Добре відомо, що академічна видавнича справа перетворилася на один із найбільш прибуткових бізнесів. Ціни на наукові журнали такі високі, що навіть бібліотеки найпрестижніших університетів, таких як Гарвард, мусять частково відмовлятися від передплати. Ще більш абсурдною ситуацію робить те, що ціни ростуть по мірі зменшення витрат видавництв на набір, друк і поширення наукових досліджень. Незадоволення науковців поступово набирає обертів. Так, математики всього світу оголосили бойкот видавництву Elsevier, відомому не тільки рейтингами журналів, а й ступенем експлуатації праці науковців та надмірними цінами. Це тільки початок: математики готові оголосити бойкот також іншим комерційним видавництвам – конкурентам Elsevier, і заважає їм тільки небажання відлякати молодших колег. Річ у тім, що наукова кар’єра сьогодні залежить від публікацій в рейтингових, найцитованіших журналах, значна частина яких належить великим комерційним видавництвам; тож, якщо не дуже знаний науковець сьогодні відмовиться друкуватися в усіх подібних журналах, це означатиме, що він програє конкуренцію тим своїм колегам, які від подібних публікацій відмовлятися не стануть. Тож для ефективного подолання монопольного становища кількох великих видавництв потрібне також подолання конкурентних відносин у науці й боротьба за мінімізацію академічної ієрархії. У тексті – поясненні причин і цілей бойкоту, переклад якого ми публікуємо нижче, увагу зосереджено саме на першому моменті – олігопольному становищі кількох комерційних видавництв, тоді як конкурентні та ієрархічні стосунки все ще не так часто стають об’єктом критики і рідко розглядаються в їхньому зв’язку з комодифікацією знання.
Сторонній спостерігач неодмінно спитає: це все добре, але що ви пропонуєте натомість? Науковці вже зараз не тільки голосно протестують, а й намагаються шукати позитивні шляхи виходу: створювати некомерційні електронні та друковані журнали та потужні ресурси з відкритим доступом до наукових статей, повертати журнали у власність не орієнтованих на прибуток наукових товариств, що суттєво зменшує їхню ціну. Проте навіть і цим позитивним заходам має додати популярності бойкот Elsevier – один із перших гучних кроків до подолання олігополії комерційних видавництв. Наскільки він перспективний, можна судити з поданого нижче тексту, написаного організаторами бойкоту.
Цей текст має на меті описати підстави нинішнього бойкоту видавництва Elsevier багатьма математиками (та іншими вченими) на сайті thecostofknowledge.com, а також представити деякі проблеми, з якими стикається бойкотний рух. Хоча рух аж ніяк не є монолітним, нам здається, що наведені тут моменти відповідатимуть думці багатьох підписантів.
Роль журналів (1): поширення результатів дослідження. Останнім часом дискутувалася роль журналів у фаховій математиці (див., наприклад, [10], [4], [11], [12], [1], [9], [13], [2]).
Традиційно, хоча журнали мали кілька різних цілей, основною було поширення наукових статей. Видавці журналів отримували винагороду за набір (непросте завдання до винаходу електронного набору, особливо в математиці), друк фізичних копій журналу та поширення журналів серед передплатників (переважно академічних бібліотек).
Редакційна колегія журналу є групою фахових математиків. Їхня редакторська робота становить один із їхніх академічних обов’язків, а тому оплачується роботодавцем – як правило, університетом. Тож із погляду видавництва редактори виконують роботу безкоштовно 1. Коли автор (як правило, математик, що працює в університеті) подав статтю в журнал, редактори обирають для неї рецензента або рецензентів, оцінюють їхні висновки, вирішують, чи приймати подану статтю та укладають зі статей числа журналу. Після цього вони передаються видавництву, яке й друкує їх. Видавництво надає деяку адміністративну допомогу в обходженні зі статтями, а також у технічному редагуванні, – як правило, досить невелику, але часом більш суттєву. Рецензенти, з погляду видавництва, теж є волонтерами: як і редагування, рецензування вважається частиною академічної роботи математика. Видавництва не платять авторам за надруковані статті, хоча зазвичай просять авторів передати їм авторські права.
Ця система мала сенс, коли друк і поширення статей були складною та дорогою справою. З цього погляду видавництва надавали цінну послугу, оплачувану передплатниками журналів, насамперед академічними бібліотеками. Академічні інституції, чиї бібліотеки передплачують математичні журнали, є загалом тими самими інституціями, в яких працюють математики, що пишуть, рецензують і редагують журнали. Тому витрати на весь процес публікації наукових статей несуть ці інституції (а також зовнішні агенти, що частково фінансують їх, такі як Національний науковий фонд США): вони платять зайнятим у них математикам за дослідницьку роботу та організацію публікації результатів досліджень у журналах; а після цього (через бібліотеки) платять також видавництвам за поширення цих результатів серед математиків світу. Оскільки ці інституції є роботодавцями для дослідницького персоналу, вони, звичайно, вважали виправданою плату за поширення проведених ним досліджень. Зрештою, публікація наукових ідей і результатів досліджень є, поза сумнівом, ключовим елементом наукового прогресу.
Однак тепер світ сильно змінився. Автори самі набирають власні статті на комп’ютерах. Витрати на друк і поширення більше не є такими великими. І, що найважливіше, поширення наукових ідей відбувається електронним шляхом, а не, як раніше, фізичним. Хоча цей шлях поширення не є зовсім безвитратним, все ж він значно менш дорогий і значною мірою відбувається незалежно від математичних журналів.
Отже, витрати на видавництво журналів впали через те, що функція набору текстів перейшла від видавництв до авторів, а витрати на друк і поширення сильно знизилися. Попри це, університетські бібліотеки, здається, витрачають на журнали дедалі більше грошей, і меж цьому здорожчанню не видно. Чому математики виконують всю цю безкоштовну роботу, а їхні роботодавці платять такі гроші за послугу, чия користь давно не виправдовує витрат на неї?
Роль журналів (2): рецензування та професійна оцінка. Є кілька важливих причин, з яких математики все ще не припинили друкуватися в журналах. Зокрема, рецензування (peer review) відіграє важливу роль у забезпеченні коректності та читабельності математичних статей, а публікація статей у дослідницьких журналах є головним способом досягнення професійного визнання. Слід зважити, що не всі журнали рівні з цього погляду: журнали утворюють ієрархію у (вільно складених) рейтингах, так що публікації в найбільш рейтингових журналах часто важать більше за публікації в менш рейтингових. Фахові математики зазвичай добре орієнтуються в тому, які журнали в їхній сфері є більш престижними, і вони, найімовірніше, подадуть статтю в найбільш рейтинговий журнал із тих, що можуть прийняти та надрукувати статтю.
Через цей момент оцінювання, притаманний традиційним журналам, перехід до іншої моделі є значно більш проблематичним, ніж може здатися на перший погляд. Наприклад, не так легко започаткувати новий журнал (навіть електронний, що дозволяє уникнути труднощів друку та поширення), оскільки математики навряд чи публікуватимуться в ньому, надаючи перевагу знаним журналам. По-друге, хоча репутацію різних журналів було створено завдяки зусиллям авторів, рецензентів і редакторів, що роками працювали (не отримуючи відшкодування від видавництва) над ними, у багатьох випадках власником назви журналу є видавництво, що ускладнює для математичної спільноти відділення цього створеного ними наділеного вартістю об’єкту від його нинішнього видавництва.
Роль видавництва Elsevier. Elsevier, Springer та низка інших комерційних видавництв (значна частина яких є великими компаніями, але грає меншу роль у виданні математичної літератури, як у випадку видавництва Wiley) використовують нашу волонтерську працю для отримання дуже великих прибутків у академічній спільноті. У процесі виробництва вони додають якусь частку вартості, але далеко не таку, що могла б виправдати наявні ціни.
Можливо, серед цих видавництв Elsevier є не найдорожчим, але в світлі інших чинників, таких як скандали, судові процеси, лобіювання тощо (про які йтиметься нижче), ми вважаємо його хорошою ціллю для того, щоби почати висловлювати наше обурення. Бойкот має бути достатньо суттєвим, щоб відіграти свою роль, але не настільки широким, щоб вибір цілей став предметом суперечок або сам бойкот перетворився на непосильний вантаж. Відмова давати статті в будь-які видавництва, що продають журнали за зависокою ціною, є розумним подальшим кроком, на який уже наважився дехто з нас, але цей бойкот ми зосереджуємо на видавництві Elsevier, оскільки серед математиків поширена думка, що саме воно є найбільшим кривдником.
Почнемо з такої теми, як витрати на видання журналу. На жаль, витрати важко порівнювати: журнали сильно відрізняються за якістю, кількістю сторінок у числі і навіть за кількістю тексту на сторінці. Якщо орієнтуватися на рекомендовану ціну, математичні журнали Elsevier належать до найдорожчих. Наприклад, в огляді цін математичних журналів, складеному Американським математичним товариством, сім із десяти найдорожчих журналів (за ціною чисел 2007 року 2) видавалися в Elsevier. Це, однак, пов’язано з тим, що Elsevier друкує найбільш об’ємні числа. Більш розумною одиницею, яку легко обрахувати, є ціна за сторінку. За цим показником Elsevier є, звичайно, не найгіршим видавництвом, але все ж його ціни виглядають дуже високими й у цьому відношенні. Журнал Annals of Mathematics видавництва Princeton University Press належить до найбільш рейтингових математичних журналів і продається за помірною ціною: 13 центів за сторінку на 2007 р. Натомість ціна за сторінку в десяти журналах Elsevier 3 становить $1,30 або й більше; ці десять і ще три інших журнали коштують, у розрахунку на кожну сторінку, більше за будь-який журнал, що видається університетським видавництвом або науковим товариством. Для порівняння, три інших топ-журнали, що змагаються з Annals – це Acta Mathematica (Institut Mittag Leffler, $0,65 за сторінку), Journal of the American Mathematical Society Американського математичного товариства ($0,24 за сторінку) та Inventiones Mathematicae (Springer, $1,21 за сторінку). Зауважте, що якість жодного з математичних журналів видавництва Elsevier не можна порівняти з якістю цих журналів.
Утім, є ще один момент, який сильно ускладнює підрахунок справжньої вартості математичних журналів. Ідеться про поширену практику великих комерційних видавництв «об’єднувати» журнали, що дозволяє бібліотекам підписуватися на великі підбірки журналів задля уникнення непомірно високих цін на окремі журнали, потрібні цим бібліотекам. Хоча це означає, що середня ціна, яку бібліотеки платять за журнал, є меншою, ніж можна було би подумати, зазирнувши у прайс-ліст, насправді має значення лише та ціна, яку вони платять за кожен журнал (або за одну сторінку кожного журналу), який їм насправді потрібен. Цю ціну важко обрахувати, але цілком очевидно, що вона є вищою. Ми дуже хотіли би мати змогу подати конкретніші дані щодо справжньої ціни журналів видавництва Elsevier для бібліотек порівняно з журналами Springer чи інших видавництв. На жаль, зробити це не так-то й просто, оскільки видавництва часто включають до контракту умову, що забороняє організаціям-клієнткам розголошувати комерційні подробиці угоди. Наприклад, Elsevier намагався в судовому порядку утримати Вашингтонський університет від оприлюднення цієї інформації [3]. Але можна принаймні сказати, що одним зі звичайних наслідків подібних угод є неможливість для бібліотеки зекономити, відмовившись від кількох журналів Elsevier: у кращому разі ці гроші можна використати на передплату інших журналів того ж видавництва.
Наше зосередження саме на Elsevier, а не, скажімо, на видавництві Springer частково зумовлене тим, що Springer мав багату та плідну історію співпраці з математичною спільнотою. Крім журналів, це видавництво друкувало важливі серії підручників, монографій та лекцій; можливо, ціну його журналів навіть можна розглядати як спосіб фінансування цих інших, менш прибуткових, типів публікацій. Хоча останні стали менш важливими з появою інтернету та електронним поширенням текстів, довга та тривала представленість Springer у математичному світі сприяла його гарній репутації серед математиків. Запас довіри швидко вичерпується 4, але все ще не досяг нульової позначки.
Elsevier не має схожої традиції участі в математичній видавничій справі. Чимало математичних журналів, що видаються тут, були нещодавно куплені в інших, менших, видавництв. Крім того, в останні роки це видавництво опинилося в центрі різних скандалів, пов’язаних із науковим змістом, або радше його браком, у журналах. Один із цих скандалів стосувався журналу Chaos, Solitons & Fractals, який у розпал скандалу в 2008-2009 рр. 5 був журналом з одним із найвищих коефіцієнтів впливовості (impact factor) серед журналів Elsevier. Виявилося, що високий коефіцієнт впливовості був принаймні частково результатом того, що журнал публікував численні статті, сповнені взаємних цитувань 6. Крім того, Chaos, Solitons & Fractals друкував чимало статей, які, на наш фаховий погляд, мали невелику наукову цінність або навіть не мали жодної і їх взагалі не варто було би публікувати в жодному поважному журналі.
В іншому сумнозвісному епізоді, цього разу в медицині, видавництво Elsevier щонайменше п’ять років «в інтересах фармацевтичних клієнтів друкувало профінансовані спонсорами компіляції, які тільки виглядали як журнали і не містили жодних наукових відкриттів» [8].
Нещодавно Elsevier лобіювало Акт про дослідницькі роботи [6], проект закону в США, який унеможливить політику вільного доступу Національного інституту охорони здоров’я, що гарантує публічний доступ до опублікованих завдяки фінансуванню цього інституту статей не пізніше ніж через 12 місяців після публікації (щоб дати можливість видавництвам заробити). Хоча лобіювання переважно відбувається за зачиненими дверима, відкрита підтримка цього законопроекту показує ворожість Elsevier до популярної та ефективної політики вільного доступу.
Ці скандали вкупі з практикою об’єднання журналів, космічними цінами та лобіюванням показують, що видавництво мотивоване виключне отриманням прибутків, без жодної зацікавленості в математичному знанні чи математичній спільноті, яка його виробляє, і без жодної відповідальності перед ними. Звичайно, чимало співробітників Elsevier – розумні люди, які намагаються зробити все можливе задля наукових публікацій, і ми зовсім не хочемо образити їх. Однак організація в цілому, як видається, байдужа до інтересів математичної спільноти.
Бойкот. Не дивно, що багатьом математикам в останні роки урвався терпець, адже вони втягнуті в систему, де комерційні видавництва отримують прибутки завдяки безкоштовній праці математиків та передплаті журналів тими інституціями, де вони працюють, – і це за послугу, яка великою мірою стала непотрібною 7. Серед усіх комерційних видавництв поведінка Elsevier здавалася багатьом найбільш кричущою, і деякі математики особисто пообіцяли не мати жодних справ із журналами Elsevier. 8.
Один із нас (Тимоті Ґаверз) вирішив, що було б не зайве оприлюднити свій персональний бойкот видавництва Elsevier, заохочуючи інших зробити те саме. Так народився бойкотний рух на thecostofknowledge.com, успіх якого перевищив очікування.
Кожен учасник бойкоту може сам вирішити, чого уникати: подавання статей до журналів Elsevier, рецензування для них чи участі в редакційних колегіях. Звичайно, пропонування статей та редагування журналів є суто добровільними, а от із рецензуванням складніше. Уся його система ґрунтується на доступності підходящих рецензентів, і успіх цієї системи належить до великих традицій науки: рецензування – це водночас тягар і честь, і практично кожен член спільноти з доброї волі бере в ній участь. Проте, хоча ми поважаємо й цінуємо цю традицію, багато хто з нас не хоче, щоб наша праця використовувалася для підтримки бізнес-моделі Elsevier.
Що далі? Як було наголошено на початку, різні учасники бойкоту мають різні коротко- чи довгострокові цілі. Дехто хоче, щоб система журналів була повністю знищена та замінена на щось інше, більш пристосоване до можливостей інтернету та можливостей електронного поширення. Інші вважають, що журнали й надалі відіграють свою роль, але хочуть замінити комерційну видавничу справу на моделі вільного доступу. Ще іншим майорять помірніші зміни, в яких комерційні видавництва поступаються місцем неприбутковим організаціям (таким як Американське математичне товариство, Лондонське математичне товариство і Математичне товариство Франції, які вже друкують низку журналів) або університетським видавництвам; у такий спосіб вартість, вироблена працею авторів, рецензентів і редакторів поверталася б до академічної та наукової спільноти. Ці цілі не обов’язково виключають одна одну: світ математичних журналів, як і світ самої математики, великий, і журнали вільного доступу можуть співіснувати з іншими, більш традиційними журналами, а також із новішими способами поширення та оцінювання.
Але всі підписанти погоджуються з тим, що Elsevier – це втілення всіх вад сучасної системи видавання математичних журналів, і ми більше не хочемо мовчки погоджуватися з привласненням цим видавництвом вартості, створеної нашою працею та працею наших колег.
Яким ми бачимо майбутнє тих статей, які, якби не бойкот, публікувалися б у журналах Elsevier? Є багато інших журналів; можливо, їм дістанеться якийсь шматок пирога. В останні роки було засновано кілька нових успішних журналів, деякі з них – електронні (тому вони не передбачають витрат на поширення та друк фізичних копій); без сумніву, таких журналів стане більше. Зрештою, ми сподіваємося, що математична спільнота зможе повернути собі частину вартості журналів Elsevier завдяки передачі цих журналів (мірою можливості разом із їхніми назвами, в інших же випадках – по суті 9) від Elsevier іншим видавцям.
Жодна з цих змін не буде легкою; редагування журналу – це важка робота, а заснування нового журналу чи передача або перезапуск уже наявного – ще важча. Але альтернативою є збереження статусу-кво, коли Elsevier стриже дедалі більші прибутки завдяки нашій роботі та роботі наших колег, а це нестерпно і неприйнятно.
Додаток: поради математикам. Кожен математик сам вирішує, чи хоче він приєднатися до бойкоту і якою мірою. Старші математики, що приєдналися до бойкоту, несуть певну відповідальність перед молодшими колегами, які відмовляються від публікації статей у журналах Elsevier, і повинні допомогти в мінімізації негативних наслідків для їхньої кар’єри.
Незалежно від того, чи ви вирішили приєднатися до бойкоту, є декілька простих речей, які може зробити кожен і які здаються нам зовсім не дискусійними:
1. Переконайтеся, що всі остаточні версії ваших статей, особливо нових, є у вільному онлайн-доступі – в ідеалі на сторінці arXiv 10 та на вашій домашній сторінці.
2. Якщо ви подаєте статтю та можете обирати між дорогим і дешевим (або безкоштовним) журналом одного наукового рівня, завжди обирайте дешевий.
Переклад з англійської Олексія Вєдрова під редакцією Володимира Іщенка
Читайте також:
Помещики науки: как научные издательства получили феодальные права? (Джордж Монбайот)
Коммодификация науки (Ричард Левинс, Ричард Левонтин)
Глобальний університет (Ендрю Росс)
Кінець американської академії (Сара Кендзьор)
Посилання
[1] D. N. Arnold, Integrity under attack: the state of scholarly publishing, SIAM News 42 (2009), 2–3 - [link].
[2] D. N. Arnold, More reasons to support the Elsevier boycott, International Mathematical Union Blog on Mathematical Journals, 5 February 2012, [link].
[3] T. Bergstrom, Big Deal Contract Project - [link].
[4] J. Birman, Scientific publishing: a mathematician’s viewpoint, Notices of the American Mathematical Society 47 (2000), 770–774.
[5] Confederation of Open Access Repositories, Maximizing the visibility of research outputs: COAR call for action, 6 February 2012, - [link].
[6] M. Eisen, Plagiarist or puppet? US Rep. Carolyn Maloney’s reprehensible defense of Elsevier’s Research Works Act, 13 January 2012 - [link].
[7] Elsevier, Electronic preprints, accessed 2 February 2012 - [link].
[8] M. Hansen, Statement from Michael Hansen, CEO of Elsevier’s Health Sciences Division, regardingAustraliabased sponsored journal practices between 2000 and 2005, 7 May 2009 - [link].
[9] C. Hutchins, What might be done about high prices of journals?, International Mathematical Union Blog on Mathematical Journals, 12 July 2011 - [link].
[10] R. Kirby, Comparative prices of math journals, 1997 - [link].
[11] R. Kirby, Fleeced?, Notices of the American Mathematical Society 51 (2004), 181.
[12] W. Neumann, What we can do about journal pricing, 2005 - [link].
[13] P. Olver, Journals in flux, Notices of the American Mathematical Society 58 (2011), 1124–1126.
