Масовий обстріл російською армією енергетичної інфраструктури України приніс додаткові негаразди та загрози у життя багатьох громадян. Багато труднощів, яких досі зазнавали переважно прифронтові міста, стали повсякденням і в умовно безпечних регіонах держави. І це нова реальність, з якою доведеться жити за найскромнішими оцінками до кінця опалювального сезону. Адже навіть якщо обстріли сьогодні припиняться, відключення електроенергії продовжуватимуться до кінця березня, про що раніше заявляв представник найбільшої приватної енергокомпанії ДТЕК.
В умовах що склалися, порятунок людей під час морозів є пріоритетним завданням. І начебто робота у цьому напрямі ведеться. У містах створюються пункти обігріву, формуються запаси палива, закуповуються генератори. Водночас за межами інформаційного поля залишається тема надання підтримки тим людям, котрі через свій вік або фізичні проблеми не можуть самостійно дістатися тих же «Пунктів незламності» або виїхати з міста. Про те, як варто було б покращити надання допомоги маломобільним верствам населення — читайте у цій статті.
Загрози та реакція
Ситуація з електропостачанням сьогодні вимальовується складною. І може погіршитися з морозами, оскільки кожне зниження температури на 5-7 градусів підвищує споживання електроенергії на 10%. А це ризик виникнення нових аварійних відключень, що призведуть до відсутності тепла та водопостачання у багатоквартирних будинках. Як зазначив мер Києва Віталій Кличко під час Київського безпекового форуму, якщо за температури -5 на вулиці протягом доби не буде опалення та води, міські служби будуть змушені злити воду з опалювальних систем.
«Це означає, що до весни подати воду буде дуже складно», — наголосив Кличко.
Якщо ж злив з якихось причин провести не встигнуть, то в умовах морозу тепломережі будуть розриватися. Так проблему вирішували у 60-тисячному Алчевську Луганської області у 2006 році, коли через аварійне відключення електроенергії сталося руйнування всієї тепломережі більшості квартир. Для порятунку жителів від холоду, а також ремонту системи, тоді задіяли фахівці з усієї України.
Наразі подібних ресурсів у держави немає. І влада на місцях це розуміє. Міський голова Львова вже попередив мешканців міста, щоб вони готувалися до вимкнення світла на один-два тижні. А у керівництві Києва заявили, що нинішня зима для України стане найскладнішою з часів Другої світової війни. На тлі заяв про підготовку населених пунктів до майбутніх морозів часто можна почути як той чи інший очільник великого міста закликає мешканців самостійно шукати варіанти виїзду до приватних будинків у селах, де є пічне опалення. Таку пропозицію раніше озвучив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, мер Києва Віталій Кличко, мер Тернополя Сергій Надал та інші.
Водночас більш логічними були б заяви про те, які заходи влада може вжити аби допомогти населенню у питаннях тимчасового переїзду. Адже містам цілком під силу посприяти частині громадян хоча б у забезпеченні транспортом та в організаційних питаннях. Можна було б також домовитися з головами громад та старостами, аби вони надали людям тимчасове житло, а натомість отримали від обласних центрів підтримку у забезпеченні паливом. Адже серед тих, кому так наполегливо радять виїхати з міста, є багато людей, які не мають для цього жодної можливості. І йдеться не лише про пенсіонерів та людей з інвалідністю. Існує безліч внутрішньо переміщених осіб, які перебувають буквально на межі виживання.
Наприклад, мешканка Бахмута Олеся Рева, яка разом із 5-річним сином, тіткою із синдромом Дауна та мамою після операції переїхала жити до Дніпра. Становище сім'ї важке: усі державні виплати йдуть на оренду житла та оплату комунальних послуг. На продукти та одяг грошей вже не вистачає, волонтерської допомоги майже немає. При цьому сам будинок, в якому мешкає Олеся, дуже старий: у кімнатах гуляють протяги через тріщини у стіні. Теплих речей у сім'ї також мало — все залишилося в Бахмуті. До того ж після останнього масового обстрілу енергетичної інфраструктури опалення в місті відновлювали повільно.
«Періодично намагаються вмикати, але за фактом батареї холодні. В ОСББ нас попередили, щоб ми готувалися так жити всю зиму. Електрообігрівач теж не особливо допомагає через тривалі відключення», — розповіла «Спільному» Олеся.
Безперечно, у низці населених пунктів влада вживає заходів щодо надання допомоги населенню в умовах холодів. Окрім закупівлі генераторів та створення пунктів обігріву, у деяких містах, таких як Львів, у бомбосховищах багатоквартирних будинків зробили запаси дров та встановили буржуйки. Влада Одеси, окрім облаштування пунктів обігріву, додатково звернулася до об'єднань співвласників багатоквартирних будинків із проханням облаштувати на прибудинковій території місця для приготування їжі на випадок надзвичайної ситуації. Йде підготовка й в інших містах. Утім, ці та інші заходи є точковими. І було б непогано, якби в майбутньому надання допомоги населенню мало більш системний характер.
Рука допомоги
Наразі значну частину допомоги у відновленні української енергетичної інфраструктури надають уряди, міжнародні організації та ініціативи. У Євросоюзі за програмою «Генератор надії» Україні вже надано 550 генераторів різної потужності. Також ЄС передає 200 середніх трансформаторів, один великий автотрансформатор, автотрансформатори середніх розмірів, 40 важких генераторів, кожен з яких може забезпечити безперебійне живлення лікарні малого та середнього розміру. Крім того, США нададуть Україні 53 мільйони доларів на закупівлю різноманітного обладнання для відновлення енергосистеми.
Однак провідна роль у порятунку населення від холоду мала б належати державі. І краще, аби докладені зусилля були більш комплексними і спрямовувались насамперед на порятунок соціально-незахищених громадян. На думку провідної наукової співробітниці Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Лідії Ткаченко, пункти обігріву проблеми не вирішують, оскільки люди можуть перебувати в них лише деякий час.
Відзначимо, що й загальна кількість таких «точок» доволі скромна. Наприклад, на тримільйонний Київ планується розгорнути лише 530 тимчасових пунктів обігріву. До того ж такі «центри незламності» облаштовуються зазвичай у людних місцях, куди літнім людям та людям з інвалідністю не дійти без сторонньої допомоги, тому багато хто будуть змушені залишатися в холодній квартирі. Причому умови проживання багатьох маломобільних верств населення найчастіше є незадовільними, оскільки люди не мають грошей на заміну дверей, вікон, утеплення фасаду.
«Можливо, варто було б тимчасово перевезти деяких громадян у краще обладнані будівлі, де є належні умови проживання», — зауважує Ткаченко. Таким тимчасовим притулком можуть бути гуртожитки, відомчі санаторії, також міська влада могла б домовитися з бізнесом, який має невеликі готелі та хостели, щоб поселити в них людей на певний час.
Важливим аспектом Лідія Ткаченко вважає інформаційну політику. За допомогою ЗМІ громадянам не зайвим буде нагадувати про необхідність надавати підтримку співвітчизникам, які страждають від холоду. Також пенсіонерам слід було б розповісти про переваги спільного тимчасово проживання. У разі гуманітарної катастрофи це дозволило би людям підтримувати одне одного та економити на опаленні. Зокрема влада могла би надати таким пенсіонерам додаткову фінансову підтримку, як у випадку з громадянами, які надають притулок переселенцям.
Велике значення також мають створення резервів та контролю за цінами. Це вкрай важливо, аби уникнути спекуляцій та дефіциту у разі надзвичайної ситуації. Насамперед це стосується стратегічно важливих продуктів та медикаментів. Таким шляхом під час коронакризи минулого року пішли деякі країни Азії та Європи. Питання контролю за цінами на енергоресурс також є надважливим. Помірна вартість на комунальні послуги дозволила би громадянам у майбутньому заощаджувати кошти на опаленні та краще підготуватися до зими.
Знизити тарифи можна лише шляхом регулювання продажу українського газу за справедливими для населення цінами, про що ми вже неодноразово розповідали. Те ж саме стосується вартості дров, які не мають продаватися населенню за ринковими цінами. Для порівняння: на сьогоднішній день машина дубових дров коштує близько 11 тис. грн в залежності від регіону, тоді як влітку минулого року вартість становила близько 6 тис. грн. Причому середня заробітна плата за цей період майже не змінилася.
Іще одним системним рішенням має стати ефективна комунікація влади з населенням. Особливо це стосується органів місцевого самоврядування. Це дозволило би краще дізнаватися про проблеми людей і вирішувати їх. Один із засновників благодійної громадської організації Evum Сергій Зосименко розповів «Спільному», як у його рідному Чернігові під час воєнних дій на початку весни людям безкоштовно видавали медикаменти, однак багато пенсіонерів не змогли їх отримати, оскільки не знали про це або не могли самостійно дістатися до центру роздачі гуманітарної допомоги. І якщо в умовах активних бойових дій такі ситуації ще можна зрозуміти, то їх повторення у відносно безпечних регіонах легко уникнути.
Також поліпшення комунікації дозволило би державним органам на місцях сформувати необхідний запас продовольства та медикаментів для підтримки незахищених громадян. Для прикладу, Сергій разом з іншими волонтерами працює над тим, щоб створити продовольчий піврічний резерв для онкохворих дітей та їхніх батьків, які разом перебувають на лікуванні в міській медустанові. Тобто створити резерви цілком реально, але цим має опікуватися держава з її ресурсами, а не лише волонтери.
Пункт незламності в Полтаві. Фото: Офіс президента
До чого готуватись?
На жаль, є великий ризик, що ситуація погіршиться. Навіть якщо Росія припинить обстріл української енергетичної інфраструктури, труднощі на цьому етапі не закінчаться, оскільки вітчизняна енергосистема має невеликий запас міцності. За даними «Укренерго», станом на 2020 рік 80% енергоблоків ТЕС хоч і підтримувалися у працездатному стані, проте були вкрай зношені. Не кажучи вже про ситуацію із котельнями та тепломережами. Також через обстріли енергосистема гостро потребує трансформаторів високої напруги, яких в Україні не вистачає, а західне обладнання не підходить, про що пише американський журнал Foreign Policy. Водночас голова Комітету з питань енергетики та ЖКП Андрій Герус прямо заявив, що протягом цієї зими відновити всі пошкоджені об'єкти енергетичної інфраструктури буде неможливо.
Є й супутні труднощі. Крім проблем із теплом, водою, зв'язком та світлом, в Україні через відключення ще більше загострилася ситуація з безробіттям. Частина бізнесу закривається чи скорочує штат, оскільки не може адаптуватися до нових реалій. Накопичуються труднощі й з виробництвом продовольства, особливо це стосується енергоємних сфер: виробництво молока, м'яса, хлібобулочних виробів, продукції фермерських господарств.
Як розповів нашому виданню голова «Союзу українського селянства» Іван Томич, багато фермерів відмовилися збирати кукурудзу, для сушіння якої необхідна стабільна подача електроенергії. Фактично повністю, за його словами, зупинилося й тепличне господарство. Все це, вважає експерт, призведе у майбутньому до підвищення цін на продовольство та дефіциту певних груп товарів.
Насамкінець хотілося б відзначити, що у важкий для країни час показником ефективної роботи держави є її здатність забезпечити базові потреби населення. Окрім оборони, найважливішим завданням є забезпечення громадян доступним продовольством, медикаментами, а також вирішення проблем із теплом та водою. Причому найважливішою частиною цих завдань є підтримка тих, хто не має можливостей підготуватися до надзвичайної ситуації самотужки. Поки що докладених зусиль недостатньо, їм бракує системного бачення та координації. І це поганий сигнал. Адже ми говоримо не про точкові рішення, а про відповідну реакцію на нові виклики з якими стикається сьогодні суспільство. Якщо держава не зможе вибудувати дієвий механізм підтримки людей, то під питанням ефективність роботи всієї системи.
