Падіння Леніна як симптом

5187

Ленін упав. Але не Янукович. Чи мені одному здається безглуздою така «революційна» діяльність?

Раніше деструктивну, руйнівну силу ультраправих бойовиків опозиції ще так-сяк підлаштовували в антиурядове русло. Штурм Адміністрації Президента — хороший, але абсурдний приклад такої боротьби. І що би не говорили там потім про «провокаторів» опозиційні лідери, цим, врешті, і можна було виправдати присутність ультраправих бойовиків у рядах «народних» протестувальників. Мовляв, наші хлопці трішки пальнуті, але їх завжди можна кинути навперейми «Беркуту».

А що ж тепер? Ні, пам’ятника зовсім не шкода. Однією брилою карельського кварциту (якщо вірити Вікіпедії) більше, однією менше. Справа в іншому. Ленін — це символ ворога для ультраправих. Однак не тільки він, а й усе, що з ним пов’язано. Тобто атрибутика, література, певні вирази і, на жаль, люди (як от профспілкові активісти брати Левіни минулого тижня), які мають бодай якийсь до чогось із цього стосунок — у найширшому розумінні. Щоб потрапити в цей чорний список, не потрібно фапати на Леніна чи бути ортодоксальним марксистом-ленінстом. Не те слово про національне питання, не ті думки про «природу людини», ну і вже зовсім погано, якщо згадав про гендер (гей!), маріхуану (наркоман!) чи пролетарів (комуняка!) — місце у списку ворогів нації гарантоване. В результаті доходить до того, що дістається навіть тим, хто не відповідає на відомі націоналістичні вигуки «молодим патріотам», опинившись поряд із ними на безлюдній вулиці.

Але чому ж усе-таки не Янукович? Хіба не для його повалення, а для повалення пам’ятнику Леніну збиралася така маса людей в центрі Києва? Для його, — дадуть відповідь молоді патріоти, — але ніхто так і не почав його валити. Натомість на Майдані відкрили велику дискотеку, яка триває вже тиждень. Але нам треба якось підтримувати бойовий дух. От і розшукуємо червоних «тітушок». А як інакше?

І справді. Для них ніяк. Така ціна бойових загонів цієї революції. «Беркутята» їдять наші гроші з бюджету і за це б’ють мирних жителів, але ультраправі не дуже від них і відстають. Вони просто б’ють обраних за «українофобськими» критеріями мирних жителів, щоб потім іще побитися з «Беркутом».

Врешті, якщо таки трапиться диво і опозиція якось прорветься до влади, я зовсім не здивуюся, коли замість начебто розформованого «Беркуту» ми отримаємо новий, ще більш нахабний спецзагін — тільки із іншою, більш «патріотичною» назвою. Наприклад, «Нахтігаль».

Поділитись