• Танці на кістках. Гіркі жнива «діаспорянського» кінематографу

    Танці на кістках. Гіркі жнива «діаспорянського» кінематографу

    • Статті
    • 17/03/2017

    Фільм «Гіркі жнива» нещодавно з’явився на екранах українських кінотеатрів та викликав резонанс.

    Далі
  • ЖІНОЧІ КІНОРИМЕЙКИ – бути чи не бути?

    ЖІНОЧІ КІНОРИМЕЙКИ – бути чи не бути?

    • Гендер
    • 27/04/2016
    Ідея жіночого римейку полягає в тому, що сценаристи беруть чоловічих персонажів і перетворюють їх на жінок, допасовуючи риси старих персонажів до нових. Зробити це якісно просто неможливо, як неможливо якісно «перетворити» на чоловіка головну героїню фільму «Вбити Біла». Втрачається сенс персонажа, якого створювали з урахуванням статі, з певними гендерними особливостями. Далі
  • «ТАКСИ» ОТ РЕЖИССЕРА ИЗ СТРАНЫ, которая угрожает всему миру, по мнению граждан США

    «ТАКСИ» ОТ РЕЖИССЕРА ИЗ СТРАНЫ, которая угрожает всему миру, по мнению граждан США

    • Мистецтво
    • 13/01/2016
    Иранские кинематографисты были небезосновательно обеспокоены, когда 3 декабря 1979 года к власти пришел аятолла Хомейни. Возникали опасения, что творчество и кинематография станут невозможными с тем уровнем цензуры, который установила Исламская революция. Тем не менее, в єтом фильме мы сталкиваемся с реализацией самых радикальных, по мнению правительства, идей. Далі
  • РУСИФІКАЦІЯ ЧОРНОБИЛЯ В БІЛОРУСЬКОМУ, УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ КІНО

    РУСИФІКАЦІЯ ЧОРНОБИЛЯ В БІЛОРУСЬКОМУ, УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ КІНО

    • Слайдер
    • 26/04/2014
    Слово «русифікація» сьогодні зустрінеш не часто, хоча сама проблема нікуди не зникла. Найбільш чітко в сучасній лівій думці її сформулював Захар Попович у статті «Український капіталізм і русифікація» (2008), приходячи до висновку, що за капіталізму українська культура продовжує зазнавати русифікаторського тиску. Ця тенденція проявляється й щодо екранного Чорнобиля, який — незалежно від того, звідки він: з Білорусі, України чи Росії — артикулюється з російською ідентичністю. Якщо ставити питання ширше, то це процес націоналізації культурної травми за обставин, у яких російська версія домінує над іншими — білоруською й українською. Це те, що є спільним для всіх національних варіантів. Далі