ЖУРНАЛ
Журнал соціальної критики «Спільне» — колективний некомерційний проект. Наше завдання — аналіз соціальної дійсності у вітчизняному та світовому масштабі.
Разом з тим, ми не маємо на меті накопичувати знання заради знання, позбавленого живого зв’язку з суспільною практикою. Наша позиція не «нейтральна», оскільки ми вважаємо, що суспільство потребує не лише вивчення, але й змін. Ми усвідомлюємо, якою великою може бути прірва між теорією та практикою, тому намагатимемося не відриватися від повсякденного життя та бути зрозумілими.
До колективу часопису належать представники та представниці академічного середовища та низових активістських рухів, журналістики та мистецтва.
Журнал «Спільне» виходитиме у світ двічі на рік. Кожен випуск журналу буде присвячений розгляду певної актуальної теми; він щоразу включатиме ексклюзивні вітчизняні матеріали та переклади зарубіжних досліджень, інтерв’ю з науковцями й активістами, рецензії актуальних видань.
Нашу роботу в теоретичній сфері ми розглядаємо як складову ширших практик, що мають на меті змінити суспільство на краще. Наша позиція — ліва та антикапіталістична. Це не означає, що ми буцімто за «повернення назад до СРСР» — минулого, яке вже ніколи не повториться, незалежно від того, як ми до нього ставимося. Так само ми не «проти демократії» — якщо, звісно, розуміти під нею владу всього народу, а не лише привілейованої його частини.
Незалежно від політичних мотивів, наше видання є передусім аналітичним, а не пропагандистським. Аналізуючи певні соціальні проблеми, ми не завжди матимемо готові рецепти їх розв’язання, тому принципово не прикриватимемо потребу вироблення нового знання заскорузлими кліше і беззмістовними гаслами. Наше завдання — аналіз та критика: увиразнення соціальних проблем, визначення їхніх причин і пошуки засобів для їх вирішення, а також — проблематизація панівних стосунків та порушення status quo.
Колектив журналу відкритий до співпраці!
Що можна зробити, щоб підтримати журнал?
- Надіслати власні статті, рецензії, переклади, фото для публікації в тематичних випусках або на сайті commons.com.ua;
- Долучитися до роботи над перекладами, редагуванням чи коригуванням матеріалів;
- Допомогти у вдосконаленні дизайну та функціональності сайту commons.com.ua;
- Допомогти поширити журнал у своєму місті, університеті, серед колег та друзів;
- Передплатити журнал: вартість передплати — 60 гривень на рік, пересилання поштою в межах України безкоштовне;
- Зробити благодійний внесок на розвиток журналу: будь-яка, навіть незначна сума допоможе в роботі над журналом, немає жодної комісії за перерахунок коштів.
Реквізити для передачі благодійних внесків на рахунок журналу «Спільне»:
Онищенко Наталія Олександрівна
Номер рахунку 262062069804
Ідентифікаційний код отримувача 3163915886
Банк отримувача АТ «Райффайзен банк Аваль»
МФО банку отримувача 380805
Будемо вдячні також за будь-які інші пропозиції щодо співпраці та підтримки.
Пишіть нам: editor [] commons.com.ua
ДЕ МОЖНА ЗНАЙТИ ЖУРНАЛ «СПІЛЬНЕ»?
ДОБІР МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ НАСТУПНИХ ВИПУСКІВ!
_____________________________________________________________________
Питання освіти знову на порядку денному. Воно викликає дедалі більше суспільного резонансу, примушує кожного стати на певну позицію і відстоювати її. В Україні цьому посприяв галас навколо особи міністра Табачника, але невдовзі наголос на «українофобії» змінився широкомасштабними протестами студентів та вчителів, що висувають соціальні та системні вимоги. На Заході студенти вже кілька років чинять опір неоліберальним реформам, через які університет, одна з найстійкіших інституцій європейської «соціальної держави», стає дедалі більш подібним на бізнес-корпорацію. На можливе спрямування подальших реформ натякають плани російського уряду зробити платною ще й середню школу.
Освітні інституції змінюються вже давно, але тривалий час ніхто не хотів цього помічати – на це жаліється, зокрема, Крейґ Калхун, чия стаття відкриває випуск. Трансформація університету відбулась поступово і далеко не завжди можна було передбачити наслідки змін. Хороші, на перший погляд, наміри – патентування результатів досліджень, студентська мобільність – обернулись протоптуванням стежок для злиття освіти і бізнесу, на користь останнього, безумовно. Не всі зміни, що стались, можна звести до загальників на зразок «комерціалізація» чи «корпоратизація», але саме ці два слова чи не найкраще вказують на панівні тенденції. Деякі заклади навіть успішно «глобалізуються» цілком у стилі транснаціональних корпорацій: це засвідчує приклад Нью-Йоркського університету, описаний Ендрю Россом.
Повний текст вступу і зміст випуску
_____________________________________________________________________
№2, 2010 – Трансформації міського простору
Природа великих міст динамічна, вони перебувають у стані постійної зміни. Однак за останні кілька десятиліть міста світу трансформувались особливо помітно. Більше того, ми можемо назвати основну рушійну силу цих трансформацій – неоліберальна реструктуризація. Результати переходу до постіндустріальної постфордистської економіки, за словами Девіда Гарві, «відображені в просторових формах наших міст, в яких зростає питома частка фортифікованих територій, закритих спільнот і приватизованих публічних просторів, що перебувають під постійним наглядом». Гарві пише про перехід до «підприємницької» (entrepreneurial) моделі управління містом. Ця модель передбачає конкуренцію між містами та партнерство між місцевою владою і бізнесом (private-public partnership), в результаті якого прибутки отримують приватні компанії, а видатки стають суспільними. Це тільки деякі з рис нового обличчя міста.
На початку 90-х років ці глобальні процеси набули актуальності і для Східної Європи та зокрема України. Наші міста так само зіткнулися з проблемами деіндустріалізації, приватизації і комерціалізації публічного простору і намагаються влитися в світову міжміську конкуренцію, хоча, безперечно, пострадянський простір має свою специфіку.
Станом на 2008 рік уже половина населення світу проживає у містах. Стрімку урбанізацію вважають одним з основних соціальних процесів сучасності, а самі міста відіграють ключову роль у неоліберальній реструктуризації. Урбанізація настільки пов’язана з капіталістичним розвитком, що зрозуміти місто великою мірою означає зрозуміти неолібералізм – і навпаки. Тому таким важливим є «урбаністичний фокус» досліджень. Однак є ще один аспект важливості цієї теми: як показує Майк Девіс, міста сьогодні є не лише центром руйнівних процесів, але й зосередженням потенційних можливостей для сталого розвитку, що дають надію на краще спільне майбутнє.
Повний текст вступу і зміст випуску
______________________________________________________________________________
№ 1, 2010 – Криміналізація соціальних проблем
Розмаїття контекстів, у якому спостерігаємо криміналізацію соціальних проблем, вказує на важливість і актуальність цієї теми в сучасному українському суспільстві. Адже коли політики подають питання безпеки і «боротьби зі злочинністю» як державний пріоритет і пропагують ідею «сильної руки» у стримуванні соціального невдоволення, вони роблять це «з метою подолати дефіцит легітимності, який оточує їх щоразу при скороченні економічної підтримки і соціального захисту» (бо у сфері соціального захисту, як ми знаємо, «сильної руки» держави вже давно немає).
Червоною ниткою через усе число проходить теза про зростання ролі каральної держави за неолібералізму як реакції на поглиблення нерівностей та соціального неспокою. «Скупе крило соціального захистута щедро фінансоване каральне крило, очолювані моралізмом, змінили композицію бюрократичного поля в страшенно згубний для демократії спосіб», — підсумовуємо ми слідом за Лоїком Ваканом.
Редакційна колегія журналу соціальної критики «Спільне» наголошує публічну роль суспільних наук і сподівається, що заторкнуті в цьому числі питання зумовлять публічну дискусію і сприятимуть пошуку рішення соціальних проблем шляхом структурних змін, а не покарання бідних.
