Ще кілька років тому спробу заговорити про класову експлуатацію і класову боротьбу в інтелектуальному середовищі України, скоріш за все, підняли б на сміх як прояв твердолобого догматизму або ж інфантильного епатажу. Коли ж науковці, публіцисти і політики заводили мову про клас, то ледь не завжди це був «середній клас», якого бракувало для становлення демократії і «громадянського суспільства». Або ж, рідше, згадувався «олігархічний клас», який стоїть на заваді втілити цей омріяний кінець історії. Про робітників згадували хіба що в контексті шахтарських страйків. Українську інтелігенцію захопила неоліберальна утопія індивідуального успіху та стурбованість національною свідомістю, які витісняли за рамки вартого уваги антагоністичні класові відносини і класові конфлікти.
Тим часом у країнах Західної Європи і Північної Америки класова боротьба лише загострювалася. Спочатку широкі «альтерглобалістські» коаліції за участі робітничих профспілок кинули виклик неоліберальній політиці скорочення соціальних гарантій та широкому впровадженню практик нестабільної зайнятості. Згодом глобальна економічна криза 2008 р. спровокувала багатотисячні профспілкові протести проти заходів «суворої економії», скорочення і замороження зарплат державного сектору, підвищення пенсійного віку. Весна 2011 р. завершилася повстанням європейської молоді проти масового безробіття.
Українське суспільство інтегрувалося в світову капіталістичну систему в якості її периферійного елементу – постачальника сировини і дешевої робочої сили. Довготривалі спроби змінити трудове законодавство були спрямовані лише на легітимацію майже необмеженого домінування роботодавців над найманими працівниками, яке склалося в пострадянських економіках: з можливістю легко звільнити робітника, продовжити робочий день, необов’язковістю «соціального пакету» та індексування зарплати. Водночас трудові конфлікти є однією з найчастіших соціально-економічних проблем, що викликають протестні дії в Україні, а невеличкі незалежні профспілки формують осередки класового опору.
Продовжуючи традицію аналізу замовчуваних соціальних проблем, запланований на осінь 2011 р. 4-й випуск журналу «Спільне» буде присвячений умовам і процесам класової експлуатації в українському та інших східноєвропейських суспільствах, спробам класового протесту і перспективам альтернатив демократичної і егалітарної економіки. Запрошуємо надсилати статті, переклади та рецензії, що піднімають наступні питання:
- старі і нові форми класової експлуатації в неоліберальну епоху,
- прекаризація праці та нестандартна зайнятість,
- фабричний пролетаріат в глобалізованому світі та класова експлутація поза межами фабрик,
- стан і проблеми робітничої самоорганізації та профспілкового руху,
- формування класової свідомості та політизація робітничого протесту,
- альтернативні економічні моделі: від робітничого контролю до демократичного планування,
- інші суміжні теми.
Коротку анотацію статті (до 1000 знаків) або ж пропозицію перекладу чи рецензії просимо надіслати нам до 15 липня. У разі підтвердження з боку редакції ми очікуємо перший варіант матеріалу до 1 вересня 2011 р. Орієнтовний обсяг статей – 40 тис. знаків з проміжками (не включаючи бібліографію), рецензій – до 10 тис. знаків з проміжками.
Е-мейл редакції: [email protected]