• ГУМАНІТАРНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ: Нова доктрина імперського права

    ГУМАНІТАРНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ: Нова доктрина імперського права

    • Права людини
    • 18/07/2011
    ГУМАНІТАРНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ: Нова доктрина імперського права Ноам ХОМСЬКИЙ Поняття «гуманітарний імперіалізм», введене Жаном Брікмоном, лаконічно виражає дилему, з якою зіткнулися західні лідери та інтелектуальна спільнота після розпаду Радянського Союзу. Від самого початку Холодної війни для кожного випадку застосування сили та терору, повалення режимів та введення економічних санкцій існувало виправдання від протилежного (reflexive justification): так чинили заради захисту від того, що Дж. Ф. Кеннеді назвав «монолітною та безжальною змовою», центр якої знаходився у Кремлі (іноді — у Пекіні), від сил абсолютного зла, що прагнуть поширити свою насильницьку владу на весь світ. Ця формула покривала всі мислимі випадки інтервенції, незважаючи на те, якими могли бути реальні факти. Але після розпаду СССР або політичні підходи мусили зазнати змін, або слід було знайти нові виправдання. І дуже скоро стало зрозуміло, який курс оберуть у пострадянському світі, а це, в свою чергу, проливає світло на те, що насправді відбувалося у попередні роки і якими є інституційні засади політики. По завершенню Холодної війни світ затопила вражаюча хвиля риторики, метою якої було переконати людей у тому, що тепер Захід звільнив свої руки, до того зайняті змаганням із наддержавою-опонентом, для втілення власного традиційного призначення – нести демократію, справедливість та права людини, хоча дехто — представники групи дослідників у теорії міжнародних відносин, яких називають «реалістами» — попереджав, що, «надаючи ідеалізму практично ексклюзивних прав у нашій міжнародній політиці», ми можемо зайти надто далеко і зашкодити власним інтересам. Такі поняття, як «гуманітарна інтервенція» та «обов’язок захищати» незабаром стали риторичним стандартом у західному політичному дискурсі, і зазвичай описувались, як встановлення «нових норм» у міжнародних справах. Далі
  • НОАМ ХОМСЬКИЙ ПРО КУБИНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ

    НОАМ ХОМСЬКИЙ ПРО КУБИНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ

    • Статті
    • 20/09/2010

    У передмові до нової книги про тероризм проти Куби американський науковець Ноам Хомський (Чомскі) у подробицях викладає історію насильницької, а часто й просто дивної, політики американського уряду щодо свого невеликого, але непокірного сусіда. «Cuba Sі» має честь отримати дозвіл на ексклюзивне розміщення цієї передмови...

    Мабуть, найбільш характерною рисою війни Вашингтона проти Куби, що ведеться з того самого моменту, як вона нарешті виборола свободу в 1959 році, є її несамовитість. Даючи свідчення перед комітетом Черча в Сенаті, міністр оборони США Роберт Макнамара підтвердив, що рішення Кеннеді невдовзі після вступу на посаду президента здійснити вторгнення до Плая-Хірон було прийняте в атмосфері «істерії». На першому ж засіданні уряду після невдалого вторгнення, атмосфера була «майже дикою», як засвідчує заступник держсекретаря Честер Боулз, описуючи «практично божевільну реакцію на програму дій». Суттєвою складовою цієї «програми дій» була масштабна терористична війна. Роберт Кеннеді, на якого було покладено завдання координації масованої кампанії державного міжнародного тероризму, неодноразово заявляв, що повалення уряду Куби було «головним пріоритетом уряду Сполучених Штатів — все інше вторинне — скільки б часу, грошей, зусиль або людських життів це не коштувало».

    Сам президент розумів, що союзники США «думають, що ми трохи схиблені» на Кубі, причому залишаємося ними і досьогодні. Коли Куба перебувала у вкрай важкому стані після розпаду Радянського Союзу, ліберальні демократи на чолі з Біллом Клінтоном дужче затягнули навколо неї зашморг, переграючи адміністрацію Буша «справа» у прагненні «посіяти хаос на Кубі» (конгресмен Роберт Торрічеллі, відповідальний за цей напрямок «діяльності»). Такий перекіс в бік екстремізму викликав певну стурбованість навіть у Пентагоні. Військовий коледж армії США в 1993 році застеріг проти «емоційного запалу», що заволодів провідними американськими політиками, які вбачали в Кастро «втілення зла, яке повинне бути покаране за непокору Сполученим Штатам, як і за всі інші неподобства», хоча й сумнівно, що якесь із останніх вважалося небезпечнішим за «непокору Сполученим Штатам».

    Далі
  • РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД „ПРОПАГАНДИСТСЬКОЇ МОДЕЛІ”

    РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД „ПРОПАГАНДИСТСЬКОЇ МОДЕЛІ”

    • ЗМІ та інтернет
    • 17/04/2009
    У книзі „Фабрикування згоди: політична економіка ЗМІ” (Manufacturing Consent: The Political Economy of the Mass Media) Ноам Чомськи та я запропонували „пропагандистську модель”, що може слугувати основою (framework) для аналізу та розуміння того, як відбувається робота мейнстрімових американських ЗМІ та чому вони функціонують у такий спосіб. На нас справила велике враження та регулярність, з якою медіа діють на досить обмеженому полі припущень, вкрай залежать від інформаційних джерел, підконтрольних елітам, і сприймають їх недостатньо критично, а також беруть участь у пропагандистських кампаніях, які сприяють втілення інтересів еліт. Намагаючись пояснити це явище, ми почали вишукувати структурні фактори, які є єдино можливою причиною систематичної поведінки та (поясненням) моделей, за якими реалізуються певні дії (performance patterns). Далі