Рік тому я сидів у Будапешті. Ми говорили з іранською студенткою. Розпитували її про протести в Ірані. Вона розповіла, як мітингарів вбивали люди в цивільному. Просто прийшли зі зброєю та почали стріляти в натовп. Тоді ми дивилися на неї великими очима і говорили, що це якась дикість. Це неможливо було уявити. Як, просто прийшли і почали вбивати? Ми ніколи такого не бачили в Україні.
Два роки тому ми гостювали у турецьких друзів, студентських активістів. Вони показали нам фотографію дуже гарної чорнявої дівчини. Вона вилізла на поліцейську машину з прапором. Через декілька днів після протесту до неї прийшли поліцейські, забрали і переламали кінцівки. Ми були шоковані. Як так можна?
Наші товариші в Туреччині також показали нам фотографію. Там було зафіксовано наш пікет під їхнім посольством. Вони сказали, що берегли цю фотографію. Коли ми проводили кампанію на їхню підтримку, ми і не підозрювали, що прокурор вимагав для них 25 років тюрми за «тероризм». Тероризмом була сутичка з поліцейськими, які напали на студентів і вбили пенсіонера. Через рік Ердоган назве терористами сотні тисяч протестувальників на Таксімі і ми будемо дивуватися, як можна говорити такі дурниці. Ну, хто повірить, що стільки людей на центральній площі міста — це терористи? Сьогодні зачищають Майдан під приводом «антитерористичної операції».
Можна наводити і наводити приклади. Кожен раз коли ми говорили з нашими знайомим активістами з інших країн, ми дивувалися, наскільки у них високий рівень насилля — і наскільки він низький в Україні. Ще декілька років тому Україна була однією з найбільш мирних країн. Поліцейське насилля на акції просто було неможливим. Будь-яке затримання було скандалом. Ми ніколи не могли уявити тут бійню, яку ми спостерігаємо в ці хвилини.
Все змінилося так швидко. Просто моментально. Український мир виявився крихким, держава — картковим будиночком. Я ніколи не забуду, як легко все може змінитися, як життя мільйонів людей може бути під загрозою однієї хворої, кривавої, жадаючою грошей і влади людини. Цей день назавжди змінить наше життя.
