Чи варто закривати атомні електростанції: між сталим розвитком і політичними рішеннями

7939
Лєшек Карлік
Статьи автора

Доволі мало екологів підтримують ядерну енергетику. Це очевидна річ, й тут може постати суперечливе питання до деяких екологів, які, мовляв, надто м’яко ставляться до ядерної енергетики. Якщо ви «за ядерку», тоді очевидно, ви не можете бути екологом. 

Утім, деякі люди надзвичайно дбайливо ставляться до довкілля, розмірковують про кліматичні катастрофи й кризу біорізноманіття й щиро виступають за ядерну енергетику. 

Більш того, декотрі екологи також підтримують політику антизростання, розуміючи, що ми не маємо доказів роботи жодних технологій (включно з ядерними), які б забезпечили швидке, абсолютне відокремлення екологічного впливу від економічного розвитку, що необхідно, аби врятувати біосферу від масового вимирання. Одночасно вони також розуміють, що декарбонізація без використання ядерної енергетики надзвичайно складна. 

Навіть після того, як фашистський режим Путіна вторгся в Україну у 2014 році, й пізніше у 2022 році російські сили захопили одну з українських ядерних електростанцій чітко порушуючи Женевські конвенції, екологи продовжують підтримувати ядерну енергетику, що надає греблям гідроелектростанцій та атомним електростанціям особливу протекцію. 

Чому? 

Звернімося до науки

У питаннях глобального потепління та краху біорізноманіття варто слухати не окремих людей, а науку. Наука це та система, яка змушує людей змінити свою думку, коли з’являються нові докази. 

Антиядерний активізм глибоко закорінений в ДНК екологів, оскільки більшість рухів за довкілля зародилися у 1970-1980-х як рухи за збереження природи та проти війни й діяли під всюдисущою тінню глобальної термоядерної війни, яка могла вбити майже все живе на Землі. Виступаючи проти ядерної зброї, було легко розширити межі своєї позиції до цивільної ядерної енергетики. Після вибуху в Чорнобилі, ця позиція була перевантажена. Екологи були стурбовані невидимою радіацією, від якої усі захворівають, а не парниковими газами, які так само невидимо все сильніше і сильніше нагрівають планету. 

 

Найбільша сонячна електростанція в Сполучених Штатах / Фото: USAF

 

Ми живемо у повністю іншому світі. Більше половини історичних викидів парникового газу сталися після виступу Джеймса Генсена 1988 році перед Конгресом США про небезпеку кліматичних змін. Ми усвідомлювали, що́ заподіювали планеті, однак проведені 26 конференцій ООН з кліматичних змін не справили помітного впливу на глобальні викиди, які зростали в геометричній прогресії, разом із геометричним ростом світового ВВП, щоб утримати капіталістичну економіку у поточному вигляді.

Чи можуть лиш сонячна та вітроенергетика нас врятувати?

Останні двадцять років нам обіцяють спасіння: революцію у сфері відновлюваних джерел енергії. 

Вона мала відбутися завдяки експоненціальному росту вітрової, сонячної енергетик та накопиченню енергії, що перевищували б розвиток економіки. Натомість зросло використання сонячної та вітроенерегтики й природного газу, тоді як відновлювальна енергетика ледь встигала за розширенням нашої економічної діяльності. Нам вдалося збільшити частку вітрової та сонячної енергетики у загальному споживанні електроенергії, наскільки це відповідає дійсності. Це невеликий успіх, але, на жаль, при цьому відбувся спад в інших чистих джерелах електроенергії. А у використанні первинної енергії, враховуючи усе використання енергії у транспорті, опаленні, важкій промисловості, частка викопних палив вперто ніяк не зменшується. Темпи декарбонізації абсолютно недостатні, щоб уникнути катастрофи. 

Ми не побачили експоненціального спаду використання вугілля, газу й нафти. Природний газ надзвичайно хороший додаток до різних відновлювальних джерел енергії, набагато дешевший за накопичення енергії, й теоретично його можна зберігати місяцями, щоб розгладити сезонні коливання. 

Саме тому Німеччина частково стала заручницею природного газу Путіна: за останні двадцять років вони загородили себе рішеннями вивести з експлуатації свої атомні електростанції й забезпечити резервне живлення для періодично поновлюваних джерел енергії «перехідним паливним» у вигляді «природного газу», викопного метану з Ґазпрому. Навіть після нападу Росії на Україну у 2014 році, Німеччина намагалася закінчити будівництво трубопроводу «Північний потік-2», щоб імпортували ще більше газу з Росії. Проект зупинився лиш коли відбулося повномасштабне брутальне вторгнення у 2022 році. 

З моменту ядерної катастрофи у Чорнобилі ми маємо 36 років інформації про ядерну безпеку, й інформація однозначна — сучасна атомна енергетика безпечна й має надзвичайно низький обсяг викидів вуглецю. Три РВПК реактори, що залишилися в Чорнобилі, виробляли безвуглецеву та безаварійну електроенергію аж до 2000 року, коли їх закрили, а сучасні реактори за вимогою безпечніші. 

 

Чорнобильська АЕС / Фото: Own work

 

Нам потрібна ядерна енергетика. На сьогодні це найбільше єдине джерело чистої енергії у Європейському Союзі, яке забезпечує чверть від загально виробленої електроенергії, навіть після того, як Німеччина відмовилась від ядерної енергії. Численні дослідження доводять, що використання всіх наявних засобів (вітрової, сонячної, ядерної та гідроенергетики, навіть уловлювання та зберігання вуглекислого газу, якщо воно колись запрацює) гарантує набагато вищі шанси успішної декарбонізації, на відміну від стратегії покладатись лише на «вітрову та сонячну енергетику». Якщо кліматичні зміни передбачають екзистенційну небезпеку, для чого добровільно відмовлятися від рішення, яке гарантовано працює?

Причина явно не полягає в небезпеці. Погоджуюсь, що Чорнобиль був спустошливою катастрофою, але таким був і прорив дамби в Баньцяо, прорив дамби Вайонт, Бхопальска трагедія чи будь-яке інше із тисячі промислових лих. Це не спонукало нас відмовитися від гідроенергетики чи хімічної промисловості. Ми продовжуємо літати, незважаючи на усі аварії літаків у новинах. Згідно з даними, усі атомні аварії в історії людства вбили менше людей, ніж одна вугільна електростанція, що досконало працює без жодних аварій. Ми не уявляємо, скільки людей помирають щодня дихаючи забрудненим повітрям, тому що дихаємо забрудненим повітрям тисячі років, із того часу, як приручили вогонь і оселилися в селищах. Однак викопне паливо само собою вбило більше 8 мільйонів людей тільки у 2018. Кількість загиблих вражає, й з року в рік продовжує зростати. Ядерна енергетика врятувала мільйони людей, які в іншому випадку померли б від забруднення повітря. Після відмови Німеччини від ядерної енергетики (Atomausstieg) її можна вважати відповідальною за понад тисячу смертей в країні щороку від забруднення повітря.

Ядерна безпека в часи війни

Нині у розпалі повномасштабної війни в Україні обидві сторони дискусії — і ті, що проти, і ті, що за ядерну енергетику — мають більше аргументів у давніх дебатах про безпеку. Окупація російськими силами Запорізької АЕС і тимчасова окупація Чорнобильської зони, їхнє нахабне нехтування радіаційною безпекою, й використання чинної атомної електростанції як військового плацдарму, вільного від помсти ЗСУ, є ясним прикладом ризиків, що можуть виникнути з ядерною енергетикою у країні, понівеченій війною.

 

Російський солдат патрулює окуповану територію Запорізької атомної електростанції в Енергодарі 1 травня 2022 року. Фото: ANDREY BORODULIN/AFP via Getty Images

 

Водночас вторгнення Путіна в Україну оприявнило дві речі. По-перше, енергетична безпека є надзвичайно важливою. Українські оператори електромереж працюють як чудотворці, не лише підтримуючи справну електромережу, коли країну атакує набагато більший й надзвичайно грубий політичний режим сусіда, а й синхронізуючи українську мережу із європейською ENTSO-E та експортуючи електрику в ЄС, щоб допомогти під час енергетичної кризи, створеної Путіним. 

Ядерна енергетика забезпечує енергетичну незалежність: якщо фізично володіти станцією, можна почуватися безпечно, бо є багато постачальників ядерного палива, яких можна змінити за потреби. Україна працює і зі старішими совєтськими реакторами VVER-400, і новішими російськими VVER-1000, але з початком війни у 2014 році почала використовувати ядерне паливо із компанії Вестінгауз, США. Також можна було купувати паливо у Франції, від компанії Арева. Навіть після того як росіяни зайняли у березні Енергодар, АЕС продовжувала виробляти енергію, яка надходила в українську електромережу, й лише через декілька місяців путінські бандити невдало спробували красти саму електроенергію з України. На разі Запорізька АЕС у стані холодної зупинки, що відносно безпечно. Реактори станції, де досі зберігаються справді небезпечні радіонукліди, які швидко розпадаються, захищені надзвичайно міцними куполами-бункерами, які можуть витримати атаку пасажирського літака, повністю завантаженого паливом. 

Утім, незважаючи на бомбардування, бої та повномасштабне вторгнення, інші атомні електростанції в Україні продовжують працювати, тому що в цілях безпеки вони спроектовані до найменшої дрібнички. Звичайні артилерійські обстріли не можуть пробити захисну оболонку реактора, яку почали вимагати від усіх сучасних реакторів ще до Чорнобильської аварії. 

Станції відновлювальних джерел енергії не настільки міцні, й росіяни крадуть сонячні панелі з України, та навіть вони не можуть вкрасти ядерний реактор. Тепер, коли росіяни вдарили по Криворізькій дамбі гіперзвуковими ракетами «Кинджал», стало помітно, що гідроенергетика є більш спокусливою ціллю: повінь через зруйновану дамбу спричиняє набагато кориснішу з військового погляду катастрофу, ніж руйнування атомної станції, радіоактивний викид з якої може перенести вітром до країни-загарбника. 

 

Ліквідація наслідків ракетного обстрілу дамби поблизу Карачунівського водосховища / Фото: Державна служба України з надзвичайних ситуацій

 

Тим часом Німеччина, яка розвинула свій концепт Energiewende, тобто енергії переходу, критично залежить від російського природного газу. Вони мають газопровід, і хто б не постачав газ, той однаково контролює електростанції в кінці газопроводу. Це друга проблема, яку оприявнила ця війна: якщо для економіки вашої країни потрібне викопне паливо, у вас не залишиться вибору, окрім як підтримувати кривавих диктаторів. 

Ми знаємо це уже давно. Саме тому, зрештою, саудити могли фінансувати вагабський тероризм по всьому світу й продовжували підтримувати «цінну дружбу та партнерство» з усіма адміністраціями США. Саме тому американська зброя підривала цивільних жителів у Ємені, саме тому світ не зреагував на масові смерті від голоду в Ємені. 

Саме так Путін зміг фінансувати свої війни за збільшення імперії. 

Щоб запобігати війнам, нам потрібно позбутися нафтової безвиході, яку диктатори використовують проти демократичних економік. Утім, доки ми покладатимемося на переривчасті та залежні від погоди джерела енергії без низьковуглецевого запасу, доти ми будемо нагрівати планету все більше, й на розігрітій планеті виникатиме все більше конфліктів. Конфліктів, які уможливлять продаж зброї і потік грошей диктаторам, які сидять на нафтових та газових резервах. Нафтових та газових резервах, необхідних, щоб капіталізм розпалював свій постійний розвиток. 

Постійний економічний розвиток на фізично обмеженій планеті неможливий

Це твердження має бути очевидним, але таким не є, тому що ми плутаємо «економічний розвиток» із «підвищенням рівня життя». Певною мірою, це правда, ріст ВВП забезпечує людям кращий рівень життя, але ріст не означає розвиток. 

У нас відбувається експоненціальний ріст економіки, що подвоює розмір нашої економіки приблизно кожні двадцять років. Але у нас немає експоненціального розвитку. Люди не живуть експоненціально довше, й їхні життя не стають експоненціально щасливішими. Кожні двадцять років не відбувається подвоєння тривалості життя чи щастя. В екосистемі ніщо не може рости експоненціально вічно, навіть пандемії. Новітній вірус може поширюватися в популяції господарів, подвоюючи й подвоюючи число заражених, але в певний момент закінчаться люди, яких можна інфікувати. Так само в певний момент закінчаться ресурси для експоненціального росту економіки: закінчиться чиста вода, чисте повітря, екосистеми, які ми сприймаємо за належне. Наші свавільні, політично створені механізми розподілу ресурсів на шляху зіткнення із фізикою атмосфери, а фізика завжди виграє

 

Волонтери розносять харчові продукти ізольованим мешканцям Шанхая, 9 квітня 2022 року, Шанхай, Китай. Фото: Qilai Shen/Bloomberg via Getty Images

 

Погоджуюсь, економіки глобального півдня потребуватимуть росту й розвитку, так само як понівечена війною Україна буде рости й відбудовуватися, але на довшу часову перспективу багаті економіки глобальної півночі будуть змушені пристосуватися й антизростати, тоді як економіки, що розвиваються, мають фізично виробляти інфраструктуру, яка забезпечить їм довготривалу сталу стаціонарну економіку. 

Нам доведеться відмовитися від тих секторів економіки, що активно шкодять довкіллю, наприклад, від викопного палива чи реклами, призначеної, щоб збільшити безглузде споживання, від промислового виробництва яловичини чи планового старіння товарів, потрібних для комфортного життя, й одночасно ми будемо забезпечувати усім доступ до достатньої кількості суспільних благ, які сприятимуть людському процвітанню

Електрика це суспільне благо. Нам потрібно буде багато електрики, навіть у країнах зі стаціонарною економікою. Ми не зможемо декарбонізувати наші економіки без великих вкладень в енергоефективність. На сьогодні ми марнуємо більшість енергії викопних палив, вона втрачається у вигляді тепла. Саме тому «енергоефективність» зазвичай означає «електрифікацію»: заміщення бензинових автомобілів на електроавтобус, трамвай чи поїзд дозволить суттєво знизити використання первинної енергії, але також призведе до збільшення використання електрики, так само як перехід від опалення вугіллям чи газом до використання електричних теплових насосів. 

Отже, ми потребуватимемо багато чистої електроенергії. Моделювання показує, що поставити в основі будь-якої економіки вітрову та сонячну енергетику на 100% буде набагато складніше, ніж спорудження гібридних, відновлювальних та ядерних електромереж. 

Що важливо, будівництво економіки, яка на 100% покладається на віднолювальні вітрову+сонячну+накопичення, й використовує певну кількість енергії на рік, потребуватиме більше фізичних вкладень: більше видобування, більше виплавки, більше заливки бетону, ніж будівництво відновлювальної+ядерної економіки, що використовує таку саму кількість енергії на рік. Знову ж таки, цей висновок напряму випливає з фізики: ядерна енергетика надзвичайно енергетично насичена, тоді як залежна від погоди енергетика доволі розсіяна, тому потребує багато фізичної інфраструктури, щоб її зібрати. 

Інформація однозначна: якщо ви хочете антизростити економіку й мінімізувати її вплив на ресурси, розумно буде облаштувати енергобезпеку на таких довготривалих, державних активах як атомні електростанції. Однак, більшість теоретиків антизростання брали участь у природозахисних рухах, що завжди виступали проти ядерної енергетики, й відтак проти технології на чистих принципах. 

 

Людина проходить повз градирні Темелінської АЕС у Чехії, квітень 2014 року / Фото: Reuters

 

Коли наука вступає у суперечку з нашими віруваннями, має перемогти наука

Політики правого крила не визнають того, що кліматичні зміни на чистих принципах можливі, тому що визнати справжню реальність кліматичних змін означатиме необхідність покінчити із постійним, експоненціальним ростом економіки, а це, в свою чергу, наскільки ми знаємо, означатиме кінець капіталізму. 

Консервативні політики дотримуються сценарію виробників викопного палива, які ще раніше написали у Big Tobacco: спершу вони заперечували реальність кліматичних змін, потім вони заперечували, чи взагалі люди можуть змінити щось, тепер вони захищають останню барикаду: заявляючи, що нам потрібен «зелений розвиток», й що від викопного палива потрібно відмовлятися дуже поступово, інакше це буде надзвичайно дорого. На жаль, «зелений розвиток», де ріст економіки відокремлений від викидів та використання ресурсів, й близько не відбувається достатньо швидко, щоб врятувати нас. Ми, активісти лівого крила, не можемо так само як вони ігнорувати наукові дані, коли ці дані суперечать нашим традиціям. 

Погоджуюсь, без належного демократичного контролю ядерна енергетика може зашкодити. Але це не означає, що треба виступати проти ядерної енергетики як технології, а треба насамперед демонтувати соціо-економічну систему, яка спричиняє таку шкоду. Зрештою, та сама система спричинить величезну шкоду із «100% відновлювальним» підходом у системі мислення «зеленого розвитку». Можна провести паралель з великими фармацевтичними компаніями чи великими агробізнесами (Big Pharma or Big Agriculture) — той факт, що біотехнологічні патенти шкідливі не означає, що нам потрібно виступати проти технології медицини і вакцини чи технології генетичної модифікації рослин. Це означає, що нам варто вимагати, щоб інші моделі дослідження виготовляли рятівні технології не задля джерела прибутку, а задля джерела добробуту для всіх. 

Атомні електростанції — це сучасні храми низьковуглецевої енергії. Вони здатні працювати понад 60 років, постачаючи в електромережу надійну, базову енергію. Вони надзвичайно безпечні й потребують висококваліфікованих працівників, які можуть легко об’єднуватися у профспілки. Активна ядерна промисловість дозволить збудувати реактори 4-го покоління, що використовують старе використане паливо («ядерні відходи»), щоб виробляти нове ядерне паливо. Завдяки круговій економіці зникне необхідність видобувати уран й вирішувати питання небезпечних «ядерних відходів». 

 

Рівненська АЕС / Фото: сайт РАЕС

 

Проблема відходів

Проблема ядерних відходів має добре знані технічні рішення. Ця проблема створена політично: антиядерні організації й партії намагаються зупинити будівництво сховищ ядерних відходів, й потім оперують тим фактом, що у нас немає сховищ для зберігання ядерних відходів. У Фінляндії, де навіть зелена партія проядерна, тривають роботи зі спорудження остаточного сховища ядерних відходів в Онкало.  

Відпрацьоване ядерне паливо унікальне: з часом воно стає менш небезпечним. Надзвичайно радіоактивні й відтак небезпечні відходи «гарячі» лише короткий період часу, а радіонукліди, хоч залишаються радіоактивними протягом тисяч років, мають дуже низьку радіоактивність, тому що так влаштована фізика. Неможливо, щоб радіоактивні матеріали були надзвичайно небезпечними і водночас залишалися надзвичайно небезпечними на мільйони років. Те саме можна сказати про традиційно хімічні забруднювачі: меркурій у наших річках і морях, та свинець і кадмій, що потрапляють у ґрунтові води із старих сонячних панелей, якщо їх необережно переробляють. Вони назавжди залишаться токсичними і небезпечними. 

Ядерна промисловість також унікальна: тут необхідно збирати кошти для утилізації відходів, виведення з експлуатації ядерних об’єктів і забезпечення технічних засобів, щоб відходи належно зберігались. Жодна інша промисловість не зобов’язана цього робити, а ядерна повинна. Ось чому ядерна енергія така дорога: адже після кожної катастрофи, ми як цивілізація навчилися будувати станції безпечніше, й ця промисловість має сама дбати про власні відходи. 

Якби промисловість викопних копалин була зобов’язана повністю уловлювати СО2 (а також сульфур, меркурій, уран та інші забруднювачі, які викидають вугільні електростанції) й належно його зберігати, вона б негайно припинила свою діяльність. Якби виробництво сонячних панелей в Китаї зобов’язувало безпечне зберігання токсичних відпрацьованих відходів, які б гарантовано залишалися безпечними протягом тисяч років, сонячні панелі неодмінно б подорожчали. Якби виробництво рідкісноземельних елементів для складових вітрових турбін не скидало свої радіоактивні відходи в країнах глобального півдня, їхня вартість суттєво б підвищилась. 

 

Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС / Фото: Reuters

 

Нам необхідно вимагати, щоб усі промисловості дотримувалися такого ж регламенту, як ядерна промисловість, задля нашого блага і блага наступних поколінь. Особливо цього варто вимагати від промисловості викопних копалин, тому що питання ядерних відходів — це дрібниці порівняно з питанням відходів викопних копалин: парникові гази тисячоліттями змінюватимуть нашу планету.

Влада корумпована, але нам усім потрібна електроенергія

Звісно, ядерна енергетика недосконала. Жодне джерело енергії не є досконалим. Кожне з них має свої недоліки, спричиняє небезпеки та проблеми.

Відновлювальна енергетика дуже ресурсомістка на одиницю виготовленої енергії: отримання енергії з природи потребує багато бетону, сталі, міді, скла, срібла, рідкісноземельних металів тощо. Відновлювальна енергетика потребує величезних об’єктів для накопичення енергії, які ніхто не будує в потрібних масштабах. Викопне паливо вбиває людей забрудненням повітря під час звичайних операцій й руйнує біосферу, у якій ми всі можемо жити. Натомість ядерна енергетика надзвичайно капіталомістка й складна через усі необхідні функції безпеки. Також потрібно багато часу для її будівництва, проте після запуску, вона неймовірно посилює декарбонізацію.

Той факт, що ядерна енергетика потребує величезних капіталовкладень, робить її ідеальною інвестицією для держави, й робить її набагато вигіднішою інвестицією для економіки, не одержимої високими щорічними прибутками з інвестицій. Відновлювальну енергетику можуть будувати приватні інвестори задля швидких грошей, однак будівництво атомних електростанцій може забезпечити величезне збільшення декарбонізації, що триватиме багато-багато десятиліть. Нам потрібна відновлювальна енергетика, але також потрібна і ядерна. 

Це ідеальне завдання для держави. Демократично контрольована ядерна енергетика ідеально підходить для економіки антизростання, забезпечуючи довготривалу енергетичну безпеку, низькі викиди та низьке використання матеріалів. Саме тому виступати проти ядерної енергетики насправді не означає «дослухатись до науки».

Автор: Лєшек Карлік

Переклад: Тетяна Ганжа

Обкладинка: Катерина Грицева

Поделиться