Минулої неділі відбувся євромайдан у кубі, бо він відбувся у Європі біля Європейської комісії. Що зібрало сотню чоловік із бельгійських та французьких міст у Брюсселі? Мені вдалося поспілкуватися із кількома українцями та дізнатися причини, що вивели їх на цей євромайдан у кубі. Словосполучення, яке я почула від кожного респондента, яке звучало у Києві та було написано на плакатах, — це європейські цінності. Про економічні наслідки євроінтеграції я так нічого і не дізналася, хоча договір, що має бути підписаний стосується у великій мірі ще більшого послаблення економічних бар’єрів, ніж ми маємо зараз.
Спробуємо розібратися, що розуміють українці під європейськими цінностями. Як ці цінності реалізуються в Європі? Яким чином можуть вплинути на Україну? Із вимог, що були висунуті на євромайданах, можна було сформулювати такі європейські цінності.
Демократичність. У політичному дискурсі америко- та європоорієнтованих країн створюється враження, що вибори раз на 5 років дають населенню владу вирішувати своє майбутнє. Щоб зруйнувати цей стереотип, варто звернутися до досвіду Швейцарії — країни, що наближена до ідеалів демократії найбільше. У швейцарців є можливість 4-5 разів на рік брати участь у референдумах щодо різноманітних законів, вони голосують за представників у багатьох органах державної влади. Такому можна лише позаздрити. Звісно, наша репрезентація у десятки разів менша, але результати швейцарських референдумів та виборів корелюють між собою. Це вказує на те, що результати цих демократичних рішень залежать від того, що саме проштовхує та чи інша політична сила та її фінансові покровителі у медійний простір. Майбутнє не так сильно визначається позначкою у бюлетені, як конструююється у соціально-економічних відносинах. Домінуючи фінансово, великі західноєвропейські та американські компанії можуть забезпечити собі армії лобістів у кожному парламенті, особливо у Європарламенті, а в українському парламенті — тим паче. Наприклад, днями у тій самій Швейцарії відбувся ініційований соціалістами референдум, щодо обмеження зарплат керівникам крупних компаній. Однак результат приголомшив: більшість мешканців країни, яким такі зарплати навіть не снилися, внаслідок медійної кампанії залякування «економічним крахом» проголосували проти обмежень.
Права людини. Основна європейська інституція, що кожного дня займається бореться за реалізацію прав людини, — це, звичайно ж, Європейська комісія, штаб-квартира якої знаходиться в центрі Брюсселю. Не буду довго пояснювати блюзнірський характер цієї структури — просто розкажу, що відбувається в кілометрі від будівель Єврокомісії. У бідних районах Брюсселя, в яких живуть як мігранти, так і бельгійці, 30% молоді не має роботи, і ця цифра зростатиме, якщо величезна кількість дітей не отримуватиме доступу до освіти. Середній дохід на одну людину тут в два рази менший за середній по Бельгії, а жінки, які вже 10-15 років живуть у Бельгії, не розмовляють ні французькою, ні фламандською, а лише рідною мовою (про англійську я навіть не згадую), що внеможливлює реалізацію їхніх прав. Словом, права фактично є лише у тих, у кого є можливості реалізувати ці права. Чи отримають українці можливості реалізувати свої права, ставши ближче до ЄС, якщо люди в кілометрі від Єврокомісії позбавлені цих можливостей?
Єдиний український народ. Хоча праві сили набирають обертів у багатьох країнах Європи — особливо Центральної та Східної — але європейські праві дедалі більше лібералізуються та відкидають консерватизм, залишаючи від правої ідеології лише обмеження прав мігрантів. Чого не скажеш про Україну. Важко уявити, що консервативну українську культуру, сформовану релігією та пізньорадянською пропагандою, можна буде так просто змінити без реформування системи освіти. Активна співпраця з ЄС не прибере гендерні та расові стереотипи, не дозволить хлопцям цілуватися в публічному просторі без громадського осуду та страху бути вбитими. Про це свідчить те, що відбулося на євромайдані у Києві із райдужними прапорами, хоча у Європі їх можна побачити на багатьох центральних вулицях. У багатьох українців консервативність не зникає, навіть якщо вони живуть у Європі, — до такого спекулятивного висновку я дійшла, дізнавшись, що брюссельський євромайдан закінчився месою.
Європейські цінності є такою собі ілюзією, що не реалізується навіть серед більшої частини європейців. Це радше бренд, що штовхає Україну до економічної співпраці з Європою, як сріблясте яблучко штовхає до придбання iPhonе. Здається, що пропаганда їх серед українців є для ЄС лише легітимацією спрощення умов купівлі української сировини та відкриття українського ринку для європейської продукції. Про наслідки цього не так багато говорять, але їх можна яскраво побачити у Греції, Румунії та Угорщині.
