цензура (6)

Страх і ненависть у вишах: цькування, погрози, СБУ

• Права людини
• 11/02/2019

Система освіти — з дитячого садочка й до аспірантури — націлена не лише на передачу людям знань. Вона також оцінює розумність, успішність, нормальність дітей.

Далі

Постмайданівська Україна. Війна й тенденції тоталітаризму

• Статті
• 20/10/2016

Загальною умовою для появи тоталітарних тенденцій та їх перемоги є той-таки об’єктивний ворог. І цей ворог стає всім зрозумілим і відчутним саме під час війни. Недарма німецький нацизм виріс із травматичної свідомості Першої світової.

Далі

ЇЇ ВЕЛИЧНОСТЕ ЗАШКВАРА

• Війна і націоналізм
• 12/08/2015

Якби я був клятим французьким ліваком, прихильником гей-збоченця Фуко та інших філософів, я би сказав, що саме патріоти — як молоді, так і старі, як політики, так і не зовсім — легітимізують російську обсценну лексику у сучасних українських дискурсивних практиках. А відключення ТБ, інша цензура та одномовні паспорти аж ніяк не захищають нашу мову. Та я — патріот... Далі

МЕРТВИЙ ЛЕВІАФАН

• Мистецтво
• 20/01/2015

Далі

СКРУТИ ЦЕНЗУРИ НА ЗЛАМІ ЕПОХ

• Статті
• 06/02/2010

Євгенія БІЛОРУСЕЦЬ

Для більшості українських ЗМІ сьогоднішні президентські вибори стали символом завершення чергового циклу в політичному і, можливо, історичному житті країни. Підбиття підсумків за «період після Помаранчевої революції» та соціологічні опитування промовисто свідчать не тільки про справжні проводи нинішньої української влади, але й про очікування її відходу з політичної та суспільної сцени. Золотий фонд надбань Помаранчевої революції найчастіше включає «свободу слова», «демократію», «повалення режиму Кучми», але що стоїть за цими поняттями сьогодні, чи не набули вони порожнього значення та паразитарної форми – їхня суспільна оцінка та аналіз найбільш резонансних подій, що привели до формування цієї оцінки, можуть пролити світло на справжні підсумки так званої «епохи Ющенка».

У 2009 році українське суспільство особливо гостро відчуло присутність цензури в культурному просторі.

Далі

ПОМИЛКА 404

• ЗМІ та інтернет
• 24/11/2009

Олексій РАДИНСЬКИЙ

Ще кілька тижнів тому, коментуючи переїзд в Україну сервера одного з найбільших у світі піратських трекерів Demonoid, комерційний директор компанії Colocall, що надала прихисток цьому сайту, міг дозволити собі безтурботно посилатися на українське інтернет-законодавство: «В українському законі «Про зв’язок» чітко прописано, що провайдер не відповідає за контент своїх клієнтів. А те, чого хочуть власники прав – це їх приватна думка, вони не є законодавчими органами. Нехай куплять собі депутата і пролобіюють такий закон, тоді ми його виконаємо. Поки такого закону нема – вони нам ніхто і ми їм теж».

Минуло зовсім небагато часу, й такий закон з’явився і навіть був проголосований Верховною Радою у двох читаннях. Число 404 швидко перетворилося з традиційного коду відсутності доступу до веб-сайту на гасло кампанії проти цензури в інтернеті. Саме 404 депутати проголосувало за внесення змін до закону «Про телекомунікації», що зобов’язує інтернет-провайдерів зберігати інформацію про всі ресурси, відвідувані користувачами, й у разі порушення законодавства інформувати відповідні органи. Причому останній пункт так само стосується звичайних користувачів: побачивши в мережі «незаконний контент» (мабуть, найбільш слизьке й сумнівне формулювання в історії українського законодавства), вони також змушені будуть проінформувати правоохоронців. Покарання за саботаж цієї норми, як не дивно, законом не передбачено.

Далі