Три тижні з початку російської військової агресії минули нелегко. Втрати серед військових та мирних жителів, знищення інфраструктури, нове звучання топонімів, які тепер віддають холодом та кров’ю – Маріуполь, Харків, Чернігів, Буча, Ірпінь.
Ми стали злими, злішими, ніж будь-коли. Наші люди гинуть від російських бомб – як тут не перетворитись на суцільний кулак.
Своєю здатністю розпалювати конфлікти питання, яке я хочу тут підняти, поступається хіба обговоренню загальної мобілізації та ставленню до росіян. Але воно має й «обнадійливий» потенціал. Так, я говорю про наш колоніальний та імперський спадок, мову агресора та важливу для багатьох жителів України річ – російську мову.
24 лютого, коли російська армія прорвала український кордон – призабуте гасло про «Україну єдину» дійсно стало набагато ближчим до реальності. А ось через кілька тижнів ми почали повертатись до свого найулюбленішого заняття – сваритися між собою. У «накачці», якою Кремль обґрунтовував своє вторгнення в Україну, неодмінно звучала теза про захист російськомовних. Поки не дуже зрозуміло, як російській мові допомагають авіабомби, але Володимир Путін, якби він користувався інтернетом, дуже здивувався б, що його тезу беруть на озброєння насамперед не потенційні лідери маріонеткових утворень на території України, не проросійські маргінали, а деякі українські публічні інтелектуали, гості міжнародних форумів, здобувачі західних премій та стипендій.
Плакат протестувальників під Конституційним Судом України щодо скасування мовного закону Ківалова-Колесніченка, 26 січня 2017 року. | УНН
Вони пишуть колонки й промови, у яких прямим текстом погоджуються із Путіним: так, українці, ви говорили російською, і тому він прийшов вас «захищати». Абсолютна синхронізація з російською пропагандою. Чом би не піти далі й не продовжити цей національний чемпіонат з віктімблеймінгу?
Як щодо того, аби звинуватити людей в білих халатах і сказати, що це ті самі працівники секретних біолабораторій і це вони накликали агресора своїми дослідженнями? Або обізвати українського солдата чи солдатку представниками «бандерівського заградотряду»? Отак-от прямим текстом на шпальтах преси присоромити їх за те, що не кидають зброю перед «денацифікацією» і взагалі виконують накази «неонацистів» та «наркоманів». Хоча ні, про «наркомана» багато з вас до війни висловлювались більш ніж відверто, дехто на цьому політичну кар’єру зробив. «Наркоман», до речі, ще й російськомовний.
Одна з низки таких статей-звинувачень іронічно називається «О 6-й вечора після війни». Її автор не позбавляє себе задоволення запозичити назву радянського фільму вказує на це в тексті. Таке собі кокетство колишнього радянського інтелігента. Мені ж хочеться згадати інше кіно про другу світову – «В бій ідуть лише "старики”», бо на арені зараз всі ті ж, хто й раніше пояснював «російськомовністю» будь-які проблеми України – сучасні, теперішні і майбутні. Це ті, хто, як риби у воді, купалися? в морі ненависті до співгромадян. Навіть не в морі, а в річці, що сьогодні відділяє вже не Австро-Угорську імперію, а «інтелектуалів» від більшості населення України. Авжеж, річка тут не річка, ви все правильно зрозуміли.
Російська мова як рідна в Україні за даними останнього Всеукраїнського перепису населення 2001 року.
Окуповано Херсон, бомблять Харків, гине в облозі Маріуполь, фактично знищена Волноваха, озброюється Одеса – ви впевнені, що це точно через те, що там жили російськомовні? Гадаю, що всі бачили, як агресор помічає свою техніку латинськими літерами Z та V і навіть намагається вплести їх у пропагандистські гасла на кшталт «Za Победу», то що ж тепер, проєкт української латинки згортаємо до часів нападу на нас сербів чи болгар?
І наостанок трохи про те, про що багато говорилося 2014 року, але згодом призабулося. Українська армія не лише україномовна, і судячи з того, що російська «спецоперація», вона ж імперіалістична війна проти України, пішла не за планом, російськомовні теж воювали у правильному напрямку. На відміну від декого з тих, хто зараз намагається підняти мовне питання. Йдеться навіть не про російську мову чи її статус, а саме про російськомовних. Не робіть із них ворога, не звинувачуйте в початку війни, фігурально кажучи, не стріляйте у них, бо це вже у буквальному сенсі робить російський окупант.
А єдиною армією, яка сьогодні захищає російськомовних, є українська. І, до речі, наших російськомовних бійців та бійчинь далеко не завжди розуміє окупант, якщо судити з документальних кадрів.
Українізована, та що вже там, українська російська мова працює краще за «паляницю» та «Укрзалізницю». Можливо, ми навіть колись перестанемо вдавати, що її не існує, та хоча б почнемо вивчати.
І взагалі, якщо ми не віддаємо путінській Росії наші міста, нашу територію, наших людей, то чому ми маємо віддавати Росії мову, яка для багатьох з нас є рідною?
Із мовної війни ми всі можемо вийти переможцями.
_category.jpg)
