (ČMKOS et al., 2006).
  8. Розмова із П. Янічко, ЧМКПС, 15 грудня 2011 року.
  9. Авторизовані агенства з зайнятості тимчасово пропонують своїх працівників іншій компанії. Хоча Постанова No. 435/2004 Coll. вимагає, щоб зарплата цих робітників була не нижчою ніж постійно зайнятих працівників компанії, на практиці цієї вимоги часто не дотримуються.
  10. Якщо порівняти жовтень 2010 з жовтнем 2011 року, кількість трудових мігрантів із ЄС, введених у списки міністерства праці Чеської Республіки, зросла більш ніж на 10 тис. Кількість трудових мігрантів із країн Європейського Союзу, що не потребують дозволу на працю, збільшилася за той самий період більш ніж на 4 тисячі. Кількість мігрантів (з ЄС та з країн поза ЄС), введених до списків міністерства праці, залишилася на майже такому ж рівні – 219 736 (жовтень 2011) тa 219 917 (жовтень 2010). Проте йдеться і про помітний спад у порівнянні із періодом затишшя під час економічного буму (291 тис. мігрантів, внесених до списків міністерства праці у жовтні 2010) (www.czso.cz). Відсоток громадян Європейського Союзу в Чеській республіці щодо загальної зайнятості (не включає трудових відносин та малого бізнесу) теж підвищився. Наприкінці року він сягнув 53,1% (www.czso.cz).
  11. Розмова із соціальною працівницею (не забажала називати свого імені).
  12. Квазілегальними вважаються такі мігранти, що перебувають у країні легально, але їхня праця є пов’язаною із порушенням правовідносин щодо трудової зайнятості та підприємництва мігрантів (Drbohlav et al. 2009: 4; Nekorjak 2009) Рухс і Андерсон вживають термін «часткове дотримання правил» (англ. „semi-compliance“). Згідно з ними «своєрідний та суперечливий спосіб не/легальності, який виконує важливі функції, дає можливість робітникам-мігрантам максимілізувати економічні вигоди, що виходять із їхньої трудової зайнятості і мінімізувати ризик санкцій за порушення міграційного законодавства» (Ruhs, Anderson 2010b: 195). Суперечки навколо квазілегальності вказують на комплексний та динамічний процес творення легальності/нелегальності та неоднозначність кордонів між легальністю та нелегальністю у сучасній державі (Heyman 1999).
  13. Розмова з В. Самкою, ЧМКПС, 15 грудня 2011 року.
  14. “Workfare” має широке та нестійке визначення, але передусім є пов’язаним із різними політиками, що підтримують надання соціальних виплат та праці, з програми щодо підвищення зайнятості та ін. Ознаки цих політик з’являються вже на початку сімдесятих (Peck 2001a: 1).
  15. Протилежний підхід був би спрямований на поліпшення якості цих робочих місць, а, отже, підвищував би їхню привабливість для місцевих громадян (Geddes, Scott 2010).
  16. Залишається питанням, до якої міри регуляція ринку праці та міграції призведе до заміни іноземних працівників на місцевих. Це слід було б аналізувати за окремими секторами економіки, так як це нещодавно зробили автори та авторки для Великобританії (Ruhs, Anderson 2010a). Для цього у цій статті не достатньо місця, та й немає достатньо даних.

Наступна конференція

  •  

Наші видання

Блоги

Facebook

Наші партнери