• «Підйом марксизму: чи може він перемогти капіталізм?». Інтерв’ю з Девідом Гарві

    «Підйом марксизму: чи може він перемогти капіталізм?». Інтерв’ю з Девідом Гарві

    • Ліві і політика
    • 02/03/2018

    Девід Гарві, як урбаніст та дослідник-марксист, наголошує на необхідності впровадження локальних лівих експериментів та виокремлює основні суспільно-політичні сфери, що потребують реформ. На думку вченого, відповідні дії зможуть поступово підважити капіталізм у рамках чинних політичних систем.

    Далі
  • Неочікувана Куба

    Неочікувана Куба

    • Статті
    • 24/12/2014

    Яким є вердикт стосовно кубинської економіки через майже двадцять п’ять років після розпаду радянського блоку? Історія, яку зазвичай оповідають, є простою і несе єдиний чіткий месседж. Вона описує циклічне чергування державної політики між моментами прагматичної капітуляції перед ринковими силами, якими пояснюється весь розвиток, та періодами ідеологічної жорсткості і відновлення державного контролю, які пояснюють усі економічні труднощі

    Далі
  • НОАМ ХОМСЬКИЙ ПРО КУБИНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ

    НОАМ ХОМСЬКИЙ ПРО КУБИНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ

    • Статті
    • 20/09/2010

    У передмові до нової книги про тероризм проти Куби американський науковець Ноам Хомський (Чомскі) у подробицях викладає історію насильницької, а часто й просто дивної, політики американського уряду щодо свого невеликого, але непокірного сусіда. «Cuba Sі» має честь отримати дозвіл на ексклюзивне розміщення цієї передмови...

    Мабуть, найбільш характерною рисою війни Вашингтона проти Куби, що ведеться з того самого моменту, як вона нарешті виборола свободу в 1959 році, є її несамовитість. Даючи свідчення перед комітетом Черча в Сенаті, міністр оборони США Роберт Макнамара підтвердив, що рішення Кеннеді невдовзі після вступу на посаду президента здійснити вторгнення до Плая-Хірон було прийняте в атмосфері «істерії». На першому ж засіданні уряду після невдалого вторгнення, атмосфера була «майже дикою», як засвідчує заступник держсекретаря Честер Боулз, описуючи «практично божевільну реакцію на програму дій». Суттєвою складовою цієї «програми дій» була масштабна терористична війна. Роберт Кеннеді, на якого було покладено завдання координації масованої кампанії державного міжнародного тероризму, неодноразово заявляв, що повалення уряду Куби було «головним пріоритетом уряду Сполучених Штатів — все інше вторинне — скільки б часу, грошей, зусиль або людських життів це не коштувало».

    Сам президент розумів, що союзники США «думають, що ми трохи схиблені» на Кубі, причому залишаємося ними і досьогодні. Коли Куба перебувала у вкрай важкому стані після розпаду Радянського Союзу, ліберальні демократи на чолі з Біллом Клінтоном дужче затягнули навколо неї зашморг, переграючи адміністрацію Буша «справа» у прагненні «посіяти хаос на Кубі» (конгресмен Роберт Торрічеллі, відповідальний за цей напрямок «діяльності»). Такий перекіс в бік екстремізму викликав певну стурбованість навіть у Пентагоні. Військовий коледж армії США в 1993 році застеріг проти «емоційного запалу», що заволодів провідними американськими політиками, які вбачали в Кастро «втілення зла, яке повинне бути покаране за непокору Сполученим Штатам, як і за всі інші неподобства», хоча й сумнівно, що якесь із останніх вважалося небезпечнішим за «непокору Сполученим Штатам».

    Далі
  • Наскільки Кубинська революція й досі має значення для лівих?

    Наскільки Кубинська революція й досі має значення для лівих?

    • Статті
    • 30/04/2009

    Відзначаючи 50-у річницю Кубинської революції, британський часопис "Red Pepper" запропонував обмінятися думками, наскільки й досі ця подія важлива залишається актуальною для сучасного лівого руху. Що з себе уявляє Куба? Нову, хоч і не безпроблемну, модель демократії чи жорстку однопартійну диктатуру? Яким чином розвиватиметься? Піде шляхом китайської моделі капіталізму чи продовжуватиме надихати прогресивні ліві рухи Латинської Америки? Пропонуємо читачам Commons/Спільне переклад цієї цікавої дискусії.

    Далі