Ілон Маск на сьогодні найбагатша людина світу. Згідно з моніторингом Forbes в реальному часі його статки сягають на 12 лютого 2025 року 388,4 млрд доларів. Найближчі переслідувачі наразі значно відстали, Марк Цукерберг — 250,1 млрд доларів, Джеффрі Безос — 243,8 млрд доларів. Для порівняння, демонізований російською пропагандою за нібито систематичну фінансову підтримку антиросійських сил Джордж Сорос має статки за цими ж даними в 7,2 млрд доларів, а найбагатший громадянин України Рінат Ахметов — 4 млрд доларів.
Маск є засновником і очільником компанії SpaceX — лідера і рекордсмена у запуску комерційних космічних вантажів на орбіту, а також співзасновником і керівником компанії Tesla, багаторічного лідера продажів електрокарів. Його бізнес як у SpaceX, так і в Tesla тісно пов’язаний з державною протекцією. Зокрема, за останнє десятиліття SpaceX отримала федеральні контракти на понад 15 млрд доларів, а нинішні прибутки SpaceX більш ніж наполовину, за підрахунками CNBC, зумовлені державною підтримкою.
Маск також був засновником чи інвестором низки інших відомих технологічних брендів. Наприклад, він стояв біля витоків провідної електронної платіжної системи PayPal, а також був співзасновником OpenAI, що пізніше випустила ChatGPT. У 2022 році Маск придбав одну з найбільших соціальних мереж — Twitter, перейменувавши її на X. Мережа має понад 600 млн активних місячних користувачів на квітень 2024 року. На сторінку Маска у мережі X підписано понад 200 млн користувачів. Він також є активним популяризатором власних проєктів колонізації Марсу.
Технологічні бізнеси принесли Маску славу новатора і візіонера, що і сформувало багатомільйонну аудиторію прихильників по всьому світу. А ще Маск вже кілька років є популяризатором праворадикальних поглядів, а останні кілька місяців є активним прибічником праворадикальних політиків у Європі і разом з ними — ненависником панівних європейських еліт. Стрімка трансформація поглядів лідера рейтингу Forbes певно є якнайкращим символом драматичних турбулентностей сьогодення. А також паливом для російської машини пропаганди, що побачила в Маску соратника.
Ілон Маск на інавгурації президента США Дональда Трампа. Photo: K.C. Alfred / San Diego U-T / ZUMA Press Wire / dpa
Крок вправо, а потім ще кілька
Маск говорив, що голосував за кандидатів від Демократичної партії — Барака Обаму, Гілларі Клінтон і Джо Байдена — на трьох попередніх президентських виборчих циклах в США. Про зміну свого політичного вектору він оголосив публічно у травні 2022 року в мережі, яка тоді ще називалася Twitter і власником якої він став кілька місяців потому: «У минулому я голосував за демократів, тому що вони (в основному) були партією доброти. Але вони стали партією розколу та ненависті, тому я більше не можу їх підтримувати і буду голосувати за республіканців».
Bloomberg, що аналізував поведінку Маска у соцмережах, фіксує поступове занурення підприємця в праворадикальний контент із 2020 року на тлі спільної з республіканцями критики карантинних обмежень через Covid-19. Після придбання Twitter у 2022 році взаємодія Маска вже не тільки з поміркованими правими, але і з праворадикальними акаунтами стала систематичною, це відобразилось і на власних дописах підприємця.
В 2023 році Маск, зокрема, висміював рух за права меншин, погодився з думкою про перебільшення ролі рабства в США, назвав «цілковитою правдою» допис, що пропонував варіацію конспірологічної теорії змови євреїв та іммігрантів задля витіснення білих. Через останнє мережа Twitter втратила частину великих рекламодавців. Маск тоді перепросив за антисемітський коментар, вилаявся на рекламодавців та продовжив після цього регулярно критикувати боротьбу за права меншин, а також звинувачувати правозахисну групу ADL, націлену на боротьбу з антисемітизмом, в антибілому расизмі. Крім того, мережа X поступово скасовувала обмеження на правоекстремістський контент.
В президентській виборчій кампанії 2024 року Маск став віп-агітатором і одним з головних донорів Дональда Трампа. The Washington Post оцінює індивідуальну пожертву Маска на виборчу кампанію Трампа у 132,2 млн доларів. Всього за 2023-2024 роки Маск пожертвував республіканцям на різних рівнях понад 280 млн доларів, свідчать дані моніторингу від Open Secrets.
Ілон Маск вистрибує на сцену, приєднуючись до Дональда Трампа під час передвиборчого мітингу в Батлері, штат Пенсільванія, 5 жовтня 2024 року. Фото: JIM WATSON / AFP
Та, ймовірно, більш значимою була не фінансова, а інформаційна підтримка, своєю особистою популярністю та знов-таки через мережу X. Вже відразу після купівлі мережі Маск розблокував акаунт Трампа, що був заблокований після штурму Капітолія 6 січня 2021 року його прихильниками.
Дослідники Тімоті Грем з Квінслендського технологічного університету і Марк Андреєвич з університету Монаша виявили, що з липня 2024 року, коли Маск публічно оголосив про підтримку Трампа у перегонах, консервативні та праві за політичними вподобаннями облікові записи X показали надлишкові результати видимості публікацій порівняно з прогресивними та лівими обліковими записами. Лідером надлишкового зростання у переглядах, ретвітах і лайках став акаунт самого Маска. Неможливо сказати напевно без відповідного внутрішнього доступу, але з високою долею ймовірності ці надлишкові імпульси пояснені налаштуванням алгоритмів мережі, вважають дослідники. Аналітики The Washington Post та The Wall Street Journal також відмічали надлишкове представлення республіканських дописів у X.
Врешті-решт, після перемоги Трампа, Маск отримав посаду співголови новоутвореного дорадчого органу — Департаменту ефективності уряду (Department of Government Efficiency) при новій адміністрації. А також, за інформацією The New York Times, має безпрецедентний вплив на кадрові й політичні рішення нової адміністрації та на погляди самого Трампа. Вплив Маска проявився навіть через його участь у міжнародних дзвінках Трампа після свого обрання, зокрема і з Зеленським. Задля тісного контакту з новообраним президентом Маск напередодні інавгурації оселився в маєтку Трампа в Мар-а-Лаго у Флориді, а після прагнув облаштувати офіс у самому Білому домі по сусідству з овальним кабінетом президента США. За останньою інформацією The Times, голова адміністрації Трампа Сьюзі Вайлз все ж відмовила Маску в цьому, і його департамент розмістять в будівлі виконавчого офісу Ейзенхауера за кілька сотень метрів від Білого дому.
Обкладинка журналу Time з Ілоном Маском за столом президента США. Скришнот: Instagram Time
У другій половині 2024 року Маск також став активним учасником не лише американської, але і європейської політики. Останні місяці він систематично риторично атакував панівні політичні сили в Лондоні, Берліні і Бухаресті, підтримавши на противагу їм проросійських праворадикалів.
Спочатку Маск почав розхитувати інформаційний фон у Великій Британії після трагічного нападу 29 липня 2024 року на танцювальну школу в місті Саутпорт на північному заході Англії, в результаті чого троє дітей загинули, ще вісім дітей і двоє дорослих отримали поранення. У соцмережах, зокрема в X, почала поширюватись дезінформація, що напад вчинив іммігрант-мусульманин. І хоча поліція фейк швидко спростувала, ультраправі розпочали насильницькі протести в різних містах Британії, сотням осіб поліція висунула звинувачення у зв’язку з заворушеннями. Підіграв заворушенням і лідер правої євроскептичної партії Reform UK Найджел Фарадж, який регулярно поширює і проросійські тези. Фарадж висловив сумніви в офіційній версії поліції, а також загострив антимігрантську риторику. Маск на тлі цього поширив в X допис 4 серпня: «Громадянська війна неминуча».
Коли лідер правлячої Лейбористської партії та прем’єр-міністр Кір Стармер написав, що не допустить нападів на мечеті та мусульманські спільноти, Маск відповів у X: «Чи не повинні вас турбувати напади на “всі” спільноти?», а також популяризував хештег #TwoTierKier (подвійні стандарти Кіра).
З тих пір публічні атаки на Стармера та владу Британії з боку Маска стали систематичними, приводи мільярдер спекулятивно винаходив. 24 листопада Маск поширив у Х петицію за перевибори у Британії з коментарем: «Народу Британії набридла тиранічна поліцейська держава». Цей допис Маска на 27 січня 2025 року набрав понад 38 млн переглядів.
Кульмінацією стали січневі заклики Маска ув’язнити Стармера. Приводом стала відмова уряду перевести з місцевого на національний рівень розслідування в місті Олдем частини великої справи щодо діяльності «грумінгових банд». Це драматична історія для британського суспільства. Йдеться про діяльність банд, які протягом двох десятиріч в 1990-х і 2000-х роках у різних містах країни, передусім у Ротеремі, сексуально експлуатували сотні молодих жінок та неповнолітніх дівчат, часто з дитячих будинків, уникаючи при цьому відповідальності. Кір Стармер у 2008-2013 роках був генеральним прокурором Британії і очолював тоді розслідування діяльності цих банд. Праві радикали роблять акцент на тому, що частина членів банд мала пакистанське походження. В доповіді британського міністерства внутрішніх справ від 2020 року говориться, що представники банд мали різне етнічне походження, і більшість з них були білими. Маск на початку січня наступним чином коментував цю вразливу для британців тему: «Стармер був співучасником ЗҐВАЛТУВАННЯ БРИТАНІЇ, коли протягом 6 років очолював Королівську прокуратуру. Стармер повинен піти, і йому мають бути пред’явлені звинувачення за співучасть у найстрашнішому масовому злочині в історії Британії».
Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер
Водночас Маск зблизився з Reform UK, зустрівся з її лідером Фараджем. Британські медіа, зокрема The Guardian, писали про можливість щедрих пожертв від Маска партії. Та вже в січні Маск закликав партію Reform UK задля успіху змінити лідера. Розрив стався через неготовність Фараджа підтримати заклики Маска звільнити Томмі Робінсона, багаторазово судимого і відомого своїми ксенофобними заявами лідера британських ультраправих. Він був вчергове ув’язнений у жовтні, на цей раз за порушення судового наказу, пов’язаного з наклепницькими заявами про сирійського школяра-біженця. В британській публічній політиці навіть для правого популіста Фараджа радикальність Маска виявилась надмірною в цій історії.
Маск зробив емоційну заяву і щодо політичної ситуації в Румунії. Там Конституційний суд одноголосно скасував результати першого туру президентських виборів, у якому переміг ультраправий, проросійський кандидат Калін Джорджеску, який вважає Україну «вигаданою державою». Суд мотивував рішення втручанням у виборчий процес на користь Джорджеску з-за меж країни. Своє розслідування щодо можливого іноземного маніпулятивного впливу під час цих виборів у мережі TikTok розпочала і Єврокомісія. Маск назвав суддів Румунії диктаторами.
Та найбільш активно Маск в останні місяці займається політичною агітацією в Німеччині, де 23 лютого відбудуться дострокові парламентські вибори. Як і в Британії, Маск розпочав з атак на уряд. Коментуючи ймовірні дострокові вибори в країні, Маск ще на початку листопада назвав канцлера Олафа Шольца «дурнем», а після наїзду авто на людей під час різдвяного ярмарку у Магдебурзі мігрантом з Саудівської Аравії — «некомпетентним дурнем», який має негайно піти у відставку. А ще через кілька днів Маск поширив допис правого пабліку Libs of TikTok, в якому говорилось, що мігранти безкарно вбивають і ґвалтують німецьких громадян, з власним коментарем: «Тільки АдН може врятувати Німеччину».
АдН (Альтернатива для Німеччини) — утворена у 2013 році праворадикальна партія, яка з березня 2021 року отримала статус «підозрюваної у правоекстремістських устремліннях» від Федерального відомства з охорони конституції (BfV), через що перебуває під особливим наглядом. У Саксонії земельне відомство із захисту конституції визнало партію «точно правоекстремістською».
Представники партії регулярно потрапляють у скандали через нацистські, антисемітські, антимігрантські висловлювання. У серпні 2023 року видання The Insider і Spiegel провели розслідування, в якому доводилося фінансування партії з боку Росії для перешкоджання допомоги Україні. На початку 2024 року Німеччину сколихнули протести проти ультраправих після розслідування проєкту Correctiv щодо зустрічі лідерів АдН з іншими представниками правих організацій в готелі у Потсдамі наприкінці листопада 2023 року. На зустрічі презентувався і обговорювався «план реміграції», якому планувалося дати хід після приходу партії до влади. План передбачає депортацію та експатріацію мільйонів мігрантів, у тому числі осіб іммігрантського походження, які вже отримали громадянство Німеччини.
Ілон Маск виступає на з'їзді АдН. Джерело: X-акаунт Elon Musk
Передріздвяний допис в Х на підтримку АдН не був експромтом. Після цього Маск фактично став головним віп-агітатором партії, яка бореться за владу в країні, з якою Маска поєднують лише окремі бізнес-проєкти.
28 грудня Маск написав колонку на підтримку партії в німецькій газеті Welt am Sonntag. В колонці мільярдер підтримав програму АдН в економічній, освітній сфері і, звісно, в політиці імміграції та національної ідентичності. Маск при цьому заперечив правий екстремізм партії, аргументуючи це наявністю у лідерки АдН Аліси Вайдель одностатевої партнерки шріланкійського походження. «Це схоже на Гітлера? Будь ласка!», — написав Маск. Редакторка розділу думок видання Welt am Sonntag Єва Марі Когель через публікацію колонки звільнилась на знак протесту.
9 січня проводить спільний ефір з лідеркою АдН Алісою Вайдель у власній мережі X. На 28 січня ефір отримав понад 16 млн переглядів. Тут Вайдель відмежовується від Гітлера через твердження, що він, мовляв, насправді був не правим і консервативним, а соціалістом і комуністом, а от АдН навпаки. Маск погоджується.
Рейтинг АдН за останніми опитуваннями другий після консервативного опозиційного блоку ХДС/ХСС і складає понад 20%. Вірогідність приходу до влади партії при цьому невелика через публічну домовленість інших партій не співпрацювати з АдН. Програма АдН, серед іншого, передбачає припинення допомоги Україні, скасування санкцій проти Росії і перезапуск газопроводу «Північний потік».
«Гітлерівський салют — це гітлерівський салют»
Підтримка підозрюваної у правому екстремізмі партії на батьківщині нацизму здавалась кульмінацією «правого розвороту» Маска. Межею, за якою в сучасному світі для публічної особи вже нічого немає. Але радикалізація Маска триває, і він доводить, що, як і в бізнесі, спроможний межі розсувати та змушувати інших переосмислювати сучасність.
20 січня, під час кількахвилинного виступу на інавгураційному мітингу Трампа, приблизно через 40 секунд після початку промови Маск продемонстрував фашистський салют. Хоча в публічному полі дотепер триває дискусія щодо міри навмисності чи войовничості салюту та історичної варіації демонстраційного жесту, фашистський салют Маска вже точно відбувся як інформаційне явище, резонанс від якого продовжує розростатися. Значення жесту в кінцевому рахунку формується конвенційно й контекстуально, і є низка чинників, які обумовили такий резонанс.
По-перше, вірогідність неусвідомлюваного емоційного експромту з боку Маска в цьому випадку мізерна. Для освіченої людини, особливо західної культури, шанси публічно показати такий жест випадково, навіть один раз, дуже малі. Маск показав фашистський салют двічі, обидва рази виразно: вдруге — на тлі гулу натовпу після першого жесту. Ба більше, він вербалізував свій жест: «Моє сердце спрямовано до вас» (My heart goes out to you). І все це на сцені політичного мітингу. Після кількарічної демонстрації праворадикальних поглядів і кількамісячної підтримки правоекстремістських політичних сил в Європі. І після критики за цю підтримку.
По-друге, невелике значення у 2025 році має і дискусія щодо історичної варіації праворадикального жесту. Так, Маск показав жест, наближений до італійсько-фашистської варіації салюту (від серця — вгору), а не нацистсько-німецької (від землі — угору). Правозахисники переважно визначають нацистське вітання достатньо широко як підняття витягнутої правої руки долонею вниз, іноді додають у визначення приблизний необхідний кут у 45°. Ідеалу для перевірки досконалості виконання жесту Маском не існує, грає роль його впізнаваність.
Ілон Маск на інавгурації президента США Дональда Трампа
Апеляція до традицій Стародавнього Риму на виправдання Маска від частини його прибічників у соціальних мережах також не витримує критики. Фашисти і нацисти 100 років тому обґрунтовували впровадження такого вітання саме через апелювання до історичної спадщини Римської імперії. Щоправда, історики, зокрема професор Мартін М. Вінклер у своїй книзі, присвяченій «римському салюту», так і не знайшли жодних підтверджень використання такого жесту римлянами. Вінклер описує, як містифікація проникла у правоекстремістські кола на початку XX століття з популярної культури: жест відтворювався в живописі та кіно про Римську добу, зокрема у фільмі «Кабірія» 1914 року. Така ж ситуація і з апелюванням до американської інтерпретації жесту — салюту Белламі. До 1942 року він використовувався в американському скаутському середовищі як вітання на честь американського прапора, але був скасований якраз через ангажування жесту нацистами.
У післявоєнному символічному контексті жест передусім залишається символом режимів фашистського альянсу часів Другої світової війни. Саме так, безвідносно до історії, його сприймають, і саме тому до нього звертаються саме праві радикали, а не якась інша група людей. Німецький тижневик Die Zeit видав присвячену жесту Маска редакційну статтю з промовистою назвою: «Гітлерівський салют — це гітлерівський салют — це гітлерівський салют», чим відповів тій частині громадськості, яка все ще залишається на психологічних стадіях заперечення і торгу.
Врешті Маск так й ані перепросив, ані навіть прямо не спростував фашистський зміст своєї жестикуляції, зокрема, на запит журналіста The Atlantic. Навпаки, він скоріше розгортає піар-кампанію навколо салюту. Перший коментар Маска наступного дня був таким: «Відверто кажучи, їм потрібні кращі брудні трюки. Атаки в стилі “кожен — Гітлер” вже дуже набридливі».
В ніч на 24 січня власник мережі Х в мережі Х почав критикувати менеджера X за наповнення своєї стрічки нацистськими вітаннями: «Якщо я побачу ще одне нацистське вітання у своїй стрічці, я збожеволію. Цей алгоритм — відстій!!!», — допис супроводжувався іронічним смайлом. Через 12 хвилин Маск знов пожалівся на алгоритми і додав: «Я хочу поговорити з менеджером прямо зараз!!» Можна обережно припустити, що Маск має інші канали комунікації з менеджером власної мережі, аніж через публічні дописи, що зібрали понад 95 і 60 млн переглядів відповідно.
Нарешті пізніше того ж дня Маск вперше опублікував допис, що за сильного бажання можна інтерпретувати як спростування. Він перепостив секундне обрізане відео президента Франції Еммануеля Макрона з нібито схожим жестом і з твердженням дописувача про нормальність заохочення натовпу такою жестикуляцією. Сам Маск на це додав: «Було вражаюче, з якою шаленою наполегливістю традиційні ЗМІ намагалися закенселити мій виступ за те, що я сказав “Моє сердце спрямовано до вас” і підняв руку від серця до глядачів. Зрештою, цей обман стане ще одним цвяхом у труну традиційних медіа». Маск поширював дописи з цим відео Макрона у своєму акаунті ще кілька разів. При цьому навіть з цього короткого обрізаного відео зрозуміла принципова різниця у жестах мільярдера і президента Франції. Маск, на противагу Макрону, не сердечно вітав аудиторію піднятою догори долонею, а доклав зусилля для акцентованого витягування руки долонею вниз, що й вирізняє фашистський салют.
25 січня Маск виступив онлайн на передвиборчому з’їзді АдН, де з посмішкою вирішив перевірити якість зв’язку з натовпом словами: «Підтвердіть, що ви чуєте мене. Підніміть руку або щось на кшталт цього». Кількахвилинний виступ Маска після цього був сповнений пафосу. Він закликав німців пишатися тим, що вони німці, не відчувати провину за «гріхи дідусів», і пожурив мультикультуралізм, який, за його словами, «все псує». А також переконував аудиторію, що ці вибори в Німеччині вирішують долю Європи і світу.
Сучасні праві радикали загалом схильні використовувати двозначність при демонстрації символів нацизму чи фашизму. З одного боку, ці символи їм потрібні для емоційної консолідації прихильників, демонстрації своєї рішучості у боротьбі з політкоректністю правлячих післявоєнних еліт. З іншого, підшивання алібі через історичні та культурні екскурси чи апеляції до збігів і обмовок дозволяє відмежуватись від злочинів нацизму перед правоохоронними органами, реабілітувати своє токсичне амплуа у поміркованих колах.
Епатажний характер демонстрації таких символів при цьому зовсім не виключає людиноненависницьку суть, а навпаки стає засобом популяризації. Врешті жест Маска свою цільову аудиторію також знайшов. Наприклад, лідер американської неонацистської групи «Криваве плем’я» Крістофер Польгаус сказав, що жест Маска розчулив його до сліз. Захоплено відгукнувся і Ендрю Торба, засновник ультраправої християнсько-націоналістичної платформи соціальних мереж Gab, яка розробляла нацистські інтернет-боти. Вітав жест Маска і австралійський неонацист Томас Сьюелл, який раніше допускав початок терористичної діяльності. На расистькому пабліку в Telegram «White Lives Matter Official» зʼявився допис: «Спасибі, що (іноді) чуєш нас, Ілоне. Біле полум’я повстане знову». Цей список можна продовжити. Жест Маска викликав хвилю піднесення і консолідації правих радикалів по всьому світу. Англіканський священик праворадикальних поглядів Келвін Робінсон публічно повторив жест і фразу Маска: «Моє сердце спрямовано до вас». Навряд, враховуючи резонанс, він буде останнім. Фактично сам Маск задає сьогодні еталон сучасних екстремістських символів.
Не залишилися байдужими і російські нацисти. Зокрема, лідер нацистської групи «Русич» Олексій Мільчаков, що систематично пропагує розстріли українських полонених, в Telegram-каналі групи іронічно назвав себе російською версією Ілона Маска.
Зі світових лідерів підтримку Маску після його жесту виказали політики правих поглядів, президент Аргентини Хав’єр Мілей та прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Останній сам перебуває під сильним міжнародним тиском після видачі Міжнародним кримінальним судом ордеру на його арешт «за злочини проти людяності і воєнні злочини».
Мотиви Маска: 5 версій, які не виключають одна одну
Сімейна драма. Зокрема, версія біографа Маска, Волтера Айзексона, яку він наводить в присвяченій бізнесмену книзі, що вийшла у видавництві The Wall Street Journal у 2023 році. «Правий розворот» Маска, на думку автора, стався під впливом особистісного і політичного розриву з його дочкою Вівіан Дженною Вілсон. Їхні стосунки почали псуватися на тлі трансгендерного переходу Вівіан у 2020 році, коли їй виповнилося 16. У 2022 році, після досягнення повноліття, вона офіційно отримала нове жіноче ім’я і припинила, за її словами, будь-які зв’язки з Маском. Після перемоги Трампа Вівіан Дженна Вілсон сказала, що більше не бачить свого майбутнього у США. Маск описував цей розрив як найболючіший досвід у своєму житті з моменту смерті першої дитини у віці 10 тижнів. Тож саме ці події, на думку біографа, стали каталізатором його ненависті до «воук культури», до якої Маск зарахував і свою дочку.
«Воук культурою» в сучасному сленгу представники правих поглядів США зневажливо таврують активістів, які борються з дискримінацією меншин, зокрема з расизмом, гомофобією, сексизмом. Слово виникло від англійської виразу «wake up» (пробуджуватись), яке з середини XX століття набуло в середовищі афроамериканців значення усвідомлення необхідності відстоювати свої права. В 2010-ті роки термін розширив своє значення і почав застосовуватися до інших груп активістів за соціальну справедливість. А в останні роки представники правих та консервативних поглядів заносять «воукерів» до ворожого лівого табору і часто також називають їх прогресивістами, комуністами, культурними марксистами тощо. Комуністкою, яка вважає багатих злими, називав і Маск свою дочку.
Наприкінці 2021 року Маск популяризував у тодішньому Twitter вираз «вірус пробудженого розуму» (woke mind virus), який також почав активно використовуватись у відповідному зневажливому контексті. Він навіть говорив, що цей вірус руйнує цивілізацію та заважає людству досягти Марса. Також Маск неодноразово в мережі та в інтерв’ю говорив, що «вірус пробудженого розуму вбив його сина». В січні цього року він також ствердно відповів на питання, чи було бажання знищити «вірус пробудженого розуму» основною причиною купівлі ним мережі Twitter.
Підсилює цю версію «правішання» Маска той факт, що він опосередковано дотримується її сам. Та вона і виглядає респектабельно для послідовників, нібито сімейна травма дозволила побачити речі під правильним кутом і змусила діяти; сучасна версія історії особистої боротьби. Раціонально оцінити, наскільки вирішальним у правій радикалізації Маска був його особистісний конфлікт з однією зі своїх дітей (а їх у Маска 12), складно. Наприкінці 2020 року він ще переконував у своїй підтримці трансгендерних людей. А також підписав дозволи на гормональну терапію для дочки, заявивши пізніше, що був ошуканий лікарями, які пригрозили йому суїцидом дитини. У будь-якому разі можна виокремити й інші вірогідні мотиви бізнесмена.
Нічого особистого, лише бізнес. Програма Республіканської партії на противагу демократам передбачає зниження податків, зокрема корпоративного податку, зменшення регулювання бізнесу, зокрема в екологічній сфері та у питаннях трудового законодавства, а також протекціоністську торговельну політику. Ймовірно, саме це є причиною, чому мегадонори, як в цій президентській кампанії, так і у виборчих кампаніях на різних рівнях за останні два роки, направляли свою підтримку переважно республіканцям.
Ілон Маск привів свого сина Х у Білий дім
Врешті Маск наразі є найбільшим бізнесменом світу, і податки та регулювання стримують його прибутки не менше, якщо не більше, аніж прибутки інших багатіїв. На очікуваннях інвесторів щодо вигоди перемоги республіканців для мільярдерів, статки десяти найбагатших людей у світі виросли на 63,5 млрд доларів за один день після перемоги Трампа на виборах. Серед них найбільше виросли в той день саме статки Маска — на 23,5 млрд доларів.
В пакеті з економічною лібералізацією в програмі Республіканської партії стоїть консервативна соціальна і культурна політика. В такому разі правий порядок денний може бути лише необхідним домішком до комерційного інтересу Маска, як і у решти мегадонорів республіканців.
Та проти цієї версії говорить виявлена готовність Маска драматично жертвувати комерційним інтересом заради політичного та медійного впливу, що проявилося в історії придбання ним мережі Twitter. За оцінками інвестиційної компанії Fidelity, куплена у 2022 році за 44 млрд доларів соціальна мережа втратила за 2 роки після цього до 80% своєї вартості. Передусім через перетворення соціально-комерційного продукту на інструмент політичної агітації, що спричинило відтік аудиторій і рекламодавців.
Глобальна олігархія. У визначенні слова «олігарх» як в кембриджському, так і в оксфордському словнику апелюється до досвіду пострадянської Росії. Це виражає, наскільки насправді в англомовних країнах рідко вживається таке поняття для пояснення місцевих політичних процесів. Та останніми місяцями слово з’явилось спочатку в провідних американських медіа, наприклад СBS News, а пізніше і у прощальній промові президента США Джо Байдена перед його відходом з Білого дому.
«Сьогодні в Америці формується олігархія надзвичайного багатства, влади і впливу, яка буквально загрожує всій нашій демократії, нашим основним правам і свободам, а також чесному шансу для кожного на успіх», — сказав Байден. Відштовхуючись від застережень президента Дуайта Ейзенхауера про зростання ролі військово-промислового комплексу, які він зробив, залишаючи свій пост у 1961 році, Байден додав: «Я так само стурбований потенційним зростанням технічно-промислового комплексу, який також може становити реальну загрозу для нашої країни». Байден не назвав імені Маска, але цю версію мотивів Маска органічно можна назвати версією Байдена.
Олігархічний інтерес пов’язаний з комерційним, але у дуже специфічний спосіб. Це означає не просто вболівати, зокрема публічними фінансовими внесками, за політичну програму, реалізація якої може сприяти розвитку власного бізнесу. Олігархічна діяльність передбачає засобами медійного і політичного впливу досягати неконкурентних переваг та можливості паразитувати на суспільному блазі. Українцям добре знайоме замкнуте олігархічне коло: в обмін на надання політикам медійного і фінансового ресурсу олігарх отримує від політиків неправові преференції, що дозволяє йому надалі накопичувати фінансовий ресурс, зокрема й у стратегічних для країни сферах. Ці накопичені ресурси витрачаються знов-таки на підтримку власних медіа і подальший підкуп чи шантаж політиків.
Маск в останні роки якраз і зосередив в своїх руках, окрім фінансового, ще й медійний ресурс після купівлі Twitter та політичний ресурс після приєднання до команди Трампа і тісної взаємодії з політичними партіями провідних країн Європи. Масштабність і глобальність бізнесу Маска вимагає в цьому разі й глобального політичного впливу. В цій логіці втрати від купівлі Twitter Маск, можливо, розраховує в подальшому компенсувати з олігархічною премією.
Бізнес Маска давно пов’язаний з державною політикою. На ці чинники звертають увагу, зокрема, СBS News, CNBS, The Washington Post, The New York Times, а в Україні — «Економічна правда». За даними The New York Times, його компаніям у 2023 році було виділено 3 млрд доларів за майже 100 різними контрактами з 17 федеральними агентствами. За останнє десятиліття лише SpaceX отримала федеральні контракти на суму 15,6 млрд доларів. Левова частина прибутку Tesla, іншого ключового активу Маска, у 2024 році обумовлювалася різними державними пільговими програмами. При цьому взаємини компаній Маска з федеральними регуляторними органами стають все більш ворожими. Бізнес Маска став об’єктом щонайменше 19 федеральних розслідувань або перевірок, зокрема, щодо безпеки автомобілів Tesla, завданої його ракетами екологічної шкоди, порушення трудового законодавства, порушення прав споживачів, порушення в операціях з цінними паперами. Tesla також знаходиться під зростаючим тиском конкуренції як з китайськими компаніями, так і з іншими американськими виробниками.
Тож у Маска є чимало причин ризикувати заради впливу на урядову політику для збереження лідерських позицій у своєму бізнесі. Зокрема, через отримання нових великих федеральних контрактів, а також через пом’якшення у регуляторній сфері, в якій він і отримав керівну посаду в адміністрації Трампа.
Проти олігархічної версії виступає аргумент, що для своєї ефективності олігархи найчастіше залишаються в тіні й утримуються самі від публічної політики. Це дозволяє зберігати вплив незалежно від політичних турбулентностей, програшів чи виграшів окремих політиків у виборчих циклах. Тоді, за вибудованих умов, олігарх може досягти лояльності до власного бізнесу від будь-якої влади. Маск же, навпаки, прагне останнім часом провідної ролі у світовій публічній політиці, чим здобуває зайвих для олігархічної логіки ризиків і ворогів.
Ілон Маск танцює під час презентації електромобіля Model Y на фабриці Gigafactory 3 в Шанхаї. Фото: cnbcfm.com
Антиєвропейський таран Трампа. Частина опитаних експертів Strategic Europe і деякі медіа, наприклад CNN, звертають увагу на синхронізацію агресивної риторики нової адміністрації Трампа щодо Європи з політичними випадами Маска, який став частиною цієї адміністрації. Трамп виказав територіальні претензії до країн ЄС і неодноразово займався економічним шантажем Європи. Марко Рубіо перед голосуванням в профільному комітеті Сенату щодо його призначення на посаду Державного секретаря США оголосив про необхідність перегляду світового порядку, сформованого за результатами Другої світової війни, оскільки нинішний, за його словами, не тільки не відповідає інтересам США, а й навіть став «зброєю проти США». Тож Маск, можливо, передусім діє як командний гравець та виступає як проксі Трампа — яструбом, на тлі якого навіть Трамп може здаватися «хорошим поліцейським».
Амбіції на лідерство у «реакційному інтернаціоналі». 20 січня сцена інавгураційного мітингу у Вашингтоні була найбільш інформаційно підсвіченою сценою у світі. І саме в цей час і в цьому місці Маск зробив свій знаменний жест, чим відтягнув значний шмат уваги у головного винуватця торжества. Це занадто схоже на марнославний політичний інстинкт, щоб не бути ним. Окремі медіа, наприклад Deutsche Welle чи The Washington Post, наводять думки, що комерційний мотив не може пояснити значну частину активностей Маска.
Народившись у Південній Африці, Маск не має права балотуватися на посаду президента США. Але і його політичні амбіції мають виразний транснаціональний характер.
«Десять років тому хто б міг повірити, якби нам сказали, що власник однієї з найбільших соціальних мереж у світі підтримає новий міжнародний реакційний рух і безпосередньо втручатиметься у вибори, в тому числі в Німеччині», — коментував Макрон політичну активність Маска у своїй великій зовнішньополітичній промові 6 січня, не називаючи його ім’я прямо. Однак, крім упізнаваного героя, Макрон не згадав іще один важливий факт. У міжнародному реакційному русі, про який він говорить, ніхто навіть близько не володіє такими фінансовими, медійними і політичними ресурсами, як Маск. Тож його приєднання до цього руху автоматично виглядає як заявка на майже безальтернативне лідерство.
Новий герой російського агітпропу
Саме в логіці глобального політичного лідерства висвітлюють діяльність Маска російські медіа, орієнтовані на міжнародні аудиторії. Зокрема RT протягом останнього місяця майже щодня випускає новини, колонки й аналітичні матеріали про Маска. За місяць моніторингу — з 26 грудня по 26 січня — в різних рубриках RT вийшло 60 матеріалів з його прізвищем у заголовку. Для порівняння: прем’єр-міністр Угорщини Віктора Орбан, головний європейський герой російської пропаганди напередодні виборів до Європарламенту у 2024 році, за той же період отримав лише 10 згадок у заголовках RT. Прикметно, що більшість інфоприводів Маск створив для себе сам, а RT активно їх підхоплювало й експлуатувало.
Лише назви цих заголовків дозволяють приблизно схарактеризувати спосіб висвітлення особи Маска. Він постає як протагоніст боротьби зі «злом» світового істеблішменту: «Маск кидає виклик “тирану Європи”», «Ілон Маск назвав британського прем’єра “злом”», «Велика ставка Маска: чи зможуть німці прогнати свою ліберальну еліту?», «Маск порівнює Сороса з лиходієм із “Зоряних воєн”», «Маск стверджує, що USAID фінансує дослідження біозброї», «Маск знищує західних лідерів — вони самі накликали це на себе».
Деякі матеріали ніби списані з особистої агітаційної газети Маска: «Маск і Трамп можуть принести нову еру, яка поєднає технології та традиції», «“Песимізм” призведе до “кінця Європи” — Маск», «Маск набагато “впливовіший” за Трампа онлайн — WaPo». В останньому тексті, втім, йдеться лише про те, що Маск має краще охоплення аудиторії у власній мережі X порівняно з Трампом.
При глибшому зануренні відкривається контекст інтеграції Маска у фарватер російської пропагандистської машини. У матеріалі RT «Ілон Маск виграє війну проти мейнстрімних медіа. Він повинен пам’ятати, хто був у цьому першим» Маск заслужив чимало високих епітетів. Наприклад, його названо «фігурою, що прорізає туман дезінформації». Водночас наскрізною думкою матеріалу є твердження, що Маск — союзник RT у їхній спільній боротьбі з «брехливими елітами» і провідними медіа.
«У той час як Маск і X вивели цю боротьбу в мейнстрім, RT вже був в окопах, кидаючи виклик наративу ще до того, як це стало модним. У цьому сенсі Маск будує на ґрунті, твердь якого вже була розбита іншими. Однак масштаб впливу X і здатність Маска охопити глобальну аудиторію підняли цю боротьбу на нові висоти. RT йшов, щоб X міг бігти, і хоча Маск справедливо славиться своєю сміливістю та прозорістю, варто визнати, що він не перший, хто кинув виклик системі, — просто поки що найвпливовіший», — говориться в матеріалі.
У матеріалі «Маск знищує західних лідерів — вони самі накликали це на себе» хоч і визнаються окремі недоліки Маска, але водночас наводиться думка, що його зневага до західних лідерів є цілком справедливою, і цим лідерам варто лише взяти уроки для себе з цієї зневаги. Взяти уроки означає змінити свою політику. У ще одному матеріалі RT проводяться паралелі між заявами Маска і Путіна про те, що німці сьогодні не повинні відчувати провину за нацизм. У підсумку Маск позиціонується як однодумець редакції RT, а опосередковано й Кремля. Однодумець, у якого спільні з Москвою вороги.
Москва адаптує способи інформаційного позиціонування залежно від аудиторії, щоб ефективного лобіювати власні інтереси. Для держав Глобального Півдня, де поширені антизахідні настрої, пропонується ідея самобутньої цивілізації, окремої від Заходу. На пострадянському просторі та серед православних спільнот Східної Європи ситуативно експлуатується концепція «русского міра». І нарешті для західних аудиторій Москва позиціонує себе як захисника «правильної традиційної Європи» від «брехливої» західної еліти та її спотворених сучасних цінностей, шукаючи союзників серед західних консерваторів. Такий підхід дозволяє стверджувати, що і в Україні Росія воює не з суверенним народом, нехтуючи міжнародним правом, а з внутрішніми ворогами у західному політичному ландшафті.
Саме ця думка була відтворена і в матеріалі «Пломбований когнітивний вагон» Юлії Латиніної, раніше нібито опозиційної до Путіна журналістки, риторика якої в останні місяці наближається до пропаганди міжнародних російських видань. Текст був опублікований у виданні «Новая газета. Европа», яке було запущене в квітні 2022 року на європейську аудиторію після зупинки роботи «Новой газеты» в березні 2022 року. Редактором «Новой газеты» був Нобелівський лауреат миру 2021 року Дмитро Муратов. «Новая газета. Европа» виходить під керівництвом Кирила Мартинова, який був редактором відділу політики «Новой газеты». Тож публікація, про яку йдеться, залучає зовсім іншу аудиторію, аніж RT.
В цьому матеріалі Латиніна спекулятивно об’єднує в один табір Демократичну партію США, неомарксистів, «woke mind virus», ХАМАС, культуру скасування, «новий Комінтерн», видання «Радіо Свобода», імамів. А ще нацистів, грантоотримувачів і грантодавців, російську опозицію, зокрема соратників Навального, і нарешті Зеленського та український лівий активізм. В іншому таборі виявився Маск, Трамп, сама Латиніна, Путін і Росія.
«”Деколонізація” — це специфічний ідеологічний інструмент, вигаданий західними марксистами, номенклатурою та активістами для поневолення та ідеологічного приниження тієї самої цивілізації, на якій вони паразитують. Це інструмент, який бере все, що раніше вважалося досягненнями Заходу, включно з територіальною експансією, зростанням технологій, науковим способом мислення, християнськими цінностями, експортом цивілізації, і перейменовує це на “колонізацію”. Точно так само він чинить і з Росією».
В такій конспірологічній схемі Латиніна описує і російсько-українську війну: «У разі військового зіткнення woke-культура незмінно перетворює парадигму “жертва і гнобитель” на “жертву і агресора”. Причому агресор — це завжди сильний, а жертва — це завжди той, хто слабший і потребує донатів. У випадку російсько-української війни ця парадигма лягла ідеально. Від самого початку було задано дуже високу планку: Путін — агресор. Росіяни — теж».
Цей текст вирізняється, як і тексти RT, спрямованістю на західну консервативну аудиторію, використанням знайомих їй понять. В такий спосіб Росія намагається позиціонувати себе не ворогом Заходу, а союзником його «кращої половини». Яку і представляє Маск.
Виклики
В момент, коли фашистський салют демонструє найбагатша людина світу на найбільш інформаційно підсвіченій сцені світу, цей жест перестає бути маргінальним. Так само і заступництво Маска може дозволити праворадикальним силам Заходу вирішити дві їхні головні політичні проблеми.
По-перше, подолати «санітарний кордон», що виставили перед ними провідні політичні партії. Це принцип неприпустимості співпраці з радикальними силами заради унеможливлення їхньої нормалізації в суспільній думці та приходу до влади. Ознаки пом’якшення цього принципу вже проявилися в Німеччині, де відбулося ситуативне спільне голосування між АдН і лідером рейтингів ХДС/ХСС щодо посилення міграційного законодавства. Маск володіє такими фінансовими, медійними і політичними ресурсами, що майже виключає можливість відмовитися від співпраці з ним, а значить і від співпраці з силами, які він готовий представляти.
Другою проблемою праворадикальних сил була їхня розрізненість на міжнародному рівні, що і проявилося під час виборів у Європарламент. Лідерство Маска може дозволити консолідувати антидемократичні сили Європи і США. Для України це означає ерозію глобальної підтримки супроти Росії.
Лідери Заходу, здається, поки розгублені перед викликами, безпрецедентними за століття. Ще на початку січня Шольц закликав фактично ігнорувати Маска і «не годувати троля». А вже через місяць він визнав, що злий через дії Маска і назвав його втручання на користь праворадикалів «огидним». Офіційний Париж закликав органи Європейського союзу діяти рішучіше, але поки європейська бюрократія занадто повільна у порівнянні з медійною активністю Маска. Financial Times у редакційній статті «Ілон Маск становить загрозу європейській демократії» також апелює до стриманих правових методів. Крім як через процедуру повільних регуляторних органів, протистояти Маску, здається, ніхто і не знає як.
Маск наразі символізує безпрецедентний виклик для демократій, і ймовірною головною відповіддю на консолідацію правих екстремістів може стати лише консолідація демократичних сил. Пошук відповідальних і рішучих демократичних кроків, які відповідатимуть новому виду загроз, є важливою частиною цієї відповіді. А з російськими людиноненависниками, яким так полюбилась жестикуляція Маска, Україні доводиться боротися на полі бою.
