Чому Різдво важливе

  • 24 December 2019
  • 1751
Чому Різдво важливе

Катріна Форман, Тімоті Вотрінг

Різдво в Америці поглинули культурні війни. Консерватори намагаються повернути релігійне значення свята, а прогресисти засуджують його споживацтво. Але цей конфлікт значно давніший. Протягом тисячоліть Різдво перебувало в епіцентрі культурних, політичних і релігійних війн за надання йому смислу. Навіть у самій Біблії є суперечливі версії історії народження Христа.

Яке значення ми надамо цьому святу? Що воно означає для лівих політичних рухів — хай це християни, представники інших конфесій чи атеїсти? Незалежно від того, чи сповідуєте ви якусь віру, варто знати, що́ Новий Заповіт може розповісти нам про народження Христа і як те або інше тлумачення підтримує чи підважує наш рух. Почати із цього — це й заодно показати, що навіть усередині священної книги звучать конкурентні голоси.

Євангелічні розповіді про народження є насамперед історіями, адже Ісусові біографи не бачили, як він з’явився на світ. І, як будь-які хороші розповіді, вони виражають певні погляди.

 

Жорж де Латур. Поклоніння пастухів

 

Євангеліє від Матвія: Ісус проти царя Ірода

Євангеліє від Матвія — перша книга Нового Заповіту. У ній історію народження Христа розказано подібно до історії народження Мойсея в Танаху: обидва з’явилися на світ у час кризи, обидва ледь уникнули смерті, а люди про них говорять як про визволителів.

Найдовша частина історії про Христа в Євангелії від Матвія присвячена не власне народженню, а немовлятку Ісусу. Волхви зі Сходу, несучи дари, йдуть за зіркою, яка провадить їх до Ісуса, царя-немовляти, але спершу вони завітали до царя Ірода. Туди їх приводить або зірка, або ж вони припускають, що царі мають народжуватися в палацах. Цар Ірод наказує їм повернутися, намагаючись винюхати, де та царська дитина. Вони так цього й не роблять. Оповідач, здається, проявляє свою політичну позицію: зірка з’являється над головами не можновладців, а дитини, яка не може навіть розмовляти.

 

Сандро Боттічеллі. Поклоніння волхвів

 

Цар Ірод розгніваний, бо волхви не повернулися. І коли імперія опиняється під загрозою, він, звичайно, відповідає насильством. Ірод наказує вбити всіх вифлеємських хлопчиків віком до двох років. На щастя, Йосипу, вітчиму Христа, уві сні наказано вирушити зі святою родиною в Єгипет. Сім’я Ісуса стає біженцями, їх переслідували, щоб убити. Вони змушені покинути домівку через жорстокого диктатора.

 

"У Євангелії від Матвія знедолені й бідні без соціального та політичного капіталу мають справжню революційну силу звільнювати."

 

Врешті Ісус і його родина повертаються, коли Ірод помирає, але не у Вифлеєм, а в північне гірське місто Назарет. Ісус зростає у містечку, де живуть бідні селяни. За іронією долі, цей «новий цар», якого Ірод хотів убити, приїжджає жити не до Риму, центру влади, і навіть не до важливого міста Вифлеєм, а на периферію.

 

Адам Ельсгаймер. Втеча в Єгипет

 

Марії, матері Ісуса, тоді було не більше п’ятнадцяти років, Йосипу — за тридцять, і його професія теслі була аж ніяк не шанованою. В сучасному суспільстві Марія була б вагітною старшокласницею, що вийшла заміж за прекарного робітника.

У Євангелії від Матвія знедолені й бідні без соціального та політичного капіталу мають справжню революційну силу звільнювати.

 

Євангеліє від Луки: протестні пісні, вигнанці та єресь

Третя книга Нового Заповіту, Євангеліє від Луки, також про народження Христа. Цього разу його родина є не вигнанцями, а бідняками. Й історія розповідається з погляду Марії.

Ще вагітною, Марія, відчувши раптове натхнення, співає дивовижну пісню — радикальне проголошення протесту проти багатіїв. Вона співає: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих» і «удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!»[1]

Марія проголошує зміну політичної й соціальної влади, зміну, що буде завершена Всемогутнім. Вона заявила, що Бог на боці пригноблених і бідних, а не ситих і тих, хто сидить на високих тронах.

 

Фра Анджеліко. Благовіщення

 

Пісню Марії читали не лише набожні. В усьому світі її підхопили рухи за справедливість. Ці ідеї загрожують імперській владі, тож її неодноразово забороняли тоталітарні уряди: в Індії за британського правління, в часи «Брудної війни» в Аргентині, під час громадянської війни в Гватемалі, а також у 1970–1980-х у Сальвадорі.

Коли Ісус тільки-но народився, армія янголів провістила пастухів невинними (на перший погляд) словами: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!». Та ці слова не такі вже й позбавлені загрози, як може здатися сучасному читачу. Це була гучна заява проти імператора Октавіана Августа.

 

"В Римській імперії Август, правитель, був божеством та втіленням миру. Будь-яку людину, що стверджувала інше, вбивали або поневолювали."

 

Пріенський надпис, знайдений на камені близько 9 року до нашої ери, відзначав день народження Августа й проголошував його божественність. Це звучить так:

[Імператор Октавіан Август], посланий нам і нашим нащадкам як Спаситель, поклав край війні й навів усюди лад; ставши втіленням Бога, імператор справдив усі надії попередніх часів … Народження Бога Августа стало для всього світу початком благої звістки про нього.

В Римській імперії саме Август, правитель, був божеством та втіленням миру. Будь-яку людину, що ставила це під сумнів, вбивали або поневолювали. Те, що небесні янголи проголосили щойно народжену далеко від палат і багатства дитину вісницею миру, було плювком в обличчя імперії.

Отримавши янгольську звістку, пастухи приходять до немовляти. Історично пастухи були упослідженими в суспільстві: крім того, що деякі були дітьми, всі були надзвичайно бідними. Та це не мало значення: саме вони прийшли в повний бліх та гризунів хлів, де тварини їдять і гидять.

 

Матіас Стомер. Поклоніння пастухів

 

Якщо в історії Матвія ставиться питання «Хто має владу?», то Лука запитує: «Коли відбудеться революція бідних?». Знов і знов Лука пояснює революційну етику, в якій жінки й бідні очолюють рух проти сильних світу сього.

Автори Євангелій були не репортерами, що намагаються написати правдиві історії, а полемістами, що створювали антиімперські наративи. У Євангеліях мир у світ приносить зовсім не імператор. Він приносить насилля й поневолення переможеним.

Для авторів Євангелій са́ме бідне дитятко, народжене серед бліх, приносить мир, — приносить не для заможних еліт, а для забутих і пригноблених.

 

Культурна історія Різдва

Зайве говорити, що не всі християни поділяють наше тлумачення цих розповідей. Взявши заплутані біблійні наративи за основу, Різдво означували й переозначували: проголошували, розкритиковували — і проголошували знову незліченними способами протягом століть. Люди зламали не один спис у дискусіях про те, як сильно змішання язичницьких ритуалів і панівної культури може означити зміст і звичаї свята.

Як Джеррі Боулер показує в книжці «Різдво в оптичному прицілі», ще за часів Середньовіччя релігійні й світські еліти переймалися нестриманою поведінкою під час святкування Різдва — усією цією музикою, танцями, ненажерством й питтям. Англійські пуритани пішли навіть далі, заохочуючи людей тримати піст протягом свята й підбурюючи юрбу громити крамниці, відчинені в цей день.

 

Аполлінарій Васнецов. Скоморохи

 

У наші часи деякі прогресивні християни прагнуть реформувати Різдво й узгодити його з ліберальними цінностями. Білл Маккібен та інші закликають покрасти край комерціалізації свята й звернути увагу на екологічні проблеми — велику кількість сміття й споживання вуглеводного палива через споживацьке божевілля. Неприбуткова природоохоронна організація Adbusters уже давно проводить кампанію «День без покупок», а про місію Церкви припинення покупок говорить сама її назва.

Не виникає сумнівів, що різдвяне споживацтво — проблема, що тисне на трудящі сім’ї, котрі на час свят далі залазять у борги. А продавці змушені обслуговувати нещасні натовпи протягом довгих годин — за низьку платню й без вихідних. Але ця антиспоживацька критика не показує революційний дух Різдва. Навіть гірше: вона перегукується з культурним і політичним тиском еліти на робітничий клас.

 

"Ритуали, що підносять бідних і скидають із тронів можновладців, варто святкувати."

 

Капіталізм не подолати бойкотами споживачів. Це може зробити лише організований робітничий клас. У ці святкові дні працівники можуть трохи перепочити, відновитися перед майбутньою боротьбою. Можна пригадати, що різдвяні історії, «привід для торжества», про які завжди волають консервативні культурні воїни, насправді є історіями про невідкладну визвольну боротьбу. Ритуали, що підносять бідних і скидають із тронів можновладців, варто святкувати.

Частково виправдовує існування цього свята те, що воно приносить радість і надію тим, хто цього потребує. І хоч різдвяний період може бути напруженим, самотнім і гнітючим, для декого це один із небагатьох моментів на рік, коли можна не працювати, провести час із родиною й пережити радість разом зі своїми дітьми. Це святкування на честь старовинної революційної історії, важливої і сьогодні.

Різдво у своєму найкращому вияві відзначає появу на світ того, хто принесе благу звістку бідним і свободу ув’язненим. Немає якогось «правильного» святкування. Але у борців за справедливість є багато причин називати Різдво своїм святом.

Переклала Дарія Пугач за публікацією: Forman, K. and Worthing, T., 2016. "Why Christmas Matters". In: Jacobin. Available 23.12.2019 at: [link].


Читайте також:

Актуальність теології визволення для України: рецензія на книжку Анатолія Денисенка (Анастасія Рябчук)

Опіум народу? Критичний марксизм та релігія (Міхаель Леві)

Визвольне християнство у Латинській Америці (Міхаель Леві)

Переосмислюючи Маркса і релігію (Альберто Тоскано)

 


Примітки

  1. Тут і далі Біблія цитується в перекладі Огієнка. — ред.

Leave a Comment