Ріст захворюваності, корупція та самоуправство: як медреформа вплине на протитуберкульозну службу

  • 02 июня 2020
  • 1841
Ріст захворюваності, корупція та самоуправство: як медреформа вплине на протитуберкульозну службу

Олена Ткаліч

З 1 квітня в Україні розпочався другий етап медреформи, який принципово змінив систему фінансування стаціонарів. Якщо раніше лікарні отримували майже стопроцентну субвенцію з бюджету, то тепер тільки половину. Решта грошей видається за кількість «послуг», які медзаклад надав. Цими коштам розпоряджається створена за Уляни Супрун Національна служба здоров’я України (НСЗУ).

Головна задекларована мета — фінансувати не ліжка, а лікування пацієнтів. Тож заклади, до яких звертаються рідше, отримують менше грошей.

Така «конкуренція» виявилась неадекватною, перш за все, для лікарень у невеликих населених пунктах, а також для спеціалізованої психіатричної та фтизіатричної допомоги.

Втім, недофінансування відчули навіть такі лікарні, як Лікарня швидкої допомоги та Діагностичний центр у Києві, Реабілітаційний центр у Дніпрі, дитяча лікарня в Глухові.

 

Протест медиків у Вінниці

 

Зниження зарплат та скорочення медиків на тлі пандемії COVID-19 та обіцяних 300% доплат обернулось масовими протестами. На початку травня президент Володимир Зеленський та голова МОЗ Максим Степанов визнали, що в разі продовження реформи буде звільнено 50 тисяч медиків та закрито 332 лікарень.

 

"Зниження зарплат та скорочення медиків на тлі пандемії COVID-19 та обіцяних 300% доплат обернулось масовими протестами."

 

На словах реформу поставили на паузу. Однак під час зустрічі з представником ООН в Україні Максим Степанов заявив, що фінансування медицини продовжать через НСЗУ, скоригувавши тарифи. А за даними Державної служби зайнятості, на 1 травня кількість безробітних медиків становила 19,4 тис. Попередження про звільнення отримали ще 41 тис.

Про те, до яких наслідків на місцях призводить медична реформа й оптимізація фтизіатричної служби зокрема, розповіла лікарка-фтизіатр зі Львова Світлана Косик.

 

Фтизіатрична монополія

Скорочення тубдиспансерів триває не перший рік. Лише у 2018-му 12 тисяч лікарняних ліжок по всій Україні скоротили на 12,4%. Однак після введення другого етапу медреформи ці темпи пришвидшилися. Її проводять всупереч думці лікарів. Так, 13 травня помер головний лікар Львівського обласного протитуберкульозного санаторію «Немирів» 65-річний Роман Гасиджак.

«Йому сказали закриватись і розрахувати людей з 1 липня. Роман Степанович наступного дня вийшов до колективу, почав це все розказувати, схопився за серце й помер. Інфаркт. Я вважаю, що система його довела», — каже Світлана.

Її диспансер по вулиці Бой-Желенського також мають закрити, але колектив повстав. Відео, де вони влаштували коридор ганьби для чиновників, розійшлося в ЗМІ.
 

 

Лікарям диспансеру, де працює Світлана, з березня не платять зарплату, а їхній заклад мають закрити, формально перевівши персонал до іншої великої лікарні — Центру легеневого здоров’я. На практиці ж звільняють більше двохсот працівників. Така доля спіткала майже всі тубдиспансери та санаторії області. Розробляла реформу фтизіатричної служби Львівщини та госпітальні округи Ірина Микичак — екскерівниця департаменту охорони здоров’я обласної держадміністрації у 2017—2019 роках та нинішня заступниця міністра охорони здоров’я. Реформу радо ухвалив очільник згаданого Центру Любомир Рак. Зараз, за словами місцевих фтизіатрів, він де-факто продовжує оптимізацію, особисто відвідуючи приречені на закриття медзаклади.

 

"Без права на вибір медзакладу лишаються львівські пацієнти з туберкульозом."

 

«Не передбачається зовсім ні дитячих санаторіїв, ні дорослих. В області на три райони полишали одного лікаря й одну медсестру. Наприклад, у Самборі, у Дрогобичі. Як це можливо? А якщо лікар піде на курси підвищення, захворіє? Реформу фтизіатирчної служби планували протягом 2020—2023 років. Це не може бути одномоментно», — каже Світлана.

За її словами, лікарям та медсестрам, яких залишать, не озвучено ні умов праці, ні зарплати, немає маршрутів пацієнтів.  

«Рак буде розпоряджатися всіма коштами, а люди не бачать ні трудового договору, ні чітких умов. Їм пропонують рабський варіант», — каже лікарка.

Без права на вибір медзакладу лишаються також львівські пацієнти з туберкульозом. Центр легеневого здоров’я стане єдиною лікарнею, де їх прийматимуть.

«Нашого пацієнта туди забрали, щоб показати, що в них хочуть лікуватися. Він влаштував скандал і вистрибнув з другого поверху. Зламав ногу», — каже Світлана.

 

Земля й гроші

З персоналом її амбулаторії очільник Центру на контакт не йде. Замість переводу чи принаймні масового скорочення, яке передбачає виплату компенсації, їм запропонували звільнитись за власним бажанням. Спершу з обіцянкою на словах взяти на роботу. Потім її також відкинули.

«Він всіх скорочує, а 6 своїх начмедів залишив. Це смішно», — каже Світлана.

 

"Боротьба триває не тільки за збереження нинішнього закладу, але й за повернення приміщення дитячого відділення."

 

За словами лікарки, майже ніхто з персоналу не звільнився. Вони продовжують працювати, незважаючи на заморожені рахунки та закриті доступи до медичних реєстрів.

«Йшли з роботи, якщо двоє з сім’ї працюють, щоб хоч один міг на біржу стати й отримувати якісь виплати. Пенсіонери могли б піти, але вони нам кажуть, що вже після того, як переможемо, а поки разом із нами будуть боротися», — каже Світлана.

Боротьба триває не тільки за збереження нинішнього закладу, але й за повернення приміщення дитячого відділення. Раніше лікарі виступили із заявою, що «саме з метою реалізації цього об’єкта й затіяно так звану реформу протитуберкульозної служби в у Львові». Стаціонар був розташований у сосновому лісі на околиці міста та займав територію в 7 гектарів.

Натомість тепер дітей госпіталізують до Центру легеневого здоров’я в корпус, де знаходяться стаціонарні відділення для дорослих, в яких «лікуються хворі з бактеріовиділенням, з широкою лікарською стійкістю й пацієнти з поєднанням туберкульозу та ВІЛ, що реально загрожує дітям».

 

 

«У 2008—2010 роках у дитячому відділенні зробили ремонт, є ізолятори, гарні ліжка. Ще тоді на нього око поклали, але Бог милував», — каже лікарка. 

Натомість масштабна оптимізація відбулась 2018 року. Тоді скоротили 220 ліжок, звільнили 356 людей і виставили на продаж три будівлі. 

«Одна в не дуже вигідному положенні, а дві одразу купили за невеликі гроші. Нам на заміну обіцяли ліжка, новий корпус. Але продали дві будівлі, а нам нічого не дали», — говорить Світлана.

За її словами, зараз справу щодо долі закладів розглядає апеляційний суд.

 

Як слід реформувати фтизіатрію

У західних країнах підходи до лікування туберкульозу різняться. Але за необхідності скрізь задіюють інфекційні бокси, де люди знаходяться в ізоляції досить довгий час.

«Лікарі в скафандрі. Це мають бути сучасні інфекційні лікарні. Пацієнти в окремих боксах, бо в різних людей різна стійкість, ліки передають через віконечко. У Європі тримають до знебацилення, а в США 6—9 місяців», — розповідає лікарка.

В Україні одна з причин поширення інфекції — жахливі умови роботи заробітчан.

«Живуть в бараках, на всьому економлять. Одна наша медсестра працювала “на овочах”, ти сидиш на складі холодному 12 годин. Вони мали б всі обстежуватися, коли повертаються», — зазначає Світлана.

 

"Адекватної альтернативи нинішнім тубдиспансерам, частина з яких дійсно знаходяться в жахливому стані, не створюють."

 

Органом, який має запобігати епідеміологічним загрозам, в Україні була Державна санітарно-епідеміологічна служба. Але у 2017 році її розпустили, розподіливши повноваження між МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужбою. Питання протидії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу та гепатиту доручили новоствореному Центру громадського здоров’я.

«Проводили тренінги в чорта на рогах, розпорошували гроші», — категорична в оцінках його роботи Світлана.

За її словами, наслідки нинішньої реформи будуть трагічними, особливо для вразливих категорій. Адекватної альтернативи нинішнім тубдиспансерам, частина з яких дійсно знаходяться в жахливому стані, не створюють, згортаючи доступ пацієнтів до будь-якої допомоги. При цьому туберкульоз залишається однією з наймасовіших інфекційних хвороб, вакцини від якої досі немає.

«БЦЖ діє так, щоб хвороба в дітей не розвивалась моментально й не призводила до тяжких наслідків, менінгіту. Ми насправді маємо працювати на упередження, перевіряти всі зв’язки, виявляти, звідки взявся збудник. Як у такому випадку має працювати система “гроші за пацієнтом”? Для інфекційних лікарень це недопустимо», — впевнена фтизіатр.

На підтвердження вона наводить порівняння статистики захворюваності дітей області між 2018 роком, коли відбулись великі скорочення фтизіатричної служби Львівщини, та 2019. Захворюваність зросла на 21,4%.  

У випадку, коли згортання протитуберкульозної служби відбувається по всій Україні, а місцева влада користується нагодою вдало продати комунальне майно, подібні тенденції можна очікувати і в інших регіонах.  

Головна ілюстрація: Molly Ferfuson / Stat

 

Читайте також:

Реформируем без Супрун. Как по нам ударит второй этап медреформы (Дария Чернина)

Медреформа по-украински: с больной головы на здоровую (Дария Чернина)

Що не так із реформами в Україні

Рекомендуемые

Оставить комментарий

Наши выпуски

Блоги

Facebook

Наши партнёры

Помочь