Після розпаду Радянського Союзу Молдова та Україна рухалися за схожими траєкторіями. Такі проблеми, як-от панування олігархічних кіл у політичному й економічному житті, прагнення російського імперіалізму встановити свій контроль, високий рівень залежності від західних імперіалістичних партнерів, є спільними для обох країн. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну серйозно вплинуло не лише на політичне життя Молдови: атаки на українську цивільну інфраструктуру залишили частину країни без електроенергії. Щоб дізнатися більше про спільний та відмінний досвіди двох країн, ми вирішили поспілкуватися з Александру Лешану, істориком, який досліджує пострадянську трансформацію Молдови та політичну економію Придністров'я. У своїх статтях він порівнював економічні структури Придністров'я та ДНР.
Чи могли б ви описати політико-економічний ландшафт Молдови: які є важливі активи, хто їхні власники? Яка роль Плахотнюка, чи є інші олігархи та наскільки вони впливові?
Політико-економічний ландшафт Молдови формувався за траєкторією, властивою усім новим державам, які виникли після розпаду Радянського Союзу. Нечітке законодавство та ситуативні політичні конфігурації зробили бізнес з державою найприбутковішою його формою. З моменту проголошення незалежності Молдови представники всіх частин політичного спектру хизувалися демократичними здобутками молдовської державності, особливо наголошуючи на регулярних і часто неочікуваних змінах політичного керівництва країни.
Стрімкі зміни в уряді Молдови супроводжувалися різкими змінами становища олігархів. Попередні «сірі кардинали», на кшталт Плахотнюка, пішли в «підпілля» відразу після втрати влади Демократичною партією в 2019 році. Утім, після усунення Плахотнюка політико-економічний ландшафт не став прозорішим. Навпаки, якщо раніше було очевидним, що жодне вагоме політичне чи економічне рішення не могло бути ухваленим без погодження з Плахотнюком, нинішня кон’юнктура стала менш проглядуваною. Деякі інші мафіозі молдовського політичного транзиту, такі як Ілан Шор чи В'ячеслав Платон, також залишили країну, але й надалі використовують різноманітні законні та не дуже методи для захисту своїх економічних активів.
Володимир Плахотнюк (ліворуч) з виконавчим директором Міжнародного валютного фонду та представником Республіки Молдова у Виконавчій раді МВФ Менно Снелом, Вашингтон, США, 2016. Фото: facebook.com/plahotniuc
Що Ви мали на увазі, коли сказали, що режим став менш прозорим? Чи можете пояснити детальніше?
Від початку пандемії Covid-19 Молдова живе в умовах надзвичайного стану. Пандемія завершилася, але молдовська влада у зв’язку з російською агресією проти України продовжила режим надзвичайного стану. В цих умовах багато рішень ухвалюються спеціальною урядовою комісією за непрозорою, а іноді навіть секретною, процедурою. Нібито задля захисту енергетичної безпеки молдовська влада увійшла в досить підкилимні перемовини з Газпромом та хвалилася, що буцім перехитрила російського газового гіганта, розробивши спеціальну формулу розрахунку ціни на газ. Щоправда, у результаті молдовські споживачі платять за газ вищу ціну, ніж споживачі у сусідніх країнах, де не застосовується жодна подібна спеціальна формула.
Найбільші мафіозі молдовських посткомуністичних трансформацій, фігури ґатунку Плахотнюка та Платона, може, й втекли з Республіки Молдова, але їхня власність залишилася тут. Відтак, вони подбали замовити дорогих юристів, які оскаржуватимуть кожне рішення молдовських можновладців конфіскувати або арештувати це майно у зв'язку з численними кримінальними провадженнями.
Наскільки економіка Молдови залежить від торгівлі з країнами ЄС та Росією? Як це впливає на зовнішню політику країни та місцеве політичне життя?
На сьогодні Молдова має дуже обмежений торговельний оборот з Російською Федерацією, і ця ситуація виникла переважно через обмежувальні ініціативи російської влади. Вони неодноразово намагалися накласти санкції, переважно на молдовську сільськогосподарську продукцію. Так російський уряд реагував на те, що вважав антиросійською політикою молдовського уряду. Зі свого боку, влада Молдови постійно заявляла, що прагне розвивати торговельні відносини з Росією, але якщо торговельні угоди не міститимуть жодних політичних пунктів. Після лютого 2022 молдовському бізнесу стало вельми складно мати будь-які торговельні відносини з Росією через неможливість транзиту територією України. Отож зараз єдина торгівля Молдови з РФ — це імпорт російського газу, який забезпечує енергоємну промисловість Придністров'я.
З іншого боку, Євросоюз зміцнив свою роль головного торговельного партнера Республіки Молдова. Отже, можна сказати, що Молдова вже стала частиною ЄС економічно, а також у сенсі кількості її громадян, які інтегрували себе в ЄС здебільшого як громадяни Румунії.
Протестувальники вимагають дострокових виборів до парламенту, Кишинів, Молдова, 2020 рік. Фото: EPA / DUMITRU DORU
Опозицію в Молдові часто зображують проросійською. Який зв'язок опозиції з Росією і чи є непровладні альтернативи, крім Ігоря Додона?
Я б сказав, що молдовські політичні партії, маскуючись під геополітичних конкурентів, переважно є засобами просування інтересів різних політико-економічних груп. У цьому сенсі, те, що певні партії проголошують відданість різним (гео)політичним доктринам, є здебільшого питанням політичної моди. Хоча інтереси різних міжнародних акторів вочевидь присутні в політичному ландшафті Молдови, головну роль у формуванні політики відіграють місцеві актори. Головна мета представників молдовської опозиції — отримати якомога більше політичної влади, аби зберегти свої економічні активи й уникнути проблем із законом. Наприклад, Ігор Додон бореться за політичний вплив з очевидною ціллю уникнути ув'язнення за звинуваченням у корупції та незаконному збагаченні. Те саме можна сказати про Ілана Шора, який надає всіляку підтримку низці політичних проєктів, щоб набути більшої політичної ваги та переглянути рішення Верховного суду Молдови, який засудив його на 15 років ув'язнення.
У Молдові також існує мовне питання. Чи провокує воно конфлікти? Чи інструменталізують його політично, і як це працює в повсякденному житті?
Звісно, мовне питання є фундаментальним для розуміння молдовської державності. Всі перетворення у пізньорадянській Молдові почалися в серпні 1989 року з ухвалення республіканською Верховною Радою Закону про функціонування мов. Закон встановив, що державною мовою Радянської Молдови стає молдовська, а її правопис потрібно перевести з кирилиці на латинку. Цікаво, що насправді закон аж ніяк не принижував російську мову, якій відводилася роль «мови міжетнічного спілкування».
А втім, через націоналістичну риторику щойно пробудженої національної інтелігенції російськомовне населення по всій Молдові відчуло небезпеку, а переважно російськомовні райони на лівому березі Дністра проголосили про своє відокремлення. В цілому, протягом трьох десятиріч незалежності Молдови мовне питання періодично постає у публічному дискурсі, коли політикам при владі треба відволікти увагу населення від економічних та соціальних проблем.
Прихильники партії «Шор» протестують на головній вулиці Кишинева — вони вимагають не втягувати Молдову в українсько-російську війну, підвищити пенсії та оплатити зимові рахунки за електроенергію, Молдова, 28 лютого 2023 року. Фото: EPA / DUMITRU DORU
Чи існують інші сталі соціо-демографічні, класові або культурні відмінності, які владні чи опозиційні партії використовують у виборчих кампаніях?
Можна виділити два таких фактори: географія та етнічна ідентичність, які часто поєднуються. За понад три десятиріччя з моменту проголошення незалежності Молдови було дуже мало чогось незмінного, але одне можна сказати точно: в автономному територіальному утворенні Гагаузія на півдні країни проєвропейські політики ніколи не отримували більшість в Народному Зібранні або посаду башкана. Те саме стосується посади мера Бєльців, так званої північної столиці та другого за розміром міста в країні. Натомість центральні райони, де молдовани або румуни складають етнічну більшість, завжди голосують за проєвропейські партії. Якщо використати аналогію з електоральним процесом у США, то за свою коротку історію демократії Молдова вже встигла виробити у виборчому процесі досить чіткий поділ між «червоними» та «синіми» штатами.
Як російське вторгнення в Україну позначилося на внутрішній політиці Молдови? Хто і як інструменталізує це питання у внутрішньополітичній боротьбі?
Російське вторгнення в Україну не зменшило кількості інгредієнтів в і без цього гострому молдовському політичному супі. З одного боку, це дало нинішньому проєвропейському урядові дуже вагомі підстави стверджувати, що альтернативи європейській інтеграції Молдови не існує. Ба більше, якщо раніше мало хто висловлювався на користь вступу Молдови до НАТО, то тепер підтримка ідеї північноатлантичної інтеграції Молдови зростає. Утім, кількість прихильників інтеграції до ЄС значно переважає кількість прихильників НАТО.
Крім цього, деякі аналітики стверджували, що з запровадженням надзвичайного стану молдовський уряд використовує війну в Україні як незграбне виправдання для низьких економічних показників країни та придушення опозиції. Лідери опозиційних партій заявляють, що уряд закрив деякі телеканали не тому, що вони офіційно позиціонували себе як проросійські, а тому, що вони надавали медіаплатформу для опозиції.
Білборд із написом «Росія в наших серцях» на узбіччі дороги в місті Тирасполь — столиці Придністров’я, 11 вересня 2021 року. Фото: AFP / Сергій Гапон
Як виглядає молдовська ліва та профспілкова сцена? Як вони вбудовані в місцеву й регіональну політичну сцену (грубо кажучи, чи мають вони зв'язки з російськими політиками чи радше з ЄС)?
Як і в багатьох інших пострадянських країнах, відразу після розпаду Радянського Союзу місцеві ліві на тлі сімдесяти років марксизму-ленінізму втратили прихильність населення. Після невдалих спроб так званих лібералів покращити стан справ в економіці, усе більше молдован почали оглядатися на Радянський Союз як на період процвітання.
У 2001 році Партія комуністів Республіки Молдова отримала конституційну більшість у парламенті. Однак, прихід комуністів до влади не означав запровадження лівої політики. Навпаки, комуністичний уряд зміцнив олігархічну модель національної економіки. Саме Володимир Воронін, голова Партії комуністів та новий президент Республіки Молдова, гарантував різноманітні економічні привілеї Володимиру Плахотнюку та його компаніям.
Що стосується профспілок, вони майже відсутні у публічному дискурсі. У новинах вони з'являються лише у зв'язку зі скандалами щодо розкрадання коштів, отриманих від продажу їхньої власності за заниженими цінами наближеним бізнесменам.
Чи існують у Молдові (принаймні на місцевому рівні) прогресивні ліві? Які теми вони виносять на суспільне обговорення або на вулиці?
Щодо еволюції лівої політичної адженди, то вона переживає подвійну кризу. Першу кризу я б назвав кризою історичної спадщини, а другу — синхронною кризою. Криза історичної спадщини спільне явище для всіх посткомуністичних країн, тоді як друга криза — глобальніший феномен. Зі зникненням СРСР ліві рухи по всьому світі втратили частину своєї потужності. За таких умов малочисельні молдовські НУО лівого спрямування зосереджуються на вузьких питаннях, на кшталт міського або культурного розвитку, а не на ширших проблемах соціальної та економічної нерівності.
Мітинг під посольством РФ у Кишиневі, 24 лютого 2023 року. Фото: Анатолій Гилаш
Хотілося би також поговорити про ситуацію в Придністров'ї. Якою є політико-економічна структура регіону?
Політико-економічний ландшафт Придністров'я набагато менш різноманітний, ніж політичний спектр на решті території Молдови. За невеликим виключенням періоду 2011-2016 років, коли де-факто президентом Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) був Євген Шевчук, вся політична та економічна влада перебуває в руках холдингу «Шериф» — конгломерату компаній, які домінують в усіх галузях придністровської економіки. За три десятиріччя фактичної державності Придністров'я «Шериф» усунув усіх політико-економічних конкурентів і встановив монополію влади на невеличкій території між Україною та Молдовою.
Як повномасштабне російське вторгнення вплинуло на Придністров'я? У безпековому та економічному сенсах?
У перші тижні російського вторгнення придністровські політики сподівалися, що російські війська здобудуть швидку перемогу над Україною та вийдуть до Дністра для анексії Придністров'я. Вони не виключали можливості анексії всієї Республіки Молдова. Минуло пару місяців і риторика місцевих політиків переорієнтувалася на вмиротворення. У цьому сенсі риторика молдовських і придністровських політиків аналогічна, з акцентом на збереженні миру на берегах Дністра. Проте цей консенсус щодо миролюбивої риторики може бути зруйнований у будь-який момент ескалації російсько-української війни.
Яка роль як формальних, так і неформальних економічних зв'язків та процесів у такій реакції на початку та подальших змінах риторики в ході війни?
Із моменту утворення Придністров'я як де-факто держави, вона стала прибутковим бізнесом не лише для місцевої еліти, але й для політичних та економічних гравців із Республіки Молдова й України. Фактично, з моменту свого виникнення на початку 90-х Придністров'я розглядалося як «чорна діра», де розгорнулося чимало контрабандистських схем — від банальних м'яса птиці та цигарок до зброї чи збагаченого урану, що мають попит серед деяких виняткових акторів.
Солдат і жінка проходять повз штаб Оперативної групи російських військ у столиці Придністров’я Тирасполі, 11 вересня 2021 року. Фото: Сергій Гапон / AFP
На відміну від інших пострадянських де-факто держав, таких як Абхазія, Південна Осетія чи Нагірний Карабах, заморожений конфлікт у Придністров'ї ніколи не був етнічним. Навіть фактична придністровська влада визнає, що Придністров'я складається з трьох основних етнічних груп: росіяни, українці та молдовани. Отже, можна припустити, що прибутки від тіньової економіки, вірогідно, становлять єдину тверду основу для існування придністровського сепаратистського проєкту.
Після ескалації російсько-української війни Україна закрила свої пункти пропуску на придністровській ділянці молдовсько-українського кордону. Отже, на цій ділянці кордону неймовірно зросли ризики для тих, хто отримує прибутки за рахунок контрабанди товарів. У зв'язку з цим придністровські підприємства змушені вести свій бізнес через молдовську митницю. Таким чином, вперше у своїй недовгій історії Республіка Молдова повністю контролює товарообіг на своїй території, а придністровські бізнесмени не мають іншої альтернативи, крім інтеграції до молдовської митної, податкової та економічної систем.
Якщо говорити про майбутні перспективи, які наслідки для Придністров'я матиме ослаблення Росії?
Без сумніву, розв'язання замороженого придністровського конфлікту цілковито залежить від результату російсько-української війни. І Росія, і Україна відіграють важливу роль у придністровському мирному врегулюванні, адже обидві країни є учасницями переговорного формату 5+2. Крім Росії та України, до формату 5+2 входять ОБСЄ, Молдова та Придністров'я як повноцінні учасники та ЄС і США як спостерігачі. Зважаючи на це, зараз переговорний формат поставлено на паузу; можливі лише перемовини між політичними представниками Кишинева і Тірасполя з метою вирішення поточних питань та уникнення будь-якої ескалації. Поки російсько-українська війна триває і ніхто не може передбачити її результат, так само ризиковано робити прогнози щодо подальшого розвитку мирного врегулювання у Придністров'ї.
